4 листопада. Пам’ятні дати

4 листопада. Пам’ятні дати

Укрінформ
Сьогодні роковини смерті Катерини Гандзюк - української громадської активістки та правозахисниці.

Катерина Гандзюк (1985-2018) народилася у Херсоні. Громадською і політичною діяльністю почала займатися ще за часів Помаранчевої революції. Була депутатом Херсонської обласної ради та Херсонської міської ради. У 2016 році її призначили радником Херсонського міського голови та в.о. керуючої справами Виконавчого комітету Херсонської міської ради.

31 липня 2018 року Катерину Гандзюк облили сірчаною кислотою біля під'їзду її будинку у Херсоні. Опіками було уражено понад 30% тіла жінки.

Напад стався після резонансного поста в Facebook, в якому Гандзюк розповіла про корупційну схему, яка діє у відносинах між Національною поліцією і херсонської мерією, співробітницею якої вона була. В результаті чиновник Управління захисту економіки в Херсонській області, якого вона звинуватила в корупції та здирництві, був звільнений. Крім конфліктів з херсонської поліцією, активістка відкрито виступала проти підтримки деякими організаціями, політиками і поліцейськими сепаратистських настроїв в Херсонській області.

Після нападу, жінка три місяці провела в лікарнях, перенесла кілька операцій, але 4 листопада 2018 року померла. Незадовго до смерті Катерина Гандзюк записала відеозвернення, в якому розповіла, що не тільки вона, а й 40 інших українських активістів піддалися нападам, а замовники цих злочинів досі не знайдені. «Я знаю, що виглядаю погано, але точно знаю, що виглядаю краще, ніж в Україні виглядають справедливість і правосуддя», - зазначила Гандзюк.

У червні 2019 року безпосередні виконавці нападу на Катерину Гандзюк були засуджені. Проте, ані замовники, ані посередники й досі не покарані.

Разом з тим, сьогодні в Україні День залізничника, який відзначається згідно з Указом Президента від 15 липня 1993 року (зі внесеними змінами від 11 грудня 2002). Саме цього дня у 1861 році до Львова вперше прибув потяг, який з’єднував територію сучасної України з Віднем, Краковом та Перемишлем. Цей день вважається початком історії залізниць в Україні. Ділянка залізниці Одеса-Балта, яку було прийнято вважати початком зародження залізничного транспорту в Україні, була побудована на 5 років пізніше від лінії Перемишль-Львів. Головним органом управління залізничним транспортом в Україні є Укрзалізниця, яка забезпечує 3% ВВП країни. До сфери Укрзалізниці входять Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші підприємства та організації єдиного виробничо-технологічного комплексу. Загалом залізничний транспорт забезпечує 82% вантажних і 43% пасажирських перевезень, здійснюваних всіма видами транспорту. Експлуатаційна мережа Укрзалізниці складає майже 19,8 тис. км (без урахування окупованих територій, мережа яких на сьогодні не експлуатується). За обсягами вантажних перевезень залізниці України займають четверте місце на Євразійському континенті, поступаючись лише залізницям Китаю, Росії та Індії. Згідно з рейтингом Всесвітнього економічного форуму, українські залізниці займають 37 місце у світі, що не так вже й погано, враховуючи, що за автошляхами ми у другій сотні, а за авіаперевезеннями в кінці першої. Важливість залізничного транспорту посилюється і тим, що через територію нашої держави пролягають основні транспортні транс'європейські коридори: Схід-Захід, Балтика - Чорне море. Загалом територією України проходять 4 Міжнародні транспортні коридори. На сьогодні довжина національної мережі залізничних транзитних коридорів в Україні складає 3162 км.

