Чи відмовляться росіяни бути "новою нафтою" для своїх панів?
Що б не казала з цього приводу російська влада, Навальному і його команді вдається проводити в Росії акції протесту, які стають помітним явищем. Масова акція протесту проти підвищення пенсійного віку, призначена на 9 вересня, прокотилася по всій Росії і викликала небачене досі обурення людей жорстокістю поліції і непропорційним застосуванням сили до демонстрантів.
ОГОЛОШЕНИЙ ПРОТЕСТ: НАПЕРЕДОДНІ
Насамперед, дуже точно й правильно будо вибрано день – всеросійський єдиний день голосування 9 вересня. Він був позначений тим, що голосування проходило в центрі в рамках «виборів» мера Москви і губернатора Московської області. Ця обставина, як і досить умовний характер самих виборів, створювало чудовий інформаційний фон для акцій протесту. До того ж, будь-які невдачі й поразки представників «Єдиної Росії» на цих виборах, легко прогнозовані, неминуче підсилювали б ефект протестних акцій. Так, загалом, і сталося.
Офіційна влада серйозно, якщо не сказати – нервово, поставилася до оголошеної Навальний акції. Найпомітнішою ознакою цього було те, що за кілька днів до її проведення генпрокуратура Росії винесла застереження про «неприпустимість втручання в російські вибори» не кому-небудь, а Google! До претензій прокуратури приєдналися Центрвиборчком і Роскомнадзор, у своїх листах до Google офіційно звинуватили його в «рекламі незаконних акцій у день виборів».
Російські відомства мали на увазі YouTube-канали російської опозиції, в першу чергу, Навальний-Live, які в єдиний день виборів звали росіян до масових акцій проти підвищення пенсійного віку.
Але самими лище погрозами влади не обмежилися. Напередодні оголошеної «пенсійної» акції репресивними органами був затриманий і сам Олексій Навальний, який отримав 30 діб арешту за... давню вже, січневу акцію протесту. Це досить яскраво відображає тоталітарну суть і залежність усієї системи російського правосуддя. Воно, правосуддя, не соромиться згадувати «справи» давно минулі, вільно тлумачити російські закони і застосовувати їх вибірково до неугодних, який посмів підняти голос проти свавілля російської влади.
Слідом за цим затриманням лідера протесту по всій країні прокотилася хвиля тиску на штаби Навального, їх керівників та активістів. Затримання активістів, різні варіанти поліцейського тиску були відзначені в Челябінську, Краснодарі, Кемерові, Новосибірську, Сургуті, Томську, Білгороді...
Особливою кмітливістю відзначилися петербурзькі чиновники. Тут акцію спочатку було дозволено. Але потім відбувся (або був організований) прорив труби за декілька кварталів від передбачуваного маршруту руху протестувальників. І тут-таки на проведення заходу було накладено заборону.
У підсумку, офіційний дозвіл на проведення акції отримали лише чотири російських міста: три центри суб'єктів федерації – Кіров, Курган, Чебоксари, а також Березники (Пермська область).
Ось із таким багажем і з таким творчим доробком сторони неухильно наближалися до наміченої дати проведення протесту.
АКЦІЯ 9 ВЕРЕСНЯ: НОВАЦІЇ
Минулий день російських протестів привніс нові елементи в політичну палітру всієї країни. Цього разу Москва не була головним «хедлайнером» і «ньюсмейкером», кажучи по-російськи – укотре поступилася роллю політичного лідера. Куди помітнішим під час описуваних подій був, наприклад, Петербург. Складається враження, що ця «колиска трьох революцій» дедалі більше перетворюється на реальну столицю російського протесту.
Досить згадати регулярні масові акції і пікети, наприклад, на підтримку кримських татар, щомісячні пікети «Стратегії 18», в пам'ять про дату їхньої депортації 18 травня 1944 року, – пітерці продовжують ці акції вже близько року.
