Закон про мову: всі зміни до другого читання

Днями стало відомо, що комітет Верховної Ради з питань культури та духовності доопрацював законопроект № 5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної», розглянувши понад 2000 правок. За словами голови комітету Миколи Княжицького, новий мовний закон “справді змінить ситуацію в Україні і стане революційним”. Розробники проекту закону від громадськості, схоже, теж задоволені роботою щодо його вдосконалення і зазначають, що після внесених правок документ не втратив принципово важливого змісту, як це не раз бувало, а навпаки став більш якісним і виваженим.

Тож Укрінформ дізнавався, що доопрацювали в мовному законопроекті, який за підтримки більшістю депутатів обіцяє стати історичним?

Тепер пропонується 90% української на телебаченні і радіо

Про те, що документ після роботи в комітеті став якіснішим, говорить Сергій Оснач, член Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури України. За його словами, найпринциповіша зміна в законопроекті стосується статті про застосування української на телебаченні і радіомовленні: “Ми повернулися до 90% української мови на загальнонаціональних каналах, як це було з самого початку (перед першим читанням були внесені зміни — квота становила 75%)”.

Він також зауважив, що у проекті закону не всі норми такі жорсткі, як пропонувалося спочатку, що не є поганим. “Приміром, є вимога про складання сертифікаційних іспитів з української мови. Спершу пропонувалося, щоб іспити складали чимало категорій, починаючи від президента, його адміністрації й закінчуючи медпрацівниками. Тепер для деяких категорій, особливо таких масштабних, як медпрацівники, дозволятиметься знання мови підтверджувати звичайним сертифікатом про середню освіту. Це знімає питання зайвих обурень щодо необхідності масового складання іспитів. У будь-якому разі в законопроекті прописано, що медичні послуги мають надаватися українською мовою”, - говорить Сергій Оснач.

Також, на його думку, в законопроект були внесені правильні зміни щодо преси, яка виходить англійською мовою, мовами ЄС чи, приміром, кримськотатарською мовою і розрахована на закордонну аудиторію чи на корінний народ. “Той самий англомовний “Kyiv Post” не загрожує нам русифікацією”, - каже Оснач і додає, що законопроект став більш гнучким і у науковій сфері, де дозволятиметься захищати наукові дисертації чи проводити конференції англійською мовою.

Посаду Уповноваженого із захисту державної мови, якому можна буде скаржитися на порушення щодо закону, і відповідну Нацкомісію зі стандартів державної мови, депутати теж вирішили залишити. Та ж комісія працюватиме, зокрема, і над проведенням іспитів з української мови.

“Угорщина, наприклад, блокує нашу інтеграцію до НАТО. Нам не треба конфліктувати із західними партнерами, не треба провокувати їх на велику стурбованість, але при цьому треба запровадити реальні правила, які боротимуться з русифікацією. Надзвичайно важливо, щоб закон був ухвалений до виборів, бо інакше він буде відкладений на невідомий термін. Щоб виконати свою місію, ця Верховна Рада має ухвалити закон про мову”, - підсумовує Сергій Оснач.

На яких правках найбільше наполягали депутати?

Варто згадати, що ухвалення законопроекту в першому читанні проходило доволі складно, оскільки паралельно був внесений ще один законопроект № 5556 від фракції “БПП”. Аби набрати більшість за законопроект № 5670-д, фракціям вдалося дійти компромісу, але тоді депутат від БПП Ігор Гринів заявляв, що фракція буде “наполягати на врахуванні всіх правок, щоб недолугі речі з цього закону викинути”.

На запитання про те, що було змінено в законі у цьому ключі, Тарас Шамайда, керівник проекту «Простір свободи» відповів, що у комітеті намагалися врахувати ті поправки, які роблять закон більш якісним, не руйнуючи його суті, незважаючи на те, яка фракція їх пропонувала. “Ті поправки, які мали відверто деструктивний характер, в основному від “Опоблоку”, не були враховані. Поправки, які подавали представники інших фракцій, зокрема і БПП, розглядалися уважно, багато з них врахували. Загальні побажання були такі — якомога менше нових органів і перепон для людей у документації. Приміром, вирішено, що сертифікаційні іспити під керівництвом Нацкомісії зі стандартів державної мови прийматиме вже наявна структура - УЦОЯО, яка вже приймає іспити ЗНО і підпорядкована МОН. А самі іспити переважно складатимуть ті люди, які приходять на державні посади чи в органи самоврядування вперше, або ж іноземці для отримання громадянства або можливості працювати в Україні. А держава буде зобов’язана створити курси з української мови для дорослих”, - говорить один із розробників законопроекту.

Окремо пан Шамайда відмічає, що стаття про мову освіти, прийнята в першому читанні і фактично перенесена з освітнього закону, залишилася без змін, що було принциповою позицією комітету: “Це вистраждана стаття, яка стала предметом компромісів. Тому поправки з різних сторін, як наприклад, зробити навчання тільки українською, заборонивши викладання мовами нацменшин, або навпаки запровадити навчання мовами нацменшин на рівні з українською навідріз відкидалися”.

Він додає, що в проекті закону передбачений значний перехідний період і багато норм набудуть чинності через 1-3 роки. “Що стосується перехідного періоду для друкованих ЗМІ, то він складатиме 2-2,5 роки. Складання іспитів кандидатами на посади вводитиметься через 2 роки після набуття законом чинності тощо. Тобто цей період вводиться, щоб надавачі послуг і контролюючі органи змогли підготуватися і нові норми не створювали для них проблем. Коли ж закон запрацює повністю, він вирішить абсурдну ситуацію, коли бажання людини отримати обслуговування українською ігнорується. Тобто, приміром, ресторану не забороняється мати меню російською чи англійською, але передбачається, що україномовна людина зможе отримати послугу українською. Але звичайно, закон не поширюватиметься на сферу приватного спілкування, релігійних обрядів тощо”, - каже Тарас Шамайда і додає, що швидше за все закон розглядатиметься у Верховній Раді у січні-лютому нового року.

Юлія Горбань. Київ