Події дня:

Згідно з однією з наукових гіпотез, визнану переконливою і в ЮНЕСКО, 4 листопада 1011 року, в Києві почалось будівництво Софійського собору, який вважається одним із найстаріших християнських храмів, що збереглися на території України і Східної Європи. Софійський собор почали споруджувати за Володимира Великого, а завершили в період розквіту Київської Русі за князювання Ярослава Мудрого. Назва собору походить від грецького слова «софія» - «мудрість». Збудований як головний митрополичий храм Русі, Софійський собор був у давнину громадсько-політичним і культурним центром Київської держави. В соборі відбувалися церемонії «посадження» послів; біля собору збиралися київські віча, тут велося літописання, і була створена Ярославом Мудрим перша в Давній Русі бібліотека. Первісні форми романського стилю Софійського собору зберігалися до XVII століття, про що свідчать малюнки голландського художника Вестерфельда 1651 року. Це була прямокутна споруда, з півночі, заходу та півдня оточена двома рядами відкритих аркових галерей. Завершували собор 13 бань, вкритих листовим свинцем. Софійський собор прикрашено мозаїками (спочатку було 640 кв. м, збереглося 260 кв. м) Центром композиції є зображення Христа-Вседержителя в головному куполі. Найкраще збереглися мозаїки в центральній апсиді – Богоматері «Оранти», під нею багатофігурна композиція «Євхаристія» та зображення «отців церкви». Зберігся також і груповий портрет сім’ї Ярослава Мудрого. За свою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти й перебудови. Після татаро-монгольської навали 1240 року собор поступово руйнувався. В XVI столітті ним володіли уніати. В 30-40-х роках XVII ст. київський митрополит Петро Могила заснував у Софійському соборі чоловічий монастир. До реставраційних робіт він залучив відомих італійських архітекторів. У 1685-1707 роках собор відбудовано в формах українського бароко. Певних змін собор зазнав також у XVIII-XIX ст. З 1934 року весь архітектурний комплекс Софійського собору оголошено державним архітектурно-історичним заповідником. Під час нацистської окупації Софійський собор дивом уник сумної долі Успенського собору Києво-Печерсьої лаври, висадженого в повітря 3 листопада 1941 року. 1000-річчя заснування Софійського собору відзначили на міжнародному і загальнодержавному рівнях за рішенням ЮНЕСКО і за Указом Президента України.

Ювілеї дня:

171 рік від дня народження Кароля Беднарського (1848-1911), українського друкаря. Був директором друкарні Товариства ім. Шевченка у Львові, яка за час його керівництва стала найбільшим центром видання української літератури в Галичині. Тут друкувалися всі журнали і збірники НТШ, твори Котляревського, Шевченка, Федьковича, Руданського. Вперше опубліковано збірки віршів Івана Франка.

146 років від дня народження Джорджа Едварда Мура (1873-1958), англійського філософа, одного з засновників неореалізму, сучасної філософської мови і метаетичних досліджень. Викладав філософію в Кембриджському університеті. Був головним редактором міжнародного філософського журналу «Майнд» (1921–1947). Ідеї Мура щодо аналізу звичайної мови, покладено в основу лінгвістичної філософії.

137 років від дня народження Михайла Білінського (1882-1921), українського військового діяча, контр-адмірала УНР. З 1917 року належав до Української партії Соціалістів-Самостійників. Був одним з організаторів українського морського міністерства. У травні-жовтні 1918 входив до складу української делегації, яка вела переговори про умови підписання мирного договору з Радянською Росією у Києві. Був морським міністром УНР в урядах, які очолювали Чехівський і Остапенко. У 1920-1921 – міністр внутрішніх справ УНР. Брав участь у першому Зимовому поході армії УНР. Під час бою з частинами Червоної Армії потрапив в оточення в районі Базару. Не бажаючи здаватись у полон, застрілився.

86 років від дня народження Чарльза Куена Као (1933-2018), всесвітньо відомого фізика китайського походження, лауреата Нобелівської премії з фізики 2009 року. Професор Као народився в Шанхаї, згодом його сім’я переїхала в Гонконг. Вищу освіту він здобув у Британії. Працював у Британії, США і Гонконгу. У 2009 році Чарльз Куен Као отримав Нобелівську премію за досягнення в області передачі світла по волокнах для оптичного зв’язку. Завдяки його роботам в 1975 році Британія стала першою країною, що встановила у себе комерційну оптоволоконну мережу. Ще через кілька десятків років весь світ фактично опинився в павутині таких мереж. Лінії передач, що забезпечують, зокрема, роботу інтернету, простяглися через океани. На початку 2009 року вченому діагностували хворобу Альцгеймера. Разом із дружиною він вирішив пожертвувати частину Нобелівської премії на дослідження в цій сфері і медичну допомогу хворим.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-