Аптека «для своїх»

Фармацевти не люблять говорити на цю тему, бо ніхто не хоче псувати стосунки з виробниками відомих торгових назв. Ну заявиш ти на всю країну, що в копійчаній упаковці радянського зразка і в яскравій пачці з глянцевого картону, насправді, одна й та сама пігулка, а потужна компанія візьме й образиться! Тому секрети безпечного заощадження на медикаментах нам відкривали лікарі, менш залежні від гігантів фармринку.

- Відразу хочу сказати, що кожну пару «відомий бренд – дешевий аналог» серед лікарских засобів можна умовно віднести до однієї з трьох категорій. Перша група – це абсолютно рівнозначна заміна, коли різниця полягає лише в торговій назві та ціні. Моя порада: користуйтеся інформацією, бо навіщо платити за рекламу? Друга категорія – це лікарські засоби на базі однієї діючої речовини, але різної форми (таблетки чи капсули, мазь або гель) чи з відмінностями у складі. Такі ліки дійсно можуть краще або гірше транспортуватися до уражених тканин і засвоюватися в організмі, але без шкоди для основного ефекту. Заміна можлива тільки після консультації з лікарем та з урахуванням усіх недоліків від здешевлення рецепту. І до третьої групи належать препарати, у яких важкість побічних реакцій та результативність терапії дуже-дуже відрізняються у кожного виробника. У цих випадках заміна одного засобу іншим узагалі не рекомендована, - пояснює лікар-терапевт Олександр Ляшенко.

Те саме, але на 300-400-500% дешевше

Перша група відповідників доволі велика, зауважує експерт. Наприклад, протидіарейні засоби «Імодіум» та «Лоперамід». Кожна капсула містить 2 мг лопераміду гідрохлориду, допоміжні речовини - лактози моногідрат, магнію стеарат та інші. Обидва препарати ефективно пригнічують перистальтику кишечника, мають однаковий термін напіввиведення з організму (від 9 до 14 годин). От тільки упаковка із 10 капсул (дозування 2 мг) лопераміду коштує в українських аптеках близько 5 гривень. А майже вдвічі менша пластинка імодіуму – 6 капсул, дозування 2 мг – стартує від 50 гривень!

- Той же дротаверин можуть виготовляти декілька фірм, і в кожної буде своя ціна. Розкручена «Но-шпа» дорожча, менш розкручений «Дротаверин» дешевший у рази, але хто взагалі знає, що це таке? Тільки вузькі фахівці. Ці два препарати для усунення болю і спазмів здійснюють  тотожний вплив на організм, немає різниці і в тривалості знеболюючого ефекту. По суті, виробники продають одне й те саме, лише під різними торговими назвами, а споживачі переплачують на рівному місці. За що? За гарну упаковку з «дозатором пігулок», за колосальні витрати на рекламу, за утримання великого штату співробітників, зокрема, у відділі розповсюдження, - додає лікар-терапевт Борис Скачко.

Інший приклад - відомий нестероїдний протизапальний засіб для місцевого застосування. Торгова назва препарату - «Фастум-гель», міжнародна непатентована назва – кетопрофен. 50-грамовий тюбик із дозуванням 2,5% коштує в українських аптеках від 85 до 108 гривень. Лікарський засіб із абсолютно тотожним складом (таке ж дозування основної діючої речовини, той же карбомер, етанол, троламін, олія лаванди у переліку допоміжних речовин) під назвою «Форт-гель» пропонується в ціновому діапазоні від 25 до 32 гривень – це втричі дешевше!

- Замінити можна й антибіотик для системного застосування із торговою назвою «Сумамед». За упаковку з 6 капсул, дозуванням 250 мг доведеться заплатити в середньому від 150 до 180 гривень. Абсолютний аналог під назвою азитроміцин  – у 5 разів дешевший. Лікувальний ефект, фармакологічні властивості, протипоказання, взаємодія з іншими лікарськими засобами нічим не відрізняються, - запевняє Олександр Ляшенко.

Підказка для тих, хто лікує бронхит: муколітичний засіб

«Амброгексал» коштує 100 гривень за упаковку (20 таблеток, дозування 30 мг), «Лазолван» – 50 гривень, а засіб із невибагливою назвою «Амброксолу гідрохлорид» - лише 7 гривень! А склад усіх трьох засобів тотожний!

Заміну розкручених брендів на дешевші можна безболісно здійснити і в таких парах:

* Мазь для загоєння ран «Бепантен» - від 100 гривень за 30-грамову тубу (дозування 5%), мазь «Хеппідерм» - від 45 гривень.

* Розчин для ін+єкцій «Диклофенак» (виробництво Індії) – від 100 гривень за 5 ампул, «Диклофенак натрію» (Україна) - від 15 гривень за 5 ампул.

* Капсули для покращення роботи шлунково-кишкового тракту «Омез» (10 штук, дозування 10 мг) – ціна становить близько 65-75 гривень. Капсули з удвічі більшим вмістом діючою речовини (дозування 20 мг) «Омепразол-Дарниця» - 13 гривень, «Омепразол- Астрафарм» - 9 гривень.

* Протигрибковий засіб «Дифлюкан» у капсулах - від 300 гривень, «Флуконазол» - від 30 гривень.

* Таблетки для для лікування пептичної виразки «Ранігаст» коштують близько 50 гривень. «Ранітидин» можна придбати за 8-10 гривень.

*  Препарат, який застосовують при лікуванні щитоподібної залози, під назвою «Йодомарин» - до 100 гривень, а «Калію йодид» і «Йодид-Фармак» - до 20 гривень.   

