1 січня. Пам’ятні дати

1 січня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Сьогодні перший день Нового 2019 року.

Новий рік – одне з тих рідкісних свят, яке чи не одностайно відзначається семимільярдним населенням Землі. Новорічні свята єднають усіх, незалежно від національності, віросповідання і кольору шкіри. При цьому, зрозуміло, форми цього дійства бувають найдивовижнішими, а традиції святкування Нового року у різних країнах подібні тільки в одному - відліку останніх миттєвостей року минулого і зустрічі року прийдешнього.

Народи світу у різні часи відзначали свято Нового року не завжди. Це була просто точка відліку календарного року. Скажімо, у Стародавньому Єгипті новий рік розпочинався у час розливу Нілу, на початку літа. У Давній Греції початок року припадав на найдовший день у році – 22 червня. А календар, у якому рік починається 1 січня, вперше ввів римський імператор Юлій Цезар у 45 році до нашої ери. Й нині символічний «перевал» з 31 грудня на 1 січня – лише одна із декількох дат святкування. Крім неї існує маса релігійних і традиційних днів переключання зі старого на нове, щедро розсипаних по всьому календарю.

Наприклад, в Китаї, на відміну від європейської традиції, постійної дати початку року немає, і кожен рік вона припадає на різний час. Цього року, наступний 4717 рік за китайським календарем настане 5 лютого. Проходити він буде під знаком жовтої Свині.

Новий рік у багатьох тюркських народів припадає на день весняного рівнодення – 20 або 21, 22 березня і називається Навруз. Ця дата своїми витоками сягає доісламської релігії країн – зороастризму. Символ свята – пророщені зерна пшениці, які ототожнюються з торжеством нового життя після неплідної зими.

А от мешканцям екзотичної Індії поталанило найбільше: в країні відзначається аж чотири Нових роки. В березні - в південних штатах, у квітні – в північних, у липні-серпні – в Кералі (штат на південному заході Індії), а в жовтні – у західних провінціях. У програмі святкувань – яскраві тканини, шафранового кольору прапори, міріади ліхтариків, фрукти і море солодощів.

Новий рік в ісламі починається в перший календарний місяць Мухаррам - день переселення пророка в Медину. І оскільки ісламський календар ґрунтується на русі Місяця, а місячні місяці не збігаються із календарними, тому дати свят постійно змінюються. Цього року Новий 1441 рік за Хіджрою мусульмани будуть зустрічати 1 вересня.

Єврейський Новий рік – Рош га-Шана, відзначається восени, у вересні-жовтні. Рош-га-Шана, дослівно «голова року», це час, коли Всевишній визначає, яким буде прийдешній рік для кожної конкретної людини. В 2019 році, згідно з юдейським календарем, відзначатимуть настання нового 5780 року 29 вересня.

Щодо України, то історія новолітування для нас, українців, склалася навдивовижу строкато. Сучасне його відзначення – четверте в літочисленні нашого народу. Наші  пращури початком нового року вважали, цілком закономірно, весну - час пробудження природи. Із запровадженням християнства в Київській Русі, Церква зажадала змінити дату нового року. Релігійний календар змушував перенести його з весни на 1 вересня. Російська імперія (щоправда, на той час ще Московія, адже імперією вона стала в 1721), до якої входила й значна частина українських земель, була чи не єдиною країною зі старим літочисленням. Щоб якось уніфікувати цю розбіжність, Петро І запропонував церковникам перенести Новий рік з вересня на 1 січня. Утім, і ця дата виявилась не остаточною. У лютому 1918 року в Україні був запроваджений григоріанський календар. Проте, церковне відзначення не змінилося. Відтак у нас співіснують дві дати початку року: офіційна – 1 січня і релігійна – 14 січня.

Втім, якими б не були традиції, звичаї та релігійні переконання, кожна людина на Землі в перший день Нового року мріє про світле й ліпше майбутнє, про те, що прийдешній рік буде щасливішим за минулий. Тож з Новим роком!

