18 травня. Пам’ятні дати

18.05.2017 08:00 3497

Сьогодні Україна відзначає День боротьби за права кримськотатарського народу та вшановує жертв депортації кримських татар 1944 року.

Депортація кримських татар розпочалася 18 травня 1944 року о 3 годині ранку й тривала до початку червня (перша і найбільша хвиля закінчилася 20 травня). Офіційною підставою для депортації кримськотатарського народу стала таємна постанова Державного комітету оборони № 5859 сс «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висувалися претензії у начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму гітлерівськими військами. Без сумніву, був здійснений акт гено- і етноциду, про що свідчать звинувачення цілого народу в державній зраді та застосування принципу колективної відповідальності. За офіційними даними (так звані числа Лаврентія Берії) було депортовано 183 144 тисячі кримських татар; за татарськими джерелами – 228 500, з яких упродовж першого півтора року померло близько 110 тисяч осіб. В каральній операції брали участь 32 тисячі співробітників НКВС. Людям на збори давалося від декількох хвилин до півгодини, з собою дозволялося взяти особисті речі, провізію, посуд та побутовий інвентар. Зрозуміло, що більшість майна залишилася і була конфіскована державою. Переважна частина депортованих була направлена на спецпоселення до Узбекистану, частина – до ГУЛАГу, а ще частина – для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну. Депортація була одним із засобів «детатаризації» Криму. Іншими засобами були знищення культурних та історичних пам’яток, заміна історичних назв місцевостей новими на зразок «Совєтский», «Первомайск», «Красногвардейск» тощо. До Криму заселялися вихідці з Росії та інших республік. За повоєнний період кількість населення у Криму збільшилося майже в 10 разів. Сталінська політика щодо кримських татар не була чимось новим. Як відомо, захоплення 1783 року Криму Росією призвело до великого занепаду культурного життя на півострові: по-варварському було спалено багато давніх рукописів, зруйновано чимало архітектурних пам’яток. Саме тоді розпочалося перше заселення Криму росіянами, чужоземними колоністами, міцніла брутальна русифікаторська політика. Після переведення Криму до складу УРСР (1954) у 1956 році було видано указ (неопублікований) про реабілітацію кримських татар, але практично без права повернення на батьківщину до Криму. Масове повернення на батьківщину кримських татар почалося лише наприкінці 80-х років. Здавалося, що нарешті, попри побутові труднощі, настав мир і можна спокійно і вільно жити на рідній землі, але знову кримська земля стала об’єктом зазіхань Росії, а кримські татари піддалися (і піддаються) нечуваним з часів Сталіна репресіям. Враховуючи, що через сімдесят років після депортації внаслідок дій тоталітарного режиму колишнього СРСР кримськотатарський народ знову постав перед загрозою дискримінації на рідній землі, а також з метою підтримки боротьби громадян України – кримських татар за реалізацію своїх прав як представників корінного народу Указом Президента від 16 травня 2014 року, і був встановлений День боротьби за права кримськотатарського народу.

Сьогодні, у третій четвер травня, українці вже традиційно святкують День вишиванки. Цей День не є офіційним, але відзначають його не тільки в Україні, але й за її межами – українці та всі прихильні до нас та до нашої культури люди. Акція бере початок з ініціативи студентської молоді факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. У 2006 році вони запропонували один день року присвятити українській вишитій сорочці. Можна сказати, що свято існувало й відзначалося у вузькому колі, але у 2014 році воно вийшло не тільки за межі гуртка свідомого українського студентства, але й за межі самої України. Українська вишиванка, нарівні з українською писанкою є одним із яскравих символів української культури. До того ж, одягаючи вишиту сорочку, демонструєш не тільки її красу й унікальність, але й засвідчуєш свою приналежність до віковічної української культурної традиції. Третій четвер травня обраний не випадково. Засновники акції наполягають на тому, аби День вишиванки припадав саме на будень, а не на вихідний, наголошуючи, що вишиванка – органічна складова життя та культури українців, а не вкритий нафталіном артефакт.

Разом з тим, сьогодні Міжнародний день музеїв. Заснований на ХІ Генеральній конференції Міжнародної ради музеїв (ІСОМ) і відзначається з 1978 року. Цьогорічна тема Міжнародного дня музеїв – «Музеї і суперечна історія: говоримо про складне в музеях». У Міжнародний день музеїв майже всі музеї світу відкривають двері на безплатний вхід для всіх охочих. Крім того, 1997 року, з’явилася ідея «Ночі музеїв», коли музеї працюють упродовж ночі, залучаючи, таким чином, молодь і руйнуючи при цьому її дещо скептичне ставлення щодо роботи музейних закладів. Минулого року у цій акції взяли участь 35 тис. музеїв зі 145 країн світу.

