Наша армія сьогодні й завтра: роздуми героїв

Наша армія сьогодні й завтра: роздуми героїв

Аналітика
4782
Ukrinform
Як змінилася наша армія за роки війни? Що треба зробити для українського війська, щоб воно стало ще ефективнішим?

Війна розділила нашу історію на «до» і «після». Тепер ми точно знаємо - кожне покоління українців має своїх героїв. Є справжні герої і серед наших сучасників. Зухвала, неочікувана агресія Російської Федерації вирвала їх з мирного життя, і всі вони - цивільні, військові, пекарі, різноробочі, артилеристи, медики, студенти і ветерани - якось разом, в одну мить перетворилися на воїнів, на захисників, які зброєю і власним серцем прикривають від підступної навали всю країну і весь народ.

Журналістська доля - вона вдячна, в тому числі, можливістю проїхати сотні кілометрів фронтовими дорогами, щоб зустрітися, бодай, з деякими з цих героїв, справжніх, не паперових, яких знає або ще не знає країна.

Ми вирішили поставити їм прості запитання про армію, в якій вони служать. Насправді, вони складні, ці запитання. Кожна відповідь, яку ми отримали - вона вистраждана, солдатська, дуже чесна.

Спробуйте відповісти самі:

1. Як змінилася Українська армія за роки війни?

2. Що треба зробити для армії, щоб була ефективнішою?

3. У якій армії ви хотіли б служити в майбутньому?

Відповіли? Є нагода «звірити орієнтири». Тому що далі говоритимуть справжні герої нашої країни. 

Полковник ПЕРЕЦЬ СЕРГІЙ СТЕПАНОВИЧ, командир 56 окремої мотопіхотної бригади:

1. За два роки в першу чергу збільшилась наша армія майже в два рази. На сьогодні це майже 280 тисяч осіб. Це дало змогу збільшити кількість бойових підрозділів: механізованих, мотопіхотних частин, які на даний час набули оперативних та бойових спроможностей та виконують нині завдання в зоні Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Змінився підхід до збройних сил, збільшились видатки на грошове забезпечення військовослужбовців, покращилось забезпечення речовим майном формою одягу: як польовою, так і повсякденною, що ми бачили на параді. Також стало кращим продовольче забезпечення. 

2. Для того, щоб покращити стан справ в Збройних Силах України, варто, в першу чергу, поглянути на передові країни світу. Це мобільність підрозділів, які на даний час притаманні нашим державам-партнерам. Створення сил спеціальних операцій, які на даний час у нас на початковому рівні та високомобільних десантних військ. Для підрозділів сухопутних військ - це набуття мобільності через озброєння новітніми зразками зброї та військової техніки, такими як БТР-4Е, а також технікою на базі автомобілів КРАЗ - вони дуже пристойно себе зарекомендували в ході виконання бойових завдань.

3. Збройні Сили в майбутньому повинні відповідати сучасним вимогам. На сьогодні ми одна з найсильніших країн в Європі. В подальшому своїм досвідом, який напрацьовано нами за два с половиною роки війни, ми маємо поділитись з країнами-членами НАТО і продовжувати розвивати ключові напрямки співробітництва з країнами Північно-Атлантичного альянсу.

Майор ГЕРАСИМЕНКО ДМИТРО ДМИТРОВИЧ, командир окремого мотопіхотного батальйону 56 омпбр:

1. За два з половиною роки Збройні Сили пройшли досить великий, тяжкий і «прискорений» шлях по відновленню боєздатності. Нам нагадали, що нашій країні потрібні збройні сили. Ми бачимо, що після першого, досить кривавого року війни, вже всі розуміють, як потрібно було змінюватись, відновлювати втрачене, згадувати все, чому нас вчили у військових вишах. Зараз, вважаю, наші офіцери морально і психологічно готові розвивати Збройні Сили України. Вони є патріотами, пов'язують із Збройними Силами власне майбутнє, усвідомлюють відповідальність за мир в країні та у суспільстві.

