12 жовтня. Пам’ятні дати

12 жовтня. Пам’ятні дати

920
Ukrinform
Сьогодні у світі відзначається Всесвітній день зору та головне свято іспаномовного світу – День іспанської нації.

Всесвітній день зору відзначається за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку у другий четвер жовтня. Мета дня – привернення уваги урядів усіх країн до проблем сліпоти, порушень зору й реабілітації людей з вадами зору. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, в усьому світі майже 285 мільйонів людей страждає від порушень зору, з них близько 40 мільйонів повністю незрячі. Приблизно 90% людей, які страждають від порушень зору, мешкають в країнах що розвиваються. За оцінками експертів, від порушення зору страждають 19 мільйонів дітей. 12 мільйонів із них мають порушення зору через аномальну рефракцію – стани, які легко діагностуються. В Україні понад 50 тисяч людей із вадами зору, і понад 10 тисяч – це діти. Але точних даних про кількість незрячих в Україні не повідомляє жодне міністерство чи соціальне відомство. Тож тих, хто має серйозні порушення зору, в Україні може бути від 70 тисяч до 100 тисяч. На думку ВООЗ, 80% випадків порушення зору можна попередити або вилікувати.

Щороку 12 жовтня в ООН відзначають День іспанської мови, або День іспаномовної культури. Рішення про проведення Дня іспанської мови було ухвалене Департаментом громадської інформації ООН напередодні Міжнародного дня рідної мови, який відзначається щорічно 21 лютого з ініціативи ЮНЕСКО. Мета проведення днів шести офіційних мов ООН – розширення інформованості щодо історії, культури і розвитку кожної з мов ООН. Іспанська мова має статус офіційної мови у 20 країнах світу. Вона є також другою за розповсюдженістю рідною мовою в світі (після китайської) – нею розмовляють понад 470 мільйонів людей. Найбільшою за населенням іспаномовною країною світу є Мексика (понад 110 млн мешканців), за територією – Аргентина. Іспанською мовою розмовляють 34,5 млн людей у США, в Пуерто-Ріко вона, разом із англійською, визнана державною мовою. Крім того, декілька мільйонів носіїв іспанської мови мешкають у штатах Каліфорнія, Флоріда, Техас і Нью-Йорк. Іспанська мова є офіційною мовою не тільки Організації Об’єднаних Націй, але й Європейського союзу, Африканського союзу і Організації Американських Держав.

Водночас, сьогодні відзначається й одне з головних свят Королівства Іспанії та всього іспаномовного світу – День іспанської нації (Іспанідад). Вперше святкувати День нації іспанці почали ще в 20-х роках ХХ століття, щоправда, тоді воно називалося досить по-імперськи: День іспанської раси. Мета свята – своєрідне єднання усіх іспаномовних людей і країн, культура яких пов’язана з Королівством Іспанія. 12 жовтня обрано не випадково – цього дня експедиція Христофора Колумба досягла берегів Нового Світу, висадившись на острові Сан-Сальвадор, що в Багамському архіпелазі. Так в Америку прийшла іспанська мова і культура. Свято відзначається в усіх іспаномовних країнах, хоча й називається по-різному. Прибуття перших іспанців в Америку пов’язують з концепцією «іспанідад» – співдружності іспаномовних народів. Іспанія вважає цей день своєрідним днем народження співтовариства народів іспанської мови, днем іспанської цивілізації. Урочистості 12 жовтня подвійні, адже цього дня традиційно вшановують Богоматір Пілар, образ якої пов’язаний із появою християнства в Іспанії (це свято відзначають з 1723 року). По всій Іспанії цього дня проходять грандіозні святкування. У Мадриді – традиційний військовий парад, за яким спостерігають члени королівської родини, містяни та гості столиці, але найвелелюдніша фієста відбувається в Сарагосі, де, власне, й знаходиться невеличка фігурка Діви Марії Пілар у спеціально збудованому для неї храмі. Згідно з легендами, на початку нової ери на одному зі стовпів (іспанською «стовп», «колона» – «pilar») міста Сарагоса з’явилася Богородиця, закликавши побудувати на цьому місці християнський храм. Цього дня кожен арагонець вважає за честь подарувати Богородиці, яку любовно називають Піларіка, квіти. До того ж, кожен має бути в національному вбранні, яке спеціально шиється до урочистостей – у звичному одязі тут можна бути лише спостерігачем.

Події дня:

Цього дня, у 1492 році, експедиція італійського мореплавця Христофора Колумба досягла берегів сучасних Багамських островів. Мореплавці щиро вірили - вони досягли берегів Індії, не здогадуючись, що відкрили нову частину світу, яку згодом назвали Америкою. Христофор Колумб, генуезький моряк, не діставши підтримки у португальського короля, запропонував свою ідею нового шляху до Індії та Китаю іспанській монаршій четі. На той час в Іспанії склалась доволі несприятлива економічна ситуація: спустошена казна, відсутність вільних для продажу земель, мізерні прибутки від податків на торгівлю та ремесло, а також збідніле дворянство не залишали вибору монархам. Вдала подорож до Індії новим шляхом давала надію на покращення економічного становища в країні. Таким чином, 3 серпня 1492 року, з порту Палос під командуванням Колумба вирушила флотилія в складі трьох кораблів – «Санта Марія», «Пінта» і «Нінья». Подорож тривала понад 2 місяці. Не раз на кораблях спалахував бунт невдоволених матросів, але Колумбові вдавалося приборкати команду, і флотилія йшла по заданому курсу. На світанку 12 жовтня 1492 року матроси побачили землю. Це був один з  Багамських островів, який назвали Сан-Сальвадор. Далі були відкриті Куба та Гаїті. Загалом Колумб здійснив 4 плавання (1492-1504) через Атлантичний океан, відкрив частину островів Вест-Індії. Проте, відкриті Колумбом землі не справдили сподівань іспанської корони. Тому про людину, яка відкрила нові, землі дуже швидко забули. Христофор Колумб помер в 1506 році, так і не усвідомивши значення своїх відкриттів. Знадобилося ще майже століття, аби багатства Нового Світу зробили Іспанію найбагатшою і найсильнішою державою планети на той час.