Ювілеї дня:

145 років від дня народження Бертрана Рассела (1872–1970), англійського філософа, математика, логіка, громадського діяча, лауреата Нобелівської премії з літератури (1950). Засновник філософії логічного аналізу. Міжнародне визнання Расселу принесла книга «Принципи математики» (1903), у якій він дійшов висновку, що математика і формальна логіка ідентичні і що вся математика будується лише на декількох принципах. Оцінюючи наукову та літературну діяльність Рассела, критики наголошують, що великий філософ був у той же час досить суперечливою політичною фігурою, якою він, вірогідно, й залишиться в історії. В рецензії на другий том автобіографії Рассела англійський критик Майкл Холройд у 1968 році писав, що Рассел – «одне із самих надзвичайних явищ нашого століття… його життєвий шлях зітканий із дивовижних парадоксів». Багато хто з сучасників Рассела, включно з американським філософом Ірвіном Едманом, порівнювали його – волелюбця та іконоборця – з Вольтером. Він прожив дев’яносто вісім років, був п’ять разів одружений. Написав понад сорок книг з філософії, математики, атомної фізики, етики, соціології, історії, релігії та політики. В філософії був спочатку ідеалістом, але одного чудового дня («за п’ятнадцять хвилин», як він сам згадував) перейшов до матеріалізму. Організував Кампанію за ядерне роззброєння. Наприкінці життя казав про себе: «У мене ліберально-анархістський, лівий і скептично-антирелігійний характер думання».

125 років від дня народження Костянтина Володимировича Піскорського (1892–1922), українського живописця. Автор акварельних робіт: «Пливе човен, води повен», «Катерина», «Козак Мамай», «Україна пригноблена», «Захід сонця», «Скорбота», «Пекло», «Рай», «Букет змій», «Ліс» (досить часто Піскорського порівнювали з Миколою Реріхом або Чюрльонісом). Прожив дуже коротке життя – 29 років. Як художник працював лише 5 років, але за цей короткий строк пройшов шлях, який інші проходять десятиліттями. Навчався в Казанському та Київському університетах; за фахом юрист (мріяв стати адвокатом), утім довелося працювати службовцем в одному з київських банків. Потім була війна, служба в армії (саме там відбулось, як це не дивно, становлення Піскорського як художника), навчання у Георгія Нарбута (лише рік, але який!), голодні повоєнні роки, життя і праця учителем у селі Совки під Києвом. У нього був вроджений талант педагога. Він не лише викладав, але й із задоволенням читав лекції з історії та літератури. Ввечері до школи йшли дорослі – вчитель організував гурток співу, ставив вистави. Діти із захопленням малювали, а Піскорський писав потім до тих малюнків вірші та статті. Крім того, він організував товариство «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка, випуск рукописного журналу «Вісті». Таким чином він долучав селян до світової культури. Якщо врахувати той факт, що тоді в селі не було ні підручників, ні газет, ні журналів, то видання такого журналу було для сільських дітей справжнім «вікном у Європу». В грудні 1921 року члени комісії Відділу народної освіти, перевіряючи роботу школи і побачивши малюнки школярів, зацікавились системою викладання Піскорського. Йому запропонували стати інструктором у справах викладання образотворчого мистецтва. Від посади він відмовився, а премію у вигляді альбомів, фарб і олівців із радістю прийняв – на той час це був королівський подарунок. Досить часто Піскорський возив дітей на екскурсії до Києва (переважно в музеї, або ходив із дітьми малювати пам’ятники старовинної архітектури). Під час однієї з таких екскурсій у лютому 1922 року митець захворів на тиф. За декілька тижнів помер, не доживши двох місяців до свого 30-ліття. Його поховали в Києві поблизу Аскольдової могили. Під час Другої світової війни могилу зруйнували, а після війни цвинтар знесли. Дружина художника, залишившись із двома малими дітьми, після смерті чоловіка дуже бідувала. Їхній старший син Володимир загинув під час війни. Йому був лише 21 рік. Дочка Зінаїда Костянтинівна Піскорська стала музейним працівником і зробила чимало для збереження, а потім і для популяризації унікальної творчої спадщини свого батька.

97 років від дня народження Івана Павла ІІ (Кароль Войтила; 1920-2005), Папи Римського, одного із найяскравіших релігійних діячів і впливових лідерів ХХ століття, миротворця, богослова, поета, філософа, святого Католицької церкви. Іоанн  Павло ІІ був легендарною постаттю. Він не лише став першим Папою Римським неіталійського походження за останні 445 років, одним із наймолодших понтифіків за всю історію церкви і першим Папою слов’янського походження. Він став першим Папою, який переступив поріг юдейської синагоги і мусульманської мечеті. У 2001 році він уперше, починаючи з часу розколу християнської церкви на православну і католицьку в 1054 році, відвідав православну Грецію. Загалом він здійснив понад 200 пастирських поїздок, в том числі й 104 закордонні подорожі. Найчастіше він відвідував Польщу, США і Францію, а також Іспанію і Мексику. Побував Іоанн Павло ІІ і в Україні (червень 2001). Перше, що він зробив, зійшовши з трапу літака – став на коліно й поцілував українську землю, розстелену на білій тканині. Він цитував Шевченка і Сковороду, молився в церкві на Аскольдовій могилі, жартував і благословляв люд на стадіоні «Чайка». Для багатьох вірних то була незабутня зустріч.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-