Це інтерв'ю Леонід Каденюк дав Укрінформу 12 квітня 2012 року
12 квітня - Всесвітній день авіації і космонавтики. Цього дня 1961 року Юрій Гагарін здійснив історичний орбітальний політ навколо Землі на космічному кораблі "Восток". Україна - космічна держава. Вона має двох своїх космонавтів - Павла Поповича та Леоніда Каденюка. За часів СРСР її економіка активно працювала на космічну галузь, близько третини якої припадало саме на Україну. Нині ж, коли так важливо займатися космічними технологіями, на галузь у державі виділяються мізерні кошти. Цього року, на жаль, всього 130 мільйонів гривень, тобто близько 12 мільйонів євро. "Тобто футболіст донецького "Шахтаря" коштує більше, ніж вся космічна галузь України. Такі перекоси в нашій державі бути не повинні", - на цьому наголошує перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк.
- Леоніде Костянтиновичу, вітаю Вас. День космонавтики - це Ваше свято і України також, адже, що б там не було, ми залишаємось космічною державою.
- Україна - космічна держава, безперечно. І це свято не тільки України чи Росії. Це свято всієї планети. Таке рішення було прийнято після першого польоту людини в космос 12 квітня 1961 року. А перед тим, згадайте, було 4 жовтня 1957 року, коли запустили перший штучний супутник Землі. Ці дві події мали значення планетарне. І навіть більше того - вселенське, тому що цивілізація на одній з планет Всесвіту нарешті створила засоби, з допомогою яких змогла подолати тяжіння і вирватися в космос. І тепер людина завжди літатиме в космос. Звичайно, за допомогою новітніх технічних засобів, які будуть виводити її туди. Бо те, на чому ми літаємо нині, має вельми обмежені можливості, власне, вже вичерпало їх, і треба щось нове.
- Але космос - вельма затратна галузь, і нині чимало йдеться про те, що захоплення ним поступово минає. Тож чи маємо ми освоювати космос, для чого?
- Обов'язково маємо. На це запитання можна відповісти одним реченням - для того, щоб покращити життя на своїй планеті. Щоб розшифрувати цю фразу, мабуть, потрібна ціла доба, бо космічна галузь пов'язана буквально з усіма галузями, починаючи від сільського господарства, медицини і кінчаючи високими технологіями. Навіть однією із цілей тих експериментів, які я виконував у космосі на "Колумбії", було поліпшення технології вирощування рослин на Землі, адже все живе у нас на планеті, рослини також, розвивається в гравітаційних умовах...
А взагалі від того часу, коли людина почала практично освоювати космос - скоро буде 55 років, - придумано і запатентовано понад 50 тисяч винаходів високих технологій. І все це зараз працює на Землі, багато з того, чим ми користуємося в побуті, навіть собі і не замислюючись, що це є космічні технології.
- Тобто космосом треба займатися. Держава, яка не займається космічними технологіями, не може вважатися сучасною державою. Бо космічні технології - найвищі. Чому вони найвищі?
- Тому що під час створення космічної техніки - а вона надзвичайно складна, я знаю це, бо сам брав участь у створенні і випробуванні і космічної, й авіаційної техніки, - під час вирішення цих надскладних проблем якраз і народжуються нові технології. При роботі над космічним кораблем "Буран" було створено більше 300 нових технологій. Тобто "Буран", на який було витрачено близько 10 мільярдів карбованців - це були величезні на той час кошти, - давно себе окупив, оскільки ці технології вже давно працюють на землі. І взагалі, пілотована космонавтика - лише на 3-5 відсотків власне космічна галузь. Це - телебачення, зв'язок, дуже багато напрямів.
Тож тепер людина в космос літатиме вічно. Ще одна з причин, чому вона має туди літати, - про неї, до речі, чомусь мало хто веде мову, - щоб вивчати там себе. У людському організмі одночасно відбуваються кількасот біологічних процесів, сформованих в умовах гравітації, які залежать від фізичних умов тут, на Землі. Коли людина стартує в космос - тобто одразу із ввімкненням двигунів, коли ці фізичні умови раптом зникають, - у ньому відбуваються величезні зміни. Для всього живого, що потрапляє в космос, це величезний стрес.