Ювілеї дня:

121 рік від дня народження Еудженіо Монтале (1896-1981), італійського поета, літературного критика, перекладача, лауреата Нобелівської премії з літератури (1975). Представник герметизму (літературний напрямок, близький до «чистого мистецтва»). Вже перша поетична збірка Монтале «Панцир каракатиці» (1925) привернула до себе увагу критиків. Його вірш був ясним і конкретним, вирізнявся нетрадиційною образністю. Поет уникав риторичних надмірностей (що було тоді в моді): «Мені хотілося б писати максимально оголено, лише найголовніше. Я намагався дати єдине в різноманітності – і позбавитись від усього зайвого». Найкращою вважається третя збірка поета – «Буря та інші вірші» (1956). У Нобелівській лекції, яка називалась «Чи може ще існувати поезія?» Монтале висловив думку, що головне для поета – людська особистість, її значущість, «щоденна пристойність».

82 роки від дня народження Лучано Паваротті (1935-2007), італійського оперного співака (ліричний тенор), одного з найвидатніших оперних тенорів другої половини ХХ ст. Його називали «Королем верхнього до» за те, що став першим тенором, котрий заспівав усі дев’ять до другої октави в арії «Quel destin» із «Доньки полку» Гаетано Доніцетті, а ще – «найринковішим голосом у світі» – такий титул присвоїв йому «Форбс». За оцінками журналу, щорічний дохід співака у середині 90-х років становив понад 20 мільйонів доларів. На великій сцені, а це були провідні оперні театри світу, такі як Ковент-Гарден, Ла Скала, Метрополітен-опера, Штатсопер, Паваротті співав 40 років. Його обожнювала публіка, але його так само визнавали й музичні критики. Останні, за дивовижний («сонячний») тембр співака, вибачали йому навіть відкриті «реверанси» у бік популярної музики й мас-мистецтва – такі, як спів трьох тенорів (Паваротті, Домінго, Карерас) на стадіоні чи дуети з поп-зірками. Він поєднував у собі дивовижні вокальні дані з щирістю і відкритістю. На сольні концерти Паваротті приходили сотні тисяч слухачів. На одному з таких виступів у нью-йоркському «Метрополітен-опера» глядачі були настільки у захваті від його голосу, що завісу довелося підіймати 165 разів. Цей унікальний випадок був занесений до Книги рекордів Гіннеса. 500 тисяч глядачів слухали його концерт у Центральному парку Нью-Йорка (і ще понад мільйон дивилися виступ по телевізору) – таку аудиторію не збирав жоден із популярних виконавців. З 1992 року Паваротті брав участь у благочинних концертах «Паваротті та друзі». Проект миттєво зажив колосальної слави завдяки участі рок-музикантів Браяна Мея і Роджера Тейлора (Queen), Стінга, Елтона Джона, Боно і Еджа (U2), Еріка Клептона, Джона Бон Джові, Браяна Адамса, Бі Бі Кінга, Селін Діон, гурту Cranberries, відомих італійських виконавців, котрі разом із Паваротті й оркестром співали свої кращі пісні. Альбоми, записані проектом «Паваротті та друзі», стали сенсацією на ринку популярної музики. Дискографія Паваротті складається з понад ста дисків. Серед записів – партії в десяти операх Верді, п’яти операх Пуччіні; партії Каніо в «Паяцах» (диригент Ріккардо Муті), Енцо в одному з записів «Джоконди» Понк’єллі (диригент Бруно Бартолетті) та інші.

Роковини смерті:

525 років із дня смерті П’єро делла Франчески (1416-1492), італійського живописця, представника раннього Відродження. «Хоча час, який зветься батьком істини, рано чи пізно виявляє правду, але все ж трапляється, що на деякий час буває… позбавлений почестей той, хто заслужив їх своєю працею». Цими словами Вазарі, автор знаменитих «Життєписів», розпочинає свою оповідь про П’єро делла Франческа – одного з найвидатніших майстрів раннього Відродження. Дійсно, П’єро, якого за життя називали «царем живопису», на довгий час був забутий. Не останню роль у цьому відіграло те, що збереглося досить мало його робіт, до того ж вони опинилися у провінційних містах, що знаходилися далеко від великих культурних центрів. Шедеврами творчості художника і найбільш довершеним втіленням ренесансного індивідуалізму є двосторонній диптих з парадним зображенням подружжя Федеріго да Монтефельтро і Баттісти Сфорца, картина «Бічування Христа» та фресок у церкві Сан-Франческо в Ареццо, в циклі яких розгорнуто подається легендарна історія Животворящого Хреста. Сьогодні творчість цього художника займає належне місце в історії світового живопису, бо є явищем глибоким, сповненим неминущих цінностей. Зауваження Вазарі виявилося слушним: час – «батько істини», рано чи пізно, але завжди виявляє правду. Наприкінці життя художник осліп. Того, хто з надзвичайною майстерністю вмів передавати  «об’ємність нескінченно малих часточок» і блиск світла на головках цвяхів, водили по вулицях рідного тосканського містечка поводирі.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-