26 січня. Пам’ятні дати

26 січня. Пам’ятні дати

1513
Ukrinform
Сьогодні Міжнародний день митника – професійне свято всіх працівників митних служб планети.

День відзначається з 1983 року. У листопаді 1952 набрала чинності Конвенція про утворення Ради митного співробітництва, а 26 січня 1953 року у Брюсселі відбулася перша сесія цієї Ради, яка згодом (у 1994 році) отримала сучасну назву – Всесвітня митна організація (ВМО). На ній були представлені головами своїх митниць 17 країн Європи. Через 30 років саме цей день було обрано для щорічного святкування Міжнародного дня митних служб. Ідеї митного співтовариства отримали чималий відгук. Досить швидко зі скромної організації, що об’єднувала обмежене число європейських держав, Рада митної співпраці перетворилася на авторитетну організацію міжнародного масштабу. В даний час Всесвітня митна організація об’єднує 180 держав-членів, які керують понад 98% всієї міжнародної торгівлі. Три чверті з них є країнами, що розвиваються. Міжнародний день митника є приводом не тільки для прояву міжнародної солідарності митних служб всього світу, підбиттям підсумків роботи за рік і складання планів на майбутнє, а й для залучення уваги громадськості до значущості ролі митниці в економічному і соціальному розвитку суспільства. Сьогодні своє професійне свято відзначають понад 800 тисяч людей – така загальна чисельність митників у всьому світі. Україна приєдналася до Всесвітньої митної організації у 1992 році; нині українська митниця модернізується та реформується.

Сьогодні національне свято Австралії – День Австралії. 26 січня 1788 року перші британські поселенці на чолі з офіцером Королівського флоту, капітаном Артуром Філіппом прибули на Зелений континент на 2 воєнних, 9 вантажних і 6 транспортних кораблях і водрузили на місці нинішнього Сіднею прапор Великої Британії. Особовий склад експедиції становив приблизно півтори тисячі осіб, з них майже половина – засланці, решта – морські піхотинці, охорона конвою та адміністративний склад майбутньої колонії. Артур Філіпп дістав уповноваження від уряду на заснування першої на австралійському континенті каторжної колонії і був призначений її губернатором. Назва країни походить з латинської Terra Australis, що означає «південна земля», а перше поселення Сідней було назване в честь міністра колонії Великобританії лорда Сіднея. Нині Австралійський Союз входить до складу Британської Співдружності Націй і складається з 6 штатів і 2 самоврядних одиниць. Найвища законодавча влада належить федеральному парламентові, до складу якого входять король (королева) Великої Британії, що його (її) представляє призначений ним (нею) генерал-губернатор і дві палати: палата представників і сенат. Виконавча влада належить генерал-губернатору і кабінету (уряду). Штати Австралійського Союзу мають свої конституції, парламенти і губернаторів. Австралійський Союз є федерацією. Місцевими справами відають органи самоврядування – виборні ради, які перебувають під наглядом урядових органів. Дипломатичні відносини між Україною та Австралією були встановлені 10 січня 1992 року. Посольство України в Австралії було відкрито 14 квітня 2003 року. З 1992 року Австралія була представлена в Україні послами за сумісництвом. Урочисте відкриття першої дипломатичної місії Австралії в Україні відбулося в березні 2015 року. У грудні 2014 року вперше за всю історію двосторонніх відносин відбувся візит президента України Петра Порошенка до Австралії. В Австралії мешкає понад 40-тисячна українська діаспора. Поселення українців в Австралії можна вважати «наймолодшим» - «українська колонія» починає своє існування від розселення «переміщених осіб» після закінчення Другої світової війни, точніше від 1948 року. Українську спільноту в Австралії можна вважати політичною еміграцією, адже ніхто не їхав на цей континент з метою поліпшення свого матеріального стану. Українська еміграція в Австралії ніколи не була заробітчанською. Люди, які сюди приїхали після Другої світової війни, не хотіли вертатися на батьківщину виключно з політичних мотивів – вони не хотіли жити в комуністичній системі.

Ювілеї дня:

90 років від дня народження Роже Вадима (Роже-Вадим Племянніков; 1928-2000), французького кінорежисера російського походження. Зняв понад 20 фільмів; завдяки Вадиму світовий кінематограф отримав трьох чудових актрис: Брижіт Бордо, Катрін Деньов і Джейн Фонду, які вперше з’явилися саме в його фільмах. 

