29 серпня. Пам’ятні дати

29 серпня. Пам’ятні дати

1083
Ukrinform
Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам, українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення

Як відомо, бої за важливий стратегічний об’єкт Донбасу - місто Іловайськ, тривали з середини серпня. Українським військовим майже вдалося оволодіти містом, але тут втрутилася російська армія. У плани Москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська. На 28 серпня становище наших військових, які на ту пору ще залишалися в оточеному місті (близько 500 чоловік), стало критичним. Цього ж дня Президент Петро Порошенко звинуватив Росію у відкритому збройному вторгненні на Донбас і скасував з цієї причини візит до Туреччини. Згідно зі звітом Міністерства оборони України, вторгнення російських військ на територію України відбувалося протягом 24-29 серпня 2014 року, а загальна кількість контингенту складала до 4 тисяч військовослужбовців. Тим часом, президент Росії Володимир Путін, граючи роль миротворця, 29 серпня запропонував проросійським бойовикам відкрити для українських військових гуманітарний коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших військових справжньою дорогою смерті, адже тоді загинуло чимало українських військових. Дані про втрати різняться й по сьогодні: як стверджує начальник Генштабу Збройних Сил України Віктор Муженко, у серпні 2014 року втрати армії становили 427 чоловік, 781 – поранені,  з 21 серпня по 5 вересня 2014 року, зокрема в районі Іловайська, загинули 150 військових, 90 були поранені. Генпрокуратура оперує іншими даними, називаючи від 366 до 500 чоловік загиблих. Вцілілі учасники тих пекельно-серпневих подій називають ще більшу кількість загиблих. Але, як пише в своїй останній книжці «Блокпост» поет і воїн Борис Гуменюк, «Хто плаче за цифрами?...»

Щорічно 29 серпня у світі відзначається Міжнародний день дій проти ядерних випробувань. Проводиться згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 2 грудня 2009 року. Ініціатором Дня став Казахстан, який саме 29 серпня 1991 року закрив головний ядерний полігон СРСР під Семипалатинськом. Упродовж багатьох років Казахстан (тоді ще союзна республіка) потерпав від ядерних випробувань та їхніх наслідків. З  1945 року в світі було здійснено понад 2 тисячі випробувань ядерної та термоядерної зброї. На території України таких випробувальних вибухів було два – у 1972 році (Красноградський район Харківської області) та в 1979 році (шахта Юнком на Донеччині). ООН закликає цього Дня світову спільноту солідаризуватися задля припинення будь-яких ядерних випробувань, адже людський досвід та історія продемонстрували нам жахливі й трагічні наслідки випробувань ядерної зброї.

Ювілеї дня:

260 років від дня народження Яна Снядецького (1756-1830), польського вченого епохи Просвітительства, одного з найвизначніших польських астрономів межі ХVІІІ-ХІХ століть, математика, філософа і педагога; в 1807-1815 рр. професор і ректор Віленського університету.

148 років від дня народження Людмили Михайлівни Старицької-Черняхівської (1868-1941), української письменниці, літературного критика, громадської діячки. Народилась в сім’ї відомого письменника і громадського діяча Михайла Петровича Старицького та Софії Віталіївни Лисенко – рідної сестри композитора Миколи Лисенка. Перу Старицької-Черняхівської належать поезії, оповідання, драматичні твори, зокрема «Останній сніп», «Милость божа», «Каїн і Авель», «Напередодні», «Розбійник Кармелюк», історичний роман «Перед бурею». Численні праці письменниці присвячені творчості Коцюбинського, Лесі Українки, Садовського. Однією з перших вона привітала талант Максима Рильського, прорецензувавши його збірку «На білих островах». По смерті Миколи Лисенка вона очолювала літературно-мистецький клуб «Родина», належала до Товариства українських поступовців, партії соціал-федералістів, була членом Центральної ради, однією з організаторок Спілки українок, учасницею Собору української автокефальної православної церкви 1921 року. У 1929–1930 рр. розпочався політичний процес «Спілки визволення України», сфабрикований з метою знекровлювання української інтелігенції. До слідства було притягнуто й Людмилу Старицьку та її чоловіка. Майже півроку вони просиділи в Харківській в’язниці, очікуючи суду й вироку. У червні 1930 їх звільнили, засудивши «умовно». На початку 1938 року було заарештовано і розстріляно доньку письменниці – поетесу й перекладачку Вероніку (Рону) Черняхівську. З туги помер чоловік. 20 липня 1941, коли вже під Києвом стояли німецькі дивізії, 73-річну письменницю знову було заарештовано. Разом із сестрою Оксаною Стешенко, академіком Агатангелом Кримським та ще кількома київськими інтелігентами її вивезли до Харкова, далі етапом у Валуйки, а звідти, вкинувши в товарняк, повезли за Волгу. Десь по дорозі до Казахстану й обірвався життєвий шлях Людмили Старицької-Черняхівської.

