Офіцери і джентльмени: випускники військових кафедр стали в стрій

Все було, ніби як завжди: люди в спортивних костюмах або ж тертих джинсах, коротко стрижені й з великими валізами. Типові призовники…

 Але це лише на перший погляд. Якщо придивитися – призовники не типові. В очах, у словах, у поведінці – абсолютна впевненість у собі. Воно й не дивно. В армію прийшли вже дорослі чоловіки 25-35 років, які вже відбулися у професії та в житті. Саме тому почуття власної гідності й навіть певна зверхність у ставленні до воєнної бюрократії відчувалися буквально на кожному кроці. До цих призовників, які колись закінчували військові кафедри цивільних «вишів», зараз звертаються не інакше, як «товариші офіцери». Вони і є офіцери – переважно, лейтенанти, свої військові звання отримали абсолютно законно й свідомо.

Минулого вівторка, 20 червня, більшість із них прибули до військових ВНЗ, де всі, хто прийшов до Збройних Сил за наказом міністра оборони від 30 травня про призов офіцерів запасу, будуть проходити обов’язкові тримісячні курси допідготовки. Люди, з якими ми спілкувалися, – майбутні зв’язківці, прибули до Київського Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (ВІТІ).

- Наше завдання – допомогти цим офіцерам освіжити знання та навички, які вони отримали на військовій кафедрі, та надати знання щодо нової техніки зв’язку, яка була прийнята на озброєння. Років п’ять назад у нас ще не було «Харрісів» або «Моторол». Зараз є.  Навчатимуть їх наші викладачі, кожен з яких пройшов через АТО і надасть слухачам практичний досвід використання цієї техніки в бойових умовах, - розповідає начальник навчального відділу Інституту полковник В’ячеслав Пестряк.

За його словами, вже з середи 21 червня новоприбулі офіцери розпочали активну підготовку –  три академічні «пари» на день і чотири години самопідготовки після обіду, так би мовити, для засвоєння отриманого матеріалу.  Третина загального часу новоприбулі офіцери присвятять військовій підготовці – інженерній, тактичній, стрілецькій, РХБЗ, тактичний медицині та іншим дисциплінам, включаючи «освіження» в пам’яті військових статутів, що важливо для військової людини.

Але головна частина навчання припадатиме на професійну підготовку, роботу на техніці, виконання нормативів.   

-  Вони у нас за фахом  – зв’язківці,  фахівці автоматизованих систем управління або програмісти математичного забезпечення. Спочатку працюватимуть на техніці, яка розгорнута  в класах, а потім – знову на полігоні, з виконанням нормативів. Завершиться цей процес підготовки складанням комплексного випускного іспиту, який дозволить перевірити засвоєння всіх дисциплін, - додає полковник В’ячеслав Пестряк.

НЕТИПОВІ ПРИЗОВНИКИ

Зранку у вівторок одна із найбільших аудиторій Військового інституту телекомунікацій та інформатизації заповнилася людьми у цивільному, які, де-факто, вже не були цивільними людьми.

В перервах між «паперовою роботою» – заповненням анкет, контрактів і форм, фотографуванням «на посвідчення» – спілкуємося з офіцерами Збройних Сил, вже без зайвого додатку «запасу».

 - Для мене цей призов не був несподіваним. Від початку було зрозуміло, що в країні – складна ситуація, і хлопцям на Сході потрібна допомога, – ділиться думками високий чолов’яга на ім’я Сергій.

- Але ж ви розумієте, що призвані офіцери не будуть направлятися в АТО? – уточнюємо ми.

- Так, це відомо. Але ж це можливо, чи не так? За добровільним поданням можна написати рапорт і піти в АТО…

- Тобто, ви не виключаєте, що у майбутньому укладатимете контракт? Ви хто за освітою?

