Хто і навіщо повіз уже “художників” до Росії на «пленер»

Хто і навіщо повіз уже “художників” до Росії на «пленер»

Аналітика
4884
Ukrinform
Підроблені документи, 100% закритість, фінансування з фондів агресора… Невже нема підстав зупинити чуму “культурного зросійщення”?

Не встигла Мережа оговтатися від скандалу з українськими школярами, яких відправили до Москви і Санкт-Петербурга для участі в навчально-освітній програмі Росспівробітництва “Здравствуй, Россия!”, як уже розгоряється черговий. Стало відомо про поїздку молодих художників до Новгорода, де вони матимуть “пленери, творчі зустрічі та дискусії”. Про це йдеться на сайті все того ж Російського центру науки і культури в Києві.

Зазначається, що проект «Три Софії» реалізується Міждержавним фондом гуманітарної співпраці країн СНД за підтримки Росспівробітництва, представництвом якого в Україні є Російський центр науки і культури, Міністерства інформації Білорусі, а також Українського фонду культури. Захід приурочений до 1030-річчя Хрещення Русі. “Підсумкова виставка буде розгорнута 2 вересня в Софійському соборі в Полоцьку і стане одним з головних подій святкувань 1155-річчя цього древнього білоруського міста і 500-річчя білоруського друкарства”, – йдеться у повідомленні.

На фото: група молодих художників, які 16 серпня відправилися на
На фото: група молодих художників, які 16 серпня вирушили на "пленер" до Великого Новгорода (Росія)

«Художників» вивозять до Росії так само, як «школярів»

Примітно, що ніяких подробиць про поїздку художників на “пленери” у Великий Новгород, точно так само, як і у випадку з «екскурсією школярів», на сайті російського центру не розкривається - лише фотографія групи молодих людей, судячи з усього студентів, які посміхаються в об’єктив камери. Відтак спершу ми спробували з'ясувати, хто на фото. Звернувшись до Національної спілки художників України (НСХУ), Національної академії мистецтв України, а також Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, почули одну й ту саму відповідь: “Нічого про це не знаємо і відношення до цього не маємо”.

Уже традиційно відмовились озвучити деталі поїздки й у Російському центрі науки і культури в Києві: “Усі співробітники зараз у відпустці. Телефонуйте в перших числах вересня або шукайте необхідну інформацію на сайті”. Ми так і зробили. Виділивши десять хвилин свого часу, дізналися, що схожі «культурні» проекти проводилися й раніше. Лише цього року вже пройшли презентації альманаху молодих поетів Росії, України і Білорусі “Terra poetica”, відбулися семінари і творчі дискусії “Особливий театр для особливого глядача”, які об'єднали режисерів, драматургів, педагогів і психологів з трьох країн... Щодо мистецького проекту “Три Софії”, то, судячи з інформації, розміщеної на сайті, він проходить уперше.

Нам вдалося знайти одну з учасниць згаданого проекту. Ольга Дідковська, житомирська художниця, член Національної спілки художників України, керівник Богунської районної партійної організації “Зелений Тризуб” (судячи з назви, партія – націоналістично-патріотично-екологічна. – Авт.) у місті Житомирі.

На фото: житомирська художниця Ольга Дідковська (ліворуч) і керівник представництва
На фото: житомирська художниця Ольга Дідковська (ліворуч) і керівник представництва "Росспівробітництва" в Україні Костянтин Воробйов

В рамках “Трьох Софій” вона представила пасхальне яйце «писанку» із зображеннями Софійських соборів в Києві, Полоцьку і Великому Новгороді. Ми зателефонували пані Ользі з проханням прокоментувати свою участь у проекті:

Дідковська: “На мою думку, цей мистецький захід — це високодуховна ідея. Мою роботу - писанку, на якій зображено три Софії - раніше експонували в Києві на Михайлівській площі. Невдовзі вона з’явиться на виставці у Полоцьку”.