2. Для армії треба робити багато. Всі вважають, що це всебічне забезпечення, в першу чергу. Це зрозуміло. Але, разом з цим, не менш важливо проводити   патріотичне виховання молоді, навіть на початкових етапах, у дитячих садках, в школах тощо. Діти повинні бачити у військовому, перш за все, захисника, пишатися армією і мріяти бути військовим.

3. Звичайно, що наші прагнення відповідати стандартам країн НАТО - це добре. Але ми самостійна держава,  і навіть в НАТО повинні зайняти своє вагоме місце союзників. Тому що ми  - країна з бойовим досвідом, з великою кількістю населення, яка пройшла через випробування війною. Ми повинні на «всі сто відсотків» бути не гіршими, а, навіть, на голову вищими, ніж військовослужбовці країни НАТО. Думаю, що так і буде вже найближчим часом.

Майор СИКОЗА ВІКТОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ, командир десантно-штурмового батальйону 36 обрмп:

1. ЗСУ змінились дуже кардинально, набули бойового досвіду, зрозуміли своє призначення, навіщо ми потрібні на цій землі. Важливо, що змінилась система бойової підготовки, вона стала дуже якісною, нарешті почались заняття з оволодіння зброєю, бойовою технікою, із залученням самої техніки на такі заняття, - це все було дуже потрібно, нарешті все це втілюється в життя. Взагалі, іншою стала сама система виховання особового складу, військовослужбовці більше часу приділяють саме польовим заняттям. Це дуже необхідно в умовах нинішнього часу.

2. Насправді, все просто. Потрібно продовжувати нарощувати інтенсивність бойової підготовки. Треба надати військовослужбовцям змогу більше часу проводити на полігонах, саме там набувається польова виучка. Останні два роки показали, що солдату потрібно більше  часу проводити у полі, звикати до поля, до місцевості. І навіть під час навчань все треба робити з елементами несподіванки та раптово.

3. Майбутня Українська армія, в моїй уяві -  це молоді, здорові, браві хлопці, які мають неоціненний бойовий досвід, і які будуть знати що і як треба робити, щоб захистити країну. Наша армія вже зараз є однією з найсильніших в Європі. Якщо ми продовжимо таку практику навчання, ми вийдемо на дійсно високий рівень.

Капітан ГРИНЮК ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ, заступник командира 1 механізованого батальйону 30 омбр, Герой України:

1. В першу чергу, помінялись самі військовослужбовці, які більш відповідально ставляться до військової служби. Багато військовослужбовців зацікавлені в проходженні військової служби, і це зрозуміло, адже збільшено фінансове забезпечення.

2. Щоб посилити наші спроможності, в першу чергу потрібно звернути увагу на якість підготовки в навчальних центрах. Саме вони дають нам кістяк Збройних Сил. Особливо важливі спеціальні посади: механіки-водії, наводчики-оператори. Якщо навчальні центри якісно готуватимуть цих фахівців, це зменшить навантаження на нас в плані їх  подальшого навчання вже у військах.

3. У майбутньому Збройні Сили, як я уявляю, будуть в пунктах постійної дислокації, всі, солдати й офіцери, біля своїх сімей. Весь особовий склад Збройних Сил України має бути кадровий, кожній має бути спеціалістом у своїй сфері.

Підполковник ЛИСЮК ДМИТРО СЕРГІЙОВИЧ, командир 8 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 огшбр: 

1. За два с половиною роки відбулось чимало суттєвих, позитивних змін. Багато командирів, військовослужбовців контрактної служби навчились воювати, навчились захищати нашу країну.

