25 березня. Пам’ятні дати

25 березня. Пам’ятні дати

2131
Ukrinform
Сьогодні Служба безпеки України відзначає 25-річчя від дня створення

Після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України одразу постало питання про ліквідацію в республіці радянської системи органів державної безпеки і створення нових державних інституцій, покликаних захистити її суверенітет та вирішувати інші завдання у сфері забезпечення національної безпеки. Одним із перших кроків на цьому шляху стало створення комісії з розроблення Концепції органів державної безпеки України. Враховуючи її напрацювання, а також роботу Комісії Верховної Ради по реорганізації органів державної безпеки, 20 вересня 1991 року парламент ухвалив постанову «Про створення Служби національної безпеки України» (СНБ України). На початковому етапі побудови цього органу було призначено керівництво Служби та її основних структурних підрозділів. Протягом вересня 1991 року – лютого 1992 року розроблено і затверджено штати підрозділів центрального апарату Служби, регіональних органів, органів військової контррозвідки та Інституту підготовки кадрів СНБ України. Далі розпочалося комплектування їх особового складу, який прийняв присягу на вірність Українському народу. 25 березня 1992 року, 25 років тому, Верховна Рада прийняла Закон «Про Службу безпеки України», і подальша розбудова Служби відбувалась на достатньо чіткому правовому підґрунті. За ці роки Служба Безпеки України зазнала чимало змін і трансформацій, іноді не в кращий бік, але події останнього часу – Революція Гідності та російська агресія на сході нашої країни внесли свої корективи в роботу цієї структури. Нові виклики, які повстали перед країною, спонукають СБУ до реформування, максимальної мобілізації сил та ресурсів, пошуку шляхів вирішення надзвичайно складних задач сьогодення і ретельної підготовки до дня завтрашнього. За три роки бойових дій 21 співробітник СБУ загинув в зоні АТО, віддавши життя за незалежність батьківщини. Близько 90% загиблих – співробітники спецпідрозділу «Альфа». Сьогоднішній День відзначається згідно з Указом Президента від 22 березня 2001 року.

Разом з тим, сьогодні світове співтовариство проводить акцію «Година Землі», яка щороку в останню суботу березня об’єднує всіх, кому небайдуже майбутнє планети. О 20:30 мільйони людей по всьому світу на годину символічно вимикають світло в домівках та на робочих місцях, беручи на себе зобов’язання піклуватися про природу щодня. «Година Землі» була започаткована в Сіднеї (Австралія) у 2007 році, тоді понад 2 млн приватних будинків та організацій одночасно вимкнули світло на одну годину. Вже через рік до цієї ініціативи долучилися понад 100 мільйонів людей у 35 країнах світу. Україна приєдналася до всесвітньої кампанії у 2009 році, того року до «Години Землі» долучилися 16 міст та містечок. У 2016 році вже понад 75 міст нашої країни разом зі столицею приєдналися до світової спільноти, вимкнувши світло на відомих спорудах та закликавши жителів до активних дій за майбутнє Землі. Серед відомих українських споруд та пам’яток, які опинилися на одну годину у темряві - Хрещатик, Софійський та Михайлівський собори, Києво-Печерська лавра у Києві, Театр опери та балету в Одесі, Свято-Успенський собор в Полтаві, Тернопільський та Луцький замки та багато інших.

Ювілеї дня:

150 років від дня народження Гутсона Борглума (1867-1941), американського скульптора данського походження. Автор всесвітньо відомого барельєфу з зображенням чотирьох президентів США, висіченого у горах Блек-Хіллз.