140 років від дня народження Чарльза Франкліна Кеттерінга (1876-1958), американського інженера і винахідника. З його ім’ям пов’язаний винахід електричного лічильника грошових купюр, автомобільного висококомпресивного двигуна і електричного стартера для автомобілів марки «Кадиллак». Після Першої світової війни очолював корпорацію «Дженерал моторс».

29 серпня 1920 року народився Чарлі Паркер (1920-1955), видатний американський джазовий музикант (альт-саксофон) негритянського походження; один із творців стилю бібоп. Його улюбленими композиторами були Брамс, Хіндеміт, Стравінський, але понад усе він захоплювався поезією Омара Хайяма. Помер зірка світового джазу у березні 1955 року від серцевого нападу. Паркеру було лише 34 роки. Пізнє визнання музиканта і його важке життя були покладені в основу сюжету повісті Хуліо Кортасара «Переслідувач». «Музика – це твій власний досвід, твоя мудрість, твої думки. Якщо ти не живеш нею, то з твого інструменту ніколи не вийде нічого путнього. Нас вчать, що у музики є свої власні кордони. Але мистецтво кордонів немає…» (Чарлі Паркер)

80 років від дня народження Генріха Моріцевича Уманського (1936), художника мультиплікаційного кіно. Син відомого українського художника Моріца Борисовича Уманського. З 1966 року – художник Творчого об’єднання художньої мультиплікації «Київнаукфільму», а з 1992 працював на студії «Борисфен». Брав участь у створенні стрічок: «Легенда про полум’яне серце», «Казка про місячне сяйво», «Кримська легенда», «Журавлик», «Про смугасте слоненя», «Як жінки чоловіків продавали», «Вересовий мед», «Ніч перед різдвом», «Капітошка», «Аліса в країні чудес», «Як козаки на весіллі гуляли» та ін.

Роковини смерті:

55 років з дня смерті Григорія Михайловича Тютюнника (1920-1961), українського прозаїка та поета. Брат іншого відомого українського письменника Григора Тютюнника. Творчий доробок митця складають збірка оповідань «Зорані межі» (1950), повість «Хмарка сонце заступить» (1957), поетична збірка «Журавлині ключі» (1963). Найвідомішим твором письменника став роман «Вир», який посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила поступове, але неухильне одужання й відродження національної словесності після того удару, якого завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору. Саме за «Вир» письменник був удостоєний Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1963; посмертно). А ще роман вирізняється надзвичайно досконалим мовним стилем – учителі часто використовують його уривки для диктантів. Народився Григорій Тютюнник в селі Шилівка на Полтавщині. У 1938 році вступив до Харківського університету, але навчання перервала війна. Добровольцем пішов на фронт, був двічі важко поранений, декілька разів тікав з ворожого полону, брав участь у діях партизанських загонів на території Кіровоградщини та Чехословаччини. Після війни був на педагогічній роботі, працював співробітником львівського журналу «Жовтень», вів активну літературну діяльність. До кінця життя пам’ятав про війну – лікарі так і не змогли видалити осколок біля серця. Від тих воєнних ран і помер – наприкінці серпня 1961-го, 42-річним. У 2000 році в рідному селі Григорія та Григора Тютюнників було створено музей.

28 років з дня смерті Миколи Олексійовича Лукаша (1919-1988), українського перекладача, літературознавця, лексикографа. Перекладав з 18 мов, відтворивши з високою художньою досконалістю великий масив шедеврів світової літератури. Зробив блискучі переклади творів Шекспіра, Сервантеса, Флобера, Аполлінера, Рільке, Тувіма та ін. У 1989 році редакція журналу «Всесвіт» заснувала премію ім. М.О. Лукаша за кращий художній переклад або статтю про мистецтво перекладу.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-