Гра «в Освенцим»? Придумав же хтось…

Гра «в Освенцим»? Придумав же хтось…

Аналітика
806
Ukrinform
Відправити в’язнів в газову камеру, чи розстріляти? Це тепер не лише жахливі злочини нацистів, а ще й епізоди комп’ютерної гри

Днями в мережі розгорівся скандал навколо комп’ютерної гри “Ціна свободи”, розробленої нібито українськими програмістами. Окружна прокуратура Варшави відкрила провадження стосовно української компанії Aliens Games, яка займається виробництвом комп’ютерних ігор, за розробку гри про… нацистський концтабір Освенцим. На переконання голови Інституту національної пам’яті Польщі Ярослава Шарека, який і є позивачем, гра має ознаки зневаги до польського народу і пропагування забороненого в Польщі фашистського тоталітарного устрою. Від себе додамо: і далеко не лише польського… Згідно з Вікіпедією, за різними даними, в Освенцимі було убито 4 млн осіб, з яких більше половини - євреї. В Ізраїлі існує спеціальна програма, по якій ледве не всі старшокласники відвідують цей концтабір, аби вклонитися пам’яті полеглих. А тут, хтось додумався випустити комп’ютерну «стрілялку» про, мабуть, найжахливішу в історії людства трагедію…

Газета Rzeczpospolita стверджує, що фабула гри — життя в концтаборі. Гравці можуть вибрати собі персонажа — або в’язня, який намагається втекти з табору, або ж наглядача, який вибирає, кого відправити на примусові роботи, а кого — в газову камеру. У грі – на екрані комп’ютера, тобто – присутня анімація убивств, в тому числі - групових, а також вживаються фрази “польські концтабори”, “де честь цього польського народу”, “де ваша честь, польські собаки”.

Так це дійсно українські розробники ігор створили «напрограмували»? Звинувачення польської прокуратури за лічені хвилини (навіть не години!) були розтиражовані російськими ЗМІ з відповідними заголовками: “Польша звинуватила Україну в пропаганді фашизму через відеогру”, “Фашистській зміні Києва — віртуальні газові камери?” і тому подібна “кісельовщина”. Водночас, українські ЗМІ невдовзі повідомили, що ще не факт, що винні українці, адже головний розробник — Дмитро Дибов, як повідомляють українські ЗМІ, співпрацює з російською компанією Studcinemafest. І взагалі – хто і що стоїть за цим актом ідіотизму та підлості?

Скандал вже є, а гри-то ще немає

На офіційному сайті гри “Ціна свободи”, як і на сторінці гри у Facebook, інформації дуже мало — з наявного лише кілька картинок. На одній — ворота, схожі на ворота Освенциму з написом “Arbeit macht frei” (“Труд робить вільним”, нім). На іншій (фото нижче) — людина у формі, схожій на військову стоїть перед натовпом людей в смугастих сорочках, а знизу — напис: “Отдать приказ: отправить в газовую камеру, отправить на расстрел, отправить на производство. Заставить стать на колени, жрать траву, прыгать на месте, заставить молиться, рыть ямы”. Очевидно, на думку розробників, концентраційний табір виглядав саме так.

Кадр з промо-ролику гри
Кадр з промо-ролику гри "Ціна свободи"

За кілька днів на офіційній сторінці гри у Facebook з’явилось повідомлення: “У зв’язку з широким розповсюдженням дезінформації про гру різними телеканалами та іншими ЗМІ, ми змушені заморозити розробку (гри. - Авт.) на невизначений термін”. Скандал наче й вщух зовсім, але присмак — лишився. Тим паче, що польська прокуратура розслідування не закривала.

Укрінформ зв’язався з розробником «гри» Дмитром Дибовим, запитавши його, чи не є взагалі гра про Освенцим, в якому було замучено майже два мільйони людей, цинізмом? І чи не хоче він вибачитись? Ось його пояснення:

Розробник гри Дмитро Дибін // Фото з facebook
Розробник гри Дмитро Дибін // Фото з facebook

“По-перше, в Другій світовій війні загинуло 50 млн людей, але це не заважає розробникам створювати комп’ютерні ігри з такою тематикою. Нема такого закону, за яким в художньому творі (яким я вважаю комп’ютерну гру) не можна використовувати певні історичні епізоди. Якщо комусь не подобається — та людина може не грати в гру, не дивитись матеріали цієї гри. Гра мала б бути орієнтована на аудиторію 18+, тобто на більш адекватних, дорослих людей.

