Справа Цапа: політична гра чи бій за Ужгородську землю? - 31.01.2017 16:07 — Новини Укрінформ
Справа Цапа: політична гра чи бій за Ужгородську землю?

Справа Цапа: політична гра чи бій за Ужгородську землю?

Аналітика
1688
Ukrinform
Чому ще не доведений факт хабарництва чиновника з мерії Ужгорода спричинив такий резонанс

«Земельна справа Цапа», як її охрестили ЗМІ, уже тиждень лихоманить Закарпаття. Надто багато запитань викликає цей випадок, коли «на гарячому» упіймали чиновника міської мерії. По-перше, мізерна за українськими мірками сума хабара - те, що знайшли правоохоронці в день обшуків, склало 20 тисяч гривень (у повному обсязі мало бути 40 з гаком тисяч гривень). Тим не менше, на цей факт корупції в Ужгороді одразу зреагував сам генпрокурор.

ЯКБИ Ж НЕ ТОЙ ЛУЦЕНКО…

Отож, нагадаємо, як усе починалося. У середу, 26 січня, відділ «К» СБУ разом із прокуратурою провели обшуки в мерії Ужгорода. Привід - хабар, частину якого посередник начебто ніс того дня першому заступнику мера Ужгорода Іштвану Цапу за вирішення «земельних питань». Власне, посередника того дня й упіймали з частиною хабара - з 20-ма тисячами гривень, за інформацією правоохоронців, уся сума мала складати 40 тисяч. Разом із тим, у справі був залучений також Станіслав Пономарьов, голова земельної комісії при мерії Ужгорода. Йому того ж дня стало зле, й він опинився у лікарні.

Але причетність до справи пана Пономарьова уваги привернула мало - чого не можна сказати про Іштвана Цапа. У день обшуків на роботі його не було, як виявилося, у місті також. А що сам пан Цап не відповідав на дзвінки та повідомлення в мережі, це викликало підозри - начебто він давно за межами країни, навіть озвучувалися здогадки про те, що в Угорщині. Неабиякого масла у вогонь підлила реакція генпрокурора на, здавалося б, таку незначну суму хабара й такого незначного чиновника як Цап, котрого в той же таки день обшуків Луценко привселюдно записав у втікачі. Водночас, генпрокурор попросив з'явитися із повинною до прокуратури та виказати, кому нагору йшли гроші з хабара. І, о диво, - наступного ранку Іштван Цап знайшовся. У Житомирі. На зв'язок - пояснив - не виходив, бо зламав смартфон, а скандал навколо своєї особи назвав травлею й пообіцяв не ховатися. Власне, пан Цап слова дотримав - наступного ж дня з'явився до Закарпатської прокуратури, де йому оголосили підозру й обіцяли судити без права внесення застави того ж дня - 28 січня. Але суд над Цапом не відбувся: суддя, що мав розглядати справу, виявився дуже заклопотаним - мав ще 8 справ того дня, і справу Цапа перенесли на понеділок, 30 січня. Доти під заставу уже встигли вийти два інші фігуранти «земельної справи» в Ужгороді - голова земельного комісії та посередник, відповідно під 96 та 40 тис. грн. А от щодо Іштвана Цапа засідання не відбулося й 30-го. На цей раз заклопотаним виявився прокурор, який письмово попросив суд перенести засідання на сьогодні.

МОЖЕ ХТОСЬ ДУМАЄ, ЩО МЕНІ ДОСІ НЕ МАЛЮВАЛИ ЦИФРИ З БАГАТЬМА НУЛЯМИ?

Сам Цап, який, до речі, до суду справно з'явився, прокоментував перенесення засідання на своїй сторінці в мережі Фейсбук тим, що начебто «правоохоронці тягнуть час, щоб завершити роботу над чимось, що має вразити громадськість (фото, відео, аудіоролик) у процесі формування мого страшного образу корупціонера».

У соцмережах чиновник активно коментує хід справи - від того самого моменту після скандалу, як запрацював розбитий об лід смартфон. Зокрема, повідомив громадськість про те, що хабарі йому неодноразово пропонували, проте він не брав. Дослівно: «Чи може хтось думає, що власники ділянки не приходили і не малювали мені яскраві цифри з багатьма нулями за відмову від позову (що я, власне, без жодних проблем міг давно тихенько зробити)? Приходили, просили. Я їх уважно слухав, кивав і подавав чергову апеляційну-касаційну скаргу. Без галасу і піару. За переконаннями», - написав Цап.

