Сім сценаріїв розпаду Росії

Сім сценаріїв розпаду Росії

4165
Ukrinform
Версії майбутнього РФ: православна чи мусульманська цивілізація, «імперія-матриця» чи «Росія для росіян»

Це не вкидання бандерівської пропаганди, це – одвічне «прокляте питання» всіх російських великодержавників.

...Ішов травень 2014 року. Путінський теоретик і мерзотник Дугін бився в істериці:

«Чому Путін не вводить війська? – стогнав він. – Адже все одно ніхто не визнає Крим за Росією. Тепер доведеться відповідати за все і по повній. Корпорації Росія більше не існує...»

Хапався за серце, передбачаючи: «...Хунта з опорою на США зачищає ДНР і ЛНР, десятки тисяч будуть вирізані, спалені, покалічені, закатовані бандерівською сволотою. На безсилі протести Москви ніхто більше уваги не звертатиме».

Заламував руки: «Українські каральні батальйони Національної Гвардії, запрошені Навальним і Новодворською, зачищатимуть російські регіони від "колорадів" на території РФ. Дух Києва зміцниться, США буде надавати допомогу все сміливіше і сміливіше...»

Звивався в корчах: «Далі, доля Януковича, Мілошевича або Каддафі і Саддама Хуссейна. Навіть якщо особисто Путін буде відстрілюватися, це ситуацію не врятує. Перемога Болотної і Еха Москви швидко призведе до розпаду Росії і громадянській війні на нашій території...»

Зауважте: жодного слова про допомогу «бідним російським братам», про проект «новоросія». Зате є про Каддафі та Хусейна. І це вже тоді...

Багато хто пам'ятає цей блог 2014 року в одному з російських видань. Але в ті дні ми з вами жили іншими тривогами, і до «розпаду Росії» нам діла не було. У лементах Дугіна чули одне: заклик до окупації України.

Сьогодні все по-іншому. І дугінський блог читаєш з подивом. Стьобався бородань? На нього не схоже. Нагнітав, звичайно, але переляк був справжній. А це значить – в той саме час, коли нас з Кремля страхали непереможністю «російської армії», сама імперія тріщала по всіх швах? І чи не цей тріск намагалися заглушити залпами російських градів?

Втім, тріщить вона давно. Дугін і раніше пророкував: «Справа з Росією настільки погана, що ми перестали сприймати це як загрозу. Ми зжилися з розпадом і виродженням. Змирилися з ними».

У Росії публічні дискусії на тему «дезінтеграції» вже заборонені. Але в колах російських експертів вони йдуть. Тривали останні 20 років і будуть актуальними завжди.

Російський політолог Віталій Третьяков (який сьогодні все частіше загрожує «розпадом» Україні й Америці, а кілька років тому вважався спеціалістом по «розпаду Росії») назвав це питання «головним серед всіх проклятих питань ХХІ століття, якими мучиться російське суспільство». І наявність ядерної зброї його не скасовує. У СРСР воно було, і що?

Вже в розпал російсько-української війни, в 2015 році, головний науковий співробітник Інституту філософії РАН, відданий путініст Володимир Шевченко опублікував статтю «До дискусій про розпад Росії...», де розклав по поличках сценарії дезінтеграції і видав рекомендації для влади: що з усім цим робити.

Стаття була своєрідною рецензією на інший опус – збірник цитат політиків і вчених про той таки розпад Росії. А епіграфом до нього підійшов би мем авторства Дмитра Медведєва: «Розпад Союзу може здатися ранком у дитячому садку порівняно з державним колапсом в сучасній Росії».

Всього сценаріїв – якщо не «ранку в дитсадку», то, отже, «вечірки по-дорослому» – в російських джерелах я нарахував як мінімум 7. Причому, деякі з них в очах дугіних, караганових, мігранянів з кургінянами та інших кремлівських провидців і провокаторів малюються як сценарії «порятунку»...

