5 лютого. Пам’ятні дати

Протягом десятиліть ім’я цього талановитого авіаконструктора було викреслене не тільки з історії української авіації, але й з історії взагалі. Від його імені радянські цензори залишили лише одну – першу – літеру в типах розроблених ним літаків, що перевозили пасажирів на всіх повітряних трасах тодішнього СРСР. Народився Костянтин Олексійович Калінін (1887-1938) у Варшаві. Закінчив Одеське військове училище, Гатчинську військову авіаційну школу. Учасник Першої світової війни. Брав участь у боях, був декілька разів поранений. У 1918-1919 роках служив в авіації Армії Української Держави і УНР. Після того, як український національно-визвольний рух зазнав поразки і до влади прийшли більшовики – почав служити в авіації Червоної Армії. Його кликав з собою в Америку Сікорський, але він вирішив залишитись на батьківщині. Навчався в академії Повітряного флоту в Москві, але за політичні переконання був виключений. Повернувся в Україну, працював завідувачем конструкторського бюро на Київському авіаційному заводі №6, здобув вищу освіту у Київському політехнічному інституті (1925). Наступного року переїхав у Харків, де організував конструкторське бюро. Протягом 1923–1938 рр. під керівництвом Калініна було створено 25 типів літаків та їх модифікацій. Серед них 19 цивільних машин і 6 військових. Крім того, було випущено 12 типів дослідних машин. У квітні 1938 року Костянтина Калініна було арештовано у підмосковному селищі Пушкіно, на дачі конструктора Гроховського, де він тимчасово мешкав із сім’єю, беручи участь у заводських випробуваннях літака К-13. Невдовзі, за вироком Військової колегії Верховного суду СРСР від 22 жовтня 1938 року «за участь в антирадянській діяльності, шпигунство і проведення шкідницької діяльності» авіаконструктора розстріляли (за іншими даними – помер у тюрмі від тортур і виснаження). Відомий учений математик Іван Артоболевський у 1972 році, коли не стало Ігоря Сікорського, сказав: «Ось були два великих авіаконструктори – Ігор Сікорський і Костянтин Калінін. Першого Америка похоронила як національного героя, а іншого у нас ніхто не знає. Його на вершині слави знищили молодим у себе вдома». До речі, американці знали і пам’ятали про розстріляного Калініна. У 1990 році, коли на батьківщині його навіть і не згадували, Міжнародний планетний центр (США) присвоїв планеті № 3347 назву «Костянтин». Як ішлося в тексті офіційного повідомлення — «На честь Костянтина Калініна (1889-1938) – видатного льотчика та талановитого конструктора, який розробив низку аеропланів різних типів, один з яких дістав Золоту медаль на Міжнародній авіаційній виставці у Берліні 1928 року». У серпні 2014 року на території КПІ було відкрито пам’ятник видатному авіаконструкторові.

Сьогодні в Фінляндії загальнонаціональне свято – День Рунеберга, який відзначається щороку 5 лютого в день народження фінського поета, прозаїка, драматурга, есеїста і філософа Йогана Рунеберга (1804-1877), автора слів національного гімну Фінляндії. Всі свої твори Рунеберг писав шведською мовою. Найвідоміший цикл віршів – «Оповідання прапорщика Столя» (присвячений боротьбі шведської армії проти інтервенції Російської імперії 1808-1809); один із віршів цього циклу – «Наша земля» – став гімном Фінляндії. «Оповідання» були надзвичайно популярними і поряд з «Калевалою» Еліаса Леннрота вважаються частиною фінського національного епосу. Образ маркітантки Лотти з цієї поеми надихнув Бертольта Брехта на створення «Матінки Кураж». Цікаво, що в Швеції вже перша збірка віршів Рунеберга була оцінена як літературне явище, яке належало «не тільки за мовою, але й за духом шведській літературі», що викликало відповідну реакцію з боку фінів: «…Співець наш, тільки наш, тільки для Суомі дзвенить його ліра…» (хоча за національністю Йоган Рунеберг швед). Як відомо, Фінляндія впродовж тривалого часу входила до складу Швеції (а потім Російської імперії), але фіни завжди пам’ятали про свою національну ідентичність і плекали мрію про незалежність країни. На пропозицію залишитися у Стокгольмі на вигідному місці, Йоган Рунеберг сказав: «Фінляндія – бідна мати, якій потрібні всі її сини». І принадну пропозицію відхилив. Цього дня в якості святкового атрибута рекомендовано вивішувати національний прапор Фінляндії. А ще є звичай частувати гостей тістечками Рунеберга, виготовленими за фірмовим рецептом дружини поета Фредеріки. Пані Рунеберг була особистістю непересічною – вона не лише була бездоганною господинею, матір’ю 8 дітей, вона ще й писала  історичні романи у стилі Вальтера Скотта (її роман «Пані Катаріна Боє та її доньки», який вийшов друком у 1858 році вважають першим історичним романом у фінській літературі). А щодо класичного рецепту тістечок, то до їхнього складу входить подрібнений мигдаль, цукор, ром, а також обов’язково – малиновий джем. Одна з престижних літературних нагород Фінляндії – премія Рунеберга, теж вручається 5 лютого.

