Чи є життя без стипендії?
6 вересня, виступаючи з традиційним зверненням до Верховної Ради, Президент Порошенко запевнив, що не підпише бюджет на наступний рік, у якому буде скасована стаття щодо виплати стипендій. Цим Петро Порошенко, ніби, підвів риску під кількаденною дискусією на тему: чи треба українським студентам відмовити у стипендії. Укрінформ, принагідно, вирішив пересвідчитися, а чи ж справді нинішня стипендія так життєво необхідна і що ми отримаємо, якщо її не платитимуть усім підряд?
Почнемо з того, що нині стипендія українського студента складає 825 гривень. Зважаючи на ціни, на такі гроші можна 3-4 рази зайти в магазин за продуктами першої необхідності або, як підрахував Мінфін, – купити 7 таких славнозвісних тортів, одним з яких у примусовому порядку хулігани «пригостили» заступника міністра, пана Сергія Марченка.
Люди з елементом «вати» у свідомості з тугою в очах і виразом суму на обличчі можуть подумати: «А ось в наші часи, за Союзу...» Але ж будьмо об’єктивними - на тодішню стипендію в 35-40 рублів прожити місяць пересічному радянському студенту теж ніяк не вдавалося: наймана квартира обходилася мінімум 50-60 рублів, а «простий» похід в магазин – 3-5, в залежності від апетитів. Тож, ностальгувати нема за чим, хоча «совки» й придумають. Тодішньому студенту, як і сучасному, допомагали батьки – чи то грошима, чи ж продуктами. Або ж якщо у батьків такої можливості не було, - то підробляли – хто вантажником, хто сторожем, а хто й «оператором при лопаті» - двірником, тобто. А принцип стипендіальний був такий самий, як і нині: нехай небагато, зате багатьом.
Місяць проживання у Києві коштує мінімум 2340 грн
Перше, що турбує приїжджого студента – квартирне питання. Приміром, студенти НАУ за гуртожиток зараз віддають 600 гривень за місяць – майже всю стипендію. Якщо гуртожиток не надали, то викладай дві з половиною стипендії - 2000 гривень і не за квартиру, а за оренду кімнати. До цього ж додаємо вартість проїзду в метро чи в маршрутці – як мінімум 250-300 гривень. А чим харчуватися, окрім граніту науки? Нехай наш студент буде економним і витрачатиме на це 1200 грн в місяць (по 300 грн на тиждень). До того ж, не забуваймо про предмети першої необхідності, як шампунь, зубна паста, пральний порошок тощо – це не менше 300 грн щомісяця. Отже, у підсумку виходить 2340 грн, якщо мешкаєш у гуртожитку, і 3740 грн – якщо винаймаєш кімнату. І це при тому, якщо сидіти вдома й не ходити на вечірки чи не їздити до батьків.
Власне, ми доводимо те, у чому і так ніхто не сумнівався: 825 гривень – смішна сума, яка не покриває й половини щомісячних витрат звичайного київського студента, і навіть не дотягує до прожиткового мінімуму, який, нагадуємо, зараз становить 1399 гривень. Може, так і міркували в Мінфіні – якісь 825 гривень особливої ролі «у виживанні» не зіграють. Хоча насправді важко знайти людину, яка б добровільно відмовився від додаткових грошей, за які не треба особливо напружуватися.
З іншого боку, ті ж самі 800 гривень – це все ж таки допомога тим батькам, які пнуться зі всіх сил, аби їхня дитина здобула вищу освіту в столиці і мала краще життя, ніж вони.
Міністр фінансів провів відкриту зустріч зі студентами та студентськими організаціями, де запевнив:
«Стипендії не відміняють. Навпаки, ми пропонуємо їх суттєво підвищити. Та нараховувати їх потрібно меншій кількості студентів: зараз "академічну" стипендію отримують 70% студентів. Треба щоб її отримували справді найкращі, а також ті, хто потребує соціального захисту».
У Європі стипендію отримують 5% студентів, а не 70%
А у Європі, як ми щоразу у тому пересвідчуємось, так було завжди, і там лише дивуються, що це підняло в Україні таку хвилю обурення. Студенти, які мають потенціал і бажання вчитися, але не мають можливості за це заплатити, або отримують гранти на навчання, або ж беруть позику у держави, а згодом її виплачують з мінімальним відсотком після працевлаштування, або ж подають на соціальну стипендію, якщо сім’я має низькі доходи.
Автор поцікавилася у європейських студентів, як живуть вони там без стипендій? Албін, студент зі Швеції, який навчається в Стокгольському університеті, розповів, що лише найуспішніші студенти можуть самостійно податися на стипендію, а таких у його групі немає.