СЦЕНАРІЙ № 1. ВІДПУСТИТИ ВІЖКИ – І ТРИНДЕЦЬ

Сценарій демократизації Росії для її порятунку колись здавався перспективним. Дайте людям волю, дозвольте вільні вибори, – і народи Росії заживуть дружною родиною. Багато хто там досі в це вірить і чекає тільки смерті Путіна.

Вірив у демократію і Горбачов. Але вона розвалила СРСР. І процес розвалу, підозрюють російські політологи, триває досі.

Фото: Getty Images
Фото: Getty Images

Чому ж «демократична Росія» в нинішніх кордонах неможлива? Сам не бажаючи того, причину озвучив В.Шевченко, написавши у статті: «Перш за все, слід дати відповідь на запитання, а чому всі нації та народи країни повинні й далі жити разом?»

А й справді, чому? Коли малі і великі етноси заганяли в «тюрму народів», ніхто не цікавився спільністю інтересів поневолених і поневолювачів. А частина територій, пише російський політтехнолог Станіслав Бєлковський, взагалі захоплені зі службовими цілями». Як Чечня і Інгушетія, яких, на його думку, притачали до імперії як «повідця для підтримки контролю над Закавказзям. Зараз собака від нас втекла, а повідець залишився».

«Росія, – вторить йому екс-віце-прем'єр РФ Альфред Кох, – нежиттєздатна, бо не є добровільним об'єднанням людей навколо якихось перспектив і цінностей. Вона не має причин і бажання жити разом».

Чим все закінчиться, якщо в збіговисько чужих один одному народів «розвести всю цю демократію, дати всім волю, відпустити віжки? Триндець буде Росії: розтащать, розкрадуть, країна розвалиться на десятки удільних князівств», – пише Кох. Блазнює, звісно, але від правди не далекий.

«Демократія в Росії – імітація, – міркує ще один відомий росіянин – правознавець (і старообрядець) Володимир Карпець. – Тому вимоги "проводити чесні вибори" аналогічні вимогам дисидентів "дотримуватися Конституції". До чого це призвело? До розпаду СРСР. І в нинішній Росії вимоги відповідати принципам демократії означають... ще один, вже останній, розпад».

І – вирок від автора «рецензії про сценарії розпаду» В.Шевченка: «Прагнення до створення в країні парламентської республіки західного типу спрямоване проти збереження вертикалі національно-державного устрою».

Отже, росіянине, чуєш – «демократія», читай – «розпад».

Йдемо далі.

СЦЕНАРІЙ № 2. БУРЯТ НА ІМ'Я РОСІЯНИН

Серед російських сил найнадійнішою вважається російський націоналізм. Можливо, він, на чолі з фронтменом Навальним, не дозволить Росії розпастися?

Втім, націоналізм в Росії – кумедна штука. На всіх тусовках його прихильники сунуть по Москві двома колонами. Ворогуючими. Одна – більша, де офіційні націоналісти мітингують за «російську імперію». Інша – скромніша, там заборонені націоналісти – за «Росію для росіян».

Фото: VForum
Фото: VForum

Двоголовість цієї скріпи сягає кінця ХІХ століття. «Націонал-імперіалістів», злякавшись народження націй в Європі, штучно вивів Російський імператорський двір. І зробив це, як висловився історик Бенедикт Андерсон, «шляхом натягування маленької тісної шкіри нації на гігантське тіло імперії».

Других породили Тютчев, Соловйов, Достоєвський з їх «російською ідеєю», в якій російська – це обов'язково слов'янин і православний. Від них пішли колись «чорна сотня», а нині – «російські арійці», винайдені головою думського комітету Ніконовим, і «зайва хромосома» Мединського.

Фото: https://rrnews.ru
Фото: https://rrnews.ru

Смішно те, що ці «хромосомщики» і «чорносотенці» стали як кістка поперек горла імперськійї ідеї.

«Бурят, який живе на території Росії, він водночас і росіянин», – глибокодумно зауважує В.Шевченко. Але тільки доти, доки не зрозуміє, що він зовсім не слов'янин і жодного разу не православний. І почне розуміти, що він бурят. І захоче вчитися бурятського мовою, а потім своєї бурятської державності зажадає».

