16 березня. Пам’ятні дати

16 березня. Пам’ятні дати

1235
Ukrinform
Сьогодні виповнюється 100 років від дня заснування «Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка». 

16 березня 1917 року військова нарада на чолі з полковником Павлом Волошиним заснувала українську військове товариство – «Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка», що мало на меті українізацію військових частин, та створення українського збройного війська. Ініціатором створення Клубу був відомий харківський адвокат Микола Міхновський - лідер Української партії самостійників-соціалістів. Протягом тижня він організував реєстрацію товариства та офіційне відкриття із правом створювати філії на всій території України. У пункті 3 статуту Клубу, який уклали Міхновський разом зі своїм помічником Леонідом Ганом, було визначено його мету: «гуртувати в одній сім’ї вояків, лікарів і військових урядовців української народності». Головне завдання Клубу полягало в ідеологічній частині організації національного руху серед війська Російської імперії. «Полуботковці» розгорнули пропагандистську роботу, закликаючи військових-українців єднатись. «Товариші браття! Не даймо України нікому! Полита кров’ю славних козаків-запоріжців, вкрита в цю війну горами нашого трупу – нехай встане вона до свойого життя! Товариші українці! Єднайтеся у свої українські гуртки! Єднайтеся з думкою про волю України, про її козацьку силу!» – говорилося у відозві до вояків-українців. Вживалися також заходи щодо організації першого українського військового формування – полку ім. Богдана Хмельницького. Першими вступили до полку (одразу після наради) сотник Леонід Ган і відомий український актор Микола Садовський. За прикладом Києва військові клуби були створені по всій Україні. Міхновський разом із побратимами-полуботківцями вважав, що військовий рух необхідно використати для створення національної армії, яка зможе стати головною запорукою самостійності України, але соціалістична більшість у Центральній Раді дивилася на це по-іншому – політики мали на меті взагалі позбутися армії й замінити її народною міліцією. Подальші події, зокрема збройна агресія Росії проти України, показали, що рацію мав саме Міхновський, але було вже пізно. 

Події дня:

215 років тому (1802) Актом конгресу була заснована Військова академія США у Вест-Пойнті (шт. Нью-Йорк). Офіційне відкриття відбулося 4 липня 1802 року. Нині це один із найпрестижніших військово-навчальних закладів країни, найстаріша з п’яти військових академій США. На території академії, а це майже 65 кв. км., знаходиться і один із найстаріших музеїв Армії США, та й саме містечко, особливо його центральна частина – майже суцільний музей. Раніше на місці академії розташовувався Воєнний форт, збудований у 1778 році за наказом Джорджа Вашингтона. Проект був складений польським офіцером Тадеушем Костюшко. Головною метою форту було не пропустити кораблі британського флоту через Гудзон, тому через річку було протягнуто величезний ланцюг. Цей форт відіграв ключову роль у Війні за незалежність США. З 1976 року в Академії навчаються і жінки. Кількість студентів (кадетів) перевищує 4 тисячі. Студентом може стати кожен бажаючий у віці від 17 до 22 років, навчання триває 4 роки. Випускник отримує ступінь бакалавра і йому присвоюється звання молодшого лейтенанта; також він зобов’язаний прослужити в армії 5 років. Девіз Вест-Пойнту – «Обов’язок, Честь, Вітчизна».

Цього дня 2014 року в окупованому Росією Криму і місті Севастополь, в обхід діючого українського законодавства та законодавства Автономної Республіки Крим, відбувся так званий референдум, щодо статусу Криму. Згідно з офіційними російськими даними, 96,77 % мешканців Криму підтримало приєднання півострова до Росії, у Севастополі за приєднання до Росії проголосувало 95,6 відсотків містян. Референдум, організований проросійською владою Криму за силового тиску російських військових та воєнізованих «ополченців», а також за підтримки пропагандистських російських ЗМІ, став черговим етапом кремлівського плану з захоплення території України. Як відомо, референдум двічі переносили: спочатку була призначена дата 25 травня – саме тоді мали відбутися вибори президента України, потім на 30 березня. Зрештою зупинилися на 16 березня – Кремлю потрібно було якнайшвидше приєднати анексований півострів, видавши збройну окупацію за мирне всенародне волевиявлення. Бойкотувати референдум закликав лідер кримських татар Рефат Чубаров, підкреслюючи, що саме рішення про його проведення було ухвалене неправовим шляхом. Результати неконституційного референдуму були грубо сфальсифіковані, а вже через два дні, 18 березня 2014 року в Кремлі відбулось підписання так званого Договору про прийняття Республіки Крим до складу Російської Федерації. Більшість країн-членів ООН та інші міжнародні організації визнали інсценований окупантами фальсифікований кримський референдум нелегітимним.

Ювілеї дня:

230 років від дня народження Георга Сімона Ома (1787–1854), німецького фізика. Найважливіше відкриття Ома – основний закон електричного струму. Автор праць з акустики, кристалооптики. Встановив принцип сприйняття звуків вухом людини (акустичний закон Ома).

