Не дати підлітку накласти на себе руки

Не дати підлітку накласти на себе руки

Аналітика
3339
Ukrinform
Публікація Укрінформу про соцмережі, що провокують дітей на суіцид викликала широкий резонанс. Психолог радить, як запобігти біді

Як стверджує статистика, Україна займає одне з провідних місць в Європі за кількістю самогубств. За даними Державного комітету статистики, на 100 тис. осіб припадає 22 самогубства. Це менше, ніж, наприклад, в економічно благополучних країнах, таких як: Фінляндія (37/100 тис. населення), Швейцарія (34/100 тис.), Австрія (31/100 тис.), Угорщина (27/100 тис.), Норвегія (24/100 тисяч). Але, насправді, це мало про що каже. Соціологи стверджують, що офіційна статистика самогубств значно відрізняється від реальних цифр (в 2-4 рази), оскільки в неї потрапляють тільки явні випадки. Також ніким не фіксуються випадки невдалих спроб відходу з життя, яких в 7-10 разів більше.

Крім того, експерти також відзначають, що суїцидні спроби найчастіше скоюють молоді люди у віці від 14 до 29 років. На їхню думку, конфлікти в навчальних закладах, сварки з друзями, неуспішність, негативний соціальний статус в колективі, проблеми з батьками – основні причини підліткових самогубств.

Відтак після нещодавньої публікації Укрінформом статті про підліткові самогубства та «спільноти смерті «ВКонтакті», ми продовжуємо цю тему. Укрінформ звернувся до психолога, керівника центру психологічної допомоги «Геніус» Лесі Ковальчук з лише одним питанням: На що потрібно в першу чергу звернути увагу батькам, аби вберегти свою дитину від самогубства?

Леся Ковальчук: «Будьте уважними, наче ювелір або мінер, аби не погіршити ситуацію…»

«Слід розуміти, що підлітки живуть у психологічному дискомфорті: їх турбують різні страхи, сум, переживання тощо. Саме в такі моменти в юні дитячі голови приходять усілякі жахливі думки. Проте, як правило, подібне рішення вони приймають не за один день, і навіть не за тиждень.

Дуже часто причини дитячих суїцидів криються в звичайних буденних проблемах. І весь цей час підлітки відчайдушно волають до дорослих, даючи зрозуміти батькам, що їм дуже погано. Однак батьки не завжди приділяють належну увагу дитячим проблем. Для них вони здаються дріб’язковими. Не знайшовши підтримку в сім’ї, діти шукають її на стороні. Приміром, в соцмережах у так званих «групах смерті».

Якщо ви побачили, що ваша дитина перебуває в таких спільнотах – не кричіть, не чиніть на неї тиску і не показуйте свій авторитаризм. Тут треба бути дуже уважним, наче ювелір або мінер, аби не погіршити ситуацію ще більше. Якщо ви побачили певні зміни у поведінці свого чада, то варто звернутися до спеціалістів або залучити інших родичів, які користуються авторитетом, довірою у дитини. Тобто, психологічні чи психіатричні розлади - це найперше, що має насторожувати рідних та близьких.

Треба все зробити, щоб встановити емоційний зв’язок з дитиною. Запам’ятайте, якщо ви не спілкуєтеся зі своєю дитиною, то вона все одно знайде такий зв’язок. У тих соцмережах, де її можуть використати або для розваги, або для того, щоб задовольнити свої маніакальні потреби.

Чи варто в такому випадку порушувати особистий простір підлітка? Так, варто! Але тільки тоді, коли ви підозрюєте, що ваша дитина перебуває в небезпеці і на неї здійснюють психологічний вплив. Адже дитина вже може бути глибоко емоційно включеною у спілкування з модератором спільноти.

Крім того, хочу звернути увагу на те, що існують декілька видів підліткового суїциду. Перший - демонстративний або маніпулятивний, коли дитина, намагаючись досягнути певної мети, отримати користь чи вигоду, може у такий спосіб погрожувати батькам чи друзям. Другий – скоєний у стані афекту, коли дитина не може контролювати емоційний стан, у якому знаходиться на даний момент. І останній - третій - дійсний, справжній суїцид, коли до нього підліток готується. Усі три види є небезпечними. Навіть, якщо дитина вдається до маніпуляції, це не означає, що вона не наважиться здійснити самогубство. Навпаки, у стані емоційного збудження дитина просто себе не контролює, тому і може здійснити такий крок. Справжній  суїцид (афективний) часто пов’язують із депресивними станами. Останній батьки можуть розпізнати: слідкуючи за поведінкою дитини, можна помітити чи перебуває вона у стані депресії». 

Мирослав Ліскович, Київ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-