Оперуповноважений майстер з костюмованого манікюру
Ветеран АТО, колишній оперуповноважений кримінального розшуку, інвалід Олександр Вернигора створив на Київщині студію костюмованого манікюру.
Ось який допис у Facebook зробила керівник Васильківського міського Центру допомоги учасникам АТО Ірина Горбачова:
"Дуже кльовий та веселий учасник бойових дій, інвалід, Олександр Вернигора відкрив власну справу і став майстром манікюру). Саня, приколіст ще той. Не зважаючи на травми та костилі, він має величезне відчуття гумору! Манікюр Саня робить в "костюмі"))))))). Хто хоче порадувати свої ручки красивим манікюром від класного та веселого хлопця - записуйтеся в чергу!!!".
До допису Горбачової були прикріплені три фото, на яких 27-річний молодик у формі правоохоронця чи то знімає відбитки пальців, чи то дійсно робить манікюр.. І в тебе від цього справжній глюк.
Незвичний допис сколихнув Інтернет і користувачі відреагували коментарями - хтось вважав неприпустимим для чоловіка надавати послуги манікюра, мовляв це суто "жіноча справа", але й були ті, що нагадували про сучасні реалії життя. У світі загалом, і в Україні зокрема є чоловіки перукарі, є стилісти, є візажисти, є модельєри, чому б не бути майстрам манікюру?! Вже давно не існує поділу на чоловічі і жіночі професії.
Незвична професія власне і стала приводом для нашої зустрічі.
Живе й працює Олександру у місті Васильків, Київської області. Найчастіше зустрічає клієнток у формі міліціонера. Форма в нього, хоч і старого зразка, але справжня, бо за плечима має дев`ятирічний стаж роботи в міліції - чотири з них навчався, решту – відпрацював оперуповноваженим кримінального розшуку Калинівського відділку міліції того ж таки Васильківського району. Має статус учасника бойових дій, на війну пішов на початку 2014 року.
"Був в Слов'янську та Ізюмі, коли все це тільки почалося. Спочатку нам говорили одне, а потрапили ми в зовсім іншу ситуацію. Про це не хочеться говорити", - стисло розказує Вернигора.
Після повернення з АТО вже вдома, у вересні 2015 року на своєму автомобілі потрапив у ДТП. В авто з Олександром була його молода вагітна дружина. Вона загинула. Олександр вижив, проте залишився інвалідом.
До сьогодні в соцмережі обговорюються версії та причин тієї аварії - одні наполягають, що Олександр був п'яний, інші що заснув за кермом. Після суду та ряду експертиз стану алкогольного сп'яніння у водія виявлено не було, йому дали умовний термін.
Родичі та близькі загиблої дівчини й досі вважають Олександра винним у ДТП і звинувачують у вбивстві власної вагітної дружини. І з цим йому доводиться жити…
МАНІКЮРНИЙ САЛОН - МРІЯ ЗАГИБЛОЇ ЖІНКИ
Як довго Олександр оговтувався після тієї аварії? На це запитання відповідає коротко:
"Цей процес проходить по сьогоднішній день... Найгіршим покаранням після судів було знову навчитися жити - наново навчитися ходити, наново навчитися говорити, наново знайти собі друзів, роботу".
Пригадує, що на курси з манікюру записався через два місяці після того, як знову почав ходити. А власну мотивацію пояснює так:
"Це була мрія моєї жінки, вона завжди хотіла відкрити свій салон. Я вирішав поєднати обидві ці професії (колишню роботу оперуповноваженим і майстра манікюру - ред.) і зробити щось спільне. Так мені вдалося втілити мрію своєї дружини і займатися роботою, що мене заспокоює. Це як хобі, що приносить мені додатковий заробіток. Позитиву в цьому більше ніж негативу. Людям це подобається", - уточнює Вернигора.
