А навіщо нам свята? Знову про ідею В'ятровича

Аналітика 13.02.2017 10:30 2752

Той, хто взявся за урізання «законних днів відпочинку» у громадян, має знати – це вельми делікатна справа

От скажіть, навіщо нам потрібні свята? А точніше, задля чого національні й державні свята оголошуються вихідними днями? І для кого? Чи замислювалися ми над цим?

Зрозуміло, що традиція ця прийшла з давніх давен, коли задля участі в релігійних обрядах людей вивільняли від тяжкої повсякденної праці (здебільшого виконуваної не за власним бажанням). «Після нескінченної низки виснажливих 12-годинних робочих днів і холодних ночей у голоді й злиднях, - писав історик Роджер Осборн, - яскраве церковне свято здавалося справжнім щастям, короткостроковою екскурсією до Небесного Єрусалиму». Люди жили ліком днів – від свята до свята. Ними визначалися певні віхи року.

Неробочий святковий день (а особливо, коли йдеться про релігійне свято) сьогодні багато в чому відіграє ту саму роль – він дає змогу абстрагуватися від буденних проблем і суєти, зосередитися на помислах про вічне й високе. Свято має нести радість і спокій.

А ще свята – це елемент політики в сфері зайнятості. А надто, коли йдеться про найманих працівників, змушених відбувати час в офісах і цехах від дзвінка до дзвінка. Святкові неробочі дні для них - це додатковий бонус, розмаїття в монотонному плинові буднів і вихідних (яких завжди так не вистачає). Це, кажучи мовою економіки, елемент фізичного і емоційного відновлення людського ресурсу.

І нарешті, свята – це завжди ліки від депресії, особливо – осінньої. Колись, на одному міжнародному конгресі психологи прямо порадили законодавцям віддавати під свята найдепресивніші місяці – з листопада по лютий, коли так мало сонця і барв довкола.

Словом, той, хто взявся за урізання «законних днів відпочинку» у народу, має знати – це вельми делікатна справа.

А очільник Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович саме пропонує «урізати». По причині декомунізації (хоча, не зовсім зрозуміло, яким чином до комунізму прив`язане свято Трійці?). У своїй законодавчій ініціативі він запланував скоротити число святкових вихідних з 12 до 9.

Насамперед, під гільйотину потрапляють День міжнародної солідарності жінок 8 Березня, День міжнародної солідарності трудящих - 1, а також 2 травня та День перемоги - 9 травня.

Чесно кажучи, з цим давно треба було щось робити.

Але, як на мене, тоталітарний характер радянських свят полягав не тільки в їхній прокомуністичності. Відрізняло їх і те, що всі ці свята, за винятком хіба що Нового року, були геть заполітизованими – суцільні паради, демонстрації, урочисті збори партійно-господарського активу, програмні промови генсеків…

Наприкінці брежнєвської епохи кіптяву «Краткой истории ВКП(б)» змогло струсити з себе лише 8 Березня, яке з бойової зброї «Рози і Клари» перекувалося на гламурне свято мімози і подарункових дрібничок для жіноцтва. Скільки анекдотів про нього ходило тоді й скільки критикують його сьогодні – і антикомуністи, й націоналісти, й захисниці гендерної рівності!

Однак, була в цьому комуністичному святі одна штука, яку шкода втрачати. У молодших класах напередодні Жіночого дня ми всі малювали поштівки, аби привітати своїх матерів, вигадували вірші, вирізали лобзиками з фанери якісь дрібнички, а дівчата готували тістечка. У вихідний, коли не треба було стрімголов бігти до школи, дарували, пригощали, вітали своїх мам. Ті емоції не полишають і досі…

Тож «свято мам» не хотілося б втрачати, тим більше, що будь-які свята – насамперед мають бути зорієнтовані на дітей, а «мамине свято» – одне з тих, душевних, яких нам так не вистачає. Чи прив`язувати його до 8 березня? Та заради Бога, можна знайти будь-який інший день –скажімо, в перший понеділок березня чи квітня.

Зробити вихідним день народження Тараса Шевченка – гарна думка.

Але ж, знову таки, це свято має бути деполітизованим! Бо ж, згадайте, як ми його відзначаємо сьогодні? Обов`язковий офіціоз із покладанням квітів, урочисті збори «з нагоди», «суспільні читання» і «науково-практичні конференції», що є насправді тими таки зборами, тільки довшими й нуднішими, патетичні промови і «звернення до народу» очільників держави з закликами «шанувати титана».

