![22 березня. Пам’ятні дати 22 березня. Пам’ятні дати](https://static.ukrinform.com/photos/2018_03/thumb_files/630_360_1521635716-2854.jpg)
22 березня. Пам’ятні дати
День встановлений за рішенням учасників Конференції ООН з навколишнього середовища, яка відбулась у Ріо-де-Жанейро 3-14 червня 1992 року. Кожен знає, що значить вода в житті людини. Вона – основа самого життя. Щороку 22 березня відбуваються заходи, спрямовані на висвітлення конкретної теми, пов’язаної зі збереженням водних ресурсів. Цьогорічні заходи Всесвітнього дня водних ресурсів проходитимуть під гаслом: «Природа і вода». Загалом День присвячений питанню використання природних чинників для подолання водних проблем XXI століття, адже екологічні збитки, пов'язані зі зміною клімату, ведуть до криз, пов'язаних з водою, які спостерігаються в усьому світі. В результаті деградації грунтів і рослин, річок і озер, все частіше відбуваються повені, спостерігається посуха, забруднюються водойми. На сьогодні понад 665 мільйонів людей мають потребу у питній воді. Вони мусять витрачати чимало часу, стояти в чергах, або долати значні відстані (здебільшого пішки), аби забезпечити себе на декілька днів водою. Завдання полягає в тому, щоб знизити втрати води і збільшити обсяги переробки. Нині понад 80 відсотків стічних вод потрапляють у ґрунт, здійснюючи негативний вплив на довкілля. Необхідно поліпшувати системи збору та очистки стічних вод. Важливо також дбайливо й економно витрачати воду для захисту навколишнього середовища і водних ресурсів. Шоста ціль в галузі сталого розвитку (забезпечення наявності і раціонального використання водних ресурсів і санітарії для всіх до 2030 року) включає завдання скоротити втрати води, яка може бути утилізована і збільшити обсяги переробки і очищення води.
Події дня:
Цього дня, у 2016 році, у столиці Бельгії Брюсселі була здійснена низка терористичних нападів, скоєних терористами-смертниками, в результаті яких загинуло майже 40 людей, а понад 340 були поранені. Перший теракт відбувся в аеропорту Брюсселя, другий – у метрополітені. Відповідальність за напади у Брюсселі взяло на себе угруповання «Ісламська держава».
Ювілеї дня:
![](https://static.ukrinform.com/photos/2018_03/1521635717-3252.jpg)
176 років від дня народження Миколи Віталійовича Лисенка (1842-1912), українського композитора, піаніста, диригента, педагога, громадського діяча, фундатора української класичної музики. Випускник Київського університету, навчався в Лейпцизькій та Петербурзькій консерваторіях. В 1904 році відкрив у Києві Музично-драматичну школу, через рік очолив товариство «Боян», 1908 року заснував і очолив «Український клуб». Лисенко збагатив музично-сценічні й вокальні жанри української музики, був основоположником її інструментальних жанрів. Композитор є автором 9 опер (у т. ч. «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда», дитячих опер «Коза-дереза», «Пан Коцький»), оперети «Чорноморці», численних фортепіанних творів, хорів, романсів, пісень. Лисенко – один з перших інтерпретаторів «Кобзаря» Шевченка (автор понад 80 вокальних творів різних жанрів). Свого часу Микола Лисенко був не тільки українським композитором № 1. Він був однією з центральних постатей усієї української культури. В будинку Лисенків бували відомі письменники, музиканти, артисти, художники. Серед найвідоміших – Іван Франко і Леся Українка, Михайло Коцюбинський і Микола Садовський, Нечуй-Левицький, Кропивницький та багато інших. Півстоліття віддав Микола Віталійович композиторській роботі, але «годувала» його і його численну сім’ю виключно викладацька діяльність. Як пише Максим Рильський у статті «Рицар української пісні», «…непримиренність і послідовна принципіальність були, власне, причиною того, що першорядний піаніст і чудесний диригент, який міг собі зробити блискучу концертну кар’єру, …усе життя залишався скромним учителем фортеп’янної гри, тільки на схилі віку очоливши власну музичну школу, але й тоді ніяких матеріальних багатств не придбавши, а творчості своїй віддаючи лише урвані від щоденної педагогічної роботи хвилини… А як писав Микола Лисенко свої знамениті опери? Він писав їх в неможливих умовах. Адже тоді й думки не було про створення українського оперного театру, краще, про що можна було мріяти, – це поблажлива постава опери в одному з російських театрів «між іншим» або виконання її аматорським гуртком… І те й те давало більше розчарувань, ніж творчої радості…» Однією з головних перешкод в музичній діяльності Лисенка була цензура. В одному з листів до Івана Франка композитор пише: «Треба Вам знати, що цензура… з новим царствуванням стала скаженою і лютою, як ніколи до того. Вже дійшло до того, що забороняються звичайні збірки побутових пісень, щоб і звука не було українського. Вони прагнуть до повного знищення слова, звука, всього, що тільки має дух український».