Слово «нація» для Росії смертельно небезпечно, лякає Шевченко: «І вимога відмови від своєї нації на користь російської веде лише до розігріву етнічних конфліктів з непередбачуваними наслідками».

«Російська національна ідея» вже двічі за останні півтора століття вилазила боком. «Спроба врятувати на початку XX ст. багатоетнічну імперію, перетворивши її на російську імперію, закінчилася розпадом імперії», – нагадує Шевченко.

Так само безславно завершилася і русифікація під брендом «нова історична спільність –радянський народ» у 70-80-х роках минулого століття. Відсіч їй у національних республіках призвела до розпаду СРСР.

Эдуард Лимонов / Фото: НТВ
Едуард Лімонов / Фото: НТВ

Але в Росії, схоже, все пішло по третьому колу. Одні вважають, що гаслом «Росія для росіян» можна запобігти розпаду країни. Інші (національні республіки і етноси) на російську скрепу відповідають своєю – вчать дітей рідної мови та історії народу.

У Кремлі з ідеєю про Росію для росіян борються, як можуть. Путін назвав її «гаслом придурків», імперський «націоналіст» В.Крюков запідозрив у ній «елемент ксенофобної дифузної війни, розв'язаної «зовнішніми силами» (Америкою, звичайно). А футуролог Сергій Переслегін обіцяє, що «Росія для росіян» якщо і можлива в майбутньому, то як «смужка російської землі від 200 до 600 км від Астраханської області на півдні до Мурманська на півночі і під умовною назвою «Московія».

«Неправильних» російських націоналістів розганяють і садять. Але тренд набирає популярність.

А паралельно шириться гасло «Чечня для чеченців» або, наприклад, «Татарстан для татар». Намагаючись загнати останніх назад у шкуру «росіян», Путін спочатку відмовився продовжувати державний договір з бунтівним Татарстаном, потім заборонив «насильницьке вивчення» в республіці рідної мови. І, нарешті, прокуратура пригрозила вчителям неросійської словесності кримінальними справами...

З націоналізмом не склеюється...

Але ж є ще одна скріпа – найбільш незламна!

СЦЕНАРІЙ № 3. ГУНДЯЄВ В ЧАЛМІ

Журналіст Олександр Невзоров якось написав: "Хотів би я бачити Кадирова президентом Росії? Еге ж. Заради того, щоб подивитися на Гундяєва в чалмі".

Прикро для патріарха Кирила сказано? Думаю, він реаліст і розуміє, до чого все йде. А котиться до того, що слідом за крахом ідеї «руської нації» чекає девальвація такої гарної метафори, як «російська православна цивілізація».

Фото: ТАСС
Фото: ТАСС

Сама спроба представити царську Росію окремою цивілізацією належить російському культурологу Миколі Данилевському (заарештованому свого часу у справі «петрашевців» і відправленого царем подалі від столиці «вивчати Льодовитий океан»). Знаходять росіяни слова про «російську православну цивілізацію» у філософів Арнольда Тойнбі та Семюеля Хантінгтона.

Авжеж, це круто – бути цивілізацією: фараони Єгипту, Олімп Античного світу, Мекка ісламу, індуїстські тонкі світи, Конфуцій у Китаї і... Путін в Росії!

Але з розпадом СРСР блиск цієї цивілізаційної метафори потьмянів. А зростання народжуваності в мусульманських ареалах РФ і масовий перехід слов'ян в іслам робить саму ідею не актуальною.

Аргументом можуть слугувати нещодавні багатотисячні мітинги мусульман в підтримку далеких рохінджа у примарній М'янмі. Кирилу таких скупчень вірних не зібрати.

Фото: Геннадий Черкасов
Фото: Геннадій Черкасов

За нинішніх розкладів можна говорити про Росію як частину ісламського світу. Колишній радник Путіна Андрій Ілларіонов звертає увагу на зростаючу роль у російській політиці мусульманської «Чечні, релігійні стандарти якої несумісні з Росією». Політтехнолог Станіслав Бєлковський упевнений, що Чечня, Дагестан і Інгушетія вже оформляють на території Росії свою власну цивілізацію, і «в осяжній історичній перспективі залишать склад РФ. Хочемо ми того чи ні».

