“Сатирик розбрату”, або Як Кремль підкинув українцям провокацію перед виборами
Михайло Жванецький, в якого ось-ось почнеться гастрольне турне Україною, оголосив напередодні, що приймає російський орден «За заслуги» – ганебну висульку від Путіна. “Мені дали орден... і я його прийняв”, – прямолінійно, тобто без жодного гумору пояснив знаменитий сатирик. Україну це зачепило. Адже якщо у тебе є заслуги перед країною, яка нас обікрала, оббрехала, чиї солдати і зброя убивають наших співвітчизників, то як мінімум, наше ставлення до такої людини підлягає ревізії.
І почалося... Одні взялися закликати до пікетування концертів Жванецького. Або взагалі не пускати його в країну. Інші, натомість, для яких виявляється неможливим перегляд звичного, кинулись Жванецького захищати – мовляв, він ніколи не висловлювався проти України і не підтримував, на відміну від багатьох своїх колег ані окупацію Криму, ані агресію на Донбасі. Утім, залишимо за дужками дискусію про те, що Жванецький насправді говорив чи не говорив про Україну, а також, чи мав він знайти якийсь інший, менш ганебний вихід з очевидної провокації з орденом від Каїна і міжнародного злочинця, якщо по-сучасному.
Наше питання в дещо іншому. Треба розуміти, що для певної частини українського суспільства Михайло Жванецький – це не просто якийсь популярний сатирик “родом из детства”, це – фігура мало не сакральна. “Важко знайти людину, чий внесок в розвал совка був настільки ж значний як внесок Жванецького, не революціонера, не політика, а письменника і філософа (...) Йому – 85 і він продовжує розвалювати совок у головах сусідів, сіючи зерна здорового глузду”, – написала у ФБ директор з розвитку Всесвітнього клубу одеситів Олена Павлова.
Очевидно, схожі думки має не тільки вона. Ось, гляньте лишень на заплановані ювілейні концерти Жвенецького Україною – Запоріжжя (12 березня), Дніпро (14 березня), Київ (16 березня), Одеса (21 березня). Навіть попри недешеву вартість квитків (від 400 до 4390 гривень), майже все розкуплено, а отже в Україні він матиме аншлаг. Зокрема, в тій же Одесі, в Театрі опери і балету, який вміщає 1600 осіб, всі квитки розкуплено. В Дніпрі – Академічний театр опери і балету (1117 місць) – залишилося 3 квитки, в Києві – Жовтневий палац (понад 2000 місць) – залишилося 160 квитків, в Запоріжжі – Палац культури Дніпроспецсталь (1000 місць) – доступні поки що 167 квитків.
Водночас, є в Україні люди, для яких питання приїзду Жванецького є принциповим. Вони, безперечно, визнають заслуги сатирика перед «радянськими людьми». Як написав Віктор Шедерович, «он расширял для нас пространство свободы». І це правда, але нині він – частина спільного з Росією соціокультурного простору. Це не злочин, звісно. Але це те, що змінює ставлення, тим більше, під час війни. Прийняти «висульку», щоб не створювати собі і своїм близьким зайвих проблем у сучасній Росії? Можна й так. Але чи подумав ММЖ, які він «після ордена» створює проблеми тими ж своїми «ювілейними концертами» для більшості українців? До речі, на особистому сайті Жванецького в Рунеті немає й згадки про український тур. Там – концерт у Москві 3 березня і – одразу, тур Німеччиною: 5 квітня у місті Фюрт, 7 квітня – Ратінген. Цікаво, як так? І тому не існує жодних поступок на вік, здобутки та місце народження. Прийняв каїнову відзнаку – маєш за це нести відповідальність, нехай у моральному плані.
А є ще частина українського суспільства, якій важко вже виміряти рівень геніальності Жванецького: “Ну, є такий сатирик, чули, і що?” І це ще в кращому разі. Люди виростали у зовсім іншій країні, захоплювалися іншими ідеями, іншими фігурами-орієнтирами. Їм зараз 30 плюс-мінус… Для них орден від Путіна – це маркер війни, яку Росія розпочала з анексії Криму та окупації частини Донбасу. Війни, яка триває досі, вже шостий рік поспіль. Адже якщо ти взяв з рук злочинця нагороду, то дав мовчазну згоду на його агресію проти України. Тож не варто дивуватися, що знайшлися ті, хто вимагає від організаторів скасувати концерти Жванецького, інакше – протест. “Не можна ставити почуття гідності та повагу до себе, до своєї країни, вище за дискомфорт від можливого скасування виступу улюбленого артиста. Улюбленого, але російського”, – йдеться в заяві одеського активіста Сергія Стерненка.
Звідси, починає тліти конфлікт світоглядів. Тож нам, українцям, потрібно зберігати голову холодною: менше емоціо – більше раціо. Замість провокацій, за будь-що, навіть силовим методом, зірвати концерт Жванецького, маємо бути зацікавлені в тому, щоб наші дії не призвели до збурення, до нового витку взаємних звинувачень, до, як полюбляє казати молодь, надмірного хайпу. Особливо в цей період, коли на носі президентські та парламентські вибори. Адже суспільний безлад, непогодження і скандали тут, в Україні – це, на сьогодні, головна мета нашого агресивного сусіда, який, зайнявши вичікувальну позицію, сподівається, що ми втратимо контроль над ситуацією.
