17 червня. Пам’ятні дати

17 червня. Пам’ятні дати

2313
Ukrinform
Сьогодні в Україні День медичного працівника.

Свято встановлене згідно з Указом Президента від 3 червня 1994 року і відзначається щорічно, в третю неділю червня. Цей день – професійне свято усіх тих, то пов’язав своє життя з медициною. А це не лише лікарі, а й фельдшери, медсестри, санітари. Цікаво, що медики ще двічі на рік мають привід для святкування – 12 травня у День медичної сестри та в перший понеділок жовтня у Міжнародний день лікаря.

Україні є ким і чим пишатися. Її внесок в галузь медицини надзвичайно великий. Без наукових відкриттів у вивчення людини і збереження її здоров’я, зроблених видатними земляками, світова наука є неповною. Вчені-медики і лікарі України, часто ризикуючи власним життям, рятували людство від страшних епідемій, знаходили ефективні методи діагностики і лікування тяжких хвороб. Вітчизняна медицина немислима без імен Миколи Амосова, Володимира Беца, Олександра Богомольця, Данили Заболотного, Іллі Мечникова, Миколи Стражеска та багато інших. Чимало представників української медицини, одні з яких, не маючи можливості розвивати національну науку, змушені були працювати в «чужих землях», а інші, хоч і досягли видатних успіхів на батьківщині, лишилися невідомими світові, а з часом були призабуті й на рідній землі.

Нині українські медики, так само як і українське суспільство, переживають непрості часи: війна на сході нашої країни, безгрошів’я, падіння престижу професії, реформування медичної галузі. Втім, попри негатив, попри інерцію і спротив, зміни відбуваються: у жовтні 2017 року Верховна Рада ухвалила законопроект «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», який є базовим для медичної реформи. 2 квітня 2018 року в Україні стартував перший етап медичної реформи – вибір лікаря первинної медичної допомоги. Хочеться вірити, що зміни в медичній сфері відбудуться, і в результаті цього стане ліпше всім: і українським хворим, і українським медикам.

Разом з тим, сьогодні в багатьох країнах світу відзначають День батька. Свято було засноване в США в 1910 році й відзначали його спочатку 19 червня. Ініціаторкою цього зворушливого родинного свята була жінка – місіс Додд з міста Спокан, штат Вашингтон. Таким чином вона хотіла висловити вдячність власному батьку Вільяму Смарту, який після смерті дружини, котра померла після шостих пологів, виховав самотужки шістьох дітей. Чоловік був ветераном громадянської війни, сім’я мешкала на фермі в Арканзасі. У 1972 році День батька став національним святом, а відзначати його стали в третю неділю червня. Цього дня прийнято дарувати батькам квіти, всілякі подарунки та влаштовувати родинні урочистості. Українці віднедавна теж долучаються до святкування Дня батька, щоправда, відзначають його аж двічі: в третю неділю вересня і сьогодні.

Щороку 17 червня з ініціативи ООН відзначається Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою. Цього дня в 1994 році в Парижі була підписана Міжнародна конвенція про боротьбу з опустелюванням. Документ набрав чинності 26 грудня 1996 року (Україна приєдналася до конвенції у 2002 році). Опустелювання – один з найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища. Щороку опустелювання і посуха призводять до втрат сільськогосподарської продукції орієнтовно на суму в 42 млрд. дол. США. Головною причиною опустелювання в світі є людська діяльність (приблизно 75%). Опустелювання – це результат циклу деградації земель, що перетворює колись плодючі землі в непродуктивні, а також є наслідком надмірної експлуатації земель за умов інтенсивного землеробства, вирубки лісів задля отримання палива і деревини, а також вибивання пасовиськ худобою. Таким чином, під опустелюванням мається на увазі не стільки самі пустельні й посушливі райони, скільки наслідки надмірного використання ресурсів Землі. Опустелювання – це глобальне явище, що негативно відбивається на умовах життя мільярду людей і є загрозою світовому біорозмаїттю. Майже половина людей, що мешкає на посушливих територіях, живе в умовах злиднів. У зв’язку з цим, проблема опустелювання вимагає загальної уваги. Для України, попри світову славу її чорноземів, проблема опустелювання також є актуальною, хоча проявляється вона переважно на півдні країни – в областях степової зони. Причинами опустелювання «по-українськи» є надзвичайно високий рівень розораності, внесення надмірних доз добрив і деградація полезахисних лісосмуг.

Події дня:

Цього дня у 1672 році в Козачій Діброві поблизу Конотопа були підписані Конотопські статті – договір гетьманського уряду і царської московської адміністрації про міждержавні відносини між Гетьманщиною та Московським царством. Конотопські статті, які нараховували 10 нових пунктів, були складені на основі Глухівських статей 1669 р. з деякими доповненнями. Статті суттєво обмежували політичні права гетьманського уряду, особливо в області зовнішньої політики. Новообраному гетьману заборонялось без царського указу й старшинської ради висилати посольства до іноземних держав і, особливо, підтримувати відносини з правобережним гетьманом Петром Дорошенком. Козацькі посли не мали права брати участь у переговорах з представниками польського уряду у Москві в справах, які стосувалися Війська Запорізького. За Конотопськими статтями значно обмежувалась гетьманська влада на користь старшин; вони створили передумови для посилення колоніальних впливів московського уряду в Гетьманщині. Україна впевнено дрейфувала в бік Московії. Одним із підписантів Конотопських статей з українського боку був новообраний гетьман Іван Самойлович, який на ту пору вбачав у зближенні Гетьманщини й Московського царства позитивний ефект. У 1690 році він помре на засланні в російському Тобольську. На засланні перебуватимуть і його сини з родинами, одного з якого (найменшого Григорія) росіяни стратять за звинуваченням у «непристойних» словах проти московських царів.

