Морський трибунал: Україна vs Росія

Отже, слухання в Міжнародному трибуналі з морського права за позовом України до Російської Федерації, про які активно і з надією говорили у нас протягом останніх 3 тижнів, відбулися. Суворі судді в симпатичній будівлі в елітному районі на околиці Гамбурга протягом трохи менше 3 годин слухали аргументи української сторони. Вони, аргументи, були настільки чітко викладені, що запитань навіть не викликали.

Невідомо, чи з'явилися б у служителів Феміди запитання до російської делегації, якби вона була присутня на слуханнях. Але росіяни не з'явилися, прислали замість цього «Меморандум», в якому виклали своє бачення ситуації і відкинули саму можливість висунення Україною якихось до них претензій, а суду ООН – застосування його юрисдикції. Типу, плювати вони на всіх хотіли з високої дзвіниці.

ПОТУЖНА КОМАНДА

Аргументи української сторони були викладі Агентом, заступник міністра закордонних справ Оленою Зеркаль і чотирма досвідченими експертами: професорами міжнародного права Фредом Соунсом і Жан-Марком Тювеніном, юристами Марні Чик і Джонатаном Гімблетом (міжнародна адвокатська компанія Covington & Burling LLP, яка надає юридичний супровід справ України).

Зеркаль поіменно назвала усіх 24 затриманих українських військових моряків, сформулювала суть претензій; нагадала, що Крим – невід'ємна частина України; вказала, що всі зроблені раніше дипломатичні і політичні спроби з метою повернути кораблі і моряків не дали ніяких результатів, і попросила Трибунал застосувати тимчасові заходи, які б змусили Росію зробити це негайно.

Наші захисники у своїх виступах розвинули тему дуже докладно і з посиланнями на букву Конвенції про морське право та інші правові документи, так, що навіть неюристам повинно було стати зрозуміло, що Росія порушила міжнародні закони. Так, нідерландський юрист, професор Школи права Утрехтського університету та Інституту міжнародного права Фред Соунс зазначив, що в той час як Росія заявляє про дотримання Конвенції, вона справді порушила імунітет українських військово-морських кораблів і військовослужбовців на їх борту шляхом захоплення, розповсюдженням своєї юрисдикції на них і продовжує робити це досі. При тому, що сама Росія завжди активно користувалася правилом повного імунітету своїх військових кораблів.

Джонатан Гімблет відновив події 25 листопада і по пунктах дохідливо спростував усі інсинуації щодо поведінки кораблів, які РФ увесь цей час старанно видає за правду.

Месьє Жан-Марк Тювенін, генеральний секретар Гаазької Академії міжнародного права був чудовий. І аж ніяк не тільки завдяки своїй червоно-чорній мантії з білою опушкою та білосніжному жабо, які виділяли його серед решти публіки. У своєму виступі (єдиному, виголошеному французькою), він охарактеризував ситуацію, назвавши її такою, яка загрожує «ризиком непоправної шкоди українському праву», обороноздатності країни, а також вказав, що Росія послідовно робить в цій історії кроки, жоден з яких не потрапляє під її власну юрисдикцію.

ДВОЛИКІСТЬ І ПОМИЛКИ

Як вже зазначалося, Росія відправила на адресу Трибуналу Меморандум. Відправила ще в квітні, опублікований він був на сайті суду 7 травня. Вже не знаю, чи думали його укладачі про те, що, намагаючись відмазатися від міжнародного правосуддя, вони самі дали непоганий інструмент в руки адвокатів, які захищають наших моряків.

Проте двоє з них, Ілля Новіков і Микола Полозов, присутні на слуханнях, відразу звернули на це увагу. Йдеться про головний момент, на якому акцентує увагу сторона, яка представляє Україну, - порушення одного з основних міжнародних прав, імунітету військових кораблів.

Річ у тому, що ніхто не має права зазіхнути на військові кораблі іншої держави; розпоряджатися ними може виключно держава, під прапором якої вони ходять. Тобто військові кораблі і їх персонал в принципі не можуть бути заарештовані правоохоронними органами іноземних держав і піддані юрисдикції іноземних судів.

У Росії про це, мабуть, чули, а тому для «внутрішнього споживача», та й для України, незмінно підкреслювали, що в інциденті 25 листопада йдеться практично про кримінал – порушення держкордону і затримання порушників в ході поліцейської операції.

І раптом у згаданому Меморандумі російська сторона говорить про те, що Трибунал не має юрисдикції у даній справі, оскільки йдеться про військову діяльність, а тому її слід виключити з процедур вирішення суперечок.

Читаємо у пункті 28 Меморандуму, чорним по білому: «То, что нынешний спор касается военных действий, предельно ясно. Инцидент 25 ноября 2018 года касался недопустимого «секретного» вторжения трех украинских военных судов в российские территориальные воды, которому противостояли военнослужащие российской береговой охраны, после чего были арестованы три украинских военных судна и военнослужащие… Задержание… не может рассматриваться отдельно от соответствующей цепочки событий с участием военного персонала и техники как с российской, так и с украинской сторон. Это явно спор о военной деятельности».

