11 серпня. Пам’ятні дати

656
Ukrinform
Цього дня у 1989 році реабілітовані усі засуджені у справі «Спілки визволення України». 

Як відомо, процес СВУ був показовою справою, сфабрикованою радянськими каральними органами наприкінці 1920-х років проти провідних діячів української наукової, культурної та церковної інтелігенції, яку звинувачували в антирадянській діяльності. Мета органів ОДПУ була одна – повна дискредитація української еліти в рамках централізованої політики геноциду української нації, здійсненого урядом СРСР у 1932-1933 роках. Арештовувати людей почалися ще наприкінці 20-х років, а сам процес відбувався протягом березня-квітня 1930 року у тодішній українській столиці Харкові. Судилище проходило в залі Харківського оперного театру, яку облаштували під судову залу. Підсудних підвозили з тюрми на автобусах, опера аж «тріщала» від глядачів – процес був відкритим. Щоправда, глядачі були специфічними – переважно партійні активісти-горлопани і співробітники відповідних органів – люди перевірені та надійні. У перервах усіх пригощали чаєм і тістечками. Загалом на лаві підсудних були 45 чоловік – два академіки, 15 професорів, учителі, редактори, бібліотекарі, навіть два студенти. Серед відомих постатей – Сергій Єфремов (академік, віце-президент ВУАН, відомий діяч Центральної Ради – його проголосили головою СВУ), Володимир Чехівський, Андрій Ніковський, Людмила Старицька-Черняхівська. Усіх підсудних звинувачували у створенні підпільної контрреволюційної організації «Спілка визволення України», підготовці збройного повстання проти радянської влади, зв’язках із закордонними петлюрівськими центрами, та інших злочинах. Усі звинувачені були визнані винними і засуджені до різних строків тюремного ув’язнення і заслання. Справа «Спілки визволення України» стала першим великим сфальсифікованим сталінським процесом 30-х років і своєрідним сигналом до початку масових репресій проти національно орієнтованої інтелігенції по всіх областях України. Всього у зв’язку зі справою СВУ було заарештовано близько 5 тис. людей (здебільшого наукових працівників, вузівських викладачів, вчителів, лікарів, студентів тощо). До судового процесу 1930 року було залучено 474 особи, з них засуджено до розстрілу – 15, до концтаборів – 192, вислані за межі України – 87, засуджено умовно – 3. Знадобилося 59 років, аби визнати їх невинними.

Ювілеї дня:

159 років від дня народження Хрістіана Ейкмана (1858-1930), нідерландського лікаря, лауреата Нобелівської премії з фізіології та медицини за відкриття вітаміну В 1 (1929).

Цього дня у 1949 році народився Віктор Положій (1949-2004), відомий український письменник. Перший роман письменника «Попіл на рани» вийшов у 1981 році, у 1983 році була опублікована книжка повістей «Маленькі подорожі». Далі були наступні: «Господарі землі», «Човен у тумані», «Сонячний вітер». Особливого резонансу в літературній періодиці набула повість «Жив-був Іван». Положій працював в Інституті літератури, завідував відділом прози в журналі «Київ», із 1985 року був головним редактором кіностудії імені Олександра Довженка, згодом - редактором об'єднання «Земля» на тій же кіностудії. Був членом Спілки письменників України. Віктор Положій пішов із життя 21 травня 2004 року на 55 році життя. Останні роки, незважаючи на хворе серце, він писав, навіть упорядковував книгу «Останнього рядка початок», яка вийшла вже після смерті письменника. Крім оповідань, новел, до неї ввійшли кіносценарії «Вітер у дверях», «Старики в бій не йдуть», п'єса «Совки розлучаються».