А російський політолог Андрій Піонтковський не залишає шансу для надій: «Росія вже давно платить данину Кадирову». На запитання журналіста: «Як можна зупинити розвал держави?» Піонтковський відповідає: «Ніяк. Путін – це останній хан Золотої Орди». І треба звикати до того, що доведеться повернутися в монгольську імперію з центром у Пекіні».

І це тільки іслам. Той же Володимир Шевченко нарахував «в рамках Російської Федерації» ще «ряд локальних цивілізацій – буддистську цивілізацію, арктичну (циркумполярну), кавказьку (іноді з додаванням «гірська»)».

Кирил може заборонити своїм підопічним вживати слово «секта», бо не сьогодні-завтра так назвуть саму РПЦ. І що тоді буде? «Буде, – пророкує В.Шевченко, – найбільш конфліктний сценарій розпаду Російської Федерації».

Тож і в цій версії все кепсько.

СЦЕНАРІЙ № 4. БОМБА В МАВЗОЛЕЇ

Є в Москві один товариш, який днює і ночує на Красній площі, і ніякою Росгвардією його звідти не виживеш. Путін цього «мислителя» терпіти не може.

«У кінцевому підсумку ця думка призвела до розвалу Радянського Союзу, ось до чого, – скипів він під час дискусії про роль Леніна в історії Росії. – Там багато було таких думок: автономізація і так далі. Заклали атомну бомбу під будинок, який називається Росією, вона і рвонула потім".

Фото: https://rus-ekskurs.net
Фото: https://rus-ekskurs.net

Не любить вічно живого Ілліча і путінський малюта скуратов, господар Чечні – Кадиров. Мовляв, неподобство – «в самому серці Росії, на Красній площі, стоїть труна з мерцем».

Перший комуніст Росії Зюганов образився. З Путіним він сперечатися не ризикнув, але з Кадировим посварився. Комуністи і безпартійні з цікавістю спостерігають за руйнуванням ще однієї скрєпи.

Хоча, якщо стежити за думкою професора Шевченка, то Ленін вчинив розумніше за Миколу Другого. Він не заганяв інородців в «Росію для росіян», залишив околицям зовнішні національні атрибути, але заборонив віру, замінивши її релігією класової боротьби і комунізму.

Побудований ним тоталітаризм російські геополітики любовно називають «червоним проектом». І дуже багато у РФ вважають його відродження ліками від розпаду Росії.

Ось як це поетично описує В.Шевченко:

«Коли Червоний проект надихав всіх громадян країни, коли віра в світле майбутнє, яке вони будують своїми руками, була непорушною, країна мала дивовижні досягнення. Їх можна назвати, подібно російському диву, радянським дивом. Відбувалося становлення, можна сказати, єдиної радянської нації... Складалася і радянська цивілізація».

Тут вам в одному флаконі і «диво», і «нація», і «цивілізація» – повний комплект. Це не пряма вказівка владі, що мовляв, добре було б повернутися в минуле. Це натяк. Як і зовсім недавня, до річниці смерті, реабілітація в російських ЗМІ Брежнєва. Навіть ліберальні блогери розплакалися: таким був дідок генсек людин5олюбом. Таким державником...

Але Путін відчув небезпеку – століття «великого жовтня», гад, так зім'яв! І не тому, що він швидше Гітлер, ніж Ленін, і йому ближчий «коричньовий проект» ніж «червоний». Просто в Кремлі розуміють: попусти цій маячні про «диктатуру робітничого класу» – все може закінчитися націоналізацією і розстрілами олігархів. А хто в Росії перший олігарх? Отож...

СЦЕНАРІЙ № 5. МОДЕРНІЗАДНИЦЯ

Навпаки, купка людей (головним чином ті самі олігархи та їхні клієнти), впевнена: запобігти розпаду Росії можна лише модернізацією всієї країни. Армію ж змогли осучаснили, ядерну зброю модернізували, чому країну не можна?

Відмінна ідея! Але, як вважають російські фахівці з «розпаду» – не для Росії.