Тож як в цій ситуації нам зберегти гідне обличчя?
На думку дипломата, голови Фонду “Майдан закордонних справ” Богдана Яременка, це нормально, коли у нас є полярні точки зору. На відміну від Росії, ми, українці, живемо в демократичній державі, а тому – це радше ознака здоров’я нації, ніж чогось не нормального. Водночас, каже він, повинна бути чітка, зрозуміла і транспарентна державна політика.
“Держава не повинна керуватися критеріями “подобається” чи “не подобається”. Критерії мають бути інші, а саме: небезпечно чи безпечно. Приміром, чи несе візит якогось артиста загрозу, чи є порушення закону, приміром, щодо перебування в Криму і так далі. Якщо ці критерії дотримуються, то така державна політика, навіть попри незгоду певної верстви населення, є зрозумілою і правильною. При цьому, вона має застосуватися до всіх іноземних артистів без винятку, – каже Яременко. – Окей. А якщо в Криму не гастролював, агресію не підтримав, але орден від Путіна прийняв і це когось обурило? Тут потрібно виходити з питань громадської безпеки. Тобто, якщо виникають розподіл на тих, хто “за” і тих, то “проти” – добряче обмізкувати, чи вдасться, в разі загострення, убезпечити людей та самого артиста... Потрібно змоделювати ситуацію. І якщо уповноважені особи дійдуть в результаті до висновку, що такий візит є небезпечним, то його варто або взагалі заборонити, або звернутися до організаторів з рекомендацією утриматися від концерту... І якими б складними не були аргументи, держава мусить пояснювати суспільству, як і чому так сталося. Якщо це пояснюється – тоді немає проблеми збереження обличчя. Бо обличчя втрачається тоді, коли держава діє поза межами права і не може пояснити свою поведінку”.
Інший погляд на ситуацію із Жванецьким має журналіст, заступник гендиректора телеканалу АТР Айдер Муждабаєв. За його словами, Жванецький – це частина сценарію Кремля, а відтак його треба просто розвернути в аеропорту при перетині кордону України.
“Головне завдання Росії сьогодні – це розіграти в Україні грузинський сценарій. Щоб біль людських жертв і територіальних втрат притупилася. Щоб українці знову почали налагоджувати контакти з росіянами, щоб між обома країнами знову панували “мир, дружба, жвачка”. Відповідну спецоперацію за кремлівські гроші ведуть деякі українські журналісти та блогери, окремі політики та цілі партії... Брехня про “мир” проштовхується з усіх дір: це і нещодавній скандал під час нацвідбору на Євробачення, і різноманітні акції примирення, як ото – “обійми українців”, коли блогери з прапорами обох країн обнімають один одного. Відбувається «грузинізація» України: обняти Росію, забувши про те, що сталося. Гляньте на Грузію. Минуло десять років і... робочі відносини між Тбілісі та Москвою поступово відновлюються: мільйон російський туристів щорічно, гостинність, Цинандалі під хінкалі... Ба навіть вже дійшло до того, що грузини почали виправдовуватися перед росіянами. Напередодні керівництво Грузії заявило, що їхнє співробітництво з НАТО не направлене проти Росії. Вибачте, і це говорить влада країни, третину території якої Росія окупувала? – розповідає Муждабаєв. – До схожого стану хочуть довести й Україну. Дорогу «толерантним» силам, які вже завтра готові сісти за стіл переговорів з агресором! І те, що Жванецький отримав від Путіна орден – це також частина стратегії. Це точковий удар по українському суспільству – збурити, розділити, посварити... Не за чутками знаю, як в РФ висувають до якоїсь нагороди діячів культури. Одного разу був присутній при обговоренні на цю тему. Так от, все заздалегідь готується, обговорюється і погоджується з майбутнім кавалером. Як мінімум за рік. І без “добра” ймовірного лауреата жодну нагороду не вручають. Більше того, часто майбутній кавалер сам про це просить. У культурній тусовці, яка обслуговує російську владу, так прийнято. Жванецький також належить до цієї тусовки. Він – придворний сатирик, зірка вузьких кремлівських корпоративів, яка нерідко “сяє” для Путіна і Мєдвєдєва. Тож його концерти потрібно пікетувати. А ще краще – розвернути на кордоні. Нехай сидить там, де його любить фюрер, де він обласканий владою. Бо людина, яка не вважає, що Одеса – це українське місто, а окрема країна, тут не потрібна. Як мінімум до закінчення війни”.
***
Отже, Україна нині перебуває у дуже вузькому коридорі. Але попереду – важливі зміни. І ворог це розуміє, а тому щоразу підкидає різноманітні провокації. Операція «Жванецький-срач» – безперечно, з таких. Завдання – підштовхнути країну до хаосу, дискредитувати українську демократію перед західними партнерами, а передусім – перед самими українцями. Тож нам дуже важливо не схибити. Так, задача не проста, але її треба вирішити. Хто хоче і вважає за можливе демонструвати ММЖ своє захоплення – нехай демонструє, це його право. Кому все це «до спини» – продовжуйте в тому ж дусі. Кого «тур орденоносця» бісить і ображає – знайдіть спосіб виразити свою почуття у спосіб, який не суперечить українському закону. Давайте обламаємо декому насолоду, і не допустимо варіанту закроєного в Кремлі.
Підготував Мирослав Ліскович. Київ
