Мовчання ягнят. Підсумки зустрічі в РПЦ з посланцями Варфоломія засекретили

Мовчання ягнят. Підсумки зустрічі в РПЦ з посланцями Варфоломія засекретили

Аналітика
Укрінформ
Але крізь завісу мовчання просочилося кілька позитивних для України сигналів

У понеділок 9 липня патріарх РПЦ Кіріл (Гундяєв) у своїй робочій резиденції в Чистому провулку Москви зустрівся з представниками Константинопольського патріархату. Вести переговори Гундяєву допомагали голова відділу зовнішніх церковних зв'язків митрополит Іларіон (Алфєєв), тобто ерпецешний «Лавров» (і теж, до речі, у минулому неабиякий ліберал), а також його заступник – протоієрей Микола Балашов.

Константинопольський патріархат представляли митрополит Галльський Еммануїл і митрополит Смирнський Варфоломій. Як відомо, саме вони були уповноважені Константинопольським Патріархом Варфоломієм обговорювати з керівниками помісних православних Церков питання про майбутню українську автокефалію.

ПРО ЩО ГОВОРИТЬ МОВЧАННЯ

Інформація про зустріч, яка пройшла у понеділок на Чистих ставках, була вкрай мізерною. У першій найгарячішій офіційній інформашці говорилося лише про «сохранение межправославного единства». Пізніше заступник голови ОВЦС протоієрей Балашов отримав санкцію, але лише на скупе офіційне уточнення: «Встреча была полезной. Позиция Русской православной церкви, выраженная на ней, несомненно, будет доведена до патриарха Варфоломея и Священного Синода Константинопольской церкви, заседание которого начнется весьма скоро. При обсуждении вопросов, представляющих двусторонний интерес, были выявлены как расхождения, так и совпадения точек зрения в связи с актуальными проблемами двусторонних отношений». В іншому коментарі Балашов зовсім вже коротко визнав, що «в том числе обсуждалась ситуация на Украине».

І все. Після зустрічі минуло більше доби, але як і раніше – ні додаткової інформації, ні широких обговорень, у тому числі в так званих ліберальних російських ЗМІ. Тиша. Так, важко було очікувати від цієї планової зустрічі чогось особливо важливого, доленосного. Однак така закритість видається надмірною. Подібне мовчання ягнят Божих з МП показове. І воно, звичайно, не випадкове – означає, такі кремлівські темники: «Пока тему не трогать!».

А коли чіпати?... Перед тим, як перейти до найближчого майбутнього, побіжно пробіжимося по недавньогму минулому, згадаймо, як російська пропаганда, медіа, суспільство загалом відреагували на новину про те, що питання про надання Українській церкві автокефалії перейшло у практичну площину.

ТЕЗИ РОСПРОПУ. АВТОКЕФАЛІЯ ЯК ПЕРЕДВИБОРЧА ТЕХНОЛОГІЯ

Після того, як 17-19 квітня ієрархи УПЦ КП та УАПЦ, Президент України та Верховна Рада підготували, зібрали і затвердили пакет документів до Вселенського патріарха Варфоломія з проханням видати томос щодо автокефалії православної церкви в Україні, Москва спочатку відреагувала досить бурхливо. Те, що думка РПЦ з цього приводу була негативною, зрозуміло. Більш цікавими є нюанси, розставляння акцентів у неприйнятті цієї теми.

Кирилл
Патріарх РПЦ Кіріл
Роспроп виробив меседж, який став консенсусним для людей різних поглядів, у тому числі і російських «лібералів». Це теза про те, що ніякої особливої потреби та істотних передумов для української автокефалії немає, а є лише нескладна піарівська технологія, інтрига, розпочата Петром Порошенком з метою підняти свій рейтинг через майбутні наступного року президентські вибори. На пальцях однієї руки можна перерахувати російських аналітиків, які не приєдналися до цієї комфортної, лоялістської щодо Кремля версії. І їхні слова про те, що надання українській церкві автокефалії природно, більш того, з часом у будь-якому разі неминуче, тонули у дружньому гулі протилежної думки.

Чим ще гарна для Москви ця версія, так це тим, що вона зручна і для юзання всередині України, оскільки хтось із конкурентів чинного президента на Виборах-2019 теж може взяти її на озброєння. А якщо надання томосу буде затягуватися, то мірою наближення виборів спокуса скористатися таким аргументом буде сильнішою. В умовах демократії, демократичних виборів загострення суперечок буде дуже високим. Тому для Москви зараз найважливіше завдання – не допустити надання томосу найближчим часом, до кінця року. А вже у 2019-му, коли президентська кампанія набере обертів, вносити розбрат з приводу автокефалії і грати на цьому розбраті Кремлю буде вже набагато простіше.

ТЕЗИ РОСПРОПУ. ФАНАР ЯК МАРІОНЕТКА ЕРДОГАНА

Втім, з квітня вже минуло багато часу. І атаки у зв'язку з автокефалією на президента Порошенка давно вже не так люті та пріоритетні. Так – лише від випадку до випадку і у формі дрібних причіпок. Як, наприклад, було після слів Петра Олексійовича, що «28 липня ми відзначатимемо 1030-річчя Хрещення України». Говорити про атаки на патріарха Філарета, мабуть, немає сенсу. Для РПЦ і російської пропаганди його тема взагалі константа, сто разів пережована і несмачна жуйка – «анафематствованный раскольник».