У рамках так званого «Ізборського клубу» свого часу обговорили ризики модернізації і дійшли висновку, що вона може потягти розпад Росії. Причини – «соціально-економічна диференціація, відчуження еліт від народу, протиставлення так званого креативного класу іншим групам населення», – вважає пропутінський економіст Андрій Кобяков, який очолює «Інститут динамічного консерватизму» (цікава назва інституту, чимось нагадало Ярослава Гашека з його Партією помірного прогресу»).

А у так званій «Російській доктрині» прямо погрожують, що модернізація приведе до влади транснаціональні компанії, які скуплять всі ключові галузі і перетворять Росію на конгломерат бананових республік.

Є такі, що прямо заявляють: почнемо модернізуватися, імперія опиниться в дупі. «Основним дезінтегруючим чинником» назвав «ринкову модернізацію» російський культуролог Ігор Яковенко. Причина – насильне співжиття в одній країні «комп'ютерних» і «лапотних», депресивних регіонів. До списку яких входять Алтай, Єврейська АО, Калмикія, Кабардино-Балкарія, Забайкалля, і навіть Кіровська, Псковська і Орловська області.

І колишньому Кенігсбергу немає сенсу кооперуватися з дрімучою глибинкою – йому легше модернізуватися в кооперації з Німеччиною. А Далекому Сходу – з Японією. І навіщо тоді жити в одній країні?

Російський народ злісно не бажає ніяких модернізацій. Режисер Андрій Міхалков-Кончаловський нещодавно цитував і гаряче підтримував висновок свого друга-журналіста про те, що причини депресивності російської глибинки треба шукати у «фундаментальних характеристиках російського народу»: «У Росії два народи, – писав він. – Крихітна купка мудрих, і величезна «непродрьомана» маса російського обивателя, яка не змінюється вже багато століть».

СЦЕНАРІЙ № 6. СПЛЯЧІ В МАТРИЦІ

А що треба «непродрьоманим»? Звісно, спати і бачити сни. Пам'ятаєте фільм «Матриця», коли обивателя годують через шланг різною гидотою, а йому сниться, що він жує біфштекс з кров'ю?

Щось схоже пропонує у своїй статті В.Шевченко і для російської влади, щоб не допустити розпаду імперії. Не повернення до демократії, не російську ідею, не православну цивілізацію, а «матрицю імперськості»!

Російську імперію, пише він, вже не відновиш. Не повернути і сталінський СРСР. Але не біда! У кожен новий відрізок майбутнього можна будувати щось нове, що насправді буде тією ж імперією, тільки не під соусом «бешамель», а під китайським кисло-солодким.

«Чому, – запитує автор «Дискусій про розпад...», – не подумати над тим, що імперія з якихось серйозних причин не йде, що вона постійно відновлює себе, відтворює щораз у специфічній формі свою атрибутику... Поки існує матриця російської державності, буде проявляти себе духовний зв'язок між жителями країни».

І далі – апофеоз: «Верховна влада «ідеологічної» роботою вселяє впевненість у величі духовного задуму, в правоті своєї справи і разом з церквою бореться з відступниками та невіруючими за велику справу і призначення імперії...»

А знаєте, цей сценарій схожий на реальність.

Російський «експерт з питань інформаційної безпеки» В'ячеслав Гусаров дивується, що росіяни, яких вважають жебраками в депресивних регіонах, вірять, що «ситуація в Росії стабільна, жити добре, і керівництво країни турбується про людей». «Населення Росії не бачить позитивних змін у своєму житті, але продовжує вірити в ідеї Кремля і підтримувати Путіна. Можливо, навіть собі на шкоду – що, по суті, є парадоксом. Люди щасливі, тому що не розуміють, якою мірою вони зазомбовані», – зафіксував Гусаров.

Причина – чверть століття годівлі через шланг пропагандою з «ящика», що перетворила Росію в те, що Гусаров назвав «товариством сліпих». Сліпих прихильників російської імперської ідеї. А Костянтин Боровий – «просто психічно хворими людьми».

