3 січня. Пам’ятні дати
То був початок кінця незалежної Української держави. Історія другого пришестя більшовиків в Україну почалась ще влітку 1918 року. Тоді в Таращанському та Звенигородському повітах спалахнуло повстання на чолі з Миколою Шинкарем проти влади гетьмана Скоропадського, інспіроване двома українськими партіями: соціал-демократами та есерами. Повстання було придушене частинами німецької армії та гетьманської державної варти. Лідери соціалістів зрозуміли, що самотужки Скоропадського їм не здолати. Потрібні були союзники ззовні. Тож бунтівники почали шукати контактів із московськими більшовиками. 13 листопада в Києві таємно було обрано Директорію, яка мала очолити заколот проти гетьмана Скоропадського. А перед тим, 11 листопада, Раднарком червоної Росії постановив у десятиденний термін розпочати наступ «на підтримку робочих та селян України, що повстали проти гетьмана». Після повалення Скоропадського уряд Директорії стикнувся з тим, що на зміну австрійсько-німецьким окупантам в Україну увійшли війська більшовицької Росії. Українські військові благали уряд сконцентрувати зусилля проти червоної навали, однак голова Директорії Володимир Винниченко вважав, що це лише посилення розвідувальної діяльності на фронтах. Вже після падіння Харкова Директорія таки надіслала Москві ноту протесту. На що отримала відповідь, мовляв, ніяких військ радянської Росії на теренах України немає, а воєнні дії відбуваються між арміями УНР та українського радянського уряду. Війну Росії Директорія оголосила тільки 16 січня. На той момент вже були втрачені Харків та Чернігів. Захопивши 5 лютого 1919 року Київ, більшовики до кінця травня встановили Радянську владу на більшій частині території України.
Ювілеї дня:
150 років від дня народження Євгенії Іванівни Бохенської (1867-1944), української письменниці. Після закінчення Тернопільської учительської семінарії працювала вчителькою. На формування літературно-естетичних поглядів письменниці великий вплив мали пісенний фольклор і творчість Івана Франка, з яким вона активно спілкувалась. Майже весь поетичний доробок Бохенської створений за фольклорними мотивами. У прозі ж переважають реалістичні психологічні етюди з життя селян, учнівської молоді, дітей-сиріт, інтелігенції.
145 років від дня народження Анастасії Андріївни Демидової (справж. – Демиденко; 1872–1946), української актриси, співачки. Дружина українського актора, співака і хорового диригента Кузьми Прохоровича Демидова. Разом з чоловіком грала в українських трупах Марка Кропивницького, Панаса Саксаганського, Миколи Садовського, Олексія Суходольського. У 1918-1926 рр. подружжя Демидових працювало в Київській опері (Кузьма Прохорович водночас був регентом хору Володимирського собору в Києві).
125 років від дня народження Джона Роналда Толкіна (1892-1973), англійського вченого-філолога, письменника; професора Оксфордського університету. Автор наукових праць з історії англійської та скандинавської мов; казок, повістей й романів фентезі, де перелицьовано середньовічні легенди й міфи («Гоббіт, або Туди й назад», «Сільмарілліон»). Найпопулярнішою є казково-рицарська епічна трилогія «Володар перснів», екранізована англійським режисером Пітером Джексоном.
120 років від дня народження Поли Негрі (справж. – Барбара Аполонія Халупец; 1897-1987), американської кінозірки польського походження доби німого кіно. Знімалась у фільмах: «Раба гріхів», «Бестія», «Очима мумії Ма», «Тютюнниця з Севільї», «Пані Дюбаррі». Аполонія Халупец народилася у польському місті Ліпно у Елеонори Келчевської і бляхаря Ежи Халупца (він був словацьким емігрантом). У 1902 році, після того, як батька арештували і відправили на поселення до Сибіру, Аполонія з матір’ю переїхали до Варшави, де почала ходити до балетної школи. Але через туберкульоз дівчина була вимушена відмовитися від кар’єри танцівниці. Пізніше Аполонія вступає до Імператорської Академії драматичного мистецтва у Варшаві. У 1913 році вона дебютувала як драматична акторка в театрі. У 1914 році вона вже знімається у фільмі «Невільниця почуттів», що вважається першим польським художнім фільмом. Незабаром Аполонія стає однією з провідних польських актрис. В цей час вона бере собі псевдонім «Пола Неґрі» від імені італійської поетеси Ади Неґрі. У 1918 році актриса знімається у київського режисера Віктора Туржанського у фільмі «Сурогати любові». Пізніше разом з Тужанським Пола переїздить до Берліна. У Берліні працює з режисером Максом Рейнгардтом і знімається у фільмах Ернста Любіча: «Кармен» (1918), «Мадам Дюбаррі» (1919), «Сумурун» (1920), «Гірська кішка» (1923). У 1923 році Пола разом з Любічем їде до Голлівуду, де підписує контракт зі студією «Paramount». У США акторка працювала з 1923 по 1934 рік. Спочатку вона знімалася в ролях жінок-вамп. На початку 1930-х років повертається до Німеччини, де на неї звертає увагу Гітлер. Коли Ґебельс відсторонив акторку від роботи в кіно, підозрюючи, що вона єврейка, Гітлер скасував це рішення. Пізніше Пола Неґрі виграла позов про наклеп проти французького журналу, що назвав її коханкою фюрера. В цей час вона знімається в таких фільмах як «Мадам Боварі» режисера Ґергардта Лампрехта (1937) і «Мазурка» (1935). З початком війни Пола Неґрі у 1941 році була вимушена знову повернулася до США. У 1943 році вона знялася у комедії режисера Ендрю Л. Стоуна «Привіт, Діддл, Діддл», що мала величезний успіх у глядачів. Після війни у 1951 році актриса отримала американське громадянство. Померла Пола Неґрі у 1987 році у віці 90 років від пневмонії. Похована на римо-католицькому цвинтарі у Лос-Анджелесі поряд зі своєю матір’ю.