Я після періоду адаптації до невагомості - через півтори-дві доби - зрозумів, що моє перебування на борту "Колумбії" не повинно обмежитись тільки плановими експериментами. Кожну вільну хвилину використовував, щоб вивчати ще й себе - як біологічну істоту. Я багато знав, читав, нам викладали у Зоряному містечку - космічну біологію рослин і людського організму, медицину, астрономію, астрофізику, геологію, екологію і ще багато наук. У польоті я переконався, що чим більший і різноманітніший запас цих знань, тим корисніша людина як космонавт і тим цікавіше їй самій. Тому що сам космос - не порожнеча, як думається, він переповнений багатьма явищами, питаннями, і щоб знайти відповіді, треба знати дуже багато.
На жаль, усе, що відбувалось, особливо у людському організмі, не піддавалося ніякому поясненню. Але важливо, що це не зробило мене непрацездатним. Бо бувають випадки, коли людина летить у космос і робиться там непрацездатною - через сильні головні болі, розлад вестибулярного апарату з поганими наслідками. Взагалі увесь космічний політ, все, що я бачив, для мене було як читання якоїсь цікавої книги, яку вдалося тримати в руках маленькій кількості людей.
- Я знаю, що Ви написали свою книгу про це. Але розкажіть хоч трошки про свої відчуття там, у космосі.
- Знаєте, коли у мене закінчився період адаптації до невагомості, виникло гостре відчуття, що колись я був у цьому стані. Якщо аналізувати, можна знайти кілька пояснень. По-перше, людина перед тим, як народитися, знаходиться в утробі матері, як у невагомості. Друге з припущень - я був у невагомості, коли літав на літаках, хоча там створити тривалу невагомість неможливо з огляду на безпеку польотів. Третє - напівфантастичне - що людина прилетіла колись на Землю з космосу, і на генному рівні ця інформація про стан невагомості записана в кожному з нас. У мене було саме таке відчуття.
А стосовно свідомості у невагомості - це ідеальний стан відсутності себе як істоти. Заплющиш очі - і себе як живу істоту не відчуваєш, а просто усвідомлюєш, що ти є. Я зробив висновок, що свідомість як те, що продукується мозком, не є чимось матеріальним. А якщо вона матеріальна, то це зовсім інший вид матерії, нам поки що невідомий.
Знаєте, можливості організму надзвичайно широкі і обумовлені найперше людським мозком - найскладнішим біологічним об'єктом, який відомий нам поки що як приймач і перероблювач складної інформації. Саме завдяки пізнанню його можливостей людський організм зможе перебувати далеко в просторі. Зараз ми літаємо навколо Землі. Поки що це ближній космос. Орбітальна станція. Визирнув в ілюмінатор - все-таки Земля, хоч далеко, але за космічними мірками поряд. А коли людина полетить десь на Марс і усвідомлюватиме, що навколо неї мільйони кілометрів порожнечі, невідомо, як її психіка на це зреагує. Хоч, я думаю, зреагує правильно.
- Ви впевнені, що людина полетить на Марс?
- Я впевнений у цьому. Будуть польоти на Марс. Але зараз я не бачу відповіді на питання, навіщо туди летіти. Просто щоб полетіти і відзначитися, що ми там були?.. Там надзвичайно суворі умови для існування.
- Леоніде Костянтиновичу, звичайно, вже сама робота над космічними проектами, реалізація їх щоразу означають черговий значний прорив у науці. Тим не менше, зараз з'являються публікації про те, що американці можуть закрити свої космічні програми, росіяни 2020 року мають закрити МКС.
- Космічна ера - тільки на початку. Так, американці закрили нещодавно свою програму "Шаттл", але шаттли не літають з інших причин - вони себе не виправдали з точки зору економіки. Щоб бути рентабельними, мали виконувати десь до 30 польотів на рік, а виконували 5-6. Ну, і ще одна відома причина - шаттли не гарантували безпеку польотів. Два з них взагалі загинули: один - під час старту, другий - під час повернення. До речі, другий - саме той, на якому я літав у 1997 році. Він вибухнув у 2003-му.
Але американська програма ні в якому разі не закривається, більше того - вона розшириться вже в найближчі п'ять років. Барак Обама підписав документ, відповідно якого бюджетне фінансування космічних програм буде в межах 110 мільярдів доларів. Він поставив завдання працювати над новими технологіями - новими двигунами, принципово іншими, взагалі над новою космічною технікою. І зараз американці працюють над створенням нового космічного корабля "Оріон", який має замінити шаттли.
Щодо рентабельності цієї галузі, то самі американці кажуть, що на 1 долар, затрачений на космос, вони отримують 14 доларів прибутку. Це надзвичайно висока рентабельність. І вони на цьому заробляють. Вони багато вкладають і від цього й мають багато.
