Що ховалось у “скринці Пандори”, яку відкрила Катерина Амосова?
Скандал навколо Національного медичного університету ім. Богомольця не вщухає, попри швидке припинення “загальноуніверситетського” страйку, і вже очевидно має політичний характер. Дійшло до того, що на пішохідному мосту над алеєю Героїв Небесної сотні біля Майдану Незалежності з'явився плакат від імені ректора Катерини Амосової із закликом “Геть Супрун!” І хоча вона уже відхрестилася від авторства, але його поява, а також причетність політичної партії до кампанії проти в.о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун — це вже відверта політика.
Нагадаємо, ректора НМУ Катерину Амосову міністерство відсторонило з посади за непроведення так званого ліцензійного іспиту “Крок”, обов'язкового для майбутніх лікарів. Відсторонили тимчасово, на період з'ясування причин зриву “Кроку”. Укрінформ уже розбирався, чому цей іспит так і не відбувся, а студенти вийшли страйкувати. Страйк тривав три дні, суд поновив ректора на посаді, міністерство це судове рішення оскаржуватиме. Тобто, конфлікт аж ніяк не вичерпано. Тим часом робота комісії міністерства, яка з'ясовує причини зриву “Кроку”, у виші суттєво ускладнена: ректор — на робочому місці, а тому невідомо, як в такому разі поведуть себе його підлеглі — свідчитимуть чи ні, і наскільки правдиво?..
Отже, маємо відсторонення ректора МОЗом та її поновлення Окружним адмінсудом Києва. Звідси закономірне запитання: чиє рішення — міністерства чи суду — є більш правомірним? Адже не може бути так, що обидві сторони однаково праві. Виявляється, може...
Чи може міністерство звільнити ректора? Дивлячись, яким законом керуватись
У міністерстві стверджують, що Амосову відсторонили цілком законно, бо вона не виконала покладені на неї обов'язки: “Згідно з умовами контракту між МОЗ України та ректором НМУ ім. О.О.Богомольця Амосовою К.М., вона зобов’язана забезпечити проведення навчально-виховного процесу на рівні державних стандартів освіти. Зрив проведення ліцензійного іспиту “Крок” є прямим порушенням зазначеного пункту контракту. Водночас, згідно з пунктом 2.2.7. контракту, міністерство має право “відсторонити керівника від роботи на час проведення перевірки обставин, що вказують на невиконання чи неналежне виконання ним своїх обов’язків” - йдеться у повідомленні на сайті відомства.
Відтак у МОЗ повідомили, що відомство подає апеляцію на ухвалу Окружного суду, який вирішив, що необхідність тимчасового відсторонення ректора не підтверджується достовірними фактами.
Укрінформ запросив прокоментувати рішення суду власника юридичної компанії "Міллер" - Масі Найєма: “Ухвала Окружного адмінсуду зупиняє дію пункту 3 наказу МОЗ, в якому йдеться про відсторонення від посади. Рішення суду процесуально відповідає нормам закону. Суд оцінив підстави, за яких МОЗ відсторонив Амосову з посади, необґрунтованими і такими, що ґрунтуються лише на припущеннях”.
Інша справа, що суди, куди подають позови звільнені ректори, найчастіше трактують суперечності у законах - від нечітких умов контракту до невиконання трудового законодавства - на їхню користь. На цьому в коментарі Укрінформу наголошує керівник відділу аналізу освітньої політики Аналітичного центру CEDOS Єгор Стадний: “Так було з ректором-корупціонером Національного авіаційного університету Володимиром Харченком або з очільником Харківського університету радіоелектроніки Едуардом Рубіним. Були випадки і з ректорами інших університетів, яких суди завжди поновлювали на посаді. Все тому, що в нашій країні юридичними аспектами граються, як хочуть. Завжди знаходиться лазівка чи банальні порушення прав працівників, що дозволяє судам ухвалювати рішення на їхню користь. Трудове законодавство у нас дуже “совкове”, у ньому права працівників переважають над правами роботодавців. У конфліктах, які доходять до суду, це дається взнаки”.