Фото: wikipedia
Фото: wikipedia

Цього дня народився Вейн Грецкі (1961), легендарний канадський хокеїст. Один із найвідоміших спортсменів XX століття. Іноді журналісти називають Грецкі Пеле хокею – мабуть для тих, хто не надто знається на хокеї, а про знаменитого бразильця все ж таки чув, адже футбол, як не крути – наймасовіший вид спорту. Але Грецкі – це Грецкі, і жодних порівнянь він не потребує. В 1978-1988 роках спортсмен виступав за клуб «Едмонтон Ойлерз», з яким чотири рази вигравав Кубок Стенлі. В Національній хокейній лізі, де Грецкі отримав прізвисько «Великий», він установив 61 рекорд і неодноразово завойовував індивідуальні призи Ліги (включно з 9-ма призами найціннішому гравцю і 10 – кращому бомбардиру сезону). Був серед 5 спортсменів, які запалювали вогонь Олімпіади-2010 у Ванкувері. Єдиний з представників північноамериканського хокею увійшов до символічної збірної сторіччя «Centennial All-Star Team» Міжнародної федерації хокею з шайбою. Його ім’я увічнено в Залі хокейної слави (Торонто). Номер 99, під яким він виступав протягом усієї своєї професійної кар’єри, закріплений за ним у НХЛ навічно, і жоден хокеїст у НХЛ більше не одягне светр з цим номером – теж неабияка честь. Елегантний, завжди усміхнений Грецкі надзвичайно вплинув на формування іміджу канадського хокею, адже до того існував стереотип похмурого вайлуватого здорованя, не надто культурного й не надто привітного. Нині знаменитий спортсмен активно займається бізнесом. Цікавий факт: дід Вейна Грецкі був білорусом, а бабця – українкою з Підгайців (нині Тернопільська область, а до війни – територія Польщі; подейкують що з Підгайців походить і прадід по материнській лінії Джареда Кушнера – зятя нинішнього президента США Дональда Трампа). Між собою подружжя розмовляло українською мовою; батько Вейна теж чудово знав українську.

Фото: twitter
Фото: twitter

Свій 30 День народження відзначив би сьогодні Михайло Жизневський (1988-2014), білоруський активіст Євромайдану, член Самооборони Майдану, один із перших героїв Небесної сотні і одна з перших жертв злочинного режиму. Народився Михайло Жизневський у білоруському Гомелі. В Україні жив спочатку в Донецьку та Кривому Розі, потім у Києві, в останні роки життя винаймав житло у Білій Церкві. Він рано полишив рідну домівку, сам заробляв собі на життя, але завжди пам’ятав про батьків, час від часу надсилаючи їм хоч якісь кошти. Працював зварником, монтажником вікон. Був позаштатним кореспондентом газети «Соборна Київщина». У дитинстві мріяв стати священиком, захоплювався історією. Був аполітичним, але співпрацював з націоналістичною організацією УНА-УНСО, оскільки та мала гарну страйкбольну команду, а Михайло займався страйкболом. Загинув 22 січня 2014 року близько 9-ї години ранку від пострілу в серце біля стадіону «Динамо» на Грушевського. Панахида за Михайлом Жизневським відбулася 26 січня 2014-го, в день, коли йому виповнилося б 26 років. До Михайлівського собору тоді прийшло понад 10 тисяч осіб, не всі навіть змогли потрапити всередину. Тіло загиблого білоруса несли під вигуки натовпу «Герой!» і «Живе Білорусь!». Михайло Жизневський став першим, з ким прощалися на Майдані. Похований у Білорусі.

Роковини смерті:

Цього дня 1998 року помер Яків Борисович Давидзон (1912–1998), українського фотомитця чиї знімки давно вже стали історією, перший фотокор лауреат Шевченківської премії (1977). Яків Давидзон не розлучався з фотоапаратом понад 60 років. Його дебют відбувся 12 грудня 1937 року. Тоді 25-річний Давидзон зробив кілька знімків на виборчій дільниці заводу «Ленінська кузня», віддав їх у редакцію однієї з вечірніх газет, де один з них надрукували. Потім була робота в республіканській газеті «Колгоспник України» (нині «Сільські вісті»), у фотохроніці РАТАУ (нині Укрінформ); під час радянсько-німецької війни був фото кором на фронті. Об’єктив його фотокамери назавжди увіковічнив миттєвості війни: бої за Харків, Воронеж, Сталінград… Після війни Яків Давидзон понад 50 років працював фотокором газети «Радянська Україна» (нині «Демократична Україна»). Помер в Америці, де жив останні 4 роки свого життя.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>