100 років від дня народження Юрія Олексійовича Митропольського (1917-2008), українського математика і механіка, академіка НАН України, заслуженого діяча науки України, Героя України (2007). За 60-річну наукову діяльність Юрій Олексійович отримав фундаментальні результати в галузі асимптотичних методів нелінійної механіки, якісних методів теорії диференціальних рівнянь, у дослідженні динаміки коливних процесів у нелінійних системах. Він створив алгоритм побудови асимптотичного розкладання нелінійних диференціальних рівнянь, що описують нестаціонарні коливальні процеси, розробив метод вивчення одночастотних процесів у коливальних системах з багатьма ступенями свободи. Митропольський створив науковий колектив, який примножує традиції школи нелінійної механіки академіків Крилова та Боголюбова. Наукову роботу вчений успішно поєднував з педагогічною. Майже 40 років Юрій Олексійович читав лекції на механіко-математичному факультеті рідного Київського університету ім. Шевченка. Він є автором понад 750 наукових праць. Серед його учнів – 25 докторів і 100 кандидатів фізико-математичних наук.
Цього дня 1956 року народився Мел Гібсон, відомий американський і австралійський кіноактор, кінорежисер, сценарист і продюсера ірландського походження. Лауреат двох премій «Оскар» і премії «Золотий глобус» (1996) за режисуру епічної драми «Хоробре серце». Почесний офіцер ордена Австралії. Вважає себе і американцем, і австралійцем, адже обидві країни не змушують його червоніти. Надзвичайно нестримний. Але, звісно, не настільки, яким був колись, років зо 30 тому. Гібсон не те що ненавидить, але побоюється журналістів. У коханні традиціоналіст, любить жінок, адже Господь, вважає колишній (хоча колишніх не буває) плейбой, не вигадав нічого кращого за жінку. Втім, якщо жінка бажає бути схожою на чоловіка, то нехай спускається на щабель вниз, адже їй того ніхто не боронить. Гібсон обожнює дітей, у нього їх восьмеро. Вважає, що у дітей можна навчитися чомусь набагато більшому й суттєвішому, ніж можеш їм дати навзаєм. А ще діти, особливо наймолодші, «пізні», подовжують молодість батьків. На думку Мела Гібсона, мистецтво акторської гри побудоване на омані. «Мені платили чималі гроші за те, що я брехав. Брехав перед кінокамерою», - зауважує актор. Він упевнений у тому, що Голлівуд – це звичайна фабрика, а всі актори – гвинтики у складній машинерії. І коли якийсь із них ламається, його замінюють на новий, більш досконалий, а старий викидають на смітник як непотріб. Що стосується кіна, то воно повинно і розважати, і виховувати, і наставляти водночас. 90% усієї кінопродукції світу – це гори зіпсованої плівки. Гібсон, автор відомого фільму «Страсті Хрестові» (2004), переконаний, що «чим непомітніше зло, тим воно страшніше. Диявол не тримає над головою неонову вивіску «диявол». Зло знаходить найменші шпарини у людських душах і непомітно проникає туди. Воно схоже на вірус або інфекцію і є в кожній людині. Одна з його властивостей – навіювати думку про те, що його не існує. Тому всі свято впевнені, що вони добрі, щирі й прекрасні. Але саме такі «добрі люди» й розіп’яли Христа. Чи не єдине, що Гібсону дуже не подобається у США (та й в усьому західному світі) – це політкоректність, яку він вважає інтелектуальним тероризмом. «Усі не можуть любити всіх», - констатує актор.