150 років від дня народження Артуро Тосканіні (1867-1957), італійського диригента. Один із найвидатніших диригентів ХХ століття. Був головним диригентом театру «Ла Скала» в Мілані (1898–1903, 1906–1908, 1921–1929), «Метрополітен-опера» у Нью-Йорку та Нью-Йоркського філармонійного оркестру. Очолював літні оперні сезони в Буенос-Айресі. Диригував прем’єрами опер «Паяци» Леонкавалло (1892), «Богема» Пуччіні (1896); вперше в Італії виконав 6-у симфонію Чайковського, а в США – «Бориса Годунова». Диригентська діяльність Тосканіні тривала майже 70 років. Маестро відзначався надзвичайно яскравим артистичним темпераментом, феноменальною музичною пам’яттю (диригував без нот); точним відтворенням авторського задуму. У Тосканіні був дивовижний дар перетворювати навіть досить сумнівну музику в шедевр. А ще маестро вирізнявся надзвичайно імпульсивним, запальним характером. Догодити йому було вкрай важко, а фальшиво взята нота доводила його до шаленства. Протягом досить довгого життя Артуро Тосканіні довелося працювати з величезною кількістю музикантів – геніальних, визначних, просто талановитих, але ніхто на нього не справив жодного враження за винятком киянина Володимира Горовиця з яким вони працювали над записом Другого фортепіанного концерту Брамса і Першого фортепіанного концерту Чайковського за участю Симфонічного оркестру NBC. З Горовицем, якого небезпідставно називають «королем королів піанізму» Тосканіні навіть потоваришував; у 1933 році Горовиць одружився з його молодшою дочкою Вандою. Помер Артуро Тосканіні в США, але похований у сімейному склепі на батьківщині, в Італії.

95 років від дня народження Ейлін Форд (1922–2014), засновниці модельного агентства Ford Models – одного із найвідоміших у світі. Ейлін Форд заснувала Ford Models у 1946 році разом із чоловіком Джеррі Фордом. Упродовж тривалого часу вони були монополістами на модельному ринку Нью-Йорка. У 70-х роках минулого століття Ford Models стало одним із найбільших агентств світу. Воно мало численні відділення у Чикаго, Маямі, Феніксі та багатьох інших містах поза межами США. У ньому починали свою кар’єру Наомі Кемпбелл, Періс Хілтон, Ліндсей Лохан, Крістін Терлінгтон, Брук Шилдс.

75 років від дня народження Арети Франклін (1942), американської співачки у стилях ритм-енд-блюз, соул і госпел. Найбільшого успіху зажила у 2-ій половині 1960-их і на початку 1970-их років. Завдяки надзвичайно гнучкому і сильному вокалу її часто називають королевою соулу або Леді Соул. 3 січня 1987 року вона стала першою жінкою, чиє ім’я було занесено в Зал слави рок-н-ролу. В листопаді 2008 року журнал Rolling Stone проголосив її найвидатнішою співачкою в історії. Неодноразова володарка «Греммі», нагороджена Президентською медаллю Свободи.

