Всупереч імперській історії: У пошуках справжньої біографії українського народу

Всупереч імперській історії: У пошуках справжньої біографії українського народу

Блоги
2035
Ukrinform
Вадим Пепа відтворює невідомі сторінки минувшини українського народу

         Ще ніколи Вадим Пепа так глибоко не занурювався в історію українського народу, як у своїй новій книзі «Майстер-клас з імператором». Вона вийшла кілька місяців тому і вже встигла привернути увагу багатьох людей, які цікавляться минулим нашого народу.

         Цю тему автор вивчає і розробляє давно – ще зі студентської лави. Вже тоді він поставив під сумнів твердження науковців про те, що український народ виник у УІІІ ст. н.е. Ці свої сумніви він згодом опублікував у численних статтях та книгах. І здобув багато прихильників. Під впливом невідпорних фактів і міркувань цих людей історики та археологи змушені були поглибити появу українського етносу до У ст.н.е.

         Але й така поступка не задовольнила допитливого дослідника. Маючи в своєму розпорядженні сотні аргументів, він тепер  запевняє, що український народ веде свій рід з такої ж давнини, як греки й єгиптяни, як народи Індії, як увічнені в Біблії ізраїльтяни та мусульмани - в Корані. Він розриває пута вчорашньої наукової безпросвітності і спонукає усіх нас глибоко переосмислити минуле рідного народу.

         Деякі історики вважають, що поставлене  автором завдання є нездійсненим. І передусім тому, що ми маємо дуже мало писемних свідчень про доісторичні часи. Вони були, зокрема, в бібліотеці Ярослава Мудрого, яка невідомо куди щезла. А ще вони зберігались у церковних сховищах та монастирях. Багато з них , на жаль, було знищено за розпорядженням Петра І та Катерини ІІ, щоб вони не суперечили імперській історії Росії.

         Але ця обставина не зупинила дослідника. Необхідні факти з історії українського народу він навчився видобувати з мови, яка береже пам’ять про пережите народом за неміряні тисячоліття  буття. Воскрешати доісторичну пам’ять допомагає усна народна творчість – колядки , щедрівки, календарно-обрядові дійства. Там син одвічних хліборобів знайшов реальні картини з життя, побуту й трудів праведних наших пращурів.

         Звертаючись до читачів, Вадим Пепа закликає: «Віднайдімо й покажімо, звідки наш рід. Як він зароджувався, гонами яких тисячоліть добувався до сучасності. Постанемо перед очима світу на повний зріст. Явімося в народів вільне коло нацією такого ж віку, як і ті, що вважаються найдревнішими. Будьмо свідомими того , що ми сущі на планеті «від сотворіння світу», як проголошується в Біблії».

         А що ми знаємо про предків українського народу? Як відомо, Михайло Грушевський  попередниками сучасних поколінь визначив етнічне угрупування антів на чолі з вождем їхнім Божем. А от Вадим Пепа, вчитуючись у римські та візантійські джерела, з’ясував, що анти були в поріднених зв’язках зі склавинами та венедами. Тоді вважалось, що венеди, анти, склавини - «від одного кореня». Венеди жили на берегах «скіфського узбережжя», тобто Балтійського моря, і в Карпатах та, як виявив Вадим Пепа, поставляли на продаж в Еладу і Єгипет бурштин.

         Поступово згадки про антів та венедів в історичних джерелах зникають. Переважного значення набуває слово склавини, яке з часом трансформувалось у «слов’яни». Ним позначали племена древлян,  бужан, волинян, полян, уличів, тиверців, які  тепер визнаються предками українців.

         Дуже уважно і добросовісно Вадим Пепа проштудіював і  виклав повчання візантійського імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією». Ці повчання порфірородний адресував своєму синові – наступнику престолу. Написане не призначалось для широкого оприлюднення, але тепер є надзвичайно важливим історичним джерелом.

         В ньому письменник знаходить чимало фактів, які проливають світло на Київську Русь та наших предків – їхню культуру, звичаї, заняття. Варягів  Костянтин Багрянородний, наприклад, називає «росами». Вони , як відомо, наводили великий страх на Візантію.  І тому, щоб убезпечити свою країну від їхніх наскоків, імператор радить своєму наступнику  зіткнути лобами «росів» з печенігами. Подібну політику, до речі, зараз проводить на Донбасі Володимир Путін, який нацькував на українців нащадків колишніх половців і хозар.