- Американці розробляють свої космічні програми. Дуже інтенсивно в цьому напрямі працюють китайці. Наскільки великий шанс участі українців у подібних програмах?
- Україна бере і братиме в них участь. Офіційно ми не представлені на МКС - це, грубо кажучи, купа розумного заліза вагою 377 тонн, що літає навколо Землі. Але ми брали участь у її побудові з Росією, яка поки що не може обійтися без української космічної галузі, бо колись, за СРСР, це був один організм - близько третини галузі припадало на Україну. Слава Богу, що нікому не спало на думку знищити у нас цю галузь, і вона зараз працює. Хоч, на жаль, держава дуже мало коштів на це виділяє - цього року всього 130 мільйонів гривень. Тобто футболіст донецького "Шахтаря" коштує більше, ніж вся космічна галузь України. Такі перекоси в нашій державі бути не повинні. Порівняйте: наші 130 мільйонів гривень - і 20 мільярдів доларів у цьому році в космічному бюджеті США, близько 6 мільярдів доларів - у Росії.
- Ви особисто стукаєте у відповідні двері?
- Перед тим, як формувався бюджет, я зустрічався з Миколою Азаровим. Він пообіцяв зробити більше. І 130 мільйонів проти 60 мільйонів гривень у минулому році - це, звичайно, більше. Але все одно це дуже й дуже мало, це мізерно. Для того, щоб розвиватися, цих копійок не вистачає. Нам треба оновлювати техніку, робити нові ракети-носії, бо те, чим ми зараз користуємось, в основному зроблено за часів Радянського Союзу. І той самий "Зеніт" - найкраща у своєму класі ракета-носій, і той самий "Циклон", і той самий "Дніпро". "Дніпро" - це бойова ракета, яка в НАТО називалась SS-18 "Сатана". Коли було прийнято рішення використовувати її для запусків супутників, першою запустили ту, що 20 років простояла в шахті. І вона успішно стартувала і вивела макет штучного супутника Землі. Тобто технології були такі високі, що через 20 років вона успішно літала. Зараз всі ракети використовують для запуску малих супутників.
- Україна багато запускає?
- Ми за кількістю запусків зараз на 4-му чи навіть на 3-му місці в світі. Усі знають наші ракети-носії. Правда, не скрізь їх пускають. Скажімо, в ту ж саму Європу, бо вона має свою космічну галузь. ЄС ми зі своїм "космосом" не потрібні. У них є свій, ми їм конкуренти. А ми просто виконуємо якісь замовлення.
А найкраща в світі ракета - це наш "Зеніт". Вона якраз використовувалася в цікавій програмі "Морський старт", відповідно до якої з 1999 року ми здійснили більше 30 запусків. За винятком двох, всі були успішні. У цій програмі брали участь США - як організатори, Росія, Норвегія, яка надала плаваючий космодром, і Україна. Україна, хоч і відігравала основну роль, але мала всього 15 відсотків прибутку. У 2009 році американська компанія збанкрутувала, і росіяни перебрали програму на себе.
Зараз ми співпрацюємо з Бразилією - це робота, пов'язана з використанням бразильського космодрому "Алькантара" в районі екватора. До речі, перший пуск з цього космодрому з кінця 2011 року перенесений на перше півріччя 2012-го. Ми виконуватимемо комерційні пуски ракет-носіїв, зароблятимемо на цьому.
- А якщо говорити про природні ресурси... Наскільки освоєння космосу може бути перспективним у цьому плані?
- Це цікаве запитання. Одна з проблем на нашій планеті, вона вже буквально на носі, - енергетична. Використання вуглеводнів - нафти, газу - завершується. Десь через 30-40-50, може, 100 років вже не буде ні нафти, ні газу. На Місяці зараз, за розрахунками вчених, близько 10 мільйонів тонн ізотопу гелію-3 - надзвичайно висококалорійного, одна його тонна еквівалентна 180 мільярдам тонн нафти. Тобто це надзвичайно цікава річ. На Землі цього гелію-3 близько однієї тонни. Тож людина зараз освоюватиме космос задля того, зокрема, щоб звідти доставляти на Землю корисні копалини. Думаю, це правильно і це треба робити.
- Я прочитала нещодавно цікаве інтерв'ю з російським космонавтом Ігорем Волком. І не можу втриматися, щоб не спитати Вас про те, як ви ставитесь до НЛО? Волк, зокрема, сказав, що визнає - вони таки є.