2. Треба продовжувати працювати. На мою думку ті зміни, які були започатковані в 2014-2015 роках, мають реалізовуватись і далі, ми не повинні зупинятись на досягнутому. В подальшому поступово переходити на контрактну армію, хоча зрозуміло, що відразу це не відбудеться. Але навіть з фінансової точки зору утримання професійного війська є більш доцільним. Ми готуємо такого фахівця один раз, ми його навчаємо і потім протягом всього терміну служби він виконує свої обов'язки.

3. У майбутньому хочу бачити нашу армію дійсно професійною, яка відповідатиме світовим стандартам, з якою будуть рахуватись інші держави.

Підполковник МАРЧЕНКО МАКСИМ МИХАЙЛОВИЧ, командир 24 окремого штурмового батальйону «Айдар» 10 огшбр:

1. За останні кілька років, враховуючи зниження активності бойових дій на Сході України, Збройні Сили України перейшли на новий професійний рівень, на нові стандарти, комплектують штати підрозділів військовослужбовцями-контрактниками, які присвятили своє життя службі. Це, в свою чергу, дозволяє виконувати будь-які бойові завдання, будь-які бойові накази.

2. Необхідно, в першу чергу, звернути увагу на військову техніку, стан якої не завжди дозволяє активно вести бойові дії. Треба знайти ефективні шляхи, щоб привести її до такого стану, щоб у майбутньому не було питань щодо її використання.

3. В майбутньому бачу Збройні Сили України професійними, боєготовими, такими, в яких служать лише дисципліновані бійці. Ну і, звісно, бачу у майбутньому складі Збройних Сил батальйон Айдар в штаті окремої механізованої бригади.

Підполковник ЗУБАНИЧ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ, командир 10 окремої гірсько-штурмової бригади, Герой України:

1. Армія стала справжньою, спроможною виконувати  бойові задачі, а не паперовою, якою вона була до цього.

2. Щодо майбутнього - риторичне питання. Потрібне змінити ставлення до армії та до служби населення, громадськості, для розуміння того, що Збройні Сили України - це гарант нашої незалежності та територіальної цілісності.

3. Бачу наші Збройні Сили такими, які не будуть давати можливість будь якому агресору навіть в думках зазіхати на нашу незалежність та цілісність.

Полковник ВЛАСЕНКО ВЯЧЕСЛАВ ВІКТОРОВИЧ, командир 46 окремого батальйону спеціального призначення «Донбас - Україна» 10 огшбр:

1. Якщо в 2014 році війна і наші дії мали більш хаотичний характер, то зараз, безумовно, видно організацію, керованість, зміни в тиловому, в інформаційному забезпеченні. Змінилися самі бійці. Частина людей, які прийшли в 2014 році заради піару, для використання цих бойових дій у власних інтересах, згодом пішли в народні депутати, в мери, у виконавчу владу. Зараз я бачу поряд із собою людей, які абсолютно точно усвідомлюють, навіщо вони сюди прийшли. У них є мета, і вони її чітко формулюють. Це звільнення нашої країни, територій Донбасу, захист всіх українців, які стоять за нашою спиною.

2. Ці зміни вже помітні. Необхіно й надалі підвищувати якість навчання особового складу, використовувати досвід, який набутий за два з половиною роки війни. Враховувати ті побажання, які пропонують командири батальйонного та бригадного рівнів. 

3. Якими будуть Збройні Сили? Я їх бачу явно не такими, якими вони були на протязі останніх 25 років. Фактично, з часів радянської армії наші збройні сили лише частково змінилися. Нам повністю треба відмовитися від формули, яка все ще існує, повністю переглянути статути, змінити підхід та ставлення до командирів, які безпосередньо виконують бойові завдання. Вони, командири, - головні на полі бою, для їх забезпечення (інформаційного, тилового, розвідувального) - все і має бути спрямовано. Параллельно з цим варто підвищувати мотивацію особового складу, і не лише матеріальну. В 2014 році ми починали воювати не за гроші, був абсолютно інший підхід. І якщо робити ставку лише на матеріальне забезпечення, цього буде недостатньо. Це лише одна з складових, оскільки у всіх нас є родини, діти, о яких ми маємо піклуватися і забезпечувати.