Втім, обурення було дуже багато, тому ми вирішили зупинити розробку гри, щоб не зачіпати нічиїх почуттів. Найжахливіше, що тему нашої гри використала Росія проти України. Це найбільший удар. Я передбачав, що обурення буде, але не таке. Я очікував, що гру вважатимуть неоднозначною, сумнівною, але не більше того.

Стосовно критики в нашу адресу, мовляв, ми образили поляків, використали Освенцим, і дали можливість грати за нацистів... Самої гри немає. Є відеоролік в Youtube, де є кадри з написом на воротах концтабору “Arbeit macht frei” (“Труд робить вільним”), яка асоціюється з Освенцимом. В цьому трейлері була газова камера, але жодної символіки там не було. Цей ролик ми видалили ще до скандалу.

Але хтось його перемонтував і поширює інший ролик з акаунту “Pier Coco” під назвою “Польський табір смерті”, де й звучать образи стосовно поляків. Фрази “польські собаки”, “польські табори” - це не з нашого ролику. Кадри — наші, але перемонтовані кимось іншим. Звісно, це обурило поляків, і я це розумію. Але навіщо вони пов’язують офіційний Youtube-канал нашої гри з польським (!) каналом “Pier Coco” — хай вони спочатку з ним розберуться.

Ми, в свою чергу, почули людей і змінили код гри, щоб вона не була схожа на концентраційний табір. Проте критики все-одно бачили схожість. Тому ми повністю зупинили роботу над грою. Якщо вона і вийде, то зовсім нейтральної тематики. Там звісно ж не буде ані газових камер, ані одягу військових, ані смугастих форм в’язнів.

Я публічно вибачають перед тими людьми, яких наші кадри (саме наші!) та задумки могли образити. Я всіх почув і зупинив розробку гри. Ще раз прошу вибачення і обіцяю, що надалі такого не повториться. Я хотів би, щоб це все вляглось, і щоб Україну ніхто не звинувачував — виходить, я спробував створити гру, а Україна стала до цього причетною лише через те, що в Україні я живу.”

Замість висновку

Зрештою, чи були там образи поляків, чи ні — для нас питання не основне. Не можна ображати, звісно. Але інший факт лишається фактом: знаходяться люди, які історію про нацистський концентраційний табір можуть розглядати, як ідею для забавки. Чотири мільйони людей ні в чому, крім етнічного свого походження, не винуватих - жінок, стариків, дітей - увійшли у ворота з написом “Arbeit macht frei”, і ніколи уже не вийшли, перетворившись на попіл... І тому порівняння з комп’ютерними іграми про Другу світову війну, які намагається провести Дмитро Дибов, критики не витримують: там йдеться про бій між озброєними чоловіками, а тут...

Щось тут не так з моральними нормами у одного з розробників популярних комп’ютерних ігор, та й не лише у нього.

Розмови про те, що комп’ютерні ігри вирізняються таким насильством, якого немає навіть в реальності, останнім часом дещо притихли, але від того комп’ютерні ігри не стали кращими. Тому не варто дивуватись, що розробники комп’ютерних ігор дійшли до того, що «відправляють» людей у газові камери. Не інакше, «прості» ігри вже порядком набридли гравцям, віртуально “літати” на дорогих авто без усіляких правил, збиваючи при тому пішоходів, або збивати віртуальні літаки (ще не пасажирські, чи вже?) вже стало нудно.

З іншого боку, а що знає українська молодь про Освенцим? З шкільного курсу, наприклад, ваш автор, який збирався вступати до історичного вишу, цього не виніс, а дізнався лише на першому курсі. Для підтвердження цих слів відкриваю підручник з шкільного курсу “Історія України” для одинадцятикласників видавництва “Грамота”, 2011 року, авторства О. Струкевич і С. Дровозюк — в ньому Освенцим не згадується взагалі.

Дещо кращі справи в підручнику з курсу “Всесвітня історія”, також видавництва “Грамота” 2011 року, автор — Т. Ладиченко: в ньому загалом Холокосту виділено... аж півсторінки! Перераховано концтабори в Європі, вказано статистику жертв, перераховано концентраційні табори в Україні. Далі — цитата зі спогадів в’язня концтабору Треблінка, кілька речень, в яких описані звірства — як і кого заганяли в газову камеру. “...15 хвилин — і всі були мертві...”. Щоправда, слова “нацисти” чи “гітлерівці” в контексті знищення людей не згадуються: “До камери заводили 500 людей, в’язнів били, включали мотор і з’єднували з вихлопними трубами...” - хто це робив, з тексту незрозуміло!

То звідки молодь, а зокрема і розробники гри про Освенцим, мала дізнатись про злочини нацистів? З тих двох абзаців про Холокост в шкільному підручнику? Чому тут дивуватись?

Микола Романюк, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-