10 грудня. Пам’ятні дати - 10.12.2017 08:00 — Новини Укрінформ
10 грудня. Пам’ятні дати

10 грудня. Пам’ятні дати

1764
Ukrinform
Сьогодні День прав людини – міжнародне свято, що відзначається за пропозицією Генеральної асамблеї ООН.

10 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини – перший універсальний міжнародний акт з прав людини, що проголошує права особистості, цивільні та політичні права і свободи (рівність всіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканність, свободу совісті та інші). У Декларації заявлено також, що всі люди мають рівні права, які не залежать від їх особових відмінностей і від різниці в політичних системах їх країн. В основу документа були покладені всі напрацювання людської думки, які були на той момент у даному питанні. Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини. Чимало країн включають основні положення Декларації в своє базове законодавство і конституції. Її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів з прав людини, укладених з 1948 року. Цікаво, що Декларація – документ, який найчастіше перекладають, наразі він перекладений на понад 500 мов. Щодо України, то останнім часом ситуація з правами людини в країні значно погіршилася. Пов’язано це, передусім, з російською окупацією Криму, де спостерігається тотальне порушення  засадничих прав і свобод людини окупаційною владою, а також на сході, в зоні проведення бойових дій та на окупованих територіях.

Разом з тим, сьогодні в Україні День благодійництва, який відзначається згідно з Указом Президента від 13 грудня 2007 року щорічно в другу неділю грудня і встановлений «з метою утвердження принципів гуманізму і милосердя, сприяння розвитку благодійної діяльності  та  на  підтримку  ініціативи громадських організацій». Цього року в рейтингу благодійності Україна на 90 місці зі 139. В нашій країні роблять грошові пожертви 29% населення. Такі дані містить Світовий рейтинг благодійності – 2017, який щороку видає британський фонд Charities Aid Foundation. На позицію країн у рейтингу впливають наступні фактори: кількість жертводавців і благодійних організацій, кількість тих, хто жертвує незнайомцям і число волонтерів (тих, хто жертвує час). Очолила світовий рейтинг благодійності М’янма, яка займає першу сходинку в рейтингу четвертий рік поспіль. В даній країні 91% населення робить пожертвування, і хоча суми пожертвувань невеликі, населення робить їх регулярно. У трійку лідерів ввійшли Індонезія та Кенія з 79% та 52% пожертв. У ТОП-10 також увійшли Нова Зеландія, США, Австралія, Канада, Ірландія, Об'єднані Арабські Емірати і Нідерланди. Останнє місце в рейтингу посідає Ємен, де пожертви роблять лише 3% населення.

Події дня:

 Цього дня, у 1901 році, в п’яту річницю смерті шведського інженера-хіміка, винахідника і промисловця, засновника Нобелівських премій Альфреда Бернхарда Нобеля (1833-1896), у Стокгольмі та Осло були вручені перші премії, які на сьогодні є одними з  найпрестижніших міжнародних відзнак. Першими лауреатами стали: Вільгельм Рентген (Німеччина, фізика), Якоб Ван-Гофф (Нідерланди, хімія), Еміль Берінг (Німеччина, фізіологія і медицина), Франсуа Сюллі-Прюдом (Франція, література), Жан Анрі Дюнан (Швейцарія, премія миру) та Фредерік Пассі (Франція, премія миру). Традицію вручати премії саме в цей день (день смерті Нобеля) продовжено й нині. Наразі церемонія нагородження проходить в столицях Швеції та Норвегії. В Стокгольмі королем Швеції вручаються премії в галузі фізики, хімії, фізіології та медицини, літератури й економіки, а премія миру – в Осло головою Норвезького нобелівського комітету в присутності короля Норвегії та членів королівської родини. Разом з грошовою винагородою, лауреатам вручається медаль і диплом. День Нобеля (10 грудня) має в Швеції статус державного свята і супроводжується офіційним підняттям національного прапора.

У ніч із 10 на 11 грудня 2013 року численні підрозділи внутрішніх військ і «Беркута» зробили першу спробу розігнати мирних протестувальників на Майдані у Києві. Тоді Михайлівський Золотоверхий собор безперервно бив у дзвони – як під час навали татар у грудні 1240 року. Почав бити в набат дзвонар монастиря Іван Сидор. На дзвін з усього міста стікалися кияни. Основною точкою протистояння стала барикада на Інститутській, а після її руйнування беркутівцями – Європейська площа. Із кожною годиною людей у центрі столиці більшало - станом на п'яту ранку мітингувальників на Майдані було вже близько 10 тисяч. Кількома годинами пізніше силовики спробували штурмувати Київраду, однак протестувальники почали поливати їх із другого поверху водою з пожежних брандспойтів, а на вході до КМДА зчинилася бійка. Тим часом кількісна перевага вже явно була на боці активістів Майдану, і спецназівці під зростаючим натиском людей відступили.

