Не чекати «щастя на блюді»: свобода й активність як стиль життя

Не чекати «щастя на блюді»: свобода й активність як стиль життя

Блоги
Укрінформ
Для мене свобода – це повітря. Без неї я не можу жити.

Я вирішила говорити про цінності. За моїми відчуттями – це найсильніше, що може торкнутись глибини душі, і це найбільш небезпечне для промовця, адже не знаєш, як сприймуть слухачі. Я ризикнула і не помилилась.

21-22 червня відбувся третій Форум Активної Громади, і цього року захід став міжнародним. Наші партнери – Національний Демократичний Інститут та Pact Програма “Долучайся” залучили міжнародних експертів з США, Норвегії, країн Азії та Африки до участі у обміні досвідом щодо активізації громадян, роботі з органами влади та партіями. Міжнародний досвід надзвичайно важливий для розширення кругозору та розуміння, що ми не одні в розбудові демократії й цей процес не має кінця.

Для мене ще більш важливим фактором стало те, що ми змогли запросити понад 120 активістів, волонтерів, представників органів місцевого самоврядування та політичних партій, що підтримують рух “Активної Громади” в 32 містах по Україні. У моєму розумінні Форум – це свято на честь наших активістів та розбудови активних громад.

Готуючи промову до заходу, я довго думала, що сказати, щоб це не було банально, а торкнулось сердець активістів. Кількісні та якісні показники “Активної Громади” стрімко йдуть вперед, але цифрами не передаси всієї глибини викликів та перемог. Тому я вирішила говорити про цінності. За моїми відчуттями – це найсильніше, що може торкнутись глибини душі, і це найбільш небезпечне для промовця, адже не знаєш, як сприймуть слухачі. Я ризикнула і не помилилась. Хочу, аби ви теж розділити почуття, які спонукали мене долучитися до громадської активності, та зрозуміли, що допомогло об’єднати сотні активістів по Україні в межах нашої ініціативи.

Що для вас означає свобода?

Для мене свобода – це повітря.

Без неї я не можу жити.

Мені пощастило. Я маю хороших батьків, які лише з віком почали обмежувати мене у моїх бажаннях – «Вчасно повертайся додому!», «Гуляй лише з хорошими хлопчиками та дівчатками!». Але тоді в 15 вже було пізно!

А от в дитинстві я не мала обмежень. Коли хотіла, грала в ляльки. Бажала грати в футбол – будь ласка! Хотіла майструвати у тата в майстерні – прошу! Робити землянки поруч із річкою – звісно!

І ніхто мені не говорив щось на кшталт «Справжні дівчатка не грають у футбол!», або «Сашо, викинь молоток, пограйся краще в ляльки!»  Я розвивалась і пізнавала світ, не маючи обмежень. А якщо мені щось і забороняли, то я знала об'єктивну причину.

Тож я щиро дякую своїм батькам, які заклали в мені важливий фундамент любові до свободи…

Коли ж я виросла, – зрозуміла, що світ не такий веселковий, і що за своє право та свободу часто потрібно боротися!

Цінність свободи я почала глибоко усвідомлювати, коли прийшла в Інститут «Республіку». Тоді, у 2012 році це була Всеукраїнська ініціатива «За мирний протест!» і моїм новим батьком свободи став Володимир Чемерис. Його відчуття справедливості й величезна любов та повага до прав та свобод людини мене спочатку дивували, а потім стали надихати.

Чому дивували? Тому що грати чи не грати у футбол у дворі – тут все зрозуміло, яка мені з того користь. А свобода зібрань? Що це взагалі таке? Не зовсім зрозуміло.

Але коли я доторкнулася до цієї свободи, до її суті, коли побачила, що людей можуть бити кийками, забороняти через суд виходити їм на вулиці захищати свої права, я зрозуміла, що це надзвичайно важлива справа, яку ми робимо і  за яку боремось!

Цінність свободи стала ще ближчою і ще дорожчою під час Революції Гідності, коли будучи 20 лютого в готелі «Україна», я вперше на власні очі побачила, як люди за неї гинуть.

Коли ти чуєш вибухи, крики, постріли з рушниць, ти думаєш «А що я можу зробити в цей момент? Як я – з плоті і крові – можу протистояти цим кулям?»

Саме тоді народжувалась ідея Ініціативи «Активна Громада». Тоді виходячи разом з Віталієм Гліжинським (нинішнім координатором мережі) з готелю на Майдані, де був біль, втрата, дим і кров, на Бесарабській площі ми побачили усміхнених, щасливих людей, що гуляли з дітьми.

Тоді, як ніколи я зрозуміла, що мої найвищі цінності – свідомість, свобода, любов і щастя! Це ті речі, за які варто боротися. І не тоді, коли вже тисне так, що не можеш дихати! А робити це завжди, за будь-якої хвилини! Цінувати свободу і боротися за неї!

Революціонер думок Ошо про свободу казав так: «Кожен говорить про свободу, але мужності бути справді вільним немає, бо коли ти справді вільний, ти є сам наодинці з собою».

Нам для забезпечення свого щастя чомусь завжди потрібен хтось: президент, депутат, міський голова…. І саме вони мають принести нам це щастя на блюді! Але насправді, слід подивитися в дзеркало і запитати себе: «А що я зробила для того, щоб бути щасливою? Чому я досі жертва? Чому мені досі ХТОСЬ не дає бути щасливою?»

Якби ми задавали собі такі питання і відверто відповіли на них, ми б не чекали на когось!

Саме для цього глибшого усвідомлення своєї спроможності, своєї сили ми створили у 2014 році «Активну Громаду», яка покликана активізувати та об'єднати громадян, залучити їх до участі у прийнятті рішень на місцевому та національному рівні.

Сьогодні ми безпосередньо залучаємо 10-тки тисяч людей по всій Україні… Минулого року понад 60 тисяч громадян взяли участь у наших активностях: приєдналися до Дебатних клубів з політичних реформ, підписали петиції, створили власні місцеві ініціативи за менторства координаторів «Активної Громади», зустрічалися з депутатами та партіями, налагоджуючи діалог… Ми маємо безліч історій успіху, як люди долучаються до політичних реформ, та до змін на краще в їхніх містах. І тут немає малих чи великих справ, бо кожна є цінною, адже вона на шляху до свободи!

Громадяни долучаються саме тому, що починають розуміти – «Їхнє майбутнє у їхніх руках!», що досить чекати на когось, бо цей хтось – ми самі!

Я хочу щиро подякувати кожному нашому координатору та координаторці, кожному активісту та активістці за те, що ви несете людям справжню свободу, що ви несете їм усвідомлення того, що ми, громадяни України – не раби, а господарі свого життя!

Я дякую нашим партнерам, яких на сьогодні від національного і міжнародного рівня до рівня ОТГ є понад 130 організацій! Особливу подяку хочу висловити Національному Демократичному Інституту (перш за все громадській програмі NDI), який є надійним партнером та підтримкою ініціатив Інституту "Республіка", розвитку нашої команди вже шостий рік поспіль. Об'єднуючись ціннісно, ми здатні на будь-які виклики!

І наостанок, згадуючи дні Революції, хочу сказати: ми б'ємося не для того, щоб загинути, а для того, щоб жити – жити щасливо, свідомо, у любові та свободі!

Змінюємо людей, щоб змінити країну!

Олександра Скиба

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-