Цікавішим є інше – останнім часом, напередодні візиту 9 липня, посилилися інформаційні атаки на Константинопольський патріархат та Варфоломія. У версії російських аналітиків патріарх Варфоломій не тільки не «первый среди равных», він взагалі практично ніхто, жалюгідна маріонетка в руках президента Ердогана, все більш авторитарного. При цьому геть забутий, як ніби його ніколи й не було, Всеправославний собор-2016, статусний для патріарха Варфоломія і по-раскольницьки проігнорований РПЦ.
В
Патріарх Варфоломій

У крайньому варіанті в Росії просто відкидають будь-яку статусність голови Константинопольського патріархату: «Легитимность патриарха Варфоломея на дарование Украины автокефалии сомнительна. Власть Вселенского патриарха внутри самой Турции формальна. Он рядовой гражданин Турции, слишком подвязанный на турецкую политику. Эрдоган вряд ли решится санкционировать церковную независимость Украины. В ответ на это потребуют свобод для себя турецкие религиозные меньшинства. А вслед за религиозной ирредентой в Турции пойдет ирредента национальная, прежде всего турецких курдов» (Важливо зазначити дату публікації – 04.07.2018).

Це думка, доволі типова, від російського аналітика, який спеціалізується, що важливо, не на релігійних питаннях, а на Туреччині, як такій. Звідси – надмірна і абсурдна широта погляду, коли гіпотетична неможливість української автокефалії пояснюється тим, що це, нібито... загострить проблему турецьких курдів.

Ну, два останніх речення – це, звичайно, явний перебір. Але все, що в цій цитаті до того, в Росії – знову ж таки думка фактично консенсусна. Ось, наприклад, висловлювання спікера куди більш популярного, який є фрондером і досить принциповим критиком Гундяєва. Це протодиякон Андрій Кураєв. Він був в ефірі «Эхо Москвы», знову таки в очікуванні константинопольської делегації (05.07.2018).

Андрей Кураев
Андрій Кураєв

Ось ключове місце його діалогу з ведучим:

«А. Кураев: Это (надання автокефалії Української церкви, - О. К.) непредсказуемо. Потому что мы не знаем главного.

Е. Бунтман: Позицию патриарха Варфоломея.

А. Кураев: Позицию Эрдогана не знаем. То есть ясно, что сейчас есть взаимозависимость путинской России и эрдогановской Турции. А вопрос в том, насколько для Эрдогана важен этот вопрос. Да и для Кремля тоже. Потому что есть масса других вопросов, гораздо более серьезных типа газопровода, и сирийских разборок... Для Эрдогана церковная тематика совершенно периферийна, и поэтому для него и то и другое может быть легко: щелкнуть по носу своего карманного патриарха или напротив сказать, делай, что хочешь.

Е. Бунтман: А патриарх действительно карманный?

А. Кураев: Бывший капитан турецкой армии... Офицеров бывших не бывает».

Як бачимо, відмінність від попереднього російського аналітика, світського, суто стилістична (плюс, звичайно, явно більша кількість сірих клітин мозку).

Про що можуть говорити такі злагоджені спроби делігітимізувати в очах росіян Константинопольський патріархат та Вселенського патріарха? Для України – це позитивний сигнал. Якщо роспроп почав робити акцент на, нібито, нелегітимності Фанару, на несамостійності рішень, що ним приймаються, то це означає, що шанси на надання автокефалії в осяжному майбутньому дійсно високі. Хоча не абсолютні.

ЩЕ ОДИН ГАРНИЙ СИГНАЛ ДЛЯ УКРАЇНИ

13-18 липня буде відбуватися візит патріарха Кіріла до Єкатеринбурга. 14 липня там відбудеться засідання Священного синоду РПЦ. А за два дні, у 100-літню річницю розстрілу Миколи Другого і царської сім'ї, там само пройдуть відповідні заходи.

Раніше, згідно з інсайдними повідомленнями, очікувалося, що важливою його темою буде обговорення того, наскільки достовірним є визнання знайдених в тих краях фрагментів тіл останками царської сім'ї. Нібито митрополит Тихон (Шевкунов), якого вважають духівником Путіна, «пробиває» саме таке рішення. А патріарх Кіріл з якоїсь причини вагається. Ну і, звичайно ж, якщо вже Синод пройде у Єкатеринбурзі, будуть порушені й інші теми, важливі для популярної в РПЦ секти «царебожников».

Але так здавалося раніше. А наступного дня після візиту Константинопольської делегації головний редактор «Эха Москвы» Олексій Венедиктов, бравуючи своїм інсайдом, отриманим під віскі, написав у своєму телеграм-каналі таке: «Главное в ожидании Московского патриархата накануне Синода в Екатеринбурге – не признание царских останков, а возможное решение Константинопольского патриархата об автокефалии Украинской православной церкви. Будем наблюдать».

До того ж, що важливо, російські ЗМІ цю новину, виражену цілком чітко, не підхопили, мабуть, теж через кремлівських темників. (Винятком став уральський помірно опозиційний сайт Znak.com).

І це теж симпатичний для нас поворот.

Будемо чекати.

Олег Кудрін, Рига.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-