Підполковник ДРАПАТИЙ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ, командир 58 омпбр:

1. Насамперед, Збройні Сили України змінились на краще. Кожен усвідомив, що виконання завдань по обороні і охороні незалежності та територіальної цілісності держави - це його особисте завдання. Підійшли військові до цього відповідально, в результаті Збройні Сили стали набагато більш професійними, всі роди і види збройних сил займаються в повному обсязі своєю роботою. На жаль, це відбувається в бойових умовах. Але «процес пішов», реформи діють на краще. Не все відразу, не все вдається, але є позитивні зрушення. Це не лише моя думка, це позиція й бачення всього особового складу бригади.

2. Змінити потрібно як технічне оснащення, так і підхід до кадрової роботи, підняти рівень професіоналізму.  

3. Перспектива Збройних Сил України це - мобільні, професійні, всебічно забезпечені, технічно оснащені і спроможні виконувати всі завдання.

Позивний «НАДІЯ», снайпер 58 омпбр:

1. Наші Збройні Сили стали значно сильнішими. Я прийшла на війну в 2014 році, починала службу в одному з добровольчих підрозділів, згодом, у 2016 році «легалізувалась» у 58 бригаді.

2. Щоб покращити армію, треба залучати більш вмотивованих людей до служби. По-перше, це добровольці, такі як я, як мої побратими, що зібрались в 58 бригаді.

3. У майбутньому Українські Збройні Сили мають стати дійсним гарантом нашої державності, суверенітету нашої країни, символом, щитом захисту і сили нашої нової держави.

Майор САМБРОС АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, командир 3 танкового батальйону «Звіробій» 54 омбр:

1. На мою думку, Збройні Сили України змінились у своїй основі. Змінилися люди, які навчились давати відсіч ворогу, приймати рішення. Ну а також змінилося ставлення  суспільства, з'явилась віра у спроможність армії виконувати свою основну бойову задачу - це захист народу України від збройної агресії.

2. Перше, що треба покращити, це оснащення армії. Технічне оснащення, яке на даний час все ще залишається на низькому рівні. Друге - це зменшення «паперообігу», який не дає спроможності різним керівникам більш детально займатись технікою та людьми. Третє, це надати командирам різних рівнів реальну можливість приймати рішення та нести відповідальність за прийняті рішення.

3. Щодо майбутнього, то, на мою думку, потрібно прискорювати модернізацію Збройних Сил України, переходити на НАТОвські стандарти, проводити відповідне навчання особового складу.

Сержант ДУБИНА СЕРГІЙ ПИЛИПОВИЧ, командир танку 3 танкового батальйону «Звіробій» 54 омбр:

1. За час, що минув, з'явилась більша відповідальність та мета. У 2014 році все будувалось на патріотизмі, зараз наголос робиться на професіоналізм. Армія починає набирати свій темп, дійсно як народна армія, а контрактники роблять свою справу якісно.

2. Змін в армії потрібно чимало. В першу чергу, це відносини між оборонним комплексом України та армією. В даний момент, коли потрібно вирішувати питання підтримання обороноздатності у найкоротші терміни, у нас розводять бюрократію, паперову «волокиту». Ми жартуємо, що у нас замість боєздатної армії виходить паперова армія. Щоб відремонтувати танк нам потрібно два, три місяці, щоби підготувати всі документи, домовитись, переконати, що потрібен ремонт техніки. Звичайно, що все це негативно впливає на наш настрій. Тому що, як бійці дивляться як ремонтується їх техніка, то і розуміють, яке ставлення до армії.

