4 червня. Пам’ятні дати

Як відомо, в середині квітня 2014 року розвідувально-диверсійні підрозділи збройних сил Російської Федерації вторглися на схід України. Починаючи з 12 квітня ряд населених пунктів Донбасу зазнав силового захоплення – цього і наступного дня озброєні до зубів люди синхронно атакували держустанови й органи місцевої влади відразу в декількох містах Донбасу: у Донецьку, Слов'янську, Горлівці, Дружківці, Краматорську, Костянтинівці, Лимані (тоді – Червоний Лиман), Бахмуті (тоді – Артемівськ), Покровську (тоді – Красноармійськ).

У відповідь на це, 14 квітня тодішній Секретар РНБО і виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов підписав указ про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Вже вранці наступного дня на півночі Донецької області розпочались активні бойові дії.

Перші бойові зіткнення сил АТО і проросійських бойовиків почалися 2 травня, а починаючи з 22 травня між силами АТО і незаконними збройними формуваннями тривали вже регулярні бойові зіткнення. 26 травня відбулась перша масштабна успішна операція сил АТО — за допомогою авіації та десанту відбувся перший бій за Донецький аеропорт.

3 червня одночасним ударом з трьох напрямків підрозділи зі складу 25-ї повітряно-десантної, 79-ї, 95-ї аеромобільних бригад і Національної гвардії пішли у наступ і взяли місто Лиман в блокаду. Завдяки маневру сил АТО на широкому фронті і удару з різних напрямків, російськіх бойовиків було вибито з Лиману. Зрештою, 4 червня місто було повністю звільнено від російської окупації, а вже наступного дня над міськрадою та міськуправлінням міліції було знов піднято український прапор.

Ювілеї дня:

156 років від дня народження Владислава Городецького (повне ім’я – Владислав Лєшек Городецький; 1863–1930), українського та польського архітектора, підприємця, мецената. Представник історизму і модерну. Серед споруд у Києві: будинок Національного художнього музею України (1897–1900, вул. Михайла Грушевського, 6); власний будинок Городецького, так званий будинок з химерами  (1902–1903, вул. Банкова, 10); Миколаївський костьол (1899–1909, вул. Велика Васильківська, 75); Караїмська кенаса (1899–1900, вул. Ярославів Вал, 7). Проектував будівлі в інших містах України: Умані (гімназія і міська школа), Черкасах (гімназія), Євпаторії (власна вілла). В 1920 році переїхав до Варшави, у 1928 на запрошення перського шаха – до Ірану, де працював над спорудженням багатьох споруд у Тегерані - вокзал, театр, готель, один з шахських палаців тощо. Цікаво, що крім архітектури Городецький був завзятим мандрівником і мисливцем. Брав участь в наукових експедиціях до Центральної Азії, Африки та Індії. Написав і видав з власними ілюстраціями книгу спогадів про свої подорожі по Африці. Помер на початку січня 1930 року у Тегерані.

152 роки від дня народження Карла Густава Еміля Маннергейма (1867-1951), державного і військового діяча Фінляндії. Головнокомандувач фінською армією у війнах проти СРСР 1939–1940 і 1941–1944 рр. У 1944–1946 рр. – президент Фінляндії. 30 років свого життя Маннергейм присвятив службі Російській імперії. Отримав звання генерал-лейтенанта російської армії. Проте все змінилося, коли до влади прийшов Тимчасовий уряд. Знаючи про його неприязнь до соціалістів, Маннергейма знімають з командування корпусом і відправляють у резерв штабу Одеського військового округу. У наказі про його переведення відзначалося, що «Маннергейм недостатньо розуміє суть демократичних перетворень, що відбуваються у Росії, а його ставлення до військових комісарів Тимчасового уряду є неприпустимим». Осінні місяці 1917 р., бездіяльно проведені Маннергеймом у Одесі, стали, як він напише у спогадах, найважчими у житті. Він бачив, як руйнується армія, якій він вірою і правдою служив 30 років, як гине велика держава. І коли перед ним постала дилема – долучитися до російського білогвардійського руху (про службу більшовикам, мови бути не могло), чи повернутися до маленької країни, в якій він народився півстоліття тому, він обрав останнє – служіння батьківщині. Цікаво, що Раднарком РРФСР офіційно визнав повну державну незалежність України і Фінляндії в один і той самий день – 31 грудня 1917 р. Обом молодим державам довелося вести криваві війни за незалежність. Різниця полягає лише в тому, що Фінляндія ту війну виграла, а Україна – програла. В українців не було «свого» Маннергейма. «Я хочу, щоб у свідомості майбутніх генерацій закарбувався лише один урок: незгода у власних лавах є смертельнішою за ворожі мечі, а внутрішні розбіжності відчиняють двері іноземним загарбникам. Народ Фінляндії показав у двох війнах, що єдина нація, навіть мала настільки, наскільки це взагалі можливо, здатна витримати небачений тиск і завдяки єдності пережити найстрашніші випробування, які тільки може принести доля» (Карл-Густав-Еміль фон Маннергейм).

Цього дня у 1975 році народилася Анджеліна Джолі, американська кіноактриса, режисерка, сценаристка, фотомодель, посол доброї волі ООН. Володарка «Оскара», трьох «Золотих глобусів» і двох премій Гільдії кіноакторів США. Знімалась у фільмах: «Джордж Воллас», «Зображуючи бога», «Лара Крофт: розкрадачка гробниць», «Александр», «Містер і місіс Сміт», «Солт», «Особливо небезпечний», «Підробка» та ін. Народилася Анджеліна Джолі в акторській родині. Батьки рано розлучилися, дівчинка болісно пережила розпад сім’ї, до того ж додалася не досить вдала кар’єра моделі. Молодість Анджеліни були надзвичайно буремною, й мало б хто розпізнав тоді у худій, покритій татуюваннями й одягненій у чорне секонд-хендівське вбрання дівчині з червоним волоссям майбутній секс-символ Голлівуда. До 20 років Анджеліна перепробувала всі наркотики й вживала алкоголь. Одна депресія змінювалася іншою, ще чорнішою і тяжчою. У проміжках між кінозйомками вона збирала колекцію ножів і різала своє тіло. «Звісно, звучить це дивно, але коли я завдавала собі болю, то мені ставало трохи краще… То був час, коли я боролася сама з собою. І боротьба була не на життя, а на смерть. Я й досі дивуюся, що не загинула тоді», - щиросердно зізнається вона в одному з телеінтерв’ю. Лише ставши матір’ю, Джолі осягнула дорогоцінність людського життя: «Материнство надзвичайно вплинуло на мене. Я зрозуміла, що віднині не можу собі дозволити займатися самознищенням – напиватися до безтями, вживати наркотики чи впадати в депресію». На сьогодні актриса є матір’ю шістьох дітей, троє з яких її біологічні діти, а троє – усиновлені. Стосовно кар’єри, то всесвітньо відомою актрисою вона стала після виконання головної ролі у фільмі «Лара Крофт: розкрадачка гробниць» (2001), хоча й до того зіграла декілька помітних ролей, що викликали позитивні відгуки критиків. До слави «перша леді» Голлівуда ставиться стримано, за нею не помічено зіркових замашок і вередливості. Серед її пріоритетів – родина й активна волонтерська гуманітарна діяльність. У якості посла доброї волі ООН вона відвідала майже всі найгарячіші точки світу, за що була відзначена Гуманітарною премією ООН (2005). До своєї місії Джолі ставиться надзвичайно серйозно й відповідально, докладаючи максимум зусиль у питаннях допомоги біженцям, особливо дітям і жінкам.