- Взагалі-то – економіст. На зв'язок пішов, можна сказати, добровільно, адже був вибір між різними спеціальностями. Контракту не виключаю, але подивлюся спочатку, якою є взагалі ситуація в українській армії. Таких як я, які думають про контракт, особисто знаю три-чотири людини, які разом зі мною призивалися через Дніпровський військкомат Києва.

Нашу увагу привертає кремезний хлопець з явно «не слов’янською» зовнішністю. 

«What is your name?», – напевно, це запитання англійською просто читалося в наших очах.

- Та розмовляйте вже українською. Або російською. Я місцевий – каже смуглявий хлопець. – Бен. Можна – Веньямін. Точніше – Бенжамін. Але імя не українське, відрекомендувався він з посмішкою.

- Звідки таке ім'я?

- Ім'я, як і зовнішність – це завдяки батьку й мамі. Батько в мене з Конго, навчався в Україні. Я тут живу постійно, одружений, дружина чекає на дитину, хвилюється за мене.

- Але ж можна лише уявити, скільки й яких ярликів «американського», нігерійського або будь-якого іншого найманця на вас навішає російська пропаганда…

- Буде смішно. В Конго повертатися не збираюся, хіба що у складі миротворчого контингенту. Тож хай заспокояться.

- Ви хто за фахом?

- Я по зв’язку, закінчив національний авіаційний університет. Але у цивільному житті за спеціальністю – бармен. Чи збираюся на контракт? Дайте спочатку звикнутися з думкою про військову службу…

Проходимо вздовж строю. Коротке опитування – для всіх без винятку призов був несподіваною новиною, але ніхто навіть не намагався його уникнути.

 - Ви всі зв’язківці? – питаємо.

 - Ні не всі. Я – зв’язківець. Я – програміст. Я – інженер. Я – керівник проекту, - лунають голоси…

- А я – з КБ «Південне» – говорить інтелігентний чоловік в окулярах. І відрекомендувався, – Гліб.

- Як же вас відпустили?

- Як-як… З труднощами. Адже я на керівній посаді – начальник сектору. В підпорядкуванні близько 20 чоловік. І роботи дуже багато…

У другому ряді строю прямо на камеру щиро посміхається чорнявий чоловік.

- Я,  каже, -  найбільш незахищена верства населення… Приватний підприємець. Тож всі ваші розмови про те, що середню зарплату зберігатимуть на попередньому місці, на мене не розповсюджуються.

- Якщо в Законі та Кодексі про працю таке положення прописано, значить, отримаєте, разом з офіцерським окладом. Держава ж гарантує, – заперечуємо ми.

- Та у вашого міністерства грошей не вистачить на мене, – продовжує він посміхатися…

Як Укрінформу підтвердили в Головному управлінні персоналу Збройних Сил України, план призову офіцерів запасу за станом на 20 червня виконано у повному обсязі та без суттєвих порушень.

- Все відбулося без пригод, призвані офіцери прибули для тримісячної допідготовки. Ми уважно проаналізуємо набутий досвід роботи з офіцерами запасу, їх допідготовки та подальшого використання. Цей досвід буде використовуватися у майбутньому, якщо знову виникатиме необхідність у цій категорії військовослужбовців, – прокоментував ситуацію начальник Управління кадрового забезпечення офіцерським складом ЗС України полковник Марк Андрусяк.

…Коли офіцери отримували та примірювали нові однострої, роздивлялися їх із цікавістю – в «їхні часи», коли вони отримували лейтенантські погони на військових кафедрах, такої форми ще не було. Та й армії української, якою вона зараз постає перед країною і світом, на той час не було. Зараз є. І присутність в її лавах призваних із запасу офіцерів – ще одне підтвердження цієї тези. Адже у військо прийшли не просто офіцери – прийшли представники громадянського суспільства, яким доведеться будувати власну українську армію власними руками, і нести потім цей досвід по життю. Їх знайомство, офіцерів і армії, лише розпочалося. Тож хай воно буде щасливим.

Дмитро Шкурко, Київ

На першому фото: офіцери запасу - перші кроки у Збройних Силах 

Фото автора