При цьому дуже важливо, що в міському парламенті, який тут називається Законодавчі збори (ЗакС), є демократична фракція, про можливості існування якої, скажімо, в Мосміськдумі вже давно забули. Депутати від демократичних сил своїми регулярними запитами не тільки тримають міську владу бодай у якомусь тонусі, але й намагаються захищати права людей, затриманих під час акцій протесту.
Громадяни України, здається, добре пам'ятають, яким важливим був такий парламентський чинник під час Евромайдану й пов'язаних із ним подій, з поправкою на те, що вже тоді в Україні демократично орієнтованих депутатів було на порядок більше, ніж зараз у будь-якому російському представницькому органі.
Ось і цього разу, петербуржці, незважаючи на заборону, сформували досить потужну, численну колону і пішли з нею по відомому силовикам маршруту. Вони, звісно ж, були жорстко зустрінуті «силовиками». За словами депутата ЗакСа «яблучника» Бориса Вишневського, який особисто об'їздив районні відділки поліції, на вечір неділі затриманих було не менше 600 осіб.
На ранок понеділка, за даними правозахисного порталу ОВС-інфо, який оперативно мониторив ситуацію по всій Росії, у відділках поліції Петербурга залишалося понад 450 осіб.
На другому місці за кількістю затриманих опинився Єкатеринбург – понад 180 осіб. В Україні про це місто частіше згадують у зв'язку з загибеллю Миколи II і з діяльністю «православної» секти «царебожників», що кучкуюються довкола сакральних місць, де вбили царя і його близьких.
Між тим, Єбург, як багато хто називає його скорочено, також має стійкі опозиційні традиції. Досить сказати, що тут кілька років тому, незважаючи на всі перепони влади, було обрано демократичного мера – Євгена Ройзмана. Втім, справжньою перемогою це не стало. Незабаром суто бюрократичними методами він, залишаючись на посаді, був усунений від можливості щось вирішувати в місті. А після того, як до міського статуту почали вносити поправки про скасування прямих виборів у місті, мер пішов у відставку. І, що важливо, на акції 9 вересня Ройзмана також було затримано.
Характерно, що останнім часом культовим твором у Росії стали «Пригоди Цибуліно», в якому можна знайти чимало актуальних для РФ цитат: «– Отже, потрапити до в'язниці – це велика честь? – Виходить, що так. В'язниці побудовані для тих, хто краде і вбиває, але у принца Лимона все навпаки: злодії і вбивці у нього в палаці, а в тюрмі сидять чесні громадяни».
АКЦІЯ 9 ВЕРЕСНЯ: БАТЬКИ І ДІТИ
Вік протестувальників проти підвищення пенсійного віку став ще однією особливістю нинішніх протестів. Ні, це були зовсім не «батьки і діди», як можна було б очікувати. У боротьбу за свої права вступили, швидше, «батьки й діти», тобто люди середнього та молодшого віку. Серед них було багато студентів і школярів – все та сама, яка вже проявила себе в акціях від 26 березня 2017 року, навальненська «школота». Той факт, що помітна частина молоді йде у відкриту опозиційність, як і раніше, є дуже тривожним для офіційної влади.
Жахливі картини того, як потужні, закуті в лати, квадратні омонівці і росгвардійці жорстоко б'ють тінейджерів або «пакують» до автозаків дітей, викликали хвилі обурення не тільки в Росії, але й за кордоном. Одну з таких фотографій опублікував із коментарем у Twitter глава МЗС Литви Лінас Лінкявічюс.
На цю тему було чимало фотожаб, де нинішні кадри монтувалися з ілюстраціями вже до іншої дитячої книжки – поліцейськими затриманнями «Незнайка на Місяці». До речі, несподівана актуальність ілюстрацій дитячої літератури в сьогоднішній Росії – це теж симптом, який свідчить про кричущу абсурдність.