- Ігор Волк - мій товариш, старший за мене. Я знаю Ігоря дуже добре. Ми разом працювали випробувачами: він - цивільним, я - військовим. Разом готувалися на "Бурані" літати, командирами. Останній раз бачились пару років тому, щось у нього погано було з ногами, спиною, він дуже повільно рухається...
А щодо НЛО... Я людина, якій треба самій побачити для того, щоб повірити. Я сам не бачив. Більше того, не зустрічав космонавтів, які бачили. А я знаю майже всіх космонавтів, всієї планети. І серед них ніхто ніколи не казав, що хтось десь бачив. Але не заперечую, що вони є. Більше того, десь у 80-их роках, коли працював льотчиком-випробувачем і космонавтом-випробувачем, якось ми одержали секретну вказівку з Москви стосовно цих невпізнаних літаючих об'єктів. Тоді багато свідків їх бачили, і в ній ішлося про те, щоб у разі зустрічі з НЛО під час польоту до них не наближатись, не встановлювати ніяких контактів, бо не відомо, чим це завершиться. Таке було.
Скоріш, вони є, ніж їх немає. Я дивився передачі, бачив багато знімків. І мені цікавий сам спосіб їхнього переміщення в просторі - це зовсім інші принципи руху, зовсім інші двигуни, судячи з усього, вони вміють використовувати гравітацію. У Всесвіті десь близько 70-ти відсотків природних електромагнітних сил, близько 30-ти з них - гравітаційні. Люди не вміють їх використовувати, навіть досі не знають природи гравітації - існують дві гіпотези, які одна одну заперечують. От коли ми навчимося використовувати гравітацію, побудуємо двигуни не на принципі реактивної сили, як зараз, а на принципі використання гравітаційних сил, то зможемо зовсім по-іншому переміщатися у Всесвіті.
Мені космос підказував, що принцип дії двигуна, заснований на гравітації, має бути надзвичайно простим, він до такої міри простий, що саме через це ми до нього й не можемо додуматись. А можливо, нам і не дано додуматись. Можливо, Вищий розум у цю свою єпархію ніколи людину не пустить, тому що за допомогою гравітації він і керує світом.
Знаєте, в космосі простір - інший, саме його сприйняття. Якщо на Землі його обов'язково обмежують якісь поверхні - скажімо, та ж сама поверхня Землі, то там - коли дивитися у Всесвіт - сама геометрична сутність простору зовсім інша. Я бачив, що вона багатомірна. На Землі ми рухаємося в двомірному просторі, третій вимір обмежений через гравітацію як реакцію Землі на нашу вагу. А в космосі цей простір - ідеальний, він вбачається 5-6-7-мірним. Вчені, до речі, вже кажуть про існування багатомірних систем. Колись ми навчимося будувати ці багатомірні системи і двигуни з використанням гравітаційних електромагнітних сил - їх не треба накопичувати на борту, щоб кудись стартувати, бо вони є скрізь, їх просто треба вміти використовувати. Так, мені здається, їх використовують ті, хто літає на невпізнаних літаючих об'єктах. Тоді ми зможемо зовсім по-іншому переміщуватися у Всесвіті - з іншими швидкостями, можливо, навіть переміщуватись з одного часового виміру в інший. Думаю, що колись це все ж відбудеться.
- Ви спілкуєтеся з іншими космонавтами? Мабуть, відчуваєте себе якоюсь особливою спільнотою?
- Ну звичайно, спілкуюся. Адже всі космонавти - це мої старші або молодші товариші. Коли я був відібраний у загін космонавтів, це був 1976 рік, шостий набір, - у загоні були ті, ще з першого, гагарінського набору. У тому числі і наш легендарний Павло Романович Попович. До речі, я там з ним і познайомився. Були другий космонавт Герман Титов, Андріян Ніколаєв, Олексій Леонов - мій командир загону, Валентина Терешкова - ми з нею в хороших, дружніх стосунках, Биковський, Волинов. Це були мої перші товариші. А потім уже з'явились мої ровесники, потім була команда соціалістичного табору - ціла група з 9-ти країн: Володя Ремек з Чехословаччини, поляк Мирослав Гермашевський, німець Зигмунд Йєн, кубинець Тамайо Мендес, в'єтнамець Пам Туан. До речі, Пам Туан - льотчик-винищувач, який на нашому літаку МіГ-21 збив американський бомбардувальник Б-52 і за це одержав звання Героя В'єтнаму. Я його розпитав якось, як це було, він мені в деталях розказав.