Експерт програми “Освіта” аналітичного центру “Український інститут майбутнього” Микола Скиба погоджується з думкою, що звільнити ректора міністерству не так просто. “Управління навчальними закладами вибудоване так, що ректори фактично отримують виші у свою вотчину. Тобто, доволі часто ключові посади у вишах розподіляються за негласними квотами між політичними силами”, - вважає Микола Скиба.
Звільнити Амосову: якщо МОЗ не зможе — Держфінінспекція допоможе!
Відомо, що ухвала суду щодо Амосової — тимчасовий захід, який діятиме до початку розгляду справи по суті. А от чи закінчиться сама справа так само, як попередні — на користь звинуваченого ректора? Єгор Стадний припускає, що у Міністерства охорони здоров'я мало шансів на перемогу, хоча й позиція Амосової викликає багато запитань. “У цій ситуації університет веде політику подвійних стандартів, наприклад, говорячи про Центр тестування як про монополіста у проведенні ліцензійних іспитів, якого 20 попередніх років він не помічав” - зазначає експерт.
Натомість Масі Наєм наголосив, що, згідно з контрактом, ректора Амосову можна не просто відсторонити, а й звільнити, зокрема, у разі нецільового використання коштів. А саме ці фінансові порушення і були виявлені в ході перевірки у 2016-му році Державною фінінспекцією, яка знайшла в університеті численні факти нецільового використання коштів на суму майже 3,5 мільйони гривень. Крім того, були виявлені процедурні порушення Закону України «Про здійснення державних закупівель» на загальну суму понад 26,5 млн грн. “Отже факт порушення умов контракту є. І в.о. міністр Уляна Супрун має повне право звільнити Амосову хоча б через це”, - переконаний Наєм. Але на практиці, як бачимо, не все так просто.
Самоврядність вишів — міф чи реальність?
За великим рахунком, конфлікт між ректором та міністерством, що перейшов у політичну площину, є наслідком недолугого впровадження в Україні університетської автономії, як було необхідно для імплементації Болонського процесу — єдиного освітнього простору країн Європи. Адаптувати національне освітнє законодавство під європейські вимоги і при цьому зберегти його дієвість — не вийшло.
Складається враження, що самоврядність вишів (зокрема, і кадрова політика), прописана в ухваленому 2014 року Законі про вищу освіту, є лише на папері. Чому так? У законі йдеться: “Автономія закладу вищої освіти - самостійність, незалежність і відповідальність закладу вищої освіти у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах, встановлених цим Законом”.
Бачимо, що одним з ключових пунктів є право університету самостійно вирішувати кадрові питання. Законом передбачається, що його ректор працює на контрактній основі, а власне контракт укладається з профільним міністерством. У більшості випадків — це Міносвіти, а у випадку медичних вишів - Міністерство охорони здоров’я. І звільняти керівника, тобто розривати з ним контракт, також має право лише міністерство. Тобто, університетські вибори перетворюються на просту формальність, адже ректор по факту є підлеглим міністерству. Його залежність від міністерства суперечить самому поняттю автономія.
У Європі, освітню систему якої ми і намагаємося впровадити, подібні суперечки не виникають. Усе тому, що там поширена практика ліцензування закладів освіти. Міністерство видає сертифікат, який засвідчує, що університет отримує право готувати спеціалістів певної галузі. Якщо ж внутрішні проблеми заважають готувати якісних спеціалістів — виш позбавляють ліцензії. І тоді ректора звільняє не міністерство, а сам колектив. Таким чином міністерство у внутрішні справи університету не втручається, але водночас контролює результативність його роботи.
В Україні ж ліцензування університетів також є, але про випадки позбавлення ліцензії — не чути. То чи не є ліцензія теж черговою формальністю?..
Микола Романюк, Юлія Горбань, Київ