Кілька слів про Москву. Вже з'явилися судження про те, що акція тут провалилася. Скептики ґрунтують свої висновки на суто статистичному підході до кількості затриманих. Краснодар — 60. Москва й Омськ — по 43 особи. Перм — 23. Казань — 22. Твер — 20. Уфа — 17. Хабаровськ — 15 . Томськ і Бєлгород — по 13. Челябінськ і Липецьк — по 12 осіб. Новосибірськ – 10 тощо. Тобто, у цілому по Росії за кількістю затриманих Москва залишається лише на 4-5 місці (якщо така першість взагалі доречна), що дійсно дещо незвичний факт для величезного мегаполісу.
Утім, подібні висновки не враховують одразу кілька факторів. По-перше, в Москві й Московській області 9 вересня проходили «вибори», а це означає, що частина активних громадян пішла в спостерігачі. Зрозуміло, що там, за великим рахунком, не було за чим стежити, адже жодної бодай на позір пристойної людини до «виборів» не допустили. Але! Наступного року будуть вибори до Мосміськдуми. І ось тут на хвилі нинішніх протестів є надія провести хоч якихось демократичних кандидатів. А отже, демократичним силам треба "тренувати м'язи", зокрема й у роботі спостерігачами.
Крім того, в Москві протестувальники обрали іншу тактику, і діяли не так, як учасники акцій у Петербурзі. Після зустрічі з перешкодою у вигляді вишикуваних у бойові лави силовиків, москвичі розосереджувалися по місту невеликими групками і розчинялися серед учасників нескінченних собянинських свят. При цьому вони досить активно «світилися» в місті, але, завдяки обраній тактиці, затримань було менше, ніж можна було б очікувати. Що не виключає того, що затримання, які відбулися, також були підкреслено жорсткими і навіть жорстокими, і відбувалися на очах у численної публіки і роззяв із різних районів Москви.
І ще один важливий фактор – московська молодь знову спробувала розпочати акцію "безстрокового протесту» в самому центрі міста – на Страсному бульварі. І просиділа всю ніч біля пам'ятника Твардовскому. А після ранкового затримання першої групи – біля пам'ятника Рахманінову (друга група була затримана в понеділок увечері). Так, цього разу акцію знову припинили. Але з часом, рано чи пізно настане такий момент, коли людей прийде так багато, що влада не наважиться або не зможе подібним чином розігнати такі акції. Коли протестувальники зможуть «протриматися» більше однієї ночі, ось тоді-то й можуть початися масштабні події.
Підсумки протестів, що прокотилися у Росії минулої неділі, досить значні. Понад тисячу затриманих, багато молоді серед учасників, залучення до акції більше тридцяти міст Росії – це все серйозно. Однак перебільшувати те, що відбувалося, й порівнювати 9 вересня 2018 року з 9-м січня 1905 року (як це робить той-таки Ройзман) все ж не слід. Масштаб інший, і інші наслідки.
Парадокс нинішніх акцій протесту в тому, що до них поки не приєдналися люди, по інтересах яких російська пенсійна реформа б'є насамперед. Це багатотисячна армія людей передпенсійного віку, яка поки ще не усвідомила, яку загрозу особисто для кожного з них несе нова ситуація. Крім того, на відміну від «нелупленої молоді», ці люди пам'ятають ще радянську репресивну машину, вони проводять очевидні аналогії. Вони досі бояться, досі уникають активних дій, вважаючи, що їм є що втрачати. Але в разі подальшого погіршення економічної ситуації, зниження рівня життя, прихід саме цих людей у протест може стати вирішальним фактором.
ПРОТЕСТ І МАЙБУТНЄ
Між тим, невдоволення діями російської влади, яке визріває в народних масах, стає дедалі помітнішим.