Ось вона – «матриця», як порятунок від катастрофи! Росія, можливо, розпадеться. Але це не важливо. Головне, що населення про це не дізнається.

СЦЕНАРІЙ № 7. РОЗПАД ПРОТИ РОЗПИЛУ

Втім, Кремлеві рано радіти.

Тому що підсвідомо російським суспільством керує зовсім інша матриця. Ростовський політолог Михайло Ремізов називає її «матрицею системного сепаратизму».

І йдеться не стільки про боротьбу за право націй на самовизначення, скільки за «визнання права народів на надра у межах території їх розселення». Це політолог вважає ще більш небезпечним, бо тут «готова лазівка для енергополітичної десуверенізації країни».

Що найцікавіше, ідея такого енерго-земле-кориснокопального суверенітету місцевим російським елітам подобається. «Війна економічних суверенітетів» у Росії не вщухає.

Фото:  http://dstrana.ru
Фото: http://dstrana.ru

Чого тільки вартий рух за суверенітет Сибіру, який центральна влада в Москві щоразу пресує з особливою жорстокістю, а він відроджується. І не дивно, - пише відомий кремлівський теоретик Сергій Кургінян. – "На неміряних просторах на схід від Уралу живуть лише 32 млн людей – населення двох Голландий. А останнім часом населення тут взагалі убуває. Природні ж багатства Сибіру відомі». І якщо поділити їх на всіх сибіряків, вони виявляться мільярдерами.

Намітився останнім часом і рух за незалежність Далекого Сходу.

Розпад Росії на окремі держави – це не страшно і навіть корисно, вважають чимало російських мислителів. Це порятунок від «розпилу» і розвалу економіки.

Років 7 тому московський журналіст Борис Туманов запропонував свій "вихід з державности". На його думку, «за всієї своєї анахронічності трьохсотрічний досвід Новгородської республіки показує, що рятівною альтернативою імперській неефективності могла б стати демократична роздробленість Росії на природні економічні простори (наприклад, європейська Росія, Урал з Західним Сибіром, Східна Сибір з Далеким Сходом)».

Журналіст сподівається, що ці простори «в будь-якому разі залишаться російськими, а тому не так вже й важливо, чи будуть вони співіснувати у вигляді якоїсь конфедерації або як незалежні держави»

«Тільки роздробленість, що рятує Росію від мертвенної хватки "вертикалі влади", може дати імпульс до природного виникнення власне російського громадянського суспільства і відкрити шлях до настільки ж природної модернізації російської економіки», – переконує Туманов.

Розпад Росії – «це спосіб виживання громадян, територій», – ставить питання руба відомий всім Костянтин Боровий. «Його не варто боятися, – перестерігає Кох. – Адже перший розпад Росії вже відбувся – в 1991 році. І нічого, навіть Путін не помер, не загинув в бою за єдність Батьківщини, а навіть допомагав її розвалювати. Ми спокійно пережили крах СРСР, то чому ми не зможемо пережити і "те, про що не можна говорити"?

...Словом, як писав один мудрий літератор: «у канаві бійка тривала».

* * *

Так розпадеться Росія чи ні? – запитає читач.

Вони там думають, що поки що ні. Що пролитою кров'ю – українською та російських найманців – вони склеїли надтріснутий глиняний горщик імперії до кращих часів. Але війна для агресора – не ліки від внутрішніх хвороб. Це всього лише анестезія. Неприємні відчуття знімає, а хворобу не лікує.

Фото:  http://dstrana.ru
Фото: http://dstrana.ru

Просто настало оніміння в частині сценаріїв імперського майбутнього. Передінсультний заціпеніння. Якщо попереду ядерна війна з Америкою, то навіщо хвилюватися про природний розпад Росії? До нього ще треба дожити. Потопельнику, як кажуть, Альцгеймер не страшний.

Хоча, все це не наші проблеми, а – «кляте питання» прОклятої країни. Нам головне, щоб розставання територій у них пройшло тихо-мирно, без пилу (радіоактивного) і збитих цивільних лайнерів. Щоб все якось минулося.

Євген Якунов. Київ.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-