10 липня. Пам’ятні дати

Саме бойовисько розпочалось ще 28 червня. Спочатку козаки успішно атакували поляків, але українців несподівано зрадили союзники – кримські татари, очолювані ханом Іслам-Гіреєм ІІІ. Не витримавши артилерійського вогню (подейкували, що їх підкупила польська шляхта), татарські загони відступили на Крим, захопивши в полон Богдана Хмельницького, який намагався їх утримати. У козацькому війську, що залишилося без гетьмана, почався розбрат. Старшина всіма силами намагалася утримати порядок, але дарма. Ані кропивенський полковник Джалалій, старий товариш Хмельницького, ані Матвій Гладкий та Іван Богун, ані духовенство, що перебувало в таборі, не могли дати ради козацькому війську. Поляки дізналися про ті всі події й рушили наступом на козацький табір. 10 липня сталася остаточна катастрофа: поляки розгромили козацький табір, захопили артилерію, обози і майно. Решткам селянсько-козацького війська на чолі з Богуном, Джалалієм і Гладким вдалося прорвати польсько-шляхетське оточення під Берестечком і відступити на Київщину. Наслідком Берестецької битви був надзвичайно важкий і принизливий для українців Білоцерківський договір, підписаний у вересні 1651 року.

Ювілеї дня:

187 років від дня народження Каміля Жакоба Піссарро (1831–1903), французького живописця, одного з основоположників імпресіонізму («Бульвар Монмартр у Парижі», «Пейзаж у Понтуазі»). Перші творці модернізма вважали його – єдиного художника, який брав участь в усіх восьми виставках імпресіоністів, - своїм духовним наставником. Сезанн сказав про нього – «мій батько і Бог», Гоген визнав: «Він був одним із моїх вчителів. Я не заперечую його». Піссарро був бідним і майже невідомим за життя. «Мої картини зовсім непопулярні. Цей фатум переслідує мене всюди» - писав Піссарро в 1870 році. Він був анархістом і одинаком, котрий, за великим рахунком, не належав до жодного мистецького кола. Його манера письма досить жорстка і реалістична, а тому й не схожа на буржуазний імпресіонізм ланчів і морських панорам. Сьогодні у його творів новий виток популярності.

162 роки від дня народження Николи Тесли (1856-1943), сербського фізика, винахідника у галузі електротехніки і радіотехніки. У 1888 році дав опис явища обертового магнітного поля. Розробив багатофазні електричні машини і схеми розподілу багатофазних струмів, створив високочастотні трансформатор і електромеханічний генератор. У 1896-1904 рр. досліджував можливість передачі сигналів і енергії без проводів.

147 років від дня народження Марселя Пруста (1871–1922), французького письменника-модерніста, класика світової літератури. Автор семитомної епопеї «В пошуках утраченого часу». Популярність Прусту приніс другий роман цього циклу «У затінку дівчат квітучих». «Якщо з літератури ХІХ ст. вилучити твори Пруста, то на цьому місці залишиться дірка з чітко окресленими краями… Не речі, що згадуються, але спогади про речі – головна тема Пруста… Він приніс у літературу те, що можна назвати легким, повітряним середовищем. Я б сказав, що світ у Пруста влаштований так, аби його вдихали, бо в ньому все – легко, прозоро і надхмарно. В його книгах ніхто нічого не робить, там нічого не відбувається, перед нами змінюються лише низка станів. Без Пруста залишилася б невтіленою та література, яку потрібно читати так само, як розглядають картини Мане, – примруживши очі…» (Хосе Ортега-і-Гассет, есе «Час, відстань і форма в мистецтві Пруста», 1922). Нині Прустову епопею можна прочитати й українською мовою. Блискучий переклад здійснив український перекладач Анатоль Перепадя.

Роковини смерті:

434 роки з дня смерті Вільгельма І Оранського (1533-1584), діяча Нідерландської буржуазної революції ХVІ століття, принца Оранського, графа Нассауського (старший син графа Нассау-Ділленбург). На початку 60-х рр. 16 ст. очолив опозицію нідерландської знаті іспанському режимові. Після вступу у 1567 році до Нідерландів іспанської армії емігрував до Німеччини, звідки організував походи проти іспанців 1568 і 1572 рр., що закінчилися невдачею. В 1572 перейшов на бік революції. З ініціативи голландської великої торговельної буржуазії став намісником північних провінцій (йому були надані майже диктаторські повноваження). Намагався вести війну проти Іспанії, спираючись на консервативні сили та іноземну допомогу. Вбитий іспанським агентом Бальтазаром Жераром на 51 році життя. Злочинець таємно проникнув у графські покої й тричі вистрелив Вільгельмові в груди. Смерть була майже миттєвою. Вільгельма І Оранського не можна назвати блискучим воєначальником, але поза сумнівів, він був надзвичайно талановитим політиком, дипломатом, організатором і державним діячем. Його називали «Батьком вітчизни», а серед інших його заслуг перед нацією – надання голландській мові офіційного статусу і заснування університету в Лейдені 1575 року. Насиченим було не лише його громадське та політичне життя, але й приватне. Він чотири рази був одружений, мав 14 дітей. З останньою дружиною Луїзою де Коліньї (була молодшою від нього на 22 роки) він взяв шлюб за рік до своєї смерті. Його онук від цього шлюбу став англійським королем Вільгельмом ІІІ. Старший син – Моріц Оранський увійшов в історію як видатний (на відміну від батька) полководець, він провадив надзвичайно успішні воєнні операції й завершив, зрештою, визволення Сполучених провінцій (сучасні Нідерланди) від іспанських завойовників. Події Нідерландської буржуазної революції 16 ст. та боротьба гезів проти іспанських правителів чудово змальовані у відомому романі Шарля де Костера «Легенда про Уленшпігеля…» Сучасником Вільгельма І Оранського був видатний нідерландський живописець і рисувальник Пітер Брейгель Старший.

19 років з дня смерті Нонни Копержинської (1920-1999), української актриси. Все життя присвятила створенню яскравих образів на сцені театру ім. І. Франка: Ганна («Безталанна» Карпенка-Карого), Ганна («Фараони» Коломійця), Клара Цаханасян («Візит старої дами» Дюрренматта). Стала загальною улюбленицею після ролей у кінострічках «За двома зайцями» (1961) та «Королева бензоколонки» (1963).