70 років від дня народження сера Елтона Джона (1947), британського музиканта, співака, композитора. Удостоєний престижної американської премії Центру мистецтв ім. Джона Кеннеді (2004), премії «Греммі» (1986, 1991, 1994, 1997, 2000). Засновник Фонду по боротьбі зі СНІДом (1993). Почесний доктор Королівської академії музики (2002). Завдяки українському мільйонерові Вікторові Пінчуку та його дружині Олені, співак неодноразово приїздив в Україну. З подружжям Пінчуків британець давно товаришує, зокрема підтримує фінансово фонд Олени Пінчук «АнтиСНІД». У 2009 році Елтон Джон разом зі своїм партнером Девідом Фернішем хотів навіть усиновити хлопчика з одного з українських інтернатів, але тодішня українська влада не дала на це дозволу. Це сьогодні сер Елтон Джон – респектабельний британський мільйонер, поважний чоловік, зразковий татусь і шановний митець. Але в часи буремної рок-н-рольної юності він таким зовсім не був. Він був як усі, й пройшов через усі закапелки лабіринту випробувань сучасного маскульту. Дивно, але він вижив на противагу багатьом іншим, які або самі вкоротили собі віку за допомогою купи наркотиків, алкоголю і незахищеного сексу, або були вбиті побічним продуктом слави – психами-фанатиками. «Пролітаючи іноді над Альпами, я думаю, що снігові вершини – це весь той кокаїн, який я винюхав», - розмірковує співак. Єдина залежність, яка його оминула (чи він її?) – азартні ігри. Все інше він спробував і навіть по вуха об’ївся. Але йому поталанило і тепер він докладає чимало зусиль задля того, аби в подібну пастку не потрапили інші. Елтону Джону вдалося не тільки вижити, але й не втратити після всього себе – сьогодні він так само непередбачуваний, зворушливий, дивакуватий, рок-н-рольний, одним словом – живий – на відміну від багатьох нинішніх пластикових кумирів епохи. А ще Елтон Джон –  один із останніх великих представників покоління 80-90-х, людина з того далекого блаженного минулого, коли були ще живі Фредді Мерк’юрі та принцеса Діана, Версаче і Джексон, коли можна було говорити будь-що, не зважаючи на політкоректність і не боятися чергового кривавого теракту, коли позаду була холодна війна, а що буде попереду, про те ніхто й гадки не мав… Пісні Елтона Джона – звуковий символ тих відносно щасливих часів. «Що кажуть люди, коли дивляться на мене? Окуляри, гомосексуальна орієнтація, футбольний клуб «Уотфорд», постійні істерики і купа квітів. Але взагалі-то я музикальний феномен, чули про таке?» (Елтон Джон)

Роковини смерті:

Цього дня 1999 року в автомобільній аварії загинув В’ячеслав Чорновіл (1937-1999), відомий український політик, журналіст, дисидент, лідер Народного Руху України. Трагедія сталася на 5-му кілометрі автотраси Бориспіль-Золотоноша, коли Toyota Чорновола врізалася в КамАЗ із причепом, що розвертався посеред шосе. В’ячеслав Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули на місці, а прес-секретаря лідера НРУ Дмитра Понамарчука госпіталізували з важкими травмами до лікарні. Відтоді минуло 18 років, але ясності й чітких відповідей у цій історії не побільшало. Офіційна версія – нещасний випадок, а версія народна, якої дотримуються прихильники Чорновола та його син Тарас – політичне вбивство напередодні майбутніх президентських виборів. Наступного дня після аварії, тодішній очільник МЗС Юрій Кравченко заявив, що аварія на бориспільському шосе – нещасний випадок і що жодної іншої версії слідство не розглядатиме. Міністр, навіть, не став чекати офіційних висновків фахівців. Невдовзі від серцевого нападу несподівано помер головний свідок – один із трьох пасажирів «КамАЗу», Іван Шолом. Водія КАМАЗу Володимира Куделю спочатку засудили – слідство встановило, що він скоїв злочин – ДТП з тяжкими наслідками, але незабаром відпустили за амністією. У ЗМІ неодноразово з’являлася інформація про його смерть, але це були лише чутки – Куделя живий, щоправда, змушений був змінити місце проживання. Вже у червні 1999 року справа про загибель В’ячеслава Чорновола була закрита, але це не означало, що у справі поставлено крапку. Слідчі дії розпочиналися й припинялися декілька разів: у 2001 році, у 2005, в серпні 2006 року. У червні 2011 року з дозволу Тараса Чорновола відбулась навіть ексгумація тіла його батька, але світло на загадкову смерть політика так і не пролилось. І, зрештою, в березні 2012 року Бориспільський суд Київської області розпочав судове слухання у справі загибелі В’ячеслава Чорновола, а 21 січня 2014 закрив справу, визнавши аварію нещасним випадком. Нинішній очільник Генпрокуратури Юрій Луценко запевняє, що Генпрокуратура візьметься за справу загибелі Чорновола одразу, як тільки закінчить зі справами екс-президента Януковича та Майдану. 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-