Регіональні вибори 9 вересня, звичайно ж, були маніпулятивними, адже перебували під повним контролем «Єдиної Росії». Але і в цих умовах ЕдРо не скрізь зуміло перемогти. «Єдина Росія» поступилася першим місцем КПРФ на виборах до законодавчих зборів трьох регіонів — в Іркутській області, Хакасії і Ульяновській області. Крім того, у чотирьох регіонах — Хакасії, Приморському та Хабаровському краях, а також у Владимирській області — кандидати в губернатори, яких підтримувала «Єдина Росія», не змогли перемогти в першому турі. У столиці Якутії кандидат від «партії влади» програв на виборах мера. Слід розуміти, що навіть ці результати істотно «підкориговані». В Росії такого масштабного провалу ЕдРа, яка тримає все під контролем, раніше не було.
Зрозуміло, що КПРФ – це ще та «опозиція», але за відсутності кращого... Можна не сумніватися, що за подальшого погіршення ситуації в Росії вся ця «системна опозиція», КПРФ, ЛДПР, «Справедлива Росія» швиденько перефарбується і кричатиме, що в душі вони завжди були проти злочинного режиму Путіна.
Але такого роду ситуація ще повинна визріти. Між тим, центральна влада в Москві, схоже, дедалі більше втрачає адекватність, і сама сприяє розвитку протесту. При цьому Кремль АБСОЛЮТНО впевнений, що в найближчому майбутньому здатен контролювати ситуацію в країні.
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ. «ДВОРЯНСЬКЕ ГНІЗДО»
Задля повноти картини пропонуємо познайомитися з «інсайдом» від російського аналітика, професора Валерія Солов'я. За його інформацією, зараз десь у владних надрах розробляється концепція і програма переходу Росії від нинішньої імітації псевдодемократичної держави до більш кланового, ієрархічного, з поділом на панів і холопів. Даруйте за довгу цитату, але в ній немає нічого зайвого.
«Перехід до відкритого класового панування?
(Резюме обговорень, що інтенсивно відбуваютьтся останнім часом)
1. Нерв майбутнього п'ятиріччя – транзит системи "Росія" до нового стану. Головне в ході транзиту – зберегти становище, привілеї та активи ключової групи еліти.
2. Трансфер верховної влади не самоціль, а інструмент (хоч і ключовий) успішного транзиту. Важливі не особистості, а конфігурація державної влади, яка забезпечить транзит.
3. Позаяк транзит відбувається в умовах наростання дефіциту ресурсів, посилення зовнішнього тиску й зростання внутрішньої напруги, то може бути досить жорстким.
4. Тим більше, що в ході транзиту повинна бути вирішена задача перетворення суспільства на "нову нафту" – джерело ресурсів для еліти. Пенсійна реформа – перший важливий крок у цьому напрямку.
5. Навіть імітаційна демократія стає надмірною, непотрібною і загрожує ризиками. На зміну їй має прийти система "служивих людей".
6. Прискориться перетворення владної групи на стан – закритий, який знаходиться поза діючою правово. системою.
7. Імператив зовнішнього протистояння (яке може тривати як мінімум п'ятиріччя, а швидше за все – довше) потребує централізації і одержавлення економіки.
8. Для зручності управління необхідно в кілька разів скоротити число суб'єктів федерації шляхом їхнього об'єднання, а для контролю над суспільством ввести державну ідеологію.
9. Панівна еліта упевнена у своїй спроможності зберегти контроль над суспільством і не допустити виклику з його боку.
10. Активна фаза транзиту почнеться в 2020-2021 роках».
Кінець цитати.
Висновок очевидний. Такі плани «еліти» не обіцяють Росії нічого доброго. Утім, і сама Росія не настільки дика країна, щоб спокійно перенести розвертання хай від імітаційної, але демократії до станово-ієрархічного авторитарного суспільства. Такі плани можуть виношувати лише безумці, які не думають про наслідки. Там, куди вони ведуть Росію, ця країна вже була, і чим усе закінчилося – добре відомо.
P. P. S. Може, хтось думає, що все це України не стосується?
Олег Кудрін, Рига.
Перше фото ЕРА