Це з одного боку. А з іншого – мітинги протесту біля пам`ятника Кобзарю, з потовченими натовпом газонами, не менш тривалі промови головних опозиціонерів, заклики «Геть!». А потім - смолоскипні колони з бажаючих палити шини, побиті вікна в черговому російському банку, гнівні обіцянки N-ного «майдану». Все це, звичайно, справи потрібні. Але чи треба віддавати під них вихідний день? Вікна можна й по буднях бити, тим більше, що ті «сміливці» у своїй більшості навряд чи десь працюють…

Святкування Шевченківських днів цілком можливо перевести в зовсім іншу, демократичнішу тональність – робити це так, як відзначають дні народження Вашингтона, Лінкольна чи Колумба в Америці, Яна Гуса в Чехїі. Не як День ікони Шевченка, а як День людини Шевченка. Чом би не влаштувати костюмований фестиваль за участю героїв його творів, конкурс на кращу пісню на вірші поета в стилі реп чи рок, змагання митців за найкреативніший портрет Кобзаря, який би високим журі міг бути затверджений Брендом року…Та багато чого можна зробити, аби це було весело й цікаво, і не обмежувалося самим лише: «ворожою злою кров`ю волю окропіте…».

Дуже комунізованими у нас були травневі свята. Але от що дивно! Коли блукав Інтернетом, шукаючи цікавинки про свята в різних державах світу, помітив: день 1 травня таки відзначають! І ледь не в кожній європейській країні! Щоправда, не всюди як День солідарності трудящих. Здебільшого – це День праці. Або ж День весни. Або, як у Британії, просто – Мей Дей, корені якого сягають далеких кельтських віків…

Може видатися смішним: День праці й раптом – неробочий день! Але це тільки на перший погляд. Бо ж усі ми знаємо правило: найкращий відпочинок – це зміна сфери діяльності. Свято – це ж не обов`язково застілля з холодцем і пиятикою до посиніння. Це може бути праця на пленері – у саду, фарбування лав біля під`їзду, прибирання схилів Дніпра, парків, ботанічного саду. Усією громадою, з очільниками країни в перших лавах. Гарний міг би вийти хепінінг!

А можна перетворити цей день на Свято рідного міста, і хай кожне місто вирішує, чи це буде день народження Рішельє чи день відкриття Львівського метро.

Кілька слів про релігійні свята. На мою думку, нам не можна не рахуватися з тим, що наша держава – світська, і в ній присутні чимало віросповідань – і мусульмани, й іудеї, й представники багатьох християнських конфесій. А Різдво 7 січня, скоріш за все, навіть не релігійне, а вузькоконфесійне свято. Аби воно стало загальнонародним, його треба зробити більш світським, веселим, розрахованим на дітей і підлітків. І досить виголошувати роздратовані філіппіки з приводу дитячої каруселі, поставленої на різдвяно-новорічні свята «занадто близько до Софіївського собору».

І ще одне. Весь євроатлантичний світ відзначає народження Христа наприкінці грудня. Звичайно ж, оголошувати два державних свята Різдва - було б трохи смішно. Але можна легко вийти з ситуації, зробивши 25 грудня вихідним днем. І назвати його, за прикладом європейських країн, Днем подарунків, або Днем проводів старого року, або взагалі присвятити його дітям. Чим поганий Дитячий день? 25 грудня уже запалені гірлянди на міських ялинках, уже працюють ковзанки й інші атракціони, в театрах розпочинається пора святкових вистав – саме час батькам приділити цей день своїм дітлахам. До того ж, морозної й похмурої пори вони отримають зайвий день відпочинку від занять. А католики й протестанти матимуть вихідний для свого Різдва.

Якщо оголосити 25 грудня вихідним днем, то ми збільшимо кількість свят у найбільш депресивну пору року (про що я вище писав). Зважте самі: у США на період з листопада по лютий припадає 6 святкових днів, у Швеції – 6, в Італії – 6, у Польщі – 6, у Фінляндії – 6, у Чехії – 5…

А у нас – лише 2! Новий рік і Різдво. У той же час, у світлу й сонячну пору року ми відзначаємо 6 свят. Три з них – влітку, в пору масових відпусток.

Давайте, за прикладом цивілізованих країн, влаштовувати свята для людей, а не для держави. Тим більше, що високому чиновництву і політичній еліті подібні політизовані свята не стільки в радість, скільки в тягар. Вони ж бо святкують і відпочивають десь на узбережжі Середземного моря, і, зазвичай, тоді, коли їм заманеться. Не зважаючи на те, свято чи робочий тиждень на календарі.

Можливо, й День Конституції зробити робочим днем, бо ж за пафосом він ледь не повністю дублює День Незалежності. Й відділяють їх одне від одного всього два місяці. (До речі, з тих країн, перелік свят яких вдалося знайти в Інтернеті, День конституції оголошено неробочим лише у Польщі). А натомість заснувати щось на кшталт американського Дня подяки, найстарішого свята Америки, з його зворушливим ритуалом помилування президентом індички. Або ж Національний день спогадів (гарно ж звучить!), як у Нідерландах.