Студентка Іра П. з України, яка зараз вчиться у Ягелонському університеті у Кракові, говорить, що для поляків навчання у державних університетах безкоштовне. А от стипендії там отримати можна не з початку першого курсу, як всюди в Україні, а лише з 2-го семестру або з 2-го курсу залежно від університету. Але виплачують їх лише за відмінні результати у навчанні або за активну наукову, спортивну чи культурну діяльність, і отримують стипендію не 75%, а лише 5% студентів. Скільки? Десь близько 500 злотих ($130). Отже, стипендії в Польщі за обсягом значно вищі за українські, але всіх видатків все одно не покривають по-перше, а по-друге вони далеко не для всіх, а лише для тих, хто докладає до навчання дуже багато зусиль.
Тисячі українців давно обрали якість освіти замість економії
І ще така смачненька деталь: за даними головного управління статистики Польщі минулого навчального року в польських університетах навчалися 20,5 тис. українських громадян. І це лише на повних програмах, а ще існує чимало семестрових чи річних стажувань. Стипендій вони там точно не отримують. Але чому ж тоді так активно наша молодь виїжджає до Польщі? Тому що у Варшаві, Кракові, Вроцлаві, Любліні державні виші потужніші за наші, та й відстань до Києва із західних областей така ж, як і до польських міст – вибір раціональний.
Часи змінюються, і якщо раніше багато хто вчився «за диплом», то зараз в пріоритеті реальні знання і навички, соціальна активність і контакти. А мізерна стипендія, яку вважають заохоченням до навчання, - це ще той пережиток минулого, який лише спотворює основну ідею освіти, тобто, вчитися заради себе, а не заради диплому чи стипендії. І це чудово розуміють за кордоном, чого і нам бажаємо.
Реакція соцмереж і українських студентів «без тортів»
А що ж думають ті, кого це стосується? Наші студенти відреагували на майбутні зміни не лише тортами. Найактивніші, хоча їх було всього четверо, навіть пішли до МОН з плакатами: «Нам не потрібні стипендії. Нам потрібна якісна освіта», пояснивши, що у світі мало чого є безкоштовного, а тим паче, якісної освіти. Зважаючи на критику їхньої акції, вони наголосили, що всі четверо навчаються на державному замовленні в кращих ВНЗ столиці, а троє з них отримують стипендію.
Соцмережі теж не мовчали та активно висловлювалися «за» і «проти»:
Андрій Пасічник, студент КНУ
Особисто я, студент, що 4 роки отримував стипендію (ну і ще 2 роки буду отримувати) залюбки від неї відмовився... Тому відміна нинішньої системи отримання стипендій є не тільки можливою, а й необхідною... Загалом, висновок такий, що скасовуючи ці безглузді стипендії, будь ласка змініть і навчальний процес. Тому що зачитування викладачем інформації на лекції з практичної(!!) політології з жовтих, старих, від руки написаних (напевно ще в 80-х роках минулого століття) листочків - це вже давно не смішно, а сумно. Тому і не дивуйтесь, що студенти втікають із України.
Марія Жартовська, журналіст «Української правди»
У моєму університеті не було стипендій. Назва цього університету вам нічого не скаже. Він не з тих, чиїми дипломами прийнято козиряти.
Я просто завжди знала, що на всі свої «хочу» треба заробляти самій. На перший комп'ютер, перший диктофон. Мозком і руками ... Тому студентам не потрібні стипендії. Їм потрібен розум і цілі. Тоді все вийде.
Ганна Грабарська, фотограф та парламентський кореспондент
Згодна, що систему стипендій треба переглянути. Але це якісь варварські методи - дати малозабезпеченим і самим успішним.
До речі, успішність часто залежить від упередженості викладачів. Наприклад, у тій же Могилянці знайома дівчинка, яка до цього рік провела в Америці і знала англійську краще за всіх, отримала від викладача трійку (вона також знала мову краще викладача). Це зіпсувало їй диплом.
Висновок тих, хто активно обговорює тему стипендій практично однаковий. По-перше, винятково на нинішню стипендію ніхто не в змозі місяць протриматися, а отже «життя без стипендії» існує і дуже мало відрізняється від «життя зі стипендією». По-друге, що не кажи, але якістю вищої освіті в Україні не вдоволені практично всі. Для того, щоб чогось досягти, треба навчитися чимось жертвувати, і в питанні якості освіти – то, можливо, і стипендіями «для всіх». Адже той, хто насправді хоче навчатися в хорошому виші, докладе усіх зусиль для цього, і питання стипендії тут ні до чого.
Сумно тут одне: поки у нас чубляться навколо питання залишати чи скасовувати стипендії, найобдарованіші виїжджають за кордон, де освіта краща, і де таку цілеспрямовану і перспективну молодь реально цінують. Ці молоді українці не розраховують, що їм за це заплатять, а навпаки – платять самі. Адже найкраща інвестиція – це в себе і свої знання. А безкоштовний сир ми знаємо, де буває.
Юлія Горбань, Київ