Ювілеї дня:

150 років від дня народження Миколи Коваль-Медзвецького (1868-1929), українського військового діяча, генерал-поручника Армії УНР. Народився на Поділлі, закінчив Московську військову артилерійську школу, в 1901 – геодезичне відділення Академії Генштабу у Петербурзі. З 1905 – помічник начальника геодезичного відділу Генштабу російської армії, з 1911 – начальник Військово-топографічної школи. Брав активну участь у житті української громади Петербурга. Навесні 1917 одним із перших генералів російської армії прибув до Києва і зголосився до служби у Збройних Силах України. В 1917 році Українською Центральною Радою був призначений начальником Головної геодезичної управи. З 1919 член ради Військового міністерства УНР, з 1920 – генерал-поручник, здійснював зв’язок Головного Отамана С. Петлюри з Галицькою Армією, очолював комісію УНР в Проскурові для вирішення подальшої долі роззброєних у травні 1920 року частин Червоної Української Галицької Армії. Після інтернування Армії УНР в Польщі перебував у Кракові, працював в астрономічній обсерваторній станції Ягеллонського університету. Останні роки працював у Варшавському бюро мір і ваг, вів гравіметричні спостереження у Гдині, Варшаві. Помер і похований у Варшаві.

150 років від дня народження Григорія (Грицька) Олексійовича Коваленка (1868-1937), українського письменника, художника, етнографа. Лікар за фахом. Один із організаторів і редакторів (1905–1906) журналу «Рідний край», видавець і редактор медично-природничого журналу «Життя і знання» (1913–1914). Жив у Полтаві, був членом губернської вченої архівної комісії. Після Жовтневого перевороту займався редакторською роботою та літературно-мистецькою діяльністю. Писав вірші, оповідання, п’єси, літературно-критичні статі і нариси, підручники («Українська історія» видавалася 6 разів). Створив ряд живописних полотен, портретів письменників, ілюстрував власні книжки. У 1937 році був незаконно репресований.

72 роки від дня народження Шарлотти Ремплінг (1946), англійської актриси кіно. Знімалась у фільмах: «Загибель богів», «Джордано Бруно», «Нічний портьє», «Макс, моя любов», «Серце ангела», «Вердикт», «Під піском», «Басейн» (2003, премія Європейської кіноакадемії за кращу жіночу роль), «Шпигунська гра», «На південь», «Леммінг», «Неспокійна Анна». Першою сходинкою в зірковій кінокар’єрі Шарлотти Ремплінг була роль Елізабет Тальман у «Загибелі богів» (реж. Лукіно Вісконті). Актрисі на той час було 22, вона навіть уявлення не мала, хто такий Вісконті і за сценарієм мала грати жінку, котрій за 30. «Вона ж зовсім дівчисько, а вам потрібна зріла жінка», - доводили режисерові помічники та асистенти. Але метр наполіг на своєму: «Це дівчисько зіграє кого завгодно. Вона велика актриса… У неї в очах тягар пережитих років. Вона все зможе». А самій акторці сказав: «Не потрібно грати, мені лише потрібно те, що криється у ваших очах». Як виявилось, Ремплінг впоралася з роллю на сто відсотків. Крім того, співпраця з одним із найвидатніших режисерів ХХ ст. дала їй величезний досвід. Згодом вона скаже в одному з інтерв’ю: «Вісконті показав мені якість – відтоді я прагнула саме якості, а не слави». Потім був «Нічний портьє» Ліліани Кавані – шокуюча, відразлива, але в чомусь і надзвичайно красива історія кохання колишньої ув’язненої одного з нацистських таборів до свого ката (партнером Шарлотти Ремплінг був Дерк Богардт). Кінокартина викликала шквал емоцій і навіть була заборонена для показу в Італії. Втім, дует Ремплінг-Богардт був бездоганним – не визнати цього не міг навіть найприскіпливіший критик. Згодом актриса зіграла головну (і не менш скандальну) роль у комедії Нагіси Осіми «Максе, любове моя», та свої зіркові ролі у фільмах Франсуа Озона - «Під піском» та «Басейн».

Роковини смерті:

81 рік з дня смерті Луїзи фон Андреас-Саломе (1861-1937), німецької письменниці, психоаналітика, однієї з найлегендарніших і найзагадковіших жіночих постатей кінця ХІХ – початку ХХ ст. До 20 років жила в Петербурзі, потім виїхала за кордон. Товаришувала з Фрідріхом Ніцше, була близькою подругою Райнера Марії Рільке, підтримувала товариські стосунки з Фройдом. Написала книгу «Еротика», яка була свого часу європейським бестселером. Автор повістей «Руф», «Фенічка», збірок оповідань «Діти людські», «Перехідний вік», «Година без Бога», роману «Ма», листів і спогадів.