Після декількох місяці навчання почав шукати клієнтів. За словами Олександра це було не просто. Колишні співробітники не дуже охоче йшли на манікюр, а нові знайомі на жартівливу пропозицію: "Хочеш, щоб тобі міліціонер зробив манікюр?" лише сміялися. Доводилося довго переконувати в тому, що це не жарт. Втім, зараз проблем з клієнтами немає, вони самі його знаходять. А він вчиться ремеслу далі. Допомагають знайомі з інших областей України.
"Зідзвонюємося з дівчатами з Вінницької області, з Житомира, обмінюємося цікавинками. Зараз готуємо прайс-лист з Васильківською «фішкою». Що саме за «фішки», спитаєте? Скажу. Зазвичай як - база , гель, гель, база, потім два рази колір наносиш і покриваєш топом. Вінницька «фішка» - всі етапи такі самі, тільки в кінці ти два рази покриваєш топом. Є Житомирська фішка - коли в кінці манікюру клієнтові роблять масаж рук", - пояснює Вернигора.
Костюмований манікюр, за словами Олександра, це не просто перевдягання. Не менш важливим є і сам образ, створити який допомагає минула робота. Наприклад, клієнтці під час манікюру, можна влаштувати допит з пристрастю, направити лампу в очі зі словами: "ану зізнавайся! дерла задирку?! шкрябала щось нігтями?! де зламала ніготь?!" Окрім того в кінці процедури можна попросити "хабаря" - оплату за роботу.
З костюмів у майстра в запасі нині є і форма пожежника, є і генеральська форма старого зразка і купа планів.
Окрім форми, майстер використовує в новій професії і навички спілкування з колишньої роботи оперуповноваженим. Розповідає, що клієнтки часто вдаються до відвертих історій, адже сам процес манікюру пов'язаний з елементом довіри, людина довіряє тобі свої руки. Олександр заспокоює, що ті, хто аж занадто багато розказав, можуть не переживати, бо між ним і клієнтом існує домовленість про нерозголошення приватної інформації.
Усередньому за день в нього буває до чотирьох клієнтів. Переважно - жінки. Чоловіки ж приходять пізно ввечері, бо місто провінційне і вони трохи соромляться. Майстер підбадьорює: "Дивитися за собою це не соромно, це похвально!" і одночасно зізнається, що сам він волів би піти на манікюр до жінки.
"Емоції від такої роботи супер! Мені подобається робити те, що ніхто не робить!!!",- зізнається майстер.
Втім, не все так гладко. Допис волонтерки в Facebook у певної частини користувачів викликав обурення. Родичі загиблої дівчини дзвонили і просили видалити пост. Були і ті, хто стверджував, що Олександр спекулює своїм статусом учасника бойових дій і інвалідністю.
Та волонтерка посту не видалила.
"На прикладі Саши я хотіла показати всім інвалідам, ветеранам, людям з обмеженими можливостями, що вихід є! –Написала вона.- Кожен, хто залишився живим і вижив, має жити!!!! Повірте, я бачу майже щодня ветеранів, які спиваються, які опустили руки, які повернулись тілом з війни, але тільки тілом. Більшість не може себе тут знайти та адаптувати. Саша для мене це приклад сили духу. Він знайшов своє місце. Він продовжує жити. Він чіпляється за це життя і йде по ньому, не втрачаючи почуття гумору. Я з ним особисто познайомилася більше року назад, до цієї зустрічі я шукала йому візок в лікарню на прохання його мами. Йому важко. Він міг піти. Він хотів піти. Але він залишився і продовжує жити. Якщо хоч хтось один, хто сьогодні не може знайти себе, прочитає цей пост і зрозуміє, що в цьому світі у нього теж є місце - я буду щаслива. Судили Сашу на землі і виправдали. Буде ще судити його Батько. Я не маю права його судити. Вірю в те, що все у нього буде добре".
А Олександр не зупиняється. Зараз вчиться в школі ведення власної справи і поставив перед собою мету - до свого 30 річчя накопичити гроші на однокімнатну квартиру, а до тридцяти п'яти, якщо пощастить, то й стати мільйонером…
Катерина Завада. Васильків. Київська область.
Фото: Овсяннікова Юлія