3. Майбутню армію бачу такою. Потрібно розмежувати, хто повинен займатись бойовою справою, а хто повинен займатись ремонтом техніки та озброєння, а хто повинен налагоджувати матеріальне забезпечення. Кожен батальйон має свої підпорядковані  підрозділи, але їм все рівно потрібно звертатись до вищих керівників, і знову вибудовується ланцюжок та починають вибирати, кому потрібно допомагати в першу чергу. Хто знаходиться на першій лінії, хто на другій, хто на полігоні. Потрібно, щоб був батальйон, який займається суто ремонтом, матеріальним забезпеченням, і окремо батальйон, який веде бойові дії. Інакше ми розпилюємо свої сили на те, щоб облаштуватись, знайти транспорт, привезти харчі, боєприпаси, запчастини. Нам потрібна колісна техніка, адже треба розвозити людей, матеріально-технічні засоби і боєприпаси. По штату така техніка не передбачена. Виходить, що ми не можемо своєчасно відреагувати на все, що нам потрібно.

Генерал-майор НАЄВ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ, командир оперативно-тактичного угрупування «Донецьк»: 

1. Збройні Сили України за час ведення війни на сході змінились кардинально. Насамперед, збільшилась чисельність Збройних Сил України,  яка полягала не тільки в загальному числі військовослужбовців, а й у створенні нових бригад, полків, батальйонів, які були оснащені зброєю технікою і були відповідним чином підготовлені. Насамперед я хотів би звернути увагу на підготовку Збройних Сил України, на той досвід в зоні АТО, який здобули ЗС України. Він був цілковито використаний на полігонах, отже, ми маємо підготовлені Збройні Сили. Зокрема, був підготовлений кожен військовослужбовець, злагоджені взводи, роти, батальйони та бригади. Цілий комплекс командно-штабних навчань, які проведені під загальним керівництвом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України, дав поштовх для розвитку органів управління, які на даний час спроможні планувати, готувати та проводити операції, керувати бойовими діями.

2. Для того, щоб Збройні Сили України стали більш ефективними, необхідно забезпечити відповідний матеріальний ресурс. За те, що дає нам держава, ми щиро вдячні, ми будемо це найбільш ефективно використовувати. Якщо збережеться тенденція такого впливу і такої уваги, яку нині приділяє нам вище військово-політичне керівництво країни, ми цілковито впораємось з усіма завданнями. Вся решта: воля, впевненість у нашій перемозі, - у нас є.

3. Збройні Сили України зразка 2020 року мають  відповідати стандартам, які існують у збройних силах провідних країнах світу, зокрема, в НАТО.  Такі стандарти мають бути перейняти і впроваджені у діяльність Збройних Сил України. Крім цього ми маємо розвити все, що вже здобули самі. Це подальший розвиток озброєння та військової техніки,  вдосконалення форм і способів ведення бойових дій, це подальше якісне зростання органів військового управління, штабів, це продовження процесу злагодження всіх військових частин, які входять організаційно в структуру Збройних Сил України.

Полковник ГРУЗЕВИЧ ОЛЕКСАНДР СТЕПАНОВИЧ, командир 53 омбр:

1. Збройні Сили України дуже сильно змінились. Вони стали більш потужнішими, чисельними. Опанували нові способи та форми ведення бойових дій, що в цілому сприяє успішному виконанню поставлених перед ними бойових завдань.

2. Потрібно продовжувати ті напрямки розбудови Збройних Сил України, які зараз здійснюються, більш якісно підняти відбір особового складу до армії, щоби зменшити кількість тих негараздів, які на сьогодні ми маємо. Також важливо підняти їх соціальний статус, можливо підняти грошове забезпечення, тим самим мотивувати громадян щодо вступу до лав Збройних Сил України на контрактній основі.

3. По перше, армія має бути контрактною, високооснащеною, мобільною і якісно підготовлено. Від цього буде залежати успішне виконання завдань в цілому і обороноздатність нашої держави.

Владислав Селезньов, полковник ЗС України. Київ, спеціально для Укрінформу


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-