Покалічені Росією, вилікувані Литвою. Братська країна приймає наших поранених

Слава Богу, що у цей складний і важкий час, коли «братська» країна веде в Україні неоголошену війну, є країни і люди, які дійсно поводять себе по відношенню до України по-братськи.

З 2014 року Міністерство оборони Литви прийняло рішення почати лікування і реабілітацію українців, котры постраждали у зоні АТО. Так литовці не просто говорять, а доводять на ділі, що Україна – не одна і може розраховувати на допомогу, якої сьогодні дуже потребує.

«Починаючи з вересня 2014 року, до нас із зони АТО приїжджають поранені українські бійці, котрі потребують операції. Спочатку бійці прямували до клініки Каунаса та Вільнюської лікарні Червоного Хреста. Звідти після операцій вони потрапляли до нас – до реабілітаційного центру військово-медичної служби Збройних сил Литви. На початку 2015 року ми вирішили, що додатково самі, за уточненими діагнозами, будемо відбирати хлопців, які могли б виїхати до нас і отримати лікування», – розповідає начальник реабілітаційного центру, майор Річардас Ланаускас.

За його словами, всього з 2014 року вони взяли 113 українців із зони АТО. 29-денний курс лікування і реабілітації одного бійця обходиться у суму близько 2300 євро. Всього протягом року Для цих цілей передбачено 115500 євро.

«Цього року ми очікуємо ще на 6 солдатів. Окрім того, програма, яку ми хочемо виконати на наступний рік, передбачає лікування та реабілітацію 50-ти солдатів. Виходить, у середньому Литва приймає у рік близько 50 військовослужбовців з України», – уточнив Ланаускас.

До розмови підключається волонтер центру Рамунас Шерпатаускас.

За його словами, «у місяць реабілітаційний центр приймає від 2 до 6 українських солдатів, а в середньому – 4 людини».

Цей ювелірний підрахунок та відсутність «валу» у центрі чомусь нагадали майстерню з обробки діамантів, де головна цінність – люди, для яких робиться все можливе, щоб їхнє життя знову виблискувало різними гранями.

Спочатку пацієнтами центру були хлопці з добровольчих батальйонів «Донбас», «Азов», «Айдар».

«Пізніше, з 2015 року, їх змінили військовослужбовці Збройних сил України. Це 92-я і 93-я механізовані бригади, батальйон спецпризначення поліції України «Миротворець». Також були танкісти 1-ої танкової бригади, 17-ої танкової бригади. Ось зараз у нас проходить реабілітацію танкіст 17 танкової бригади», – розповідає керівник центру.

Річардас Ланаускас знає і місця битв своїх пацієнтів.

«У 2014 році майже всі бійці приїхали з Іловайського котла. Це ті хлопці, котрі в Іловайську потрапили в оточення і при виході по всім відомому «зеленому коридору» отримали осколкові та кульові поранення, сильні контузії. Були хлопці з пораненнями з Дебальцевого, з Донецького аеропорту. Були ті, що підірвалися на фугасі та на розтяжках, а також отримали мінно-осколкові поранення. Були постраждалі у Мар'їнці, Маріуполі. І на початку військових дій, і зараз продовжують приїжджати хлопці в основному з найбільш трагічних місць АТО», – неквапливо розповідає Ланаускас.

«Ось зараз у нас тут перебуває Михайло, котрий у Іловайському котлі отримав контузію та поранення, тепер допомагає волонтерити у центрі. Женя з Дніпропетровської області, служив під Дебальцевим у 17-ій танковій бригаді – у нього вогнепальне поранення у плече та осколкове поранення, вдома чекають мати з сестрою і братом. Микола служив у військах забезпечення, перебував на всій лінії передової і поранення отримав внаслідок падіння з КрАЗу – у нього був перелом стегна. Євген з Харківської області, працював машиністом, у 2014 році пішов добровольцем до батальйону «Айдар», вдома мати і сестра з дитиною, був поранений у ногу, проходить реабілітацію, після якої знову збирається на передову», – продовжує розповідь керівника центру волонтер.

Що стосується переліку діагнозів, то вони у солдатів різні. На 80% – це опорно-руховий апарат, контузії, зустрічаються гастрити від поганого харчування і нервових стресів, випадки посттравматичного синдрому. Був також випадок з ампутацією кінцівки.

«Ще у першій групі в 2014 році був один хлопець з ампутованою ногою. У Литві йому виготовили протез. З Вільнюса його тоді спрямували до Паланги. Через місяць, десь у листопаді, він благополучно повернувся до України», – розповів директор центру.

«Взагалі-то, – зазначив він, – якби не наш волонтер Рамунас, вдалих випадків відновлення солдатів було б на 50% менше. Велика заслуга його у тому, що він допомагав відновленню бойового духу хлопців, психологічно підтримував їх».

«З самого початку, як тільки-но хлопці стали приїжджати до нас, я почав думати про те, як і чим ще можна допомогти бійцям, у тому числі психологічно, і почав організовувати поїздки та екскурсії до музеїв Литви – Каунас, Тракай та інші міста. Дуже багато вражень хлопці отримали від військово-історичного музею, де історія збройних сил Литви відображена з часів середньовіччя», – розповідає Рамунас.

Всього, за його словами, за два роки було проведено понад 250 подорожей, екскурсій та зустрічей.

«Були зустрічі з військовими, спочатку з нашими, а потім вже з натівцями, у тому числі – з американцями, німцями, бельгійцями. Хлопців возили військовими частинами, де вони розповідали про себе та свій військовий досвід. Іноді замість однієї запланованої години така зустріч тривала дві, а то й три», – пригадує волонтер.

За його словами, родичі бійців, їхні дружини та подруги часто телефонують та розповідають, що додому хлопці повертаються зовсім іншими людьми.

«У них горять очі, їм хочеться жити. Та й самі вони часто з вдячністю згадують персонал реабілітаційного центру, кажуть, що один місяць у Литві пройшов для них, як один тиждень», – розповідає Рамунас.

Як все чудово склалося для українців в Литві! Міністерство оборони цієї країни знайшло чималі гроші на лікування і реабілітацію поранених бійців, передбачивши навіть мікроавтобус і обід під час екскурсій, щоб у цікавих поїздках по країні вони могли залікувати свої душевні рани. Центр реабілітації військово-медичної служби ЗС Литви знайшов місця для воїнів АТО, щоб повернути їм життя і здоров'я, а місцеві волонтери, екскурсоводи і музейники допомогли відновитися духовно. Що це означає для України?

«Це меседж Україні про те, що її підтримують і готові надати будь-яку допомогу, якої вона потребує, не лише у Литві, але й у багатьох інших країнах», – вважає волонтер Рамунас Шерпатаускас.

«Це хороший приклад того, як держава, військова медицина та волонтери разом досягають 100-відсоткового результату», – переконаний керівник реабілітаційного центру Річардас Ланаускас.

І без цих трьох складових – влада, військова медицина та волонтери – допомога була б не такою всеохопною.

Спасибі їм!

Паулюс Шемета, Руслан Батталов. Вільнюс-Київ.

Фото - Паулюс Шемета.