5 лютого. Пам’ятні дати
Новий 4717 рік за китайським календарем – рік Жовтої Земляної Свині. Новий рік у Китаї – найочікуваніше, найбажаніше, найяскравіше і найдовше свято, яке триває 15 днів і завершується святом Червоних Ліхтарів. Як і будь-який інший Новий рік, китайський також має масу традицій. Святкують його понад дві тисячі років, тобто він є одним із найдавніших свят, «найстарішим» Новим роком в історії людства. Крім того, відзначають його ні багато, ні мало, понад мільярд людей на планеті. Крім китайців – представники тибетської, монгольської, корейської, в’єтнамської та інших споріднених культур.
У самому Китаї це довгоочікуване свято після року напруженої праці, навчання і клопотів, гарна нагода зібратися всією сім’єю за одним столом. Існує навіть спеціальний термін – «Возз’єднання сімей», а новорічний сезон подорожей називається Чуньюнь, адже сотні тисяч китайців мігрують у цей період не тільки всередині країни, але й масово, мов ті птахи по весні, вертаються додому з інших країн світу. До речі, інша офіційна назва китайського Нового року – Свято весни (така назва існує з 1911 року).
Новий рік у Китаї, так само, як і в багатьох інших, культурно споріднених із ним країнах, є державним святом. Ділове життя у Піднебесній на декілька днів завмирає. Всі – від малого до старого, веселяться, розважаються, ходять у гості. Перше, що вирізняє китайський новий рік від західного – це «світло-шумовий» супровід. Чим більше салютів, феєрверків і хлопавок – тим краще. За свідченням очевидців – це справжня канонада, і триває вона декілька днів. Стосовно святкових страв, то обов’язково готують традиційні пельмені та лабадьджоу – особливу кашу з 8 інгредієнтів, зокрема й насіння лотоса, священної квітки Китаю.
На відміну від європейського Нового року, який розпочинає 1 січня щорічний цикл, китайський Новий рік змінює дату щорічно. Залежить вона від Місячного циклу. Рік Жовтої Земляної Свині починається 5 лютого 2019 року й триватиме до 25 січня 2020 року.
Разом з тим, сьогодні Всесвітній день безпечного Інтернету. Мета Дня – пропаганда більш безпечного і більш відповідального використання онлайн-технологій і мобільних технологій, передусім, серед дітей і молоді. День проводиться з 2004 року в країнах Європейського союзу під патронатом Європейської комісії з інформаційного суспільства і ЗМІ у вівторок другого тижня лютого. Головним координатором Дня безпечного Інтернету в світі є некомерційна організація Insafe (European Safer Internet Network), яка складається з національних центрів, створених за участю Єврокомісії. В Україні День безпечного Інтернету відзначається з 2009 року. Цього дня (й протягом тижня) проводяться різноманітні конференції, круглі столи, «прямі лінії» за участю експертів, спрямовані на популяризацію механізмів безпечної роботи в мережі, обговорюються питання інтернет-етики, загроз протизаконного контенту, а також ведуться дискусії та діалоги з пошуку компромісу між ефективністю та безпечністю використання Інтернету з урахуванням української специфіки. Гасло Всесвітнього дня безпечного Інтернету 2019 року – «Разом для найкращого Інтернету». Варто зауважити, що цей День давно вийшов за межі європейського континенту, і на сьогодні його відзначають у понад 110 країнах світу.
Ювілеї дня:
Цього дня народився Костянтин Калінін (1887-1938), український авіаційний конструктор, фундатор української цивільної авіації, льотчик. Протягом десятиліть ім’я цього талановитого авіаконструктора було викреслене не тільки з історії української авіації, але й з історії взагалі. Від його імені радянські цензори залишили лише одну – першу – літеру в типах розроблених ним літаків, що перевозили пасажирів на всіх повітряних трасах тодішнього СРСР. Народився Костянтин Калінін у Варшаві. Закінчив Одеське військове училище, Гатчинську військову авіаційну школу. Учасник Першої світової війни. Брав участь у боях, був декілька разів поранений. У 1918-1919 роках служив в авіації Армії Української Держави і УНР. Після того, як український національно-визвольний рух зазнав поразки і до влади прийшли більшовики – почав служити в авіації Червоної Армії. Його кликав з собою в Америку Сікорський, але він вирішив залишитись на батьківщині. Навчався в академії Повітряного флоту в Москві, але за політичні переконання був виключений. Повернувся в Україну, працював завідувачем конструкторського бюро на Київському авіаційному заводі №6, здобув вищу освіту у Київському політехнічному інституті (1925). Наступного року переїхав у Харків, де організував конструкторське бюро. Протягом 1923–1938 рр. під керівництвом Калініна було створено 25 типів літаків та їх модифікацій. Серед них 19 цивільних машин і 6 військових. Крім того, було випущено 12 типів дослідних машин. У квітні 1938 року Костянтина Калініна було арештовано у підмосковному селищі Пушкіно, на дачі конструктора Гроховського, де він тимчасово мешкав із сім’єю, беручи участь у заводських випробуваннях літака К-13. Невдовзі, за вироком Військової колегії Верховного суду СРСР від 22 жовтня 1938 року «за участь в антирадянській діяльності, шпигунство і проведення шкідницької діяльності» авіаконструктора розстріляли (за іншими даними – помер у тюрмі від тортур і виснаження). Відомий учений математик Іван Артоболевський у 1972 році, коли не стало Ігоря Сікорського, сказав: «Ось були два великих авіаконструктори – Ігор Сікорський і Костянтин Калінін. Першого Америка похоронила як національного героя, а іншого у нас ніхто не знає. Його на вершині слави знищили молодим у себе вдома». До речі, американці знали і пам’ятали про розстріляного Калініна. У 1990 році, коли на батьківщині його навіть і не згадували, Міжнародний планетний центр (США) присвоїв планеті № 3347 назву «Костянтин». Як ішлося в тексті офіційного повідомлення — «На честь Костянтина Калініна (1889-1938) – видатного льотчика та талановитого конструктора, який розробив низку аеропланів різних типів, один з яких дістав Золоту медаль на Міжнародній авіаційній виставці у Берліні 1928 року». У серпні 2014 року на території КПІ було відкрито пам’ятник видатному авіаконструкторові.