Чому б не зробити вихідним днем Свято вишиванки у травні? З масовими вуличними флешмобами, модними фейшенами, презентаціями майстринь вишивки, одяганням у вишивану сорочку, скажімо, Кия, Щека і Хорива на Майдані? Бо ж яка радість із того, що, вдягнувши вишиту сорочку, сидиш собі на самоті у робочому офісі…

Не День захисника Вітчизни (це калька з російського) варто відзначати, а День вояка. І цього дня не сперечатися: хто справжній винуватець свята, й кого поздоровляти. Не в цьому суть – у день національного свята ми всі вітаємо одне одного, і всі приймаємо вітання. Як у Різдво. Це має бути день відкритих дверей у військових частинах, виставок військової техніки, історичних реконструкцій, підготовки молоді до служби в армії…І не має бути днем політиків і політичного пустослів`я.

Декомунізація – справа важлива, але вирішувати, скільки вихідних святкових днів має бути у працюючого люду – не справа і не право самої лише центральної влади. У ряді країн (США, Велика Британія, ФРН) те, яке з національних і державних свят має бути вихідним днем, а яке робочим – вирішують у регіонах. Якщо наш курс на децентралізацію – не звичайна мильна бульбашка, то маємо вивчити думку міст і сіл України. У Франції офіційним неробочим днем є лише одне свято – День праці – 1 травня. Всі інші окреслено колективними угодами між союзами підприємців і профспілками. До речі, позбавляти громадян України трьох законних вихідних без згоди профспілок (та й самих громадян) – це не просто не шляхетно, це – не конституційно.

Звичайно, все це не стосується пм`ятних дат календаря, які є робочими днями,визначних історичних дат та днів скорботи, які жодним чином не можуть бути приводом для масових видовищ, розваг та колективного відпочинку та мають відчутний політичний контекст.

Наостанок, пропоную перелік свят у деяких європейських країнах та Китаї, які вдалося знайти в Інтернеті. Перепрошую за можливі неточності, бо іноді систему святкування, вироблену сторічними традиціями (як, скажімо, у Британії) нелегко зрозуміти з першого разу. Але, раджу ознайомитися: це повчально!

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

Упродовж року американці відзначають 10 федеральних свят, які є вихідними днями. Це:

Новий рік – 1 січня.
День Мартіна Лютера Кінга – третій понеділок січня.
День президентів – відзначається кожного третього понеділка лютого і присвячений пам'яті двох великих президентів США – Джорджа Вашингтона й Авраама Лінкольна.
День пам'яті – останній понеділок травня. (День пам'яті всіх загиблих у війнах).
День незалежності – 4 липня.
День праці – перший понеділок вересня.
День Колумба – 12 жовтня.
День ветеранів – другий четвер листопада.
День подяки – четвертий понеділок листопада. (Найдавніше з федеральних свят).
Різдво – 25 грудня.

ФЕДЕРАТИВНА РЕСПУБЛІКА НІМЕЧЧИНА

Новий рік – 1 січня.
Страсна п'ятниця.
Понеділок після Великодня.
День праці – 1 травня.
День німецької єдності – 3 жовтня.
Різдво – 25-26 грудня.
Частина свят відзначається лише в ряді земель.
Богоявлення, Страсна п'ятниця, Поливаний понеділок, День міжнародної солідарності трудящих (1 травня), Вознесіння Господнє, День Святого Духа, Вознесіння Діви Марії, День  Реформації (31 жовтня), День усіх святих (1 листопада) та ін.

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

Свята у Британії можуть бути державними, але робочими днями. Натомість офіційно встановлені неробочі дні називаються «банківськими вихідними» – Bank holidays. У ці дні закриті всі банки й офіційні установи. Нині в Англії і Велсі 8 банківских вихідних на рік, у Шотландії – 9, Північній Ірландії  – 10. Банківскими вихідними у Британії (Англія, Велс, Північна Ірландія) є:

Новий рік – 1 січня.
П`ятница напередодні Великодня.
Понеділок після Великодня.
Перший понеділок травня (Early May bank holiday), знаменитий May day.
Останній понеділок травня (Spring bank holiday).
Останній понеділок серпня (Summer bank holiday).
Різдво – 25 грудня.
Другий день Різдва або День подарунків – 26 грудня.
У Північній Ірландії є два додаткових свята: День Святого Патрика – 17 березня та річниця битви на річці Бойн. У Шотландії п'ять офіційних свят, що є неробочими днями: Новий рік, Велика п'ятниця, перший понеділок травня, останній понеділок серпня і Різдво.

ШВЕЦІЯ

У Швеції чимало національних свят, але додаткових вихідних лише 12.

