24 січня. Пам’ятні дати

Цього дня у 2015 році терористи завдали удару з реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град» та «Ураган» по Орджонікідзевському району м. Маріуполя (мікрорайон «Східний») та прилеглому до нього селища  Виноградне Волноваського району. Внаслідок цього злочину загинуло 30 осіб, з них 2 дітей, 108 – було поранено, пошкоджено 30 житлових будинків, 7 закладів освіти, об’єкти інфраструктури та лінію електропередач. Частково зупинив роботу металургійний комбінат «Азовсталь». Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ встановила, що обстріл мікрорайону «Східний» був здійснений саме терористами так званої «ДНР». Служба безпеки України навела докази, що обстріл житлових кварталів Маріуполя здійснювався з російської артилерії та за наказом офіцерів російської армії. Ввечері 24 січня Україна попросила терміново зібрати Радбез ООН для прийняття рішень та заяви щодо ситуації на Донбасі. Проте, російська сторона заблокувала цю заяву. У зв’язку з трагедією у Маріуполі, Указом Президента в Україні 25 січня 2015 року було оголошено днем жалоби. У червні 2015 року в Маріуполі встановили пам’ятник жертвам обстрілу мікрорайону «Східний».

Події дня:

Цього дня у 1992 році були встановлені дипломатичні відносини між Україною та Францією. Франція була однією з перших держав світу, які визнали українську незалежність, а загалом зв’язки між двома країнами нараховують майже тисячу років. Першою відомою українкою у Франції була донька Ярослава Мудрого – Анна Ярославна, яка стала королевою Франції у 1051 році, вийшовши заміж за короля Генріха І. Вона залишила помітний слід у французькому державотворенні. У 18 столітті у Франції перебував гетьман Пилип Орлик, син якого – Григор, став державним та військовим діячем Франції. Після поразки УНР у Франції знаходився Уряд УНР в екзилі. Зокрема, останні роки життя прожив у французькому Мужені Володимир Винниченко, в Парижі – Симон Петлюра. Також у столиці Франції мешкав і Нестор Махно – постать конраверсійна, але непересічна (там він і похований). А ще в Парижі працював видатний балетний танцівник Серж Лифар, реформатор французького балету. В 1924 році в Парижі українськими емігрантами була заснована «Українська Громада у Франції» – перша громадсько-культурна організація у Франції після Першої світової війни. У 1951 управа Наукового товариства ім. Шевченка була перенесена з Мюнхена до французького Сарселя. В новітній час упродовж деякого періоду Франція демонструвала дещо пасивну позицію стосовно України, зокрема, блокувала проект форсованого приєднання України до НАТО на Бухарестському саміті НАТО у 2008 році. Нині українсько-французькі відносини набули нової динаміки –  причиною тому події, що відбуваються у світі – загроза ісламського тероризму та суспільно-політичне становище в Україні в листопаді-лютому 2013-2014 років (Революція Гідності), а згодом і російська агресія на Сході нашої країни. Як відомо, Франція виступає одним із партнерів України в її прагненні стати повноправним членом ЄС та подоланні воєнного конфлікту. Франція була ініціатором і активно долучалася до всіх акцій протесту, як на політико-економічному, так і на громадському рівнях. Вона не визнала Крим суб’єктом Російської Федерації та засуджує дії останньої щодо територіальної цілісності України; активно підтримує всі етапи санкцій. Важливим моментом у спробах врегулювання російсько-українського конфлікту стала участь Франції у переговорах «нормандської четвірки».

Ювілеї дня:

77 років тому народився Юрій Володимирович Покальчук (1941-2008), харизматична постать у сучасній українській літературі, відомий український письменник, поет, перекладач, науковий працівник, кандидат філологічних наук, голова міжнародного відділу Спілки письменників України. У 1997-2000 роках – президент Асоціації українських письменників. У 2000-2002 роках – член Національної ради телебачення і радіомовлення. Знав понад десяток іноземних мов. Завдяки Покальчуку  український читач має можливість на рідній мові насолоджуватися творами Гемінгвея, Селінджера, Борхеса, Кортасара, Амаду, Варгаса Льоси, Кіплінга, Рембо, Радіге, Жене. Читав лекції  в Англії, США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Португалії, Іспанії, Польщі, Росії. Автор понад 20  книг прози та поезії, мав понад 600 публікацій у періодичній пресі. Автор сценаріїв і співпостановник телефільмів, працював на телебаченні, здебільшого на «1+1». Лідер музичного гурту «Вогні великого міста». Покальчук понад 16 років опікувався підлітками з колонії. Помер 10 вересня 2008 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Цього дня 1961 року у Львові народився Олександр Ірванець, український письменник, перекладач. Автор понад двох десятків книг та численних публікацій, серед яких найвідомішими є «Рівне/Ровно», «Очамимря: повість та оповідання», «Хвороба Лібенкрафта», «Сатирикон ХХІ», «Пісні війни»: вірші останніх років». Твори письменника перекладалися англійською, німецькою, французькою, шведською, польською, чеською, білоруською, російською, італійською, хорватською мовами. 17 квітня 1985 разом із Юрієм Андруховичем та Віктором Небораком заснував літературне угруповання Бу-Ба-Бу. Перекладає з білоруської, польської, російської, французької та чеської мов.

Роковини смерті:

53 роки з дня смерті Вінстона Леонарда Спенсера Черчілля (1874-1965), одного з найвизначніших політичних діячів Великобританії ХХ ст. Двічі обіймав посаду прем’єр-міністра Великобританії – 1940–1945, 1951–1955. Був одним із лідерів Консервативної партії, хоча у 20-х роках залишив консерваторів і перейшов до лібералів, але згодом, на початку 30-х знову повернувся до торі. Коли в червні 1941 року Гітлер напав на СРСР, переконаний антикомуніст Черчилль заявив у парламенті: «Небезпека для Росії – це небезпека для нас» (до речі, Черчилль був одним із небагатьох високопосадовців, хто застерігав від згубної політики «умиротворення Гітлера», добре розуміючи далекосяжні плани нацизму). Відтоді Британія всіляко допомагала СРСР, Черчилль листувався зі Сталіном, тричі з ним зустрічався й відгукувався про нього досить позитивно. Втім, після закінчення війни, побачивши дії «батька радянських народів», піддавав тирана різкій критиці. У 1953 році Вінстон Черчилль був удостоєний Нобелівської премії з літератури за блискуче написану книгу про Другу світову війну – британський лідер був не тільки видатним політиком, військовим, але й неабияким письменником і журналістом. Висловлювання Черчилля давно стали афоризмами. «Якщо країна, обираючи між війною і ганьбою, обирає ганьбу, вона одержує і війну і ганьбу»; «Війна – це, передусім, перелік помилок і прорахунків»; «Відповідальність – це та ціна, яку ми платимо за владу».