Космонавти - це звичайні люди, які потрапили в незвичайні умови, зробили якусь надзвичайну роботу, надзвичайно цікаву. Їх зараз уже трошки за 500, але це все одно це дуже мало. А взагалі це люди з унікальною освітою, з унікальним досвідом, кожен з них - носій надзвичайно цінної інформації.
- Що ви, до речі, відчули, коли дізналися про загибель "Колумбії"?
- Я тривалий час працював льотчиком-випробувачем, і траплялося чимало аварійних випадків, як і в кожного на цій роботі. Я знаю, наскільки складна ця техніка - і авіаційна, і космічна. Тому моя нервова система загартувалася. Я розумію, що аварії, катастрофи неминучі. Що б люди не робили, вони будуть. Ніхто не знає, з ким це трапиться. Кожен думає, що не з ним. Бувало так, що зранку снідаєш з кимось із товаришів - молодий, гарний, симпатичний чоловік, - а через годину він загинув. До цього, звичайно, звикнути неможливо. А те, що трапилось з "Колумбією", я сприйняв спокійніше, ніж міг би - якби не знав цю роботу зсередини. На жаль, так буває. Там загинула Калпана Чавла, яка літала в нашому екіпажі. Якщо пам'ятаєте, екіпаж американців, з яким я літав у космос, і вона в тому числі, приїздив у Київ, ми були і в Дніпропетровську, і в Чернівцях, і в моєму селі Клішківцях. Це було цікаво...
- Космос змінює людей?
- Я думаю, що так, космос змінює людину. Сам політ певною мірою віддистанціював мене від науки, яку ми колись проходили, - в тому сенсі, що наука не дала і не дає досі відповіді на запитання, звідки що взялося. Те ж саме біологічне життя на Землі - знаємо, що воно складне, що воно існує завдяки взаємодії молекул білка і нуклеїнових кислот. Вчені знають, що це надзвичайно складний алгоритм. Але як він з'явився, цей алгоритм, перед тим, як виникло життя? Він настільки складний, що сам по собі без якогось зовнішнього втручання не повинен був виникнути. І одне з пояснень появи життя на Землі і взагалі, мабуть, у Всесвіті - це втручання Вищого розуму, який створив цей алгоритм. Та ж сама інформація, величезна її кількість в наших генах - звідки вона взялася?
- Можливо, ця відповідь, як Ви казали, теж заблокована нам Вищим розумом?
- Так, дуже можливо, що вона заблокована. До речі, американський астронавт Джон Гленн, який вдруге літав у космос 77-річним - через 36 років після свого першого польоту, - сказав таке: коли дивишся в ілюмінатор космічного корабля і бачиш створене, після цього не вірити в Бога неможливо. Я кажу те саме, тільки вживаю трошки інші слова - Вищий розум.
- Отож Ви теж вірите?
- Я вірю. Також. Повірив після польоту. Ну, і до польоту в мене були думки. Просто сам політ мене значно наблизив до цього розуміння, до усвідомлення того, що Вищий розум є, що доля кожної людини і доля людського суспільства в цілому кимось запрограмована, цим самим Вищим розумом, він нами керує.
- Після такого цікавого досвіду, як Вам теперішнє життя? Вам, зокрема, цікаво займатися політикою? І ще точніше - Ви будете йти на вибори?
- Ви знаєте, мені цікава політика. Це другий космос, так би мовити. Мене хвилює те, що відбувається у нас у державі. Я планую йти на вибори. Планую йти у себе на окрузі, на своїй батьківщині - мажоритарником. Мені болить те, що відбувається в Україні, ці величезні перекоси - я вже казав про те, що космічна галузь коштує значно менше, ніж один футболіст донецького "Шахтаря". А перекоси у нашому суспільстві - коли бачиш, що десять сімей у державі володіють фінансами більшими, ніж державний бюджет України, а 90 відсотків людей ледь зводять кінці з кінцями! Це дуже несправедливо. Такого не повинно бути.
Дивлячись з космосу на землю, я думав, що на такій гарній планеті має бути гарне життя. І якраз там особливо усвідомлюєш, що життя не повинно бути таким, як у нас. Треба робити все, щоб якось вирівняти ситуацію, тому що одна з причин негараздів у будь-якій державі - це соціальна несправедливість. Це якраз те основне, що збурює людей.
Валентина Пащенко. Київ. 12 квітня 2012 року.