16 вересня. Пам’ятні дати

16 вересня. Пам’ятні дати

832
Ukrinform
Сьогодні світова спільнота відзначає Міжнародний день збереження озонового шару, а в Україні вшановують пам'ять журналіста Георгія Гонгадзе.

У 1994 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 16 вересня Міжнародним днем збереження озонового шару, відзначаючи цим дату підписання – у 1987 році – Монреальського протоколу про речовини, які руйнують озоновий шар. Втрата озонового шару стратосфери, який захищає усе живе на землі від згубної дії ультрафіолетового випромінювання сонця, вважається однією з головних глобальних екологічних проблем, з якими світова спільнота ввійшла у нове тисячоліття. Подолання цієї проблеми можливе лише завдяки скоординованим діям усіх націй та верств суспільства на глобальному рівні. Усвідомлюючи це, уряди практично усіх країн світу приєдналися до Монреальського протоколу і, тим самим, взяли на себе зобов’язання із досягнення головної мети – згортання виробництва та використання озоноруйнівних речовин у різних секторах промисловості. Як зазначають експерти, наразі Монреальський протокол є найефективнішим багатостороннім договором з охорони навколишнього середовища у світі. Україна у 1985 році підписала, а в 1986 році ратифікувала Віденську конвенцію про охорону озонового шару. На основі Віденської конвенції 20 вересня 1988 року наша країна приєдналася до Монреальського протоколу. Цього року, відзначаючи 30-ту річницю Монреальського протоколу, Секретаріат з озонового шару запустив інформаційну кампанію з хештегом #OzoneHeroes, яка покликана відзначити основні досягнення Протоколу в галузі захисту озонового шару і клімату, підвищити рівень поінформованості про досягнутий прогрес і значимості Протоколу та забезпечити подальшу його підтримку.

Події дня:

Цього дня у 2014 році Верховна Рада та Європейський парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Згодом українська Сторона передала до депозитарію ратифікаційні грамоти і завершила, таким чином, всі внутрішньодержавні процедури. Повністю Угода про асоціацію між Україною та ЄС набрала чинності 1 вересня 2017 року після її ратифікації усіма Сторонами. Переговори щодо нового базового договору між Україною та ЄС на заміну Угоди про партнерство та співробітництво були розпочаті у березні 2007 року (у 2008 році сторони узгодили назву майбутньої угоди - Угода про асоціацію). У листопаді 2011 року у Брюсселі відбувся завершальний, 21-й раунд переговорів щодо укладення Угоди про асоціацію, в ході якого були узгоджені всі положення тексту Угоди. Документ мав бути підписаний на Вільнюському саміті в листопаді 2013 року тодішнім президентом України, але під тиском Москви він відмовився це зробити, що викликало масові протести громадян і повалення режиму Януковича в лютому 2014 року. Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відбувалося в два етапи: 21 березня 2014 року під час позачергового саміту Україна-ЄС було підписано політичну частину Угоди та Заключний акт саміту, а 27 червня 2014 року в ході засідання Ради ЄС Президентом України Петром Порошенком та керівництвом Європейського Союзу і главами держав та урядів 28 країн-членів ЄС було підписано економічну частину. Багато норм Угоди про асоціацію були тимчасово застосовані іще з 2014 року. З 1 січня 2016 року функціонувала зона вільної торгівлі з Євросоюзом. Повний вступ в дію угоди забезпечить більш тісну співпрацю між Брюсселем і Києвом в таких сферах, як зовнішня політика, правосуддя, освіта, наука і технологія.

Ювілеї дня:

90 років від дня народження Пітера Фалька (1927-2011), американського актора, продюсера, режисера і сценариста, творця образу лейтенанта Коломбо в знаменитому телевізійному детективі. Грав на Бродвеї, вважаючи, що через скляне око кар’єра в кіно і на ТБ для нього закрита. Втім, саме за роботи на телебаченні отримав чотири «Эммі». Тpи з них – за Коломбо, перші серії про котрого вийшли в 1971 році.

