26 липня. Пам’ятні дати - 26.07.2018 08:00 — Новини Укрінформ
26 липня. Пам’ятні дати

26 липня. Пам’ятні дати

2804
Ukrinform
Сьогодні виповнюється 87 років українському літературознавцю, дисиденту, громадському діячу, академіку Івану Дзюбі.

Іван Михайлович Дзюба народився на Донбасі. Закінчив Донецький педагогічний інститут, а згодом – аспірантуру Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка. З 1959 року член Спілки письменників України. Деякий час працював у Держлітвидаві (пізніше — видавництво «Дніпро»), завідував відділом критики в журналі «Вітчизна» . У 1963-1964 pp. кілька разів був звільнений з роботи «за ідеологічні помилки». Іван Дзюба був серед тих, хто у 1965 році на прем’єрі «Тіней забутих предків» вийшов на сцену кінотеатру «Україна», протестуючи проти репресій щодо української інтелігенції. В той рік Дзюба написав свій чи не найвідоміший твір - «Інтернаціоналізм чи русифікація?», що став викликом тоталітарній системі. Його було перекладено англійською, італійською, французькою, російською, китайською мовами, та взято на озброєння дисидентським рухом. Цікаво, що Іван Михайлович особисто надіслав свою роботу до керівництва УРСР, сподіваючись, що буде переглянута національно-культурна політика радянської влади в Україні. Проте арешти тільки посилювались. У цей час було засуджено соратників Дзюби - Стуса, Сверстюка, Світличного, Ігоря та Ірину Калинців. Виключили зі Спілки письменників України та заарештували й самого Дзюбу. Через рік його звільнили, але кілька років він перебував під офіційним наглядом і був позбавлений права писати й виступати за фахом. Восени 1989 року Дзюба був одним зі співзасновників Народного Руху України. З 1991-го - головний редактор журналу «Сучасність», згодом - голова редакційної ради. В листопаді 1992 року став другим міністром культури незалежної України (до 1994). У 1999-2005 роках очолював Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Керівник відділу загальних енциклопедичних досліджень Інституту енциклопедичних досліджень НАН України. Співголова Головної редакційної колегії «Енциклопедії сучасної України». Є автором багатьох книг і близько 400 наукових праць. Редактор 10-томної серії «Україна. Антологія пам’яток державотворення X-XX ст.», упорядник її 5-го тому. Автор сценаріїв фільмів «Василь Симоненко», «Українці. Надія», співавтор сценаріїв ряду фільмів про Тараса Шевченка. Герой України, кавалер Ордена Свобода, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, лауреат міжнародних премій Фундації родини Антоновичів та Фундації Івана Багряного. Лауреат літературної недержавної премії Олександра Білецького та наукової премії НАН України імені Володимира Вернадського.

Події дня:

185 років тому (1833) в газеті «Одесский вестник» з’явилось повідомлення про створення на Куяльницькому лимані першої лікарні: «Городское начальство удостоверившись в целебных свойствах вод Одесскаго Куяльницкого лимана, сделало распоряжение об устроении одного заведения подле самого берега, в котором желающие могли бы пользоваться лиманскими ваннами и смогли найти все нужные им удобства для себя. Сие заведение, состоящее из парников для теплых грязных и песчаных ванн и из палатки для холодных купален, приведено ныне к окончанию и передано для надзору доктора Андриевскаго. Дамы могут пользоваться палаткою ежедневно для купанья от 10-ти часов утра до 6-ти вечера, а остальное время утром и вечером предоставлено мужчинам; грязныя и песчаныя ванны принимаются от 10-ти до 2-х часов днем. За пользование палаткою и ваннами назначена следующая плата: за купание в палатке с особы – 40 коп.; за песчаную ванну – 1 руб.; за грязную ванну – 2 руб. Можно также получать билеты на 12 грязных ванн за 20 руб. и то же количество песчаных за 10 руб.».  Початок 180-літньої історії курорту «Куяльник».

Ювілеї дня:

138 років від дня народження Володимира Кириловича Винниченка (1880-1951), відомого українського письменника, публіциста, політичного діяча. Увійшов в історію української літератури як автор першого фантастичного роману «Сонячна машина» (1922-1924). Вів активну політичну діяльність (заступник голови Центральної Ради, Голова Директорії (1918-1919)).

