Повстанці: історія однієї армії
Що сьогодні можна прочитати на обличчях повстанців, у яких формах визвольний рух продовжує своє життя в ХХІ столітті та де в наші дні на власні очі побачити, як захищали Україну бійці тих часів. Про все це "говорять" світлини фотокореспондентів Укрінформу, зібрані в нашій добірці.
Це була гучна й безкомпромісна відповідь нескореного народу, зазначають в Українському інституті національної пам'яті. Понад сто тисяч бійців, близько 150 тисяч квадратних кілометрів, охоплених повстанським рухом (що дорівнює приблизно чверті площі теперішньої української держави) – так українці виступали проти жорсткої окупаційної політики в середині ХХ століття. Головними фронтами боротьби УПА стали антинацистський та антикомуністичний.
Військово-політична формація українського визвольного руху була заснована наприкінці 1942 року політичним проводом Організації українських націоналістів і діяла до вересня 1949-го, після чого була реорганізована в збройне підпілля, діяльність якого припинилася в середині 1950-х років. Архівні документи, пов’язані з діяльністю ОУН-УПА, почали оприлюднюватися лише протягом останніх років і відкривати українцям нові подробиці збройного й інформаційного протистояння українських повстанців нацистським і комуністичним окупантам. Представлені матеріали стають експонатами численних виставок.
За словами голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, УПА – підпільна армія, яка боролася з тоталітаризмами найдовше в Європі. Стратегічною метою її діяльності було відновлення української державності.За участь у повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона людей.
УПА будувалася за принципами регулярної армії: мала Головний військовий штаб та штаби військово-територіальних одиниць, офіцерські школи, військово-польову жандармерію, власну систему звань та нагород. Найвищі з них – Хрести Бойової Заслуги та Хрести Заслуги – цього річ відновили з нагоди 75-річчя заснування підпільної армії. Їх вручать нащадкам лицарів.
Символом українського визвольного руху ХХ ст. вважається Степан Бандера. Однак особисто він ніколи не був головнокомандувачем УПА. Натомість очолював Організацію українських націоналістів (революційну) і Закордонні частини ОУН. Українською ж повстанською армією командували Василь Івахів, Дмитро Клячківський, Роман Шухевич і Василь Кук. Усі вони були соратниками Бандери й визнавали його авторитет. ОУН(б) і УПА апелювали до популярної в народі особистості Степана Бандери. Вони продовжували вважати його за свого провідника, хоч той був за ґратами. Через це членів ОУН і бійців УПА популярно називали бандерівцями.
На річницю створення УПА в Україні традиційно проводяться марші слави, сотні учасників яких із патріотичними гаслами виходять на центральні вулиці українських міст. У Києві, наприклад, на Хрещатик щороку прямують активісти націоналістичних організацій. Розпочинають свою ходу традиційно від парку Шевченка.
Серед учасників – і ветерани УПА, яких сьогодні залишилося дуже мало.
Їхній повстанський дух сьогодні підтримують і розвивають сучасні бійці, які також активно долучаються до заходів, що проводяться 14 жовтня. На фото – бійці полку "Азов" співають гімн України під час ходи на честь героїв УПА в Харкові.
У Львові ж значну увагу приділяють максимальному відтворенню автентики тих часів –марширують у формі упівців, з їхньою зброєю та іншими атрибутами повстанців.
Щоб усі охочі могли відчути атмосферу часів боротьби УПА за самостійність України, до дня заснування військового формування проводяться численні реконструкції боїв українських повстанців проти солдатів німецького "Вермахту" та підрозділів військ НКВД. На фото – учасники відтворення подій Другої світової війни у Львові.
Однострої бійців УПА стали невід'ємною частиною й низки фестивалів. Професійні реконструктори використовують науковий підхід до вивчення і відтворення побуту, вишколу, спорядження українських повстанців. На фото – учасники військово-історичного фестивалю "Перемога.UA" стріляють із рушниць під час "бою" періоду Другої світової війни на території столичного мототреку "Пирогово".
Ще одне щорічне свято, встановлене в Україні на честь українських вояків – борців за волю України, передусім, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської доби, опришків, українських січових стрільців та бійців армії УНР, УПА та діячів ОУН – День героїв, що відзначається 23 травня. Це день пам'яті всіх українців, які присвятили своє життя боротьбі за свободу і незалежність України.
У свої понад дев’яносто в душі упівці залишаються такими ж борцями, як і в молоді літа. Адже одним із головних правил виховання в УПА було ніколи не нарікати, бійці мали бути сильними не лише тілом, а й духом.
Активну роль в українському визвольному русі відігравали жінки. В УПА вони переважно були зв'язковими, розвідницями, друкарками, пропагандистами, медсестрами, завідували підпільними медпунктами. Були серед них навіть і командири роїв.
Залишатися в строю до останнього дня свого життя: в липні цього року у вічність відійшов голова Яворівської районної спілки політв'язнів та районного братства УПА Петро Вушко. Помер упівець на 92-му році життя, виголошуючи промову під час відзначення 110-ї річниці від дня народження головнокомандувача УПА Романа Шухевича.
Справу цих бійців сьогодні продовжують воїни АТО на сході України.
Темі зв'язку поколінь захисників присвячено, зокрема, виставковий проект "Об’єктивна історія", що відкрився 5 жовтня в Національному музеї історії України у Другій світовій війні. Виставка презентує нові сторінки з історії УПА, а також фіксує сучасні події, що відбуваються на сході України. Експозиція містить фотографії, зроблені в 1940-х роках (з Яворівського архіву УПА), і сьогоднішні – загалом 24 планшети, на кожному з яких по дві світлини – з бійцями УПА й АТО. Триватиме експозиція щонайменше два місяці.