Також в одному з останніх дописів він зазначив, що уже після повернення в Ужгород, після скандального обшуку до нього начебто підходив «чоловік і таємничим голосом запропонував посприяти уникненню опублікування низки відео за його участю, де чиновник нібито веде якісь компрометуючі розмови. Ціна послуги - 5000 $. Я попросив "добродія" скинути їх мені в приват і пообіцяв розрахуватися. Іштван Цап зазначив, що останніми днями «почали з'являтися різні ділки-аферисти, які пробують на цій комічній історії щось заробити».

СЕСІЯ В СТИЛІ "КАМ'ЯНІ ОБЛИЧЧЯ"

Цікава офіційна реакція мерії щодо скандалу з Цапом, власне, її відсутність. Мер Ужгорода Богдан Андріїв сказав, що обшуки його «шокували», також розповів по факту, як і де відбувалася ця, за словами мера, «робота з документами». Крім цього, він запевнив громадськість, що в мерії слідству не заважатимуть, і працюватимуть далі згідно з планом. Так і було, адже наступного дня преспокійно відбулося засідання міськради. У мера, звісно, поцікавилися, чи збирається він відсторонити Іштвана Цапа - у зв'язку із останніми подіями, на що Андріїв відповів, що з цього приводу «дослухається до правоохоронців».

- Я, звичайно, наполягаю на презумпції невинуватості й вважаю заяви Юрія Луценка, м'яко кажучи, поспішними, але на мою думку, усунення Іштвана Цапа від виконання обов'язків насамперед повинні вимагати мер і депутатський корпус, які вчора провели сесію в стилі «кам'яні обличчя», а не прокуратура. Бодай частина депутатського корпусу. Наразі ж - ні вимог публічного звіту, ні заяв про призначення службової перевірки з відстороненням пана Цапа. І це все, що вам потрібно знати про наявність опозиції в Ужгороді, - прокоментував ситуацію політолог Дмитро Тужанський - А як людина, яка трохи тямить у медіа, я би радив Іштвану Цапу самому публічно заявити про звернення до мера з проханням його відсторонити і призначити службову перевірку, мовляв, жодних перепон слідству. Бо начебто добровільний візит у прокуратуру не виглядає надто переконливо, - вважає Тужанський. - А якщо міряти європейськими стандартами, то вже час говорити про відставку. Бо навіть тих куцих фактів від прокуратури достатньо. Перепрошую за наївність, але як приклад: погляньте, що відбувається у Франції з претендентом на президентство Фійоном.

До речі, поки готувався матеріал, Ужгородський міськрайонний суд 31 січня таки задовольнив клопотання прокуратури й ухвалив рішення про відсторонення Іштвана Цапа від виконання службових обов'язків до 30 березня включно.

«Суд прийняв до уваги, що Цап обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального злочину, який йому інкримінується, і з метою запобігання перешкоджання слідству суд вбачає необхідність у тому, аби відсторонити Іштвана Цапа від займаної посади. Перебуваючи на посаді, він буде мати змогу впливати на допитаних у кримінальному провадженні свідків та працівників ужгородської міської ради, які йому є прямо підпорядковані, може знищити чи підробити документи, які мають значення в ході слідства», - сказав суддя Придачук.

ШУКАЙТЕ… МОСКАЛЯ

Звісно, скандал навколо чиновника Ужгородської мерії викликав чимало питань і версій. Інакше - надто просто й прозаїчно усе виходить: чиновник, хабар, земельне питання... Версій є кілька, в одній із них, як передбачають деякі місцеві ЗМІ, наприклад, через «земельний скандал» в Ужгороді грядуть глобальні зміни для всього краю, а саме - заміщення Геннадія Москаля. «Мавр», використано тут сакраментальну фразу, зробив свою справу - мавр може йти (мається на увазі, що Москаль виконав узяті на себе зобов'язання перед Президентом із ліквідації впливу Балоги на область - і більше йому тут робити нічого).