Новий рік – 1 січня.
Тринадцятий день після Різдва – 6 січня.
День святого Кнута – 13 січня.
День усіх закоханих – 14 лютого.
Міжнародний жіночий день – 8 березня.
Католицький Великдень – святкується після 20 березня першої суботи після повнолуння.
День праці – 1 травня.
Вознесіння Христа – через 39 днів після Великодня.
Національний день Швеції – 6 червня.
Мідсомар – свято середини літа – субота між 20 и 26 червня.
День усіх святих – початок листопада.
Католицьке Різдво – 25 грудня.
Другий день католицького Різдва – 26 грудня.

ІТАЛІЯ

Новий  рік – 1 січня.
Хрещення – 6 січня.
Великодня неділя і великодній понеділок.
День визволення від фашизму – 25 квітня.
День праці – 1 травня.
День проголошення республіки – перша неділя червня.
Успіння – 15 серпня.
День усіх святих – 1 листопада.
Непорочное зачаття – 8 грудня.
Різдво – 25 грудня.
День Святого Стефана – 26 грудня.

НІДЕРЛАНДИ

Новий рік – 1 січня.
Страсна п`ятниця – 3-й - 4-й тиждень квітня.
День народження Королеви – 30 квітня.
День Праці – 1 травня.
День памяті жертв Другої світової війни – 4 травня.
День перемоги над фашизмом – 5 травня.
Національний день спогадів – 15 серпня.
Різдво – 25 грудня.
День різдвяних подарунків ("Boxing Day") – 26 грудня.

ПОЛЬЩА

Новий Рік - 1 січня.
Богоявлення або Трьох Королів – 6 січня.
Великдень – 16, 17 квітня.
День праці – 1 травня.
День конституції Польщі – 3 травня.
Зіслання Святого Духа (Зелені Свята) – 4 червня.
Свято тіла христового – 15 червня.
Вознесіння пресвятої Діви Марії, День польської Армії – 15 серпня
День усіх святих – 1 листопада.
День Незалежності – 11 листопада.
Різдво Христове – 25, 26 грудня.

ЧЕХІЯ

Новий рік – 1 січня.
Великодній понеділок.
Свято праці – 1 травня.
День визволення від фашизму – 8 травня.
День Кирила і Мефодія – 5 липня.
День Яна Гуса - (1415 р.) – 6 липня.
День чеської державності – 28 вересня.
День заснування самостійної держави (1918р.) – 28 жовтня.
День боротьби за свободу і демократію – 17 листопада.
Щедрий вечір – 24 грудня.
Різдво – 25, 26 грудня.

ФІНЛЯНДІЯ

Новий рік – 1 січня.
Хрещення (Лоппіайнен) – 6 січня.
Страсна п'ятниця, Великдень – квітень.
Свято весни і праці – 1 травня.
Підніс – травень (40-й день після Великодня).
Трійця – червень (50-й день після Великодня).
Іванів день – 22-24 червня.
День усіх святих – 1 листопада.
День незалежності – 6 грудня.
Різдво – 24-26 грудня.

БЕЛЬГІЯ

Новий рік – 1 січня.
День Трудящих – 1 травня.
День складання присяги королем Леопольдом I бельгійскому парламенту на вірність конституції 1831 р. – 21 липня.
Свято Нідерландського культурного співтовариства – 11 липня.
Свято франкомовного культурного співтовариства – 27 вересня.
Вознесіння – 25 травня.
День усіх святих – 1 листопада.
День Перемир`я – 11 листопада.
День королевської династії – 15 листопада.
Різдво – 25 грудня

ФРАНЦІЯ

Новий рік – 1 січня.
Великдень – квітень.
День праці – 1 травня.
День перемоги – 8 травня.
Вознесіння Христове, Духівдень, Трійця, П'ятидесятниця – кінець квітня – початок червня.
День взяття Бастилії – 14 липня.
Успіння Богородиці – 15 серпня.
День усіх святих – 1 листопада.
День пам`яті, День перемир`я у Першій світовій війні – 11 листопада.
Різдво – 25 грудня.
Лише День праці є офіційним святом і вихідним днем, відпочинок в усі інші свята визначено колективними угодами між союзами підприємців і профспілками.

КИТАЙ

Новий рік – 1 січня.
Свято весни (китайський новий рік) – з 7 лютого до 13 лютого.
День поминання померлих (Цинмін) – 4 квітня.
День праці – 1, 2 травня.
Свято початку літа (Дуаньуцзе) – 9 червня.
Свято середини осені – 15 вересня.
Національне свято – 1 жовтня.
Для частини населення вихідними днями є: День жінок (8 березня, половина вихідного дня для жінок), День молоді (4 травня, половина вихідного дня для неповнолітніх), День дітей (1 червня, вихідний для дітей, молодших за 14 років), День армії Китаю (1 серпня, половина дня для військовослужбовців). А от День конституції вихідним не є.

Євген Якунов. Київ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-