1 січня. Пам’ятні дати

Дочекалися: нарешті вертка і шкодлива заморська мавпа, задерши хвоста тікає геть, натомість з’являється поважний і гордовитий Півень – свій, рідний, український. Він – сміливець і боягуз, боєць і задирака, хвалько і господар. Півень – символ сонця, світла, вогню, войовничості; пильності; воскресіння; сили чоловічої плоті; домовитості; господарності; каяття (у християнстві); жертви; також він є оберегом від пожежі. Навіть отримавши добрячого прочухана, півень буде дерти дзьоба догори та співати переможне «Ку-ку-рі-ку!» (до речі, дуже українська риса). У східнослов’янській та християнській міфології одна з найважливіших функцій півня як провісника – часова. Його спів визначає межі нічного часу доби, коли діють темні бісівські сили. Своїм співом опівночі півень розганяє нечисть до наступної ночі. Спів третіх півнів – знак рівної відстані від півночі до вранішньої зорі – свідчить про закінчення дії нечистих сил. Спів півня завжди сприймався як символ цілісності і гармонійності світобудови. Недарма праукраїнці називали його «будимиром». А ще наші пращурі казали: «Як два півні», «Ходити півнем», «Без півня оселя глуха», «Без когута хата шута» тощо. Існують тисячі оповідок, байок, легенд, казок, де фігурує півень. І не тільки українських – він герой, як європейського фольклору, так і східного – азійського, а також африканського. Півень є одним із символів Франції – «галл» і «півень» обидва латиною називаються gallus. Так французів почали називати ще за часів Нерона. Півня викарбовували на монетах французькі володарі, він був присутній на середньовічних гербах і печатках, але по-справжньому народним став після Французької революції. Його не любив Наполеон, котрий замінив півня на хижого і гордовитого орла, але все одно: після того, як войовничий імператор зійшов зі сцени, галльський півень повернувся. А хто не чув про півня Бальтазара, живого символу збірної Франції з футболу? В язичницькій традиції півень асоціювався з вогнем і громом, тому був оберегом від пожеж. Півень – надзвичайно поширений і багатоплановий символ. У багатьох міфопоетичних системах він символізував войовничість. Півень був «представником грозового полум’я», «символом вогню», «уособленням домашнього вогнища». Ось чому стилізоване зображення його знаходимо на дахах, шпилях будівель, скринях, рушниках. Водночас чорний півень у язичників символізував смерть, пов’язувався із підземним світом. Чорного півня не тримали у дворі. Спів півня віщував в Україні прихід гостей, а спів біля вікна – нещастя, смерть. Чумаки, вирушаючи в дорогу, брали його як найкращий оберіг. Існувала легенда і про півня, який може відкривати скарби. А ще півень символізував і силу чоловічої плоті, тому наречений у деяких країнах під час весільної церемонії ніс саме півня. У християнстві півень – символ каяття. Спів півня (за Біблією) нагадує апостолу Петру про малодушне відступництво від Христа і викликає сльози провини і спокути.

Події дня:

65 років тому (1952) в Києві відкрито перший в Україні планетарій. Попервах він розміщувався в будинку колишнього Олександрівського костьолу; з 1988 року – в новому приміщенні на вулиці Велика Васильківська. Одним із засновників Київського планетарію був всесвітньо відомий український астрофізик Сергій Костянтиновия Всехсвятський (1905-1984).

15 років тому (2002) в 12 країнах Європейського союзу була введена в обіг єдина європейська валюта – євро. На сьогодні євро – офіційна валюта 19 з 28 держав Європейського Союзу, відомих як Єврозона, рідна для понад 322 мільйонів європейців. Враховуючи території не Єврозони, що послуговуються єдиною європейською валютою, загалом євро користуються 480 мільйонів людей по всьому світу. Є однією з основних резервних валют у світі. Поділяється на 100 євроцентів. Центральний банк –  Європейський центральний банк. Євро не є валютою Європейського Союзу, оскільки не всі країни ЄС перейшли на нього. Всі країни – члени Євросоюзу мають право ввійти в Єврозону, якщо задовольнять певним визначеним вимогам згідно з економічними критеріями, а для всіх нових членів ЄС перехід на євро (раніше чи пізніше) є умовою вступу до союзу.

Ювілеї дня:

150 років від дня народження Жанни Ланвен (1867-1946), французького кутюр’є, засновниці будинку високої моди Lanvin (одного з найстаріших із нині існуючих), жінки бездоганного смаку, чиє ім’я в одному ряду з Коко Шанель та Ельзою Скіапареллі. Кавалер і офіцер ордену Почесного легіону. Народилася в дуже бідній багатодітній сім’ї. З малих літ важко працювала, вчилася шити. Своє перше ательє відкрила в 1889 році в 22-річному віці. Зажила слави на початку ХХ століття завдяки розробці моделей елегантного одягу для юних матерів та їхніх маленьких доньок. «Музою» модельєрки стала її донька Маргеріт Марі-Бланш. У 1907 році емблемою будинку «Ланвен» став силует пані, котра тримає за руку дівчинку. В 1909 році Ланвен стала членом Синдикату високої моди, відкрила бутик і почала пропонувати кліентам моделі з колекцій haute couture. Прославилася маленькими вишуканими капелюшками, ідеальними сукнями та своєю любов’ю до всіх відтінків синього (фірмовий «синій Ланвен»). У 1924 році дизайнерка заснувала парфумерний підрозділ – Lanvin Parfums SA. У 1927 році був випущений найвідоміший аромат від «Ланвен» – парфуми «Арпеж». Після смерті Жанни Ланвен у 1946 році, будинком керувала її дочка Марі-Бланш. До початку 1960-х років «Ланвен» залишався в числі будинків високої моди, але потім перейшов на виробництво одягу prêt-à-porter. Відродження бренду відбулося через декілька десятиліть, коли в 2001 році до управління будинком був залучений модельєр Альбер Ельбаз. Під його керівництвом «Ланвен» знову звернувся до випуску одягу haute couture. Як зауважує модельєр, сукні Жанни Ланвен не засліплюють, «…вони радше схожі на перли з їхнім м’яким і чарівним сяйвом, аніж на діаманти…» Українки давно знають марку Lanvin завдяки парфумам. Аромати від Lanvin вишукані, прозорі й легкі – ідеальний додаток до білої блузи, або до літньої шовкової сукні.

125 років від дня народження Євгенії Юріївни Спаської (1892–1980), українського етнографа, мистецтвознавця. Народилась у сім’ї відомого ніжинського священика, протоієрея Миколаївського собору Георгія Спаського, відомого тим, що під час єврейських погромів у 1919 році, влаштованих денікінцями,  врятував від смерті 30 єврейських родин. Крім того, отець Георгій влітку 1905 вінчав у Миколаївському соборі Ніжина батьків конструктора Сергія Корольова – викладача Катеринодарської гімназії Павла Яковича Корольова та дочку купця Марію Миколаївну Москаленко. Євгенія Спаська вивчилась спочатку на вчительку, потім здобула медичну освіту. Під час Першої світової війни працювала хірургічною медсестрою у прифронтових госпіталях Галичини й Буковини. У 20-х роках була співробітницею Всеукраїнської академії наук і Всеукраїнського сільськогосподарського музею в Києві. В 1926-1931 – керувала виробництвом у товаристві «Текстильхудожекспорт». У 1934 році її арештували, заслали на декілька років до Казахстану. Після закінчення строку залишилась в Казахстані. Працювала в Казахському державному педагогічному інституті.

Роковини смерті:

400 років з дня смерті Хендріка Гольціуса (1558-1617), нідерландського гравера і живописця. Нині його ім’я в історії мистецтва стоїть в одному ряді з іменами таких видатних граверів, як Дюрер, Лука Лейденський, Рембрандт, Піранезі. Був неперевершеним майстром різцевої гравюри на міді. Ним було створено понад 350 робіт у цій техніці, а також близько двох десятків кольорових гравюр на дереві, які належать до кращих зразків західноєвропейського мистецтва. Крім того, в художній спадщині Гольціуса нараховується декілька сотень малюнків і живописних творів, які належать до пізнього періоду творчості, коли майстер захопився живописом. З ім’ям Гольціуса пов’язані вищі прояви мистецтва пізнього маньєризму в Нідерландах.

235 років з дня смерті Йоганна Крістіана Баха (1735-1782), німецького композитора і клавесиніста, однієї з найвідоміших європейських знаменитостей свого часу. Молодший (і найулюбленіший) син Йоганна Себастьяна Баха («міланський», або «лондонський» Бах). Навчався у батька, а згодом у брата – Філіппа Емануеля в Берліні. 19-річним юнаком переїхав до Мілана, де продовжив своє навчання. В Італії йому покровительствував відомий меценат, знавець і поціновувач музики граф Агостино Літта. Невдовзі Бах-молодший став органістом Міланського собору (щоправда, для цього йому довелося перейти в католицизм). У 1762 році переїхав до Лондона, де досить швидко здобув славу одного з найяскравіших представників нового інструментального стилю, позначеного жвавістю та імпульсивністю висловлювання. З 1764 року Бах разом з відомим гамбістом і композитором Абелем влаштовував так звані «Концерти Баха – Абеля», що мали неабияке значення у музичному житті Лондона. Він став «музичним маестро» королеви, зажив серед лондонських аристократів слави модного вчителя музики, одружився з відомою італійською оперною співачкою й залишився у Лондоні назавжди. Цікавий факт: Йоганн Крістіан Бах спілкувався з восьмирічним Моцартом, протегував йому під час перебування у Лондоні й справив на маленького генія своїм стилем гри незабутнє враження. Що стосується музичного спадку молодшого сина Йоганна Себастьяна Баха, то час все розставив на свої місця: від великого й блискучого успіху його італійських опер не залишилося й знаку; з 11 партитур жодна не стала популярною – досить швидко слава змінилася забуттям. Трохи кращою була доля у його симфоній, але найдовше життя судилося його клавірним сонатам, які й сьогодні досить успішно виконуються.