         Говорячи про торговельні шляхи, якими візантійські купці добиралися до Києва, імператор детально описує дніпровські пороги, зазначаючи, як вони тоді іменувались «по-варязькому»  і місцевим населенням. Є в тих повчаннях поради щодо утвердження християнської віри, яка забезпечувала Візантійській імперії панування над «варварами».

         На жаль, як зазначає Вадим Пепа, цю працю візантійського імператора українська наука як слід  не проаналізувала. «Зате російська наука, -  відзначає письменник, - постаралась на славу. Не рахуючись зі здоровим глуздом, нагнула повідане …  в імперське марення «русского мира». Поняття «рос» і все похідне від нього потрактовано як «руське» в значенні «російське», а відтак куди не кинь – «Росія». Кругом Росія… В голови мільйонних мас вбивається одне й те ж: історія Північного Причорномор’я , Придністров’я  і  Подунав’я  - «руська» в розумінні «російська». Все це , шкодує автор,  переспівується не тільки в академічних виданнях, але й в українських шкільних підручниках і посібниках для вищих навчальних закладів.

         З огляду на це Вадим Пепа пропонує пильніше придивитись до написаного Костянтином Багрянородним з позицій української національної свідомості та перекласти написаний текст українською мовою. Це, з його погляду, пробудить свідомість, дасть можливість  жити  не чужим розумом, а своїм власним, дивитись, по можливості, в очі історичної правди.

         З великим інтересом я читав розділ «Скіфія», оскільки моє дитинство і юність пройшли саме в тих місцях, де колись кочували      скіфи. Ще й  зараз на території Херсонської, Дніпропетровської та Миколаївської областей можна побачити скіфські кургани, на вершинах яких , як кажуть місцеві жителі, стояли «кам’яні баби». Один з таких курганів у моєму рідному селі Семенівка на Дніпропетровщині розорав тракторист. І в ньому виявилось поховання скіфського воїна зі зброєю. Все, що знайшли там археологи, тепер зберігається в Дніпровському історичному музеї ім. Яворницького.

         Цікаво, що мої односельці ніколи не ідентифікували себе зі скіфами. Вони просто кажуть: «тут колись бродили скіфи». Тюркського розливу  скотарі аж із-за Алтаю, із Сибіру несходимого, з бездонної Середньої Азії гнали нелічену худобу на кращі пасовиська. Були та й загули. Пощезали, як обри. Вищі небесні сили розпоряджаються так, що для споконвічних хліборобів земля – рідна мати.

         Текст розділу про скіфів складається не лише з аналізу уривків з «Історій» Геродота, а й зі свідчень визнаних римських та візантійських істориків, географів, мудреців. Що ж до  «Історій» Геродота, знавець рідної мови з гіркотою вказує: українською перекладено 1993-го р. малограмотно, поспіхом та безвідповідально. Доводиться виправляти не тільки орфографію, стилістику, а й фальш та спотворення. За висновком письменника, недолугий переклад «Історій» Геродота «вже давно криком кричить, щоб  було здійснено заново».

         Розширюють горизонти уяви про минуле нашого народу розділи, в яких Вадим Пепа показує Мезинську археологічну культуру й Трипільську цивілізацію; пише про українську мову, розвиток якої пригальмував моравський діалект староболгарської, покладений в основу релігійних відправ та літописання. Переконливі в книзі критичні завваги до праць відомих російських академіків і докторів наук від археології, історії та філософії, «теорії» яких глушать українську національну свідомість…

         З пекучим болем мовиться про те, як боровся і виживав український народ в часи лихоліть: після розорення Києва Батиєм, у взаєминах з Литовським князівством та як рятувався від переслідувань польських панів і російського царату, а опісля - за кривавої диктатури радянської влади…

            Усе це – лише краплини з дослідженого і прокоментованого письменником. Щоб осягнути увесь огром викладеного матеріалу, треба прочитати всю книжку (Вінниця, ПП «Едельвейс і К», 2017).  Вона розширює наші знання про минуле, пробуджує національну свідомість. З погляду рецензента, нова книга Вадима Пепи є хорошим закличним прикладом для написання справжньої біографії українського народу.

Віктор Миронченко

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-