14 вересня. Пам’ятні дати

Мабуть, жодне осіннє свято не позначене стількома цікавими обрядодіями, як Семена, котре за церковним календарем іменується святом преподобного Симеона Стовпника і матері його Марфи. А ще це день початку індикту – церковного новоліття. Як відомо, наші пращури початок нового року відзначали навесні, коли пробуджувалася природа. Але прийняття християнства змусило порушити традицію – перенести початок нового року на осінь, як то було у Візантії ще з часів Першого вселенського собору. Церковникам довелося вести не одне століття запеклу боротьбу, аби, врешті-решт, силою законів (противників піддавали навіть анафемі) запровадити серед українського люду святкування Нового року у вересні. Офіційно церковне новоліття було встановлене на Русі в 1363 році. Останній раз новий рік у вересні офіційно святкували в 1699-му, після чого Петро І, налаштований на західні традиції, ввів державне новорічне святкування 1 січня. І знову впродовж століть люд опирався нововведенню, аж поки не звик, а нині навіть не уявляє собі ситуацію, як то було – святкувати Новий рік без ялинки і звичайних зимових атрибутів. Цього дня за княжої доби існував обряд «пострижин» та «посадження на коня» - малолітніх київських княжичів на Семенів день садовили на коня і з великими церемоніями везли до церкви, де після божої служби їх постригав сам єпископ. Обряд символізував перехід з дитячих літ до воєнної верстви. Обряд «пострижин» мав місце і в Запорізькій Січі, коли новоприбулих посвячували в козаки, залишаючи їм знаменитий «оселедець». А ще в давнину, приблизно з ХVІ століття, цього дня у Києві пишно проходило «весілля свічки», або Свято свічки. Напередодні Семена на Контрактовому майдані звечора сходились члени братств та цеховики зі своїми знаменами, гімнами та професійними атрибутами. Кожне цехове товариство мало і свою свічку. З настанням півночі весь майдан спалахував безліччю вогнів. То було неповторне видовище. Кожен цех показував присутнім вертепну виставу і мав проспівати свій професійний гімн. Дійство тривало аж до ранку, а коли розвиднялося, усі розходились по місту, щоб привітати киян з Новим роком. Крім того, на Семена в Києві відбувалося грандіозне осіннє базарне свято, на яке з’їжджалося чимало люду з інших міст та селищ. На церковне новоліття було прийнято дякувати Богові за щедрий врожай та просити Його благословення на рік наступний. Церква й по сьогодні дотримується цієї давньої благочестивої традиції. З цього дня бере свій початок і «старе» бабине літо, яке закінчується на другу Пречисту (21 вересня). Тому спостерігали, якою в цей день буде погода: якщо ясною, то осінь ще потішить теплими і сонячними днями.

Події дня:

Цього дня 1939 року у США було здійснено перший політ дослідного зразка гелікоптера Ігоря Сікорського VS-300 (S-46). У 1944 році на його основі було створено перший у світі гелікоптер, який випускався серійно.

Ювілеї дня:

105 років від дня народження Едуарда фон Фальц-Фейна (1912), громадського діяча князівства Ліхтенштейн, знаного мецената. Племінник засновника унікального заповідника «Асканія-Нова» Фрідріха фон Фальц-Фейна народився в шляхетній родині на півдні України. Його бабуся Софія була засновницею величезного маєтку на Херсонщині. Згодом її під час страшних подій 1917 року вб’ють червоні. Рятуючи життя, родина Едуарда Фальц-Фейна змушена була залишити батьківщину і після довгих поневірянь, зрештою, знайшла притулок у Ліхтенштейні. Впродовж десятиліть батьки Едуарда мріяли повернутися на рідну землю, але втілити їхню мрію в життя випало лише їхньому синові. Барон Едуард Фальц-Фейн неодноразово бував в Україні. На його кошти побудована церква в селі Гаврилівка на Херсонщині (колишній маєток батьків); він виділив кошти на реставрацію садиби Фальц-Фейн в «Асканії-Новій» та став одним із засновників Фонду «Асканія-Нова»; передав НАН України бібліотеку Сержа Лифаря, яку за чималі кошти викупив на одному з аукціонів. «У моїх жилах тече і часточка української крові. Я ніколи про це не забуваю. Саме тому, живучи впродовж багатьох років за межами України, я залишаюся її патріотом…» І один із рецептів щасливого і довгого життя від Фальц-Фейна: «Не можна весь час жити минулим. Завжди треба вчасно перегортати сторінку й іти далі».

91 рік від дня народження Мішеля Бютора (1926-2016), французького письменника, представника «нового роману» (утім, сам письменник заперечував належність до цього літературного напрямку). Автор романів «Міланський проїзд», «Розподіл часу», «Зміна», «Сходи», літературних та мистецтвознавчих есе «Репертуар», книг про Шарля Бодлера, Мішеля Монтеня, Франсуа Рабле, Мерселя Пруста, Гюстава Флобера. Лауреат численних літературних премій, зокрема й премії Ренодо.

81 рік від дня народження Богдана Медвідського (1936), українського філолога, фольклориста, етнографа у Канаді. Доктор філософії, професор. Закінчив Оттавський університет, працював на факультеті слов’янських мов і літератур Торонтського університету, в Карлтонському університеті (Оттава); з 1971 – професор Альбертського університету. Член асоціації канадських фольклористів, Канадської асоціації славістів, Американського фольклорного товариства, Асоціації канадських етнічних досліджень, НТШ в Канаді та ін. Досліджував мову новел Василя Стефаника; вивчає фольклор, етнографію і народне мистецтво українців Канади. Співавтор ряду англомовних праць з фольклористики.

Роковини смерті:

80 років із дня смерті Томаша Масарика (1850-1937), державного і політичного діяча Чехословаччини, першого Президента незалежної Республіки Чехо-Словаччина (1918-1935), вченого-філософа. Заслугою Масарика було створення у міжвоєнній Чехо-Словаччині стабільного і функціонуючого демократичного ладу. Він був для цієї країни тією ж знаковою постаттю, що й Маннергейм для Фінляндії, чи Ататюрк для Туреччини. На пост глави держави Масарик обирався в 1920, 1927, 1934 роках і як один з найавторитетніших політиків країни сприяв її соціально-політичній та економічній консолідації. У грудні 1935 року 85-річний Масарик передав президентські повноваження своєму найулюбленішому учневі й послідовнику Едуарду Бенешу, а 14 вересня 1937 помер. Створена ним держава протрималася трохи більше року, але закладений Масариком фундамент виявився настільки потужним, що й нині, після багатьох десятиріч володарювання нацистів і комуністів, Чехія як одна з найуспішніших постсоціалістичних країн займає гідне місце серед європейських держав.

35 років тому в автомобільній катастрофі загинула Грейс Патриція Келлі (1929-1982), княгиня Монако (з квітня 1956), дружина князя Монако Реньє ІІІ, кінозірка 50-х років. Знялась у головних ролях у фільмах: «Рівно опівдні», «Сільська дівчина» (премія «Оскар») і «Вище суспільство», а також у трьох фільмах Альфреда Хічкока - «Наберіть «М» для вбивства», «Вікно у двір», «Спіймати злодія».