Фото: twitter

67 років від дня народження Стіва Возняка (1950), американського розробника комп’ютерних технологій, інженера-електронщика і програміста, конструктора одного з перших персональних комп’ютерів у світі, співзасновника, разом із Стівом Джобсом і Рональдом Уейном, американської корпорації Apple (1976). Батьки Стівена Возняка українські емігранти з Буковини, до США приїхали після війни. Найбільшою заслугою Возняка є те, що він в середині 70-х років минулого століття самотужки спроектував комп’ютери Apple І та Apple ІІ, з яких власне й почалася «мікрокомп’ютерна революція». Після цього стало зрозуміло, куди рухатиметься галузь. Стів Возняк випускник університету в Колорадо. Свій перший комп’ютер він запатентував у 1976 році. У тому ж таки році Возняк разом із Стівом Джобсом заснували і власну компанію Apple Computer з виробництва персональних комп’ютерів. Задля цього вони продали автівку, позичили у батьків 5 тисяч доларів та взяли 15-тисячний  банківський кредит. А перші комп’ютери вони збирали в гаражі батьків Джобса. Пристрої власного виробництва товариші збували за 500 доларів кожен. Невдовзі з’явився і перший капітал – 205 тисяч доларів. А вже за десять років спільного бізнесу частка Возняка в Apple Computer складала понад 200 мільйонів доларів. Утім, поступово Стів Возняк відходив від бізнесу. Для цього були вагомі причини: він потрапив в аварію і дивом залишився живим. Повільне одужання, майже повернення з того світу, спонукало його до аналізу власного життя та певних висновків. Возняк вирішує  залишити бізнес і займатися виключно справами для душі: він організовує рок-фестивалі, активно займається доброчинністю – підтримує талановиту молодь і допомагає знедоленим. Не так давно бізнесмен організував нову компанію, яка займається захистом баз комп’ютерних даних. Можна сказати, що на сьогодні Возняк не тільки надзвичайно успішний бізнесмен світового рівня, але й просто щаслива людина – у нього другий і цілком гармонійний шлюб, він є батьком шістьох дітей.

Роковини смерті:

Цього дня, 1680 року, як казали у давнину запорозькі козаки, віддав Богові душу Іван Дмитрович Сірко (між 1605-1610-1680), легендарна постать усієї української історії, видатний військовий і політичний діяч, Запорізький кошовий отаман, герой народних переказів, дум, пісень і навіть казок. З ім’ям Івана Сірка пов’язана найгероїчніша доба в літописі Запорізької Січі. Упродовж 35 років він не покладав ратної зброї, проявляючи надзвичайний військовий хист, безприкладне лицарство, завзято відстоюючи козацьку волю, стародавні запорозькі звичаї і цілковите самоврядування України. Слава його набула розголосу у Польщі, Франції, Литві, Кримському ханстві, Туреччині, Молдові, Росії (особливо серед донського козацтва). Варто лише згадати, що Івана Сірка 9 разів обирали кошовим отаманом, чого споконвіку на Запоріжжі не бувало. Все своє життя Сірко провів на війні - переважно у походах проти Туреччини і Криму. Брав участь, принаймні, у 55 великих битвах і завжди, крім 3-4 випадків, виходив переможцем.  Помер Іван Дмитрович недалеко від Січі, в селі Гола Грушівка, а похований над Дніпром, на Сторожовій могилі поблизу села Капулівки (тепер Нікопольського району Дніпропетровської області). Ось що пише про смерть Івана Сірка у своєму «Літописі» Самійло Величко: «…того ж літа, 1 серпня, преставився від цього життя в своїй пасіці Грушовці, похворівши певний час, славний кошовий отаман Іван Сірко… Поховано його знаменито …з превеликою гарматою й мушкетною стрільбою і з великим жалем всього Низового війська. Бо це був справний і щасливий вождь…» Щороку 1 – 2 серпня тисячі українців приїздять на могилу легендарного козацького отамана, аби вшанувати його пам’ять. Іван Сірко є одним із тих дуже небагатьох українських керманичів, хто у віках зажив бездоганної репутації, не заплямувавши себе одвічними «договорняками» чи то з московитами (до речі, Сірко був проти підписання Переяславської угоди 1654 року та відмовлявся присягати російському царю Олексію Михайловичу – росіяни завжди пам’ятатимуть його фрондерство і згодом навіть зашлють до Тобольська), поляками, татарами; не зарився він ні на чини, ні на гроші, ні на землі – був справжнім лицарем «на службі народній, боронителем рідної української землі».

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-