На запитання, чому вона зараз не на “пленерах” у Росії, художниця відповіла, що враховуючи події на сході України їхати туди відмовилася.

Дідковська: “У Великий Новгород я не поїхала. Думаю, самі розумієте чому. Буду лише на виставці в Полоцьку. Утім, наскільки мені відомо, туди відправилися чотири українських художники, переважно молодь. Не знаю, хто вони і звідки. Краще запитайте про це в організаторів”.

З окупантами не співпрацюємо

На сайті Російського центру зазначено, що поїздка українських художників реалізована за підтримки Українського фонду культури. Інформації про Фонд небагато. Приміром, українська Вікіпедія пише, що це перша неурядова доброчинна організація, заснована у 1987 році, і яка “діє на ниві відродження й розвою національної культури всіх народів, які мешкають на теренах України”. На прохання журналістів Укрінформу прокоментувати причетність Українського фонду культури в організації поїздки художників до країни-агресора, в.о. голови Фонду Олександр Бакуменко здивовано відповів, що вперше про це чує.

Бакуменко: “Український фонд культури не бере участі в проектах Російського центру науки і культури. Скажу більше, поки на сході гинуть наші хлопці, про співпрацю з окупантом годі говорити. Все, що написано у них на сайті - не відповідає дійсності. Напишіть, що це офіційна позиція Фонду”.

Крім того, за словами Олександра Бакуменка, з’явилися шахраї, які від імені Фонду намагаються підробити їхні бланки.

Бакуменко: “З’явилися документи, візуально дуже схожі до бланків Українського фонду культури, які використовуються нібито від нашого імені. Кому і навіщо вони потрібні - невідомо, але тепер, окрім власного підпису, я ставлю ще й печатку Фонду”.

Що ж, ситуація довкола підробки бланків Фонду - це ще один випадок для розслідування. Звичайно, ми не беремося нікого передчасно звинувачувати, але якщо з'ясується, що до шахрайства з документами причетні співробітники Російського центру, то, відповідно до Кримінального кодексу України, їм загрожує кримінальна відповідальність. Чи не так?

Крім того, на момент написання матеріалу з'ясувалося, що у соцмережі Фейсбук існує нібито офіційна сторінка Українського фонду культури (з реальними телефоном і електронною поштою Фонду), на якій 20 серпня хтось опублікував новину про експедицію "Три Софії", учасники якої прибули до білоруського Полоцька.

 

Відтак ми знову зателефонували пану Бакуменку, який заявив, що в Українського фонду культури у Фейсбуці сторінки нема. "Це провокація. Фонд не веде подвійну політику, якщо потрібно, то я готовий дати прес-коференцію з цього приводу. Стосовно пошти, вказаній на фейковій Фейсбук-сторінці Фонду, то вона справді моя, але я не користуюся нею вже давно, бо зрозумів, що хтось втрутився в цю пошту: почав читати і пересилати повідомлення від мого імені. Тому я створив собі дві нових: одну - на Gmail, а іншу - на Ukr.net", - додав він.

Культурна окупація” Європи

Ми поцікавилася і виявили: "русские центры" - розповсюджене явище не лише на “пострадянському” просторі. Кому і навіщо потрібні нібито “культурні” центри в Європі - відповідь, як і, власне, запитання - банальні: фінансовані та контрольовані напряму урядом РФ, вони намагаються сформувати в інформаційному полі країн Заходу політичні “групи підтримки”, які б просували проросійську думку і займалися пропагандою “русского мира” (Див. нижче  - карта "русских центров" у світі. // Джерело: http://russkiymir.ru/rucenter/).

