18 липня. Пам’ятні дати

Свято встановлено у 2009 році в день народження Нельсона Мандели (1918-2013), південноафриканського лідера, борця проти апартеїду, першого президента нерасової та демократичної ПАР (1994-1999), лауреата Нобелівської премії миру (1993). Південноафриканці називали його просто Мадіба. У 1952 році він організував разом з Олівером Тамбо першу в країні юридичну контору, де працювали лише одні темношкірі. В 1952 очолив Африканський національний конгрес (АНК) у провінції Трансвааль; за участь у русі проти расової дискримінації зазнав переслідувань. 27 років провів у в’язниці. Мандела був людиною, яка вчила своїх співвітчизників не боятися репресій, тиску держави, ув’язнення і разом з тим, пробачати колишнім кривдникам і гнобителям. А ще він був людиною, яка пожертвувала власною свободою, заради свободи інших. «Багато речей видаються примарними, нездійсненними доти, поки їх не починаєш робити. Не так вже й важко змінити суспільство – важко змінити себе… Жодна людина не народжується з ненавистю і зневагою до іншої людини через колір її шкіри, походження або релігію. Люди вчаться ненавидіти, і якщо вони можуть навчитися ненавидіти, треба намагатися навчити їх любові, адже любов набагато ближча людській природі…» (Нельсон Мандела). В цей день ООН закликає людей у всьому світі зробити щось корисне для інших людей і своєї громади. У кожного з нас є можливість, а, разом з тим і обов'язок - змінити світ на краще, і цей міжнародний день дозволяє нам внести свій вклад і сприяти змінам.

Ювілеї дня:

96 років від дня народження Джона Гершела Гленна (1921-2016), першого американського астронавта, який здійснив 20 лютого 1962 року космічний політ навколо Землі на космічному кораблі «Меркурій». У 1974-1999 рр. сенатор від Демократичної партії. 29 жовтня – 7 листопада 1998 року здійснив політ у якості спеціаліста польоту шатла «Діскавері»; встановив світовий рекорд, здійснивши другий космічний політ у віці 77 років (перерва між польотами склала понад 36 років). У 1984 і 1988 рр. висувався кандидатом від Демократичної партії на пост президента США. Нагороджений п’ятьма хрестами «За визначні льотні заслуги», пам’ятними медалями, Космічною медаллю почесті Конгресу США.

81 рік від дня народження Юрія Герасимовича Іллєнка (1936–2010), українського кінорежисера, кінооператора, сценариста. Народний артист України, лауреат премії ім. Т. Шевченка (1991). Цікаво, що сьогоднішня дата так би мовити «офіційна». Насправді ж Юрій Іллєнко народився 9 травня. Війну родина перебула в Сибіру. Батько, демобілізований із фронту інженер-будівельник, у 1946 році завербувався на роботу в Москву, щоб дати дітям гідну освіту. Юрій закінчив школу на робітничій околиці Москви і вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії на операторський факультет. Його дебют, як оператора, відбувся у фільмі Якова Сегеля «Прощавайте, голуби» у 1960 році. Але світову славу Іллєнку принесла операторська робота у стрічці Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» (1964). Як режисер поставив стрічки: «Криниця для спраглих», «Білий птах з чорною ознакою», «Свято печеної картоплі», «Легенда про княгиню Ольгу», «Солом’яні дзвони», «Лебедине озеро. Зона». Одна з останніх робіт – «Молитва про гетьмана Мазепу» (2001), була показана на Берлінському міжнародному кінофестивалі. Завідував кафедрою кінорежисури у Київському інституті театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Роботи митця неодноразово були відзначені на різноманітних кінофестивалях, як вітчизняних, так і закордонних. Крім того, Юрій Іллєнко знявся у декількох фільмах, захоплювався живописом, написав книгу.

79 років від дня народження Пола Верховена (1938), американського кінорежисера голландського походження. Народився Верховен в Амстердамі. Закінчив фізико-математичний факультет університету Лейдена. Отримав широку популярність завдяки ряду фантастичних фільмів і трилерів, які він зняв в США в 1980-х і 1990-х. Серед цих картин - «Робокоп» (1987), «Згадати все» (1990), «Основний інстинкт» (1992) і «Зоряний десант» (1997). При цьому до моменту переїзду в Америку Верховен вже був кінематографістом зі стажем: перші короткометражки він зняв на батьківщині ще на початку 1960-х років. Його повнометражну стрічку 1973 року - еротичну мелодраму «Турецькі солодощі» - часто називають кращим голландським фільмом всіх часів.

50 років від дня народження Віна Дізеля (1967), американського актора, сценариста, кінорежисера і продюсера. Народився Він Дізель в Нью-Йорку. Його справжнє ім’я Марк Сінклер Вінсент, а от свій майбутній акторським псевдонім він отримав, коли працював у нічному клубі вишибалою (Він – скорочення від Вінсент, а Дізель - за фізичну силу і енергію). Спочатку Дізель захоплювався театром, а коли зрозумів, що прибутків це не принесе, пробує себе у кіноіндустрії. У 1995 році він знімає короткометражний фільм «Багатоликий», де одночасно виступив актором, режисером і сценаристом. Фільм отримав непогані відгуки на кінофестивалі в Каннах. Через рік Він Дізель знімає повнометражний фільм «Волоцюги». Після цього фільму молодий актор був помічений Стівеном Спілбергом, і той запросив Дізеля знятися в його фільмі «Врятувати рядового Райана». Саме з цього часу актора помічають і запрошують: у 1999 році озвучити героя мультфільму «Сталевий гігант», а в 2000 актор знявся вже в двох фільмах: «Бойлерна» та «Чорна діра». Однак, справжній успіх прийшов до Дізеля після виходу на екрани в 2001 році бойовика «Форсаж». Після «Форсажу» до актора прийшло світове визнання, і він грає в таких фільмах, як «Хроніки Ріддіка», «Лисий нянька: спецзавдання», «Вавилон нашої ери», «Вартові галактики». На сьогоднішній день фільмографія актора налічує 35 кіноробіт. Наразі, за підсумками 2016 року, Він Дізель займає п’яте місце серед найприбутковіших зірок Голлівуду. І цей рік теж обіцяє бути вдалим, адже на екрани вийшли продовження франшизи «Форсаж», «Три ікси» та «Вартові галактики».

Роковини смерті:

200 років із дня смерті Джейн Остін (1775-1817), англійської письменниці. Автор камерних романів з життя провінційного дворянства «Гордість і упередження», «Здоровий глузд і чутливість», психологічних романів «Менсфілд парк», «Емма». Манера письма Остін іронічна і ненав’язлива; проза вирізняється вишуканою простотою і філігранним стилістичним опрацюванням. Саме тому  романи Остін залишаються «читабельними» й у наш час (особливо в самій Британії).