70 років тому народився Валерій Веніамінович Марченко (1947-1984), український літературний діяч, публіцист, перекладач, політв’язень. Закінчив філологічний факультет Київського університету, перекладав з азербайджанської, польської, англійської мов. У грудні 1973 року був вперше засуджений до шести років позбавлення волі і двох років заслання. Марченка звинувачували у розповсюдженні «антирадянського документа» Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» та написанні трьох есеїв: «За параваном ідейності», «Київський діалог» і «Страшний якийсь тягар» (про національну політику комуністичної партії в Україні). Покарання відбував у пермському концтаборі, а заслання – в Актюбінській області Казахської РСР. Удруге Валерія Марченка заарештували в жовтні 1983. Цього разу йому інкримінували закордонні публікації і передачі «ворожим радіостанціям власних публіцистичних творів, а також коментар до рішення Міністерства освіти УРСР про посилене вивчення російської мови в українських школах, яке Марченко назвав «новим Валуєвським указом». «Особливо небезпечний рецидивіст», смертельно хворий письменник отримав від суду десять років таборів особливого режиму і п’ять років заслання. Помер 7 жовтня 1984 року, не витримавши 55-денного етапу до Пермі.

Роковини смерті:

Цього дня, 17 років тому, зник журналіст Георгій Гонгадзе. Напередодні українські медійники вшанували пам'ять усіх українських журналістів, що загинули під час виконання своїх професійних обов'язків. Гонгадзе зник 16 вересня 2000 року. 2 листопада в Таращанському лісі, за 70 км від Києва, було знайдено тіло, в якому друзі і родичі впізнали тіло журналіста. Більшість проведених згодом експертиз підтвердило, що знайдений труп - це тіло Гонгадзе. Однак, лише у лютому 2001 року Генеральна прокуратура визнала факт смерті журналіста і порушила справу за статтею «Навмисне вбивство», а у вересні 2002 року визнала, що знайдене в Таращанському лісі тіло належить Гонгадзе. У 2009 році в Київській області були знайдені останки черепа, які належали зниклому журналісту. Проте, мати Георгія Гонгадзе до останнього не вірила, що знайдені останки належать її синові, тому його поховали лише 22 березня 2016 року. Зникнення та вбивство Георгія Гонгадзе викликало широкий суспільний резонанс як в Україні так і за кордоном. В Україні із акцій протесту проти зникнення та вбивства Гії почались широкомасштабні протестні акції відомі під назвою «Україна без Кучми», в ході яких протестувальники звинувачували тодішнього президента та його найближче оточення у зникненні журналіста і вимагали відставки президента. Майже через вісім років після зникнення журналіста, 15 березня 2008 року, Апеляційний суд Києва визнав винними у вбивстві Гонгадзе трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження МВС - Валерія Костенка, Олександра Поповича і Миколу Протасова, і призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 12 до 13 років. Один із викрадачів Георгія - Микола Протасов помер у колонії наприкінці березня 2015 року. Колишнього начальника Департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексія  Пукача 29 січня 2013 року було засуджено до довічного позбавлення волі. Втім, крапка у цій резонансній справі ще не поставлена - не лише непокараними, але й неназваними залишаються замовники вбивства журналіста. У квітні 2014 року Генеральна прокуратура України почала перегляд справи про вбивство Георгія Гонгадзе і перевірку причетності до нього тодішнього президента Леоніда Кучми. У лютому 2015 року Генпрокуратура відновила досудове розслідування кримінального провадження за фактом організації умисного вбивства журналіста Георгія Гонгадзе за попередньою змовою групою осіб, а також за фактом перевищення влади і службових повноважень особами, які займали особливо відповідальне становище, що спричинило особливо тяжкі наслідки.

 Фото: wikipedia
Фото: wikipedia

Сьогодні виповнюються 16-ті роковини з дня смерті Леоніда Михайловича Осики (1940-2001), українського кінорежисера і сценариста. Поставив фільми: «Камінний хрест», «Захар Беркут», «Тривожний місяць вересень», «Увійдіть, стражденні», «Етюди про Врубеля» та ін. Лауреат Державних премій України ім. Т.Г. Шевченка та О. Довженка. Народився Леонід Осика у Києві. Закінчив гримерний курс місцевого театрально-художнього училища, а згодом і режисерський факультет московського ВДІКу. Після того повернувся до Києва, почав працювати на кіностудії Олександра Довженка. У 27 років зняв «Камінний хрест» – сувору, витриману в аскетичних чорно-білих тонах метафізичну екранізацію двох новел Василя Стефаника – фільм, який цитують у кінопідручниках багатьох країн світу. Прикметно, що режисер за цю кінострічку, яку чи не одразу визнали шедевром, був відзначений Національною премією ім. Т. Шевченка аж через 30 років! За 28 років роботи в кіно Леонід Осика зняв 13 з половиною художніх фільмів. Більше не встиг: завадила не тільки криза українського кіно, але й важка хвороба, яка на довгі роки прикувала його до ліжка.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-