![](https://static.ukrinform.com/photos/2018_03/1521635718-6402.jpg)
104 роки від дня народження Марії Ростиславівни Капніст (1914–1993), української актриси, заслуженої артистки України. Походила зі славетного аристократичного роду Капністів. Саме її дід, Василь Васильович Капніст написав у 1783 році знамениту «Оду на рабство» – гнівний відгук на указ Катерини ІІ про введення кріпосного права на Лівобережній Україні і Слобожанщині. Її батька розстріляли більшовики ще на початку революції, та й їй самій за графський титул довелося заплатити дорогу ціну, віддавши сталінській каторзі (замість сцени) 20 найкращих років свого життя. З 1961 року актриса почала працювати на Київській кіностудії. Знялась у понад 120 художніх фільмах, серед яких: «Руслан і Людмила», «Олеся», «Пропала грамота», «Стара фортеця», «Табір іде в небо», «Циган» та ін.
95 років від дня народження Марселя Марсо (1923-2007), французького актора-міма, творця ліричного образу Біпа – центрального персонажа мімічних сценок. Організатор (1947) і керівник (до 1960 року) трупи «Співтовариство мімів» у Парижі. Засновник Міжнародної школи мімодрами в Парижі (1978). Нагороджений французьким орденом Почесного легіону. Член Академії красних мистецтв Франції. В одному з останніх інтерв’ю Марсель Марсо сказав: «…Я хочу, аби і через 50 років люди пам’ятали, що Марсель Марсо відновив мистецтво, яке було майже втрачене, що він не просто розважав, а залишив у спадок пантоміму…»
82 роки від дня народження Михайла Осадчого (1936-1994), українського поета, прозаїка, правозахисника. Був двічі засуджений. Покарання відбував у мордовських концтаборах. Після заслання Михайло Осадчий повернувся до Львова. Довго не мав роботи, потім працював вантажником, двірником, кочегаром. У листопаді 1987 року він став одним із ініціаторів створення Української асоціації незалежної творчої інтелігенції. Його б засудили і втретє (у грудні 1988 Осадчого офіційно попередили про кримінальну відповідальність «за дармоїдство»), але не встигли – розвалилась імперія. 1993 року в мюнхенському Українському Вільному Університеті Михайло Осадчий здобув вчений ступінь доктора філософії, захистивши дисертацію «Українське літературне дисидентство». Михайло Осадчий був членом львівської письменницької організації, а з 1993 року працював доцентом кафедри історії журналістики Львівського державного університету. Помер Михайло Григорович 5 липня 1994 року. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.
Роковини смерті:
186 років з дня смерті Йоганна Вольфганга Ґете (1749–1832), німецького поета, прозаїка, драматурга, мислителя, природознавця. Автор одного з найвидатніших творів у німецькій і європейській літературі – трагедії «Фауст». Починаючи з 1992 року, цього дня у Веймарі щорічно проходить урочиста церемонія нагородження лауреатів медалі ім. Ґете, що присуджується однойменним інститутом за внесок у пропаганду і вивчення німецької мови за кордоном.