116 років від дня народження Михайла Франьовича Колодзінського (1902–1939), українського військового та політичного діяча. Член УВО і ОУН, полковник «Карпатської Січі», Верховний Комендант (з середини березня 1939) Збройних Сил Карпатської України. В середині 1920-х рр. був активним учасником українського молодіжного націоналістичного руху в Західній Україні, провідним членом Союзу української націоналістичної молоді. В лютому 1929 затверджений полковником Євгеном Коновальцем військовим референтом першої Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях. У січні 1932 заарештований у Львові польською поліцією за виступ перед молоддю з лекцією «Націоналісти і військове виховання» і більше року перебував в ув’язненні. В листопаді 1938 Михайло Колодзінський очолив Генеральний штаб «Карпатської Січі», який під його керівництвом розробив план створення Збройних Сил Карпатської України. Командував воєнними операціями українських військ проти угорських загарбників на підступах до Хусту і під час оборони столиці. Загинув у ході одного з боїв з переважаючими силами ворога під Бурштином. Автор праць з військової теорії: «Українська військова доктрина» і «Воєнне положення і стратегічне значення Закарпаття»

90 років від дня народження Стенлі Кубріка (1928-1999), американський кінорежисер, сценарист, продюсер, одна з ключових фігур світового кінематографу 2-ї половини ХХ ст. Зняв фільми: «Спартак», «Лоліта», «Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав боятися і покохав бомбу», «2001: Космічна одісея», «Механічний апельсин», «Баррі Ліндон», «Сяйво», «З широко закритими очима». Знімаючи антитоталітарні фільми, Кубрик був солідарний з Копполою у тому, що режисер – останній диктатор у нинішньому політкоректному світі. «Одна людина пише роман, одна людина створює симфонію. Отже, цілком природно, що одна людина робить фільм», - констатував він, контролюючи абсолютно всі стадії технологічного кінопроцесу: і колір, і музику, і спецефекти. Парадокс у тому, що фільми Кубрика були відзначені 8 «Оскарами» і 14 номінаціями, але ні разу – за режисуру. У Кубрика була досить важка вдача і багато хто вважав його, м’яко кажучи, диваком: він вимагав, щоб листи, адресовані йому були написані чорнилами певного кольору, панічно боявся подорожей літаком і протягом 20 років не дав жодного інтерв’ю. Крім того, актори ледве витримували період зйомок у Кубрика: Кірк Дуглас, який зіграв Спартака називав режисера «холодним покидьком», у Малкольма Макдавелла («Механічний апельсин») після зйомок було нервове виснаження, а щасливий шлюб Ніколь Кідман і Тома Круза розпався одразу ж після завершення зйомок «З широко закритими очима». Втім, попри репутацію дивака, Стенлі Кубрик був одним із найрозважливіших персонажів сучасного кіно. «Між людиною і машиною існують глибокі емоційні зв’язки. Красиві механізми ми сприймаємо сексуально. Запах фотоапарату Nikon. Відчуття італійської спортивної машини чи прекрасного музичного центру. Більш того, ми самі давно живемо в товаристві прекрасних біологічних механізмів», - сказав він в останньому інтерв’ю.

75 роки тому народився Мік Джаггер (1943), британський рок-музикант, композитор, актор і продюсер, один із засновників групи «Rolling Stones». Володар премії «Греммі» (1994; двічі). Майкл Філіп (справжнє ім’я співака) народився у Великобританії. Його дитинство пройшло в Дартфорді, у звичайній англійській родині. Батько майбутнього музиканта був учителем фізики, а мати працювала координатором місцевого партійного осередку. Батьки мріяли, щоб Мік став економістом, тому він навчався в Лондонській школі економіки і політичних наук. Навчання не захоплювала хлопця - з задоволенням він ходив тільки на уроки музики. У 1958 році Мік Джаггер зібрав групу «Little Boy Blue», в якій було троє учасників. Хлопці розучили кілька пісень і почали виступати в клубах Лондона. Незабаром до їх команди приєдналися барабанщик і басист, і колектив став називатися «Rolling Stones». Гурт випустив 23 студійних альбоми (у США - 25), 10 концертних альбомів и численні збірники. У 1989 році гурт «Rolling Stones» включено до Зали слави рок-н-ролу.

60 років від дня народження Галини Пагутяк (справж. – Галина Василівна Москалець; ), української письменниці, лауреата Шевченківської премії з літератури (2010).

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>