Приміром, в Італії, як і в Україні, такими центрами є “Росспівробітництво” і “Російський центр науки і культури”. Про це пише Дмитро Снєгирьов, лідер ГІ “Права справа”, у своєму блозі, опублікованому на сайті “24 Каналу”. За його словами, серед “організацій співвітчизників”, які отримують організаційну і фінансову підтримку з боку РЦНК, – культурна асоціація “Русское поле”, яка періодично проводить акції на підтримку так званих “Л/ДНР”. “Під час вуличних акцій активісти “Русского поля” поширюють серед італійців брехливу інформацію про те, що уряд у Києві займається геноцидом російськомовних жителів Донбасу”, - заявляє Снєгирьов.

Своєю чергою, Сергій Борщевський, український дипломат, поет, перекладач, до якого Укрінформ звернувся по коментар, зазначив, що радянські культурні центри за кордоном завжди були осердям шпигунів і знаряддям пропаганди.

Сергій Борщевський, дипломат, перекладач // Фото: gazeta.ua
Сергій Борщевський, дипломат, перекладач // Фото: gazeta.ua

Борщевський: “Думаєте, в країні, президент якої назвав розпад СРСР найбільшою геополітичною катастрофою ХХ сторіччя, підходи змінилися? Я ще минулого року звернув увагу наших високопосадовців на те, що представництво “Росспівробітництво” запропонувало українським школярам конкурс “Наша Родина - СНГ”, розумієте - не Україна, а химерна СНД? Ось до якої думки підводять наших дітей. І що, хтось відреагував? Маю на увазі передусім Міносвіти, МЗС та СБУ. Треба розуміти: “Росспівробітництво” не є культурним центром на кшталт Інституту Гете чи Альянс Франсез. “Росспівробітництво” в Києві на чолі з колишнім співробітником ЦК ВЛКСМ паном Воробйовим, як і в Одесі, як і в будь-якому іншому місті світу, є інструментом просування інтересів так званого “русского мира”. Тому запитання до української влади (а питання набагато ширше, воно стосується всієї гуманітарної сфери) дуже просте: чи потрібне нам просування не просто чужих, а ворожих інтересів?”

На запитання журналіста, а чи можуть українські правоохоронці якось припинити у законних спосіб діяльність таких центрів “пропаганди”, дипломат відповів, що не треба шукати жодних правових механізмів для припинення співробітництва з агресором.

Борщевський: “Хтось пригадує, щоб під час Другої світової в Англії діяли якісь структури відомства пана Геббельса? І не треба шукати жодних правових механізмів для припинення діяльності “Росспівробітництва” в Україні. Своєю агресією Росія розтоптала кількасот підписаних і ратифікованих нею договорів - двосторонніх з Україною та багатосторонніх в рамках ООН, ОБСЄ, Ради Європи та інших міжнародних організацій. І закриття цього ворожого кубла в Україні за цих обставин не потребує виправдань. Взагалі, про яке співробітництво з агресором може йтися? Це театр абсурду якийсь. Але ворог почувається на нашій території як на власній, і коли здійснює політичні вбивства, і коли здійснює вплив на цільову, в даному разі молодіжну, аудиторію. Я вважаю, що гуманітарні аспекти російської агресії давно мали б стати темою засідання РНБОУ”.

На завершення пан Борщевський дав пораду, як не допустити подібних скандалів, як ото - “екскурсія” школярів до Москви і Санкт-Петербургу та “пленери” у Великому Новгороді. За його словами, українській владі потрібно виходити з фундаментального в дипломатії принципу взаємності, адже українська мова, книга, газета, театр в Росії просто не існують. Крім того, переконує експерт, абсолютно нагальною задачею є позбутися в гуманітарних міністерствах тих посадовців, які цього не розуміють.

З експертом важко не погодитися. “Культурним” загонам, які безперешкодно продовжують працювати, незважаючи на прямий акт агресії з боку РФ, треба протидіяти. Адже якщо цього не робити, то це означає, що ми граємо на боці ворога, полегшуючи йому досягнення пропагандистських цілей. Фактично, ми готуємо молоду заміну «людям русской культуры», “русскоязычным” та їх захисникам. Воно нам треба?

Мирослав Ліскович, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>