Хвилиночку. Але ж адвокатам суд щоразу говорив на всіх засіданнях, що захистом не представлено жодних свідчень щодо того, що мав місце військовий, збройний конфлікт, каже адвокат Ілля Новіков (який, до речі, спілкувався у Гамбурзі з пресою українською).

Його колега Микола Полозов також вказує, що Росія варіює свою позицію діаметрально, залежно від того, в якому органі їй доводиться відповідати: у Гамбурзі російська влада акцентує на тому, що це питання не перебуває в юрисдикції Трибуналу, оскільки мали місце воєнні дії, а в російських судах щодо обрання запобіжного заходу вони кажуть, що не було ніяких військових дій, отже і військовополонених ніяких не існує в помині.

Адвокати мають намір задіяти у своїй роботі аргумент, який звалився їм в руки. «Наступного разу, напевно - 20 травня, коли у нас буде розгляд в апеляційній інстанції Московського міського суду щодо продовження арешту морякам, ми це використаємо», - обіцяє Новіков.

Саме на цьому явному «дуалізмі» позиції Росії вибудувала свій виступ на слуханнях і юрист Марні Чик. За її словами, Росія наполягає, що в цій ситуації має бути застосований виняток щодо військової діяльності, однак це не має відношення до позову проти РФ. Виняток у цьому випадку не може бути застосований, оскільки захоплення суден і екіпажів не був військовою активністю як такою, це було правозастосуванням до військових судів; і звинувачуються вони в Росії за російськими цивільними законами - за перетин кордону, додала адвокат. «Тут не йдеться про військову діяльність за своїм характером. Це підтверджує і поведінка самої Росії», - зауважила Чик.

Якщо ж ні, то Росія повинна, очевидно, визнати, що вона перебуває з Україною в стані війни... Може для того, щоб не відповідати на це запитання, і не приїхала російська делегація до Гамбурга...

ДО ФІНІШУ ЩЕ НЕ БЛИЗЬКО

Хай там як, але її відсутність жодним чином на рішення Трибуналу вплинути не може.

РФ є учасницею Конвенції, і рішення суду для неї обов'язкові, але право не бути присутньою на засіданнях у неї є згідно із Статутом.

До речі, це не перший раз, коли РФ демонструє таку зневажливу поведінку. Зокрема, так було у 2013 році, коли в цьому ж самому Гамбурзькому суді розглядався позов Нідерландів до Росії у справі судна, що належало Greenpeace, «Arctic Sunrise» (його не раз і не два згадували на слуханнях).

Коротко: корабель затримали під час протесту проти діяльності «Газпрому» з буріння нафтових свердловин в Арктиці. Судно і 30 членів його екіпажу з 16 країн доставили до Мурманська, їм загрожувало до 15 років в'язниці за «піратство». Президент Володимир Путін демонстративно дистанціювався тоді від справи, але кинута ним фраза про те, що це ніякі не пірати, підштовхнула незалежних російських суддів передумати і засудити активістів за статтею «хуліганство», яка передбачає покарання вдвічі менше. Трибунал же, незважаючи на відсутність представників Росії, ввів тоді ті самі «тимчасові заходи», що передбачають звільнення всього екіпажу. Росія, яка завжди страшно боїться втратити обличчя, все ж звільнила грінпісівців, але як би не під натиском суду, а чисто з доброї волі президента Путіна, який дав їм амністію з нагоди ... 20-річчя конституції РФ. Для цього навіть довелося вносити зміни у законодавство.

Київ не цікавить, у який спосіб Росія буде зберігати обличчя зараз, чи треба їй буде для цього вносити якісь чергові зміни у свої закони. Для нас головне, щоб наші хлопці повернулися додому, зазначила Олена Зеркаль.

У неї, та й у всієї делегації настрій після завершення слухань був явно піднесений. Відчувалося, що все пройшло дійсно добре, а це вселяє надію на позитивне рішення Трибуналу.

Тепер залишилося чекати 25 травня. Саме тоді суд пообіцяв оголосити своє рішення. Попереднє. Тому що потім справа буде розглядатися міжнародним арбітражним судом безпосередньо по суті. Як зауважив у розмові з кореспондентом Укрінформу експерт з морського права, професор Гамбурзького університету Александер Прьольс, зайняти це може до 2,5 років.

Прьольс досить високо оцінює шанси України після слухань, визнавши аргументацію позивача переконливою, і вважає, що попередні заходи повинні бути запроваджені якомога швидше. Щодо виконання їх російською стороною, то тут професор не настільки оптимістичний, вважаючи це питання відкритим. Він також згадав кейс Arctic Sunrise, коли вихід було знайдено.

«Можу сказати одне: рішення Трибуналу є зобов'язуючим і повинно бути виконано, невиконання його є новим порушенням міжнародного права», - зазначив відомий експерт.

Але ми добре знаємо, як мало значить для Російської Федерації міжнародне право. Тим більше, що жодних інструментів примушення відповідача до виконання на кшталт санкцій у Трибуналу немає. Залишається лише політичний тиск, все ж інстанція зі штаб-квартирою у Гамбурзі є судом ООН.

У будь-якому випадку, Україні важливо отримати це рішення, адже треба використовувати усі наявні можливості для того, щоб повернути додому наших моряків. Україна своїх не кидає.

Ольга Танасійчук, Гамбург

Фото автора