Закон про мовні квоти на ТБ - перший крок: маленький, але найважливіший

Закон про мовні квоти на ТБ - перший крок: маленький, але найважливіший

Аналітика
2058
Ukrinform
Що Верховна Рада гарантувала законом про 75% української мови на українському телебаченні і чого не змогла

Верховна Рада ухвалила в другому читанні і в цілому внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації. «За» проголосували 269 депутатів.

Отже, переважання української мови на українському телебаченні тепер є законом. Якщо, звісно, Президент його підпише, утім, він вже пообіцяв це зробити.

У такій справі, як українізація українського телебачення, перший крок є найважливішим. Однозначно, він вже зроблений. Далі буде легше, бо йдеться не просто про ухвалення потрібного закону, який ще невідомо як виконуватиметься. Йдеться про продемонстровану рішучість української держави повернути собі, а точніше – відвоювати в Росії, українське телебачення. Звісно, ще багато чого буде змінено, виправлено, відкориговане, навіть послаблене і скасоване, однак норма у 75% - це, безумовно, незворотній процес, успішне закінчення якого лише питання часу. Утім, не тільки часу. Це ще залежить від нашої наполегливості і навіть непоступливості та впертості, коли закон буде впроваджуватися в життя, і коли його удосконалюватимуть. «Нашої» - це не тільки про владу, а й про все суспільство. Навіть більше: саме суспільство має докласти найбільше зусиль, щоб проблема відсутності якісного україномовного інформаційного та художнього продукту на українському телебаченні була повністю вирішена в якомога коротший історичний час. Затягувати це діло, маючи агресивного і сильного сусіда, котрий поки що переважає нас на нашому ж телепросторі, смертельно небезпечно для майбутнього України.

Першою реакцією на ухвалення закону з Укрінформом також поділилися:

Ірина Бекешкіна, соціолог, директор фонду «Демократичні ініціативи»:

«Цілком адекватне рішення»

Цілком адекватне рішення в руслі тенденції: поступово, але якомога далі відриватися від Росії, в тому числі - в культурному просторі.

Відсоток української мови буде такий, як передбачено законом. Більшим він точно не буде.

Російськомовні громадяни поставляться до закону негативно. Але є досвід: ще на початку 90-х рр., коли закрили російські телеканали, спочатку було дуже багато обурення, а потім звикли. Хто дуже хотів, щоб у нього залишилось все, як було (меншість) – поставив супутникові антени.

Сергій Оснач, член Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури України:

«Треба змінювати концептуальне бачення українського телепродукту»

У законі є плюси, але є й багато мінусів і незрозумілих, з огляду на війну з Росією, компромісів. Приміром, дублювання українською іноземних фільмів - безумовний плюс. Але водночас російськомовні фільми, вироблені в Україні і фільми радянського виробництва можна не дублювати.

Питання викликає перехідний період в один рік, протягом якого телеканали власний російськомовний продукт можуть зараховувати до україномовної квоти. Виходить, у перший рік дії закону взагалі нічого не зміниться. Зараз українські канали знімають нові серіали російською мовою з сюжетами, подібними до російських, інколи навіть з російськими акторами. Закон це не змінює. Тож проблема значно глобальніша, і її вирішення неможливе лише законом про телемовлення. Треба змінювати концептуальне бачення українського телепродукту. Закон дозволяє використовувати в програмах іншомовні репліки. Це велика умовність. Наприклад, той самий Ганапольський може вести передачу двома мовами, а на усю критику відповідати посиланням на дозвіл реплік. Програми часто будуть двомовними. Диктор буде вести українською, а учасники говоритимуть хто українською, хто російською. Тож більшість передач суспільно-політичного характеру матимуть велику частку російськомовного ефіру, і юридично це не буде порушенням закону.

Загалом, думка стосовно закону двояка: це ще не остаточна перемога, лише маленький крок вперед.

Що далі? Громадські активісти вимагатимуть ухвалення повноцінного закону про мову, який вже давненько лежить у Верховній Раді (номер 5670). Він захищатиме права громадян на українську мову в різних сферах життя і потрібен для врегулювання згаданих мінусів закону про квоти на ТБ. Поки що складається враження, що українські телемагнати просто забезпечили собі рік спокійного життя.

Олесь Доній, політик та громадський діяч:

«Населення піддається поступовій освіті»

Питання взаємодії української і російської мови на території України – не лише конкуренція, а й питання виживання українського народу і української держави. Тому українські квоти на телебаченні і радіомовленні треба тільки вітати.

Чи буде чинитися спротив? У 90-х рр. українська мова достатньо легко і безтурботно починала поширюватися на телебаченні і радіо. Але тоді Росія задіяла фінансовий ресурс у стосунках з власниками і топ-менеджментом телеканалів і радіомовлення, просуваючи російську мову. Певний спротив від топ-менеджменту і власників телевізійних каналів може бути. Але як засвідчив досвід з попереднім квотуванням, у нас достатньо і україномовного продукту для телеканалів і радіоканалів, і готового його сприймати населення. Так, частина населення не відразу буде готова. Російськомовні програми часто користуються більшим попитом. Але так само зрозуміло, що держава повинна вести системну гуманітарну політику і населення піддається поступовій освіті. Завдання держави такою освітою займатись.

Олексій Курінний, експерт Центру з міжнародного захисту прав людини НаУКМА:

«Вже готуються правки до цього закону»

Закон важливий, злободенний, але половинчастий. Фактично, він є необхідним мінімумом, бо лише частково покращує ситуацію з українською мовою на телебаченні. Насамперед через те, що повністю буде введений в дію лише через рік і чотири місяці. Лише тоді канали обиратимуть, що лишати в тих 25%, відведених на іншомовний ефір. Зрештою, ми не отримаємо усіх 75% україномовного контенту. За даними групи «Відсіч» (громадський суспільно-політичний рух), наразі в ефірах телеканалів української мови близько 20,8%. З урахуванням ухвалених норм цей показник зросте до 40 – 50%, але 75% не буде.

Неформально вже готуються правки до цього закону. Зокрема, я пропонував Верховній Раді 1) замінити щотижневий моніторинг на щоденний; 2) врегулювати питання «мовної шизофренії» - російськомовного ефіру, що прирівнюється до ефіру державною мовою; 3) на початку ефіру дикторам рекомендувати учасникам передачі висловлюватись українською мовою.

Олександр Кочетков, політолог:

«Україномовні квоти - одна із складових політики «патріотизації» влади»

Давно треба було ухвалити такий закон. На мою думку, жодних проблем з його реалізацією не має виникнути. Просто керівникам компаній теле- та радіомовлення треба дати команду перейти на українську. Можуть виникнути лише несуттєві організаційні проблеми, але загалом закон буде впроваджуватися спокійно.

Україномовні квоти - одна із складових політики «патріотизації» влади, яку нині намагається проводити Президент Порошенко. Санкції проти російських інтернет-ресурсів «ВКонтактє», «Однокласники» та «Яндекс» - в руслі цієї політики. Президент хоче бути рішучим патріотом. Росію сприймають як інформаційного агресора не лише в Україні, а і в США, і в країнах Європи. Крім того, Президент думає про вибори. Його плани балотуватися на другий термін не викликають здивувань, і під час передвиборчої кампанії він має намір спиратися на патріотичні кола суспільства.

Микола Романюк, Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-