Ювілеї дня:

535 років від дня народження Ульріха Цвінглі (1484-1531), швейцарського церковного реформатора і політичного діяча, засновника одного з найрадикальніших напрямів у протестантизмі – цвінгліанства. В 1522 році порвав з католицькою церквою, зрікся сану священика. У 1523 в Цюріху під його керівництвом почала здійснюватися реформа католицької церкви і політичної системи (в республіканському дусі). Релігійна система Цвінглі близька до лютеранства.

156 років від дня народження барона П’єра де Кубертена (1863–1937), французького громадського діяча, педагога і літератора, засновника сучасного Олімпійського руху. В 1894–1896 рр. – генеральний секретар, у 1896–1916 рр., 1919–1925 рр. – президент, 1925–1937 рр. – почесний президент Міжнародного олімпійського комітету.

Фото: wikipedia
Фото: wikipedia

Цього дня народився Степан Бандера (1909-1959), український патріот, політичний діяч, ідеолог і теоретик українського національно-визвольного руху. Бандера був талановитим організатором, політиком-стратегом, відданим революційним методам боротьби за визволення українського народу від австро-угорських, польських, московсько-більшовицьких колонізаторів, за незалежну Українську Державу – такої характеристики заслужив він від своїх сподвижників, послідовників і прихильників української національної ідеї. Представники ж держав, чия влада поширювалась у різний час на українські землі, вважали його державним злочинцем, бандитом. «Українським буржуазним націоналістом» з негативним підтекстом цього поняття, фашистським поплічником, убивцею невинних людей та іншими лайливими епітетами наділяла його ім’я більшовицька пропаганда. Впродовж багатьох років, у відношенні до патріотично вихованих українців вживалися висловлювання, у яких слова «націоналіст», «національний» трактувалося як принизлива ознака. При цьому не згадувалося, що поняття «націоналіст» і «патріот» є тотожними – «той, хто любить свою батьківщину (свій народ)». Степана Бандеру важко сприйняти патріотом тому, хто не визнає українців за окремий народ, окрему історичну й етнічну спільноту. Радянські пропагандисти доклали чимало зусиль, аби в свідомості пересічного громадянина прізвище Бандери асоціювалось зі словами банда, бандит. Хоча, є й такі, хто щиро вважав його рідним братом славнозвісного Остапа Бендера й називав (називає) «Бєндєрою». Між тим, у польській мові «бандера» – це «прапор». Сьогодні тривають дискусії щодо перевезення останків Бандери на батьківщину. При цьому мають протилежні оцінки його ролі в історії України. Не викликає сумніву, що Степан Бандера, незважаючи на спотворення його образу більшовицькою пропагандою, залишається прапором боротьби за незалежну Україну. Майбутні дослідження архівних матеріалів, яких ще не торкалась рука не заангажованих дослідників, дозволять з’ясувати істинну роль і місце націоналістів ХХ століття в боротьбі за незалежність України, в тому числі й самого Степана Бандери, і внесуть беззаперечні докази на користь закономірності цієї боротьби. Але настільки правильними були всі тактичні кроки і дії учасників цих подій, покаже час.

Фото: twitter
Фото: twitter

100 років від дня народження Джерома Девіда Селінджера (1919-2010), відомого американського письменника. Селінджер виріс на Мангеттені, оповідання почав писати ще в середній школі. Деякі з них були опубліковані в журналі Story на початку 1940-х років. У 1948 році в журналі The New Yorker з'явилося його перше визнане критиками оповідання «Чудовий день для рибки-бананки». Найвідоміший роман Селінджера «Ловець у житах» був опублікований в 1951 році і відразу став популярним, а ще через кілька місяців посів перше місце в списку американських бестселерів. Після гучної популярності, викликаної виданням роману, письменник вирішив переїхати до Нью-Гемпширу, де придбав собі заміський будинок в містечку Корніш. Саме там протягом наступних 50 років і жив Селінджер. Після 1965 року він перестав друкуватися і писав лише для себе. В останні роки життя він практично ніяк не спілкувався з зовнішнім світом, живучи за високою огорожею в своєму будинку і займаючись різноманітними духовними практиками.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-