«Попри позірну локалізацію уваги на персоналії першого заступника міського голови Ужгорода, хабарницький скандал, що минулого тижня резонансно струсонув обласний центр Закарпаття, має суттєво ширше підгрунтя». На думку автора публікації він вписується в дії президентського оточення проти Геннадія Москаля. «І свідченням цьому є цілий ряд факторів, що залишили свій слід навіть у публічній площині, - переконує автор.- Насамперед, варто звернути увагу не те, що фіксацію «криміналу» у владних кабінетах на площі Поштовій здійснював і проводив обшуки та затримання спецпідрозділ «К» УСБ України. Показовою є і особиста участь генпрокурора Луценка в «озвучці» цієї справи на загальноукраїнському рівні. Власне, у згаданому коментарі Луценка і сховано ключ до розуміння того, кому адресовано той посил. Бо двозначно інтерпретувати «рекомендацію» генпрокурора першому заступнику мера Ужгорода Іштвану Цапу - «укласти угоду зі слідством, якщо вказати, кому йшли гроші на гору» - не можна». На думку видання, президентську команду цікавить особа міського голови Ужгорода Богдана Андріїва, як «особи, тісно наближеною до Москаля». (Втім, ім`я аналітика видання через резонанс подій, тримає в таємниці).

До речі, сам Геннадій Москаль ситуацію коментує досить мляво. Щодо корупційного скандалу в Ужгороді - очільник області виклав свою точку зору через кілька днів після обшуків.

«Із цієї гучної справи в суді вийде або пшик, або вона взагалі не дійде до суду, - упевнений Геннадій Москаль. - Хабар чи корупційне діяння не можуть будуватися на якихось здогадках. Усі, хто вчився на правоохоронців не за гроші, а щоб отримати знання, розуміють - кишенькові крадіжки й хабарі ловляться тільки за руку, тобто на гарячому. А не так, як у цьому випадку. Накричали на всю Україну, ввели в оману генпрокурора, а на виході нічого. Наостанок Москаль пообіцяв після повернення на Закарпаття «прочитати правоохоронцям лекцію, як треба проводити такі спецоперації».

УДАР ПО ЦАПУ - УДАР ПО МЕРУ УЖГОРОДА БОГДАНУ АНДРІЇВУ

- Розголосу цій справі надали дві складові: показові обшуки у приміщеннях топ-чиновників Ужгородської міської ради та бурхлива реакція генерального прокурора Луценка, інакше б дана справа, як і сотні інших такого роду, «загубилася» у медіа-просторі, - пояснює Максим Іванов, політолог із Ужгорода. - Не можу сказати, що сума хабара є мізерною, адже, згідно з  законодавством, сума, що в 7,5 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вважається хабарем в особливо великому розмірі.

Дивною ця справа здавалась із самого початку - показові обшуки у приміщенні першого заступника міського голови, коли той був відсутній на робочому місці, «дивна» поломка телефону Іштвана Цапа саме тоді, коли стало відомо про ці обшуки, «селфі» з «житомирськими колегами», коли у справу інформаційно вже підключився сам генеральний прокурор.

Звичайно, Цап - не святий, але на мою думку, це все більше схоже на показовий процес, що може бути спрямований як проти самого першого заступника міського голови, так і для того, аби дискредитувати міського голову та його політичну команду. Власне, остаточну крапку має поставити суд.

Вигоду від ситуації, що склалась, вважає Іванов, отримають усі, окрім двох персон - це, власне, сам Богдан Андріїв та голова земельної комісії Станіслав Пономарьов. Чому? Цап уже себе позиціонує як жертва політичних ігрищ, а в українській політиці образ жертви є об'єктивно виграшним серед населення. Щодо перебування Іштвана Цапа на даній посаді є досить багато питань з боку певних політичних груп, представлених у міській раді Ужгорода. Посада першого заступника, відповідно до політичної логіки, мала б відійти тій політичній силі, яка отримала перший чи другий результат на виборах - власне, «Відродженню», «Патріоту» чи «Солідарності».

Цап не є креатурою жодної з них, його призначення взагалі було для багатьох неочікуваним і викликало багато сумнівів щодо виконання міським головою своїх обіцянок політичним партнерам під час виборчої кампанії. Тому закономірно, що до перебування Цапа на посаді заступника до міського голови завжди було багато питань - як від соратників по "Відродженню", так і від політичних партнерів.

Іміджево наразі мер перебуває у досить скрутному становищі - корупційний скандал серед топ-гравців його політичної команди не може не залишити негативного сліду як на його репутації, так і на здатності «тримати удар», бути сильним керівником. Наприклад, у країнах, де політична культура є на порядок вищою, ніж в Україні, керівник органу місцевого самоврядування лишень у випадку підозри свого підлеглого у корупції прийняв би чітке рішення про негайне звільнення чиновника із займаної посади - і так закріпив би свій імідж сильного лідера. Більше того, три-чотири таких показових кроки відкрили б Андріїву пряму дорогу до другого терміну.

Але Богдан Андріїв у даній ситуації усіляко уникає прямих коментарів щодо цієї справи, обмежуючись лише загальними фразами, що на мою думку, аж ніяк не демонструє його силу, як головного чиновника Ужгорода.