* Поліферментний препарат «Мезим» - від 50 гривень, «Панкреатин» - від 11 гривень.

* Протизапальний засіб, що застосовують в офтальмології, під назвою «Максідекс» - від 70 гривень за флакон, «Дексаметазон» - від 15 гривень.

Доплата за смак «не як у пігулки», але не більше того

Водночас експерти нагадують: існує друга група дорогих препаратів та їхніх дешевих аналогів, лікувальний ефект яких трохи відрізняється. Більш дорогий засіб може містити речовини, які полегшують прийом ліків (покращують смак чи консистенцію, що важливо для дітей). Пастилки, сиропи, порошки зі смаком апельсину зазвичай дорожчі від аналогів зі смаком… пілюлі.

Допоміжні речовини також здатні пом’якшувати можливі побічні ефекти та захищати від медикаментозного удару здорові органи. Узяти хоч би препарат «Тромбо Асс». По суті, це звичайна ацетилсаліцилова кислота, але в кишковорозчинній оболонці. Така форма випуску зводить до мінімуму негативний вплив медикаменту на шлунок, а це надзвичайно актуально для хворих на хронічний гастрит і виразкову хворобу. Ціна за таке зменшення «побічки» відповідна: за 30 таблеток дозуванням 100 мг доведеться заплатити від 70 гривень. Дешевий аналог у звичайній таблетованій формі не захищає шлунок від зайвої кислоти, проте ціна за 10 пігулок дозуванням 500 мг становить лише 3-6 гривень.

Інший приклад. Недорогий засіб для лікування герпетичної інфекції «Ацикловір» (20 таблеток дозуванням 200 мг, ціна – від 19 гривень) відрізняється від аналогічних ліків на базі ацикловіра невисокою біодоступністю (користь організму принесуть близько 85% речовини). А от біодоступність дорожчого «Зовіраксу» (25 таблеток дозуванням 200 мг, ціна – від 100 гривень) становить 99%.

Цікава ситуація з дорогими й дешевими вітамінно-мінеральними комплексами, які тільки на перший погляд мають однаковий склад. Наприклад, препарат «Кальцію цитрат з вітаміном D3» (60 капсул, ціна стартує від 220 гривень) нагадує «Ревайтл Кальцій D3» (вартістю 30 гривень). Там кальцій, тут кальцій, плюс вітамін, який покращує засвоєння мінералу в організмі, дозування однакове... Але в першому випадку ми отримуємо цитрат – форму, яка засвоюється в організмі в 2,5 раза краще, ніж карбонат, який міститься у другому комплексі. Застарілий глюконат кальцію має надзвичайно низьку ціну (2 гривні за 10 таблеток), але його біодоступність ще менша, і в цивілізованих країнах цю форму давно не використовують через вкрай низьку ефективність. У такому випадку про рівноцінну заміну й мови бути не може.

Коли скупий таки платить дорожче

До третьої групи відповідників належать засоби, які дають однаковий ефект лише теоретично. На практиці виходить, що якість препаратів, які застосовують в онкогематології, при лікуванні гепатиту С, діабету, рідкісних генетичних патологій, напряму залежить від рівня обладнання завода-виробника. Чим вищі технології, що застосовуються на підприємтві, тим кращий ступінь очистки діючої речовини, тим менше небажаних ефектів спричиняє засіб.

- Побічні реакції від дешевших аналогів (наприклад, постійна нудота чи апатія) можуть перетворити ефективну терапію на справжні тортури. Але я не беруся називати конкретні препарати, оскільки не працюю з ними напряму. Визначати, які засоби потрібні хворому, має тільки його лікар. Вузький спеціаліст, який «веде» пацієнта, врахує всі недоліки й переваги кожного препарату та підбере оптимальний варіант, - пояснює Олександр Ляшенко.

Наш експеримент: 230-250 грн = 52-65 грн!

«Укрінформ» дізнався, чи допомагають співробітники столичних аптек економити на рецепті. Журналіст, озброєний переліком дорогих ліків із групи рівнозачних аналогів, просив порахувати, скільки коштуватиме торбинка з чотирма медикаментами. До переліку ввійшли «Но-шпа», «Омез», «Отривін», «Нурофен». Перші два препарати ми описували, третій – доволі прості краплі для носа з однією діючою речовиною, четвертий – нестероїдний протизапальний засіб, який знімає неприємні симптоми під час застуди. Як думаєте, скільки «заважив» цей список у столичних аптеках? Від 230 до 250 гривень!

- Це дорого для мене! А чи немає у вас чогось такого ж, але дешевшого? Може, українського виробництва? – допитувався в провізорів журналіст.

- Зараз дізнаємося, - відповідали співробітники. І в жодному з трьох закладів (на Оболоні, біля метро «Дарниця» та в центрі) не відмовляли в проханні. Спеціалісти пробивали по базі наявність бюджетних відповідників і пропонували всі варіанти, які на той момент були в аптеці.

Видозмінений перелік тепер виглядав так: «Дротаверин», «Омепразол» (як варіант – «Омезин»), «Ріназал» (чи «Ксилометазолін»), «Ібупрофен». І загальна сума становила від 52 до 65 гривень…

Отже, не тушуйтеся. Навіщо платити більше – це і ваше гасло. Звісно, якщо ви не з породи тих людей, яким обов’язково потрібен не просто хороший годинник вартістю, припустимо, 200 грн, а тільки швейцарський за 20 000 доларів.

Наталія Ротай, Київ