Ювілеї дня:

Сьогодні святкує свій день народження Ігор Поклад (1941), відомий український композитор. Випускник Київської консерваторії (навчався в Андрія Штогаренка). Ще під час навчання був художнім керівником ансамблю «Мрія». Ігор Поклад – професійний композитор, чудовий мелодист, тому йому до снаги будь-які жанри: і академічна музика, і пісні, і музика до театру та кіно. Але найбільш яскраво він реалізував себе в пісні. Хто не чув його «Ой летіли дикі гуси», «Чарівну скрипку», «Тиху воду», «Кохану», «Зелен-клен», які сміливо можна назвати народними піснями і які зігріли серця не одному десятку людей. Крім того, Ігор Поклад є автором музичної комедії «Друге весілля в Малинівці», мюзиклів «Конотопська відьма», «Серце моє з тобою», «Різдвяна ніч» за Гоголем, «Засватана – не вінчана» за Іваном Карпенком-Карим, «Чмир» за Марком Кропивницьким; фольк-опери «Чумацькі фрески», рок-опери «Цар Ірод». Він написав чимало музики до кінофільмів, мультфільмів (композитор обожнює мультиплікацію – із семи серій мультиків про козаків п’ять зроблені під його музику). Пісні писав на слова Юрія Рибчинського, Дмитра Луценка, Бориса Олійника. Їх виконували Ніна Матвієнко, Назарій Яремчук, Тамара Гвердцителі, Василь Зінкевич. У житті Ігор Поклад надзвичайно скромна людина. Він володіє доволі рідкісною серед творчих людей якістю: вміє оцінити чужий талант. Вміє допомогти. Він з породи тих, хто сумнівається. Не у власних силах, а в якості своєї праці. Йому завжди здається, що могло б бути краще. Так було з популярною піснею «Дикі гуси» – першою спільною роботою з Юрієм Рибчинським. Вже були популярними «Зелен-клен» і «Тиха вода», а в пісні «Дикі гуси» композитор сумнівався. Не дуже подобався куплет. Зрештою, Юрію Рибчинському вдалося переконати Поклада «запустити» пісню. Її першою виконавицею була Ніна Матвієнко.

60 років від дня народження Майкла Кларка Дункана (1957-2012), американського актора. Дункан почав зніматися, коли йому було вже за тридцять років - до того він працював охоронцем. Проте, його акторський талант був оцінений практично відразу ж. Найвідоміші ролі у фільмах «Армагеддон», «9 ярдів», «Планета мавп», «Місто гріхів» та ін., але найбільше він запам’ятався за роллю Джона Коффі у містичній драмі «Зелена миля» (1999).  

Роковини смерті:

30 років з дня смерті Яші Хейфеца (1901-1987), американського скрипаля і педагога, одного з найвидатніших виконавців ХХ ст. Народився в Литві; з 1917 року жив у США. Автор понад 100 транскрипцій для скрипки. Сучасники називали Яшу Хейфеца «імператором скрипки». Цей «титул» він завоював не тільки завдяки своїм різноманітним артистичним достоїнствам, але й самою манерою гри – владною, потужною і сміливою. «Найвидатніші скрипалі світу, - пише один із тогочасних критиків, - визнають його за метра… Хоча музика нині не є бідною на визначних скрипалів, але варто побачити Яшу Хейфеца, котрий з’являється на естраді, як одразу ж розумієш, що він і дійсно вищий за інших. До того ж його відчуваєш завжди дещо на віддалі; він не усміхається залі; він ледве дивиться туди. Він тримає свою скрипку – Гварнері 1742 року, що колись належала Сарасате – з ніжністю. Відомо, що він залишає її у футлярі до останнього моменту і ніколи не розігрується перед виходом на сцену… Він тримається як принц і володарює на естраді. Зал завмирає, стримуючи дихання, милуючись цією людиною». В останні роки життя маестро різко знизив артистичну активність. У 70-х роках він інколи брав участь у камерних вечорах як ансамбліст. Крім того, приділяв чимало уваги педагогічній роботі. Говорячи про оволодіння вищою майстерністю, він наголошував на основному принципі, якому і сам був вірний усе своє артистичне життя: «Не існує магічних слів, які могли б розкрити таємниці скрипкового мистецтва. Немає і кнопки, на котру достатньо було б натиснути, аби грати правильно. Треба дуже багато працювати, лише тоді скрипка у вас зазвучить».

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>