ОБРАЗ ЖЕРТВИ ЗАВЖДИ ПОЗИТИВНИЙ ДЛЯ НАШИХ ПОЛІТИКІВ

Стосовно іміджу Іштвана Цапа. Він - не перший топ-чиновник міської ради, який позиціонує себе максимально відкритим до людей. Наприклад, так само подавав себе і його попередник на цій посаді Іван Волошин.

Чи є Цап активним борцем проти незаконних забудов - суперечне питання. Згадайте скандал із терасою на Корзо, де Іштван Цап був ключовим борцем за те, аби тераса стояла й надалі, всупереч масовому обуренню містян. Щодо забудови біля Драмтеатру - теж схоже більше на піар, адже гучний позов було подано чомусь не від імені першого заступника міського голови, а від імені простого жителя Ужгорода. Більше того - інформація пана Цапа про начебто спроби його підкупу й водночас повна відсутність заяв із приводу цього у НАБУ (що чиновник такого рівня просто зобов'язаний зробити) теж виглядає як спроба піару.

Мені здається, Іштван Цап свого часу прочитав досить багато книжок з Public Relations, адже уся його діяльність на даному етапі схожа більше на самопіар, аніж на реальну роботу топ-чиновника міста. Сотні «селфі», участь у багатьох культурних та мистецьких заходах і в той же час - абсолютна нездатність вирішити ключові питання міста, наприклад, одне з останніх - льодовий колапс, через що вже декілька ужгородців опинились у лікарні. Особисто я не згадаю жодного серйозного здобутку Цапа на цій посаді. Бути публічним - не значить бути професіоналом своєї справи, про що в нас часто забувають.

Іштван Цап на сьогодні - іміджевий персонаж. Удар по Цапу - удар по Богдану Андріїву. Більше того, наскільки я розумію, у команді міського голови є серйозний кадровий голод, адже, до прикладу, досі нікого не призначено на посаду заступника міського голови замість Олександра Габора, який звільнився вже майже два місяці тому. Можемо сказати, що трохи більш як за рік після місцевих виборів команда Богдана Андріїва, маючи на самому початку високий потенціал, уже переживає не найкращі часи, що, в свою чергу, не може не позначитись на життєдіяльності обласного центру.

ЩО ХОВАЄТЬСЯ ЗА ДИМОВОЮ ЗАВІСОЮ?

- Чесно кажучи, усі ці скандали скидаються мені на димову завісу, яку штучно створюють зараз на Закарпатті, аби прикрити якісь набагато важливіші справи, що саме у цей час відбуваються під нашим носом, доки ми тут усі обговорюємо хабарі, постріли з гранатомета (в цей же час, коли розгортався скандал навколо Цапа, 28 січня, у місті розстріляли з гранатомета будинок екс-очільника Закарпатської міліції, - авт.), дехто навіть відставку Москаля, - вважає закарпатський політолог Віктор Пащенко. - Останнім часом дуже багато чуток про те, що зараз в Ужгороді йде перерозподіл власності, причому перерозподіл не масштабу Ужгорода, і навіть не України.

Думаю, що скандал із Цапом, вистріл із гранатомета по будинку екс-очільника міліції можна розглядати як наслідки однієї причини. Іштван Цап таки став відбувайлом у цій історії, він сам насправді нічого не вирішує у мерії, він не депутат, не має навіть права печатки. Мер Андріїв - так, вирішує. Чи це тиск на нього? Можливо. Василь Варцаба є заможною людиною, можливо, він власник окремих об'єктів у місті, у яких зацікавлені певні люди. Можливо, вистріл із гранатомета по його будинку - це попередження чи спроба налякати. Хоча говорити точно не можна, бо неясні причини цих усіх подій. Тому й не можна передбачити розвиток. Розмови про зміну влади Москаля - це теж спроба насправді відвернути увагу громадськості. Поки усі говорять про спійманого на хабарі чиновника мерії, зловтішаються збитками міліціонера часів Януковича, гадають про подальшу долю Москаля - в Ужгороді робляться потрібні справи. На перший погляд, це надто мале місто для ведення великого бізнесу, так, Ужгород слабкий бізнес-об'єкт, але тут треба розуміти, що Ужгород цінний і важливий як перевалочний пункт біля кордону, це дуже вигідна логістична точка - саме через близькість до кордону. Тому, очевидно, в цьому сенсі за Ужгород варто боротися.

Тетяна Когутич, Ужгород.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>