135 років від дня народження Христі (Христини Олексіївни) Алчевської (1882–1931), української письменниці, педагога, перекладача. Дочка Христини Данилівні Алчевської (український педагог, діяч народної освіти, послідовниця Костянтина Ушинського). Батько – Олексій Кирилович Алчевський був харківським купцем першої гільдії (промисловець, банкір), одним із найбагатших людей Російської імперії. Після закінчення гімназії вчилася в Парижі на жіночих курсах, згодом викладала французьку мову в харківських гімназіях. Літературну діяльність почала в 1903 році. Поезії Алчевської, що ввійшли до збірок «Туга за сонцем» (1907), «Сонце з-за хмар» (1910) та ін., пройняті ліричними та громадянськими мотивами. Їй належать також переклади творів Вольтера, Беранже, Гюго, Толстого. За свідченням самої поетеси, на її світогляд вплинули дві особи: Микола Міхновський – харківський адвокат, лідер Української партії самостійників-соціалістів (УНП) і Ольга Кобилянська. Вона підтримувала особисті стосунки й спілкувалася з Іваном Франком, Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським, Василем Стефаником, Федором Достоєвським. Після Жовтневого перевороту Христині Алчевській жилося досить сутужно, проте жодні утиски, замовчування й приниження з боку влади не зломили її духу. На схилі життя вона дозволила собі таку репліку: «Мене не викреслити при всьому бажанні з історії ніяк». Була дуже вродливою. Агатангел Кримський, досить скупий на компліменти і байдужий до жінок, казав про неї: «Христя – не панна, а казка».

85 років від дня народження Альбіни Миколаївни Дерюгіної (1932), українського тренера з художньої гімнастики, Героя України (2002), «сталевої леді» української художньої гімнастики. Працює в СДЮШ олімпійського резерву з художньої гімнастики, старший тренер, директор; головний тренер збірної команди України, член виконкому НОК України. Родом Альбіна Миколаївна з Макіївки, з багатодітної родини. Батько загинув на фронті за декілька місяців до закінчення Другої світової війни. На ноги дітей підіймала мати. Дерюгіна – випускниця Дніпропетровського технікуму фізичної культури; згодом закінчила Київський інститут фізичної культури. Але своєю справжньою вчителькою і наставницею Альбіна Дерюгіна вважає легендарну Валентину Савеліївну Зінченко, яка, власне, й заклала підвалини української художньої гімнастики. Дерюгіна працювала тренером у Київському політехнічному інституті, в ДСС «Спартак». З 1986 – президент Федерації художньої гімнастики. Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України. Суддя міжнародної категорії. Серед вихованок Альбіни Дерюгіної ціла плеяда всесвітньо відомих українських гімнасток: Олександра Тимошенко, Оксана Скалдіна, Ірина Дерюгіна, Тамара Єрофеєва, Ганна Безсонова, Наталя Годунко, Ганна Різатдінова. Не зважаючи на поважний вік, Альбіна Миколаївна й досі у чудовій формі: як фізичній, так і емоційній. Вона продовжує працювати, адже є фанатом художньої гімнастики. Ненавидить слово «стимул», вважаючи, що якщо ти націлений на результат і беззастережно відданий професії, то обов’язково досягнеш успіху. Новачкам радить не бути зверхніми: дослухатися до порад старших, але водночас не боятися авторитетів. І завжди рухатися вперед: попри час, вік, політичні режими, конфузи, чутки, плітки, успіхи чи поразки.

Роковини смерті:

60 років з дня смерті Константіна Бранкузі (Бринкуш; 1876–1957), французького і румунського скульптора-авангардиста, засновника абстрактної скульптури, найяскравішого представника паризької школи. Учень Оґюста Родена. Народився Константін Бринкуш у багатодітній селянській родині. З малих років підпрацьовував у купця-гончара. У вільну хвилину ліпив різні фігурки з глини, різьбив на дереві. Навчався в Школі красних мистецтв у Будапешті, але в публіки його роботи і творчі пошуки не викликали жодного інтересу. Тому, доведений майже до відчаю, у 1904 році Бринкуш добирається (мало не пішки) до Парижа – тодішньої світової столиці мистецтв. Там знайомиться з цікавими людьми, новими віяннями в царині скульптури. Декілька місяців працює асистентом у майстерні Родена, але згодом йде звідти, зауваживши, «що під великим розлогим деревом нічого не виросте». В Парижі він став усесвітньо відомим скульптором, його знали під дещо офранцуженим прізвищем Бранкузі (наголос на останньому складі). Він виключав зі своїх робіт усі реалістичні деталі, скорочуючи форми до найпростішої геометричної сутності, а також робив акцент на фактурі, надаючи перевагу гладко відполірованим поверхням каменя та метала чи шершавості грубо обтесаного, потрісканого дерева. Він часто підсилював фактурні ефекти контрастними протиставленнями, наприклад, виставляв гладку мармурову голову на подушці темного оксамиту або встановлював відполіровану до блиску металеву рибу на овальному дзеркальному постаменті. Бринкуша називали «Мондріаном скульптури», «генієм недосказаності». Сам митець не надто любив подібні титули, різні маніфести і теореми. «Не шукайте таємниць у моєму мистецтві. Я дарую вам чисту радість. Мої роботи зрозумілі навіть сліпому». З цим можна посперечатися, але без сумніву, його скульптури надзвичайно елегантні, гармонійно урівноважені та бездоганно витончені. Сьогодні вони знаходяться у провідних музеях світу, а також є окрасою багатьох приватних колекцій. Серед найвідоміших робіт майстра: «Поцілунок» (оригінал знаходиться у Центрі Помпіду), «Прометей», «Колона нескінченності», «Новонароджений», «Чаша Сократа», «Птах у просторі», «Риба», скандальний (і свого часу заборонений) «Портрет княгині Бібеску».

Перше фото: www.memory.gov.ua


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-