Ювілеї дня:

170 років від дня народження Шарля Франсуа Гуно (1848-1893), французького композитора, диригента, органіста і драматурга, одного з засновників і яскравих представників французької ліричної опери. Автор 14 опер, серед яких - «Фауст», «Ромео і Джульєтта», ораторій, симфоній, мес, романсів.

131 рік від дня народження Ігоря Федоровича Стравінського (1882–1971), композитора, диригента, одного з найвідоміших (і високооплачуваніших) композиторів ХХ століття. Новатор в царині метроритму, оркестровки, гармонії; справив величезний вплив на розвиток музичного мистецтва ХХ ст. Ігор Стравінський прожив надзвичайно довге й насичене подіями життя – 89 років. Він був громадянином спочатку Російської імперії, потім Франції і, зрештою, США. Лише в США композитор прожив 32 роки. Народився Ігор Сравінський в Оранієнбаумі поблизу Санкт-Петербурга. Його батько – Федір Гнатович Стравінський – оперний співак, бас; декілька років був солістом Київської російської опери. Рід Стравінських походить з Волині. З дитячих років Ігор Стравінський вчився грі на фортепіано. У 1900–1905 роках, виконуючи батьківську волю, навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету. Брав уроки композиції у Миколи Римського-Корсакова, якого називав своїм духовним батьком. З 1914 року жив за кордоном: Швейцарія, Франція, з 1939 – в США. Серед творів: балети – «Жар-птиця» (1910), «Петрушка» (1911), «Весна священна» (2013); опери – «Соловей» (1914), «Мавра» (1922). З Україною пов’язаний, так би мовити, перший період життя і творчості Ігоря Стравінського. В 1892-1914 роках він подовгу жив разом із сім’єю в містечку Устилуг поблизу Володимира-Волинського, яке він називав «райським куточком для творчості». Його першою дружиною була двоюрідна сестра (по матері), киянка Катерина Гаврилівна Носенко – Котюля (другим коханням його життя була богемна і екстравагантна Віра Судейкіна – цілковита протилежність Катерині Носенко; втім, і перша, і друга на запального Стравінського діяли заспокійливо). Вони одружилися в 1906 році, прожили 33 роки, мали двох синів (1907, 1910) та двох дочок (1908, 1913). В Устилузі молода сім’я Стравінських мала маєток (будинок був збудований у 1906 році за проектом самого Ігоря Стравінського в стилі швейцарського шале), там він посадив яблуні, там виникали задуми й частково писалися одні з найвідоміших його творів – «Фантастичне скерцо», «Соловей», «Весіллячко» і, головне, «Весна священна». Нині в Устилузі діє музей-садиба Ігоря Стравінського. За радянських часів там був гуртожиток для робітників, тому чудові каміни на другому поверсі були розбиті. Поки в будинку порядкували не звиклі до панських розкошів пролетарі, Стравінський мешкав у Нью-Йорку – вікна його величезної квартири виходили на Централ-парк. Він до останнього концертував і любив свою дружину. На аркуші паперу зі списком щоденних справ, складених Вірою, зверху неодмінно писав: «Спочатку поцілувати тебе…» 

76 років від дня народження Нікола Труссарді (1942-1999), італійського модельєра і стиліста, засновника популярної фірми Trussardi. Нікола Труссарді народився в Бергамо. Закінчив факультет економіки Католицького університету, згодом успадкував від діда засноване в 1910 році сімейне виробництво шкіряних рукавичок. Приступивши в 1970 році до виконання обов’язків, молодий підприємець запевнив всіх у дотриманні традицій, але майже одразу запровадив нововведення: модернізував виробництво, змінив стратегію продажів, розширив асортимент продукції Trussardi, ввівши чималий молодіжний сегмент. На кожному виробі тепер стояло фірмове клеймо – голівка ґрейгаунда (улюблена порода собак і новий символ удачі Труссарді). У 1976 році Нікола Труссарді закріпив успіх на ринку, випустивши лінійку жіночого спортивного і джинсового одягу pret-a-porter. Утім, не залишав він поза своєю увагою і більш старше покоління, беручи участь у показах Alta Moda. Поєднання бездоганної традиційності з молодечою екстравагантністю стало фірмовим стилем Trussardi. Та й сам модельєр – неодмінно підтягнутий, елегантний, товариський – завжди був улюбленцем модних критиків і численних шанувальниць. Нікола Труссарді трагічно загинув на 56-му році життя в автокатастрофі. Він дуже любив моду, швидкість і свою сім’ю. По його смерті залишились дружина Марія Луїза (креативний директор компанії) і четверо дітей, які так чи інакше беруть участь у батьківському бізнесі й задіяні в фешн-індустрії. Свої внутрішні органи модельєр заповів використати в якості донорських. Його печінка врятувала життя одному з пацієнтів міланської клініки. 29-річний син Труссарді Франческо розбився на спортивному авто в 2003 році.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-