105 років від дня народження Вільяма Берроуза (1914-1997), американського письменника, «хрещеного батька» покоління бітників. Автор скандального роману «Голий сніданок», написаного у марокканському Танжері і надрукованого в 1959 році у Парижі видавництвом «Олімпія». У США книга була заборонена і з’явилася лише три роки потому після рішення Верховного суду. Том Вейтс досить вдало характеризував Берроуза: «…Він начебто Марк Твен, що стоїть у чорному світлі». Були й інші прізвиська: пекельний дідусь, літературний кримінальник, людина-невидимка. Як би там не було, але створена Берроузом субкультура вийшла за межі слова. Він був культовою постаттю: то знімався у Гаса ван Сента, то співав разом з Куртом Кобейном. Девід Боуі влаштовував паломницькі тури в Танжер де в останні роки мешкав автор «Голого сніданку». Він не дожив три роки до свого 90-річчя.
73 роки від дня народження Шарлотти Ремплінг (1946), англійської актриси кіно. Знімалась у фільмах: «Загибель богів», «Джордано Бруно», «Нічний портьє», «Макс, моя любов», «Серце ангела», «Вердикт», «Під піском», «Басейн» (2003, премія Європейської кіноакадемії за кращу жіночу роль), «Шпигунська гра», «На південь», «Леммінг», «Неспокійна Анна». Першою сходинкою в зірковій кінокар’єрі Шарлотти Ремплінг була роль Елізабет Тальман у «Загибелі богів» (реж. Лукіно Вісконті). Актрисі на той час було 22, вона навіть уявлення не мала, хто такий Вісконті і за сценарієм мала грати жінку, котрій за 30. «Вона ж зовсім дівчисько, а вам потрібна зріла жінка», - доводили режисерові помічники та асистенти. Але метр наполіг на своєму: «Це дівчисько зіграє кого завгодно. Вона велика актриса… У неї в очах тягар пережитих років. Вона все зможе». А самій акторці сказав: «Не потрібно грати, мені лише потрібно те, що криється у ваших очах». Як виявилось, Ремплінг впоралася з роллю на сто відсотків. Крім того, співпраця з одним із найвидатніших режисерів ХХ ст. дала їй величезний досвід. Згодом вона скаже в одному з інтерв’ю: «Вісконті показав мені якість – відтоді я прагнула саме якості, а не слави». Потім був «Нічний портьє» Ліліани Кавані – шокуюча, відразлива, але в чомусь і надзвичайно красива історія кохання колишньої ув’язненої одного з нацистських таборів до свого ката (партнером Шарлотти Ремплінг був Дерк Богардт). Кінокартина викликала шквал емоцій і навіть була заборонена для показу в Італії. Втім, дует Ремплінг-Богардт був бездоганним – не визнати цього не міг навіть найприскіпливіший критик. Згодом актриса зіграла головну (і не менш скандальну) роль у комедії Нагіси Осіми «Максе, любове моя», та свої зіркові ролі у фільмах Франсуа Озона - «Під піском» та «Басейн».
Роковини смерті:
95 років з дня смерті Любові Ліницької (1865-1924), української актриси. Сценічну діяльність розпочала у 22 роки. Грала в трупах Марка Кропивницького, Панаса Саксаганського, Театрі Миколи Садовського, в Народному театрі в Києві. Репертуар актриси налічував до 120 ролей. Грала актриса майже до 50 років, але після того, як прочитала рецензію Дмитра Антоновича, у якій була не лише гостра критика, але просто зазначалося, що «добродійці Ліницькій рекомендується вже відмовитись від виконання молодих ролей» – залишила сцену.
