24 серпня. Пам’ятні дати

24 серпня. Пам’ятні дати

1208
Ukrinform
Сьогодні українці святкують 25-ту річницю незалежності України

День Незалежності України відзначається щороку 24 серпня на честь ухвалення Верховною Радою УРСР у 1991 році Акта проголошення незалежності України – політико-правового документа, який засвідчував новий статус Української держави. Цій події передувало прийняття Верховною Радою України 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України, якою проголошувалася самостійність, повнота і неподільність Українських держави в межах її територій та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Прийняття Акта відбувалося в умовах, коли під дією зовнішніх чинників суверенітет України опинився під реальною загрозою. Спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 року виявила повну залежність союзних республік-держав від розвитку подій у Москві, їх критичну беззахисність. Тільки повний провал московського путчу зберіг Україну від втрати національного суверенітету та повернення її до тоталітарних часів. З огляду на це 24 серпня 1991 року в Києві розпочала роботу позачергова сесія Верховної Ради УРСР. Саме на ній, надвечір 24 серпня, за активної позиції проукраїнських сил, й було ухвалено Акт незалежності України. Це означало, що Українська держава має свою неподільну й недоторкану територію, на якій діють виключно Конституція і Закони України. Вона сама здійснює захист і охорону своєї державності, гарантує всім своїм громадянам права і свободи, виключно сама розпоряджається своїми природними багатствами, самостійно веде свою економіку, має свою валютно-фінансову систему і грошову одиницю, сама проводить міжнародну політику і встановлює рівноправні стосунки з сусідами, сама розвиває науку, освіту, культуру. Водночас ВР визнала за необхідне провести всеукраїнський референдум на підтвердження Акта незалежності та вибори Президента України. 1 грудня 1991 року українці взяли участь у всенародному референдумі. За незалежність України тоді висловились 90,32 % громадян. Схваливши на всеукраїнському референдумі Акт проголошення незалежності України, народ надав цьому документові реальної сили та започаткував новий етап розвитку історії нашої держави.

Події дня:

У ніч на 24 серпня 1572 року в Парижі відбулась страшна різанина, так звана Варфоломіївська ніч. Вона була організована католиками на чолі з Катериною Медічі, якій приписують вислів: «Бути з ними (з гугенотами) жорстокими – людяно, а бути милосердними – жорстоко». Кривава ніч вражала уяву не лише сучасників, а й нащадків. Різня почалась між 2 і 4 годинами ночі. До полудня було вбито понад дві тисячі людей – чоловіків, жінок, дітей, стариків. Катерина Медічі намагалась вирішити таким чином дві задачі: покінчити з внутрішньою війною і не допустити зовнішньої. Тобто, мотиви були чисто політичними і аж ніяк не релігійними.

Ювілеї дня:

148 років від дня народження Максима Антоновича Славинського (1868-1945), українського громадського діяча, публіциста, дипломата. Після закінчення Київського університету працював у редакціях газет і журналів, зарекомендувавши себе здібним журналістом і публіцистом, фахівцем з національного питання. У буремному 1917 році представляв українську Центральну раду при Тимчасовому уряді в Петрограді. За влади гетьмана (з кінця квітня 1918) працював у Міністерстві закордонних справ, брав участь у переговорах з радянською Росією, очолював Міністерство праці в уряді Лизогуба. З початку 1919 був керівником дипломатичної місії УНР у Празі, де й залишився після її розпуску у 1923 році. У Празі викладав історію в Українській господарській академії і в Українському високому педагогічному інституті. Водночас був постійним кореспондентом громадсько-політичного тижневика «Тризуб», що видавався у Парижі. У статтях і публічних лекціях, виступах у комісіях Ліги Націй, Славінський гостро критикував більшовицьку ідеологію, методи правління в СРСР і УРСР. На його квартирі часто збиралися представники української політичної еміграції. Після визволення Праги від німецьких загарбників у травні 1945 року Славинського було затримано контрозвідкою Радянської армії і відправлено до Києва у слідчу частину НКДБ УРСР за звинуваченням в «активній роботі, спрямованій на повалення радянської влади в Україні». Помер у в’язниці в листопаді 1945 року.

139 років від дня народження Олександра Сергійовича Грушевського (1877-1943), українського історика, літературознавця, етнографа, архівіста. Молодший брат видатного українського історика, політичного діяча Михайла Грушевського. Після закінчення Київського університету працював в музеях і бібліотеках Австрії і Німеччини, поглиблював знання з археології та давньої історії Центральної і Східної Європи. Після повернення в Україну викладав у Новоросійському (Одеса) університеті загальний курс істрії, історії України та нової української літератури. З 1917 – приват-доцент Київського університету. Був членом Наукового товариства ім. Шевченка, Київської археографічної комісії, Українського наукового товариства у Києві. У 1920 – 1936 рр. – голова Комісії АН УРСР по складанню історико-географічного словника України. Під час голоду 1921–1923 рр. О.С. Грушевський очолював київську філію «Комітету помочі голодним України», який матеріально підтримував діячів науки, літератури, мистецтва та культури. Через цю діяльність у 1923 р. на нього була заведена справа як на учасника петлюрівського руху та націоналіста. Але якщо під час цієї першої хвилі сталінських репресій йому вдалося вціліти, то вже у 1939 р. вченого засудили до 5 років заслання до Павлодара (Казахстан). На чужині О.С. Грушевський працював рахівником і мріяв про можливість наукової роботи – адже його стихією були архіви. У 66 років він помер у с. Іртишську (неподалік Павлодара). Реабілітований у вересні 1989 р.

Сьогодні, в День української Незалежності святкує свій 88 день народження Левко Григорович Лук’яненко (1928) – український політичний і громадський діяча, дисидент, Герой України (2005), народний депутат України.  Письменник. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року. Левка Лук’яненка по праву можна назвати живою легендою національного визвольного руху України. Майже 27 років ув’язнення, концтаборів і заслання, 72 доби у камері смертників, щохвилини очікуючи виконання смертного вироку, - ціна, яку він заплатив за незалежність рідної батьківщини. У роки Радянського Союзу він був організатором таких партій і рухів, як Українська робітничо-селянська спілка, українська Гельсинська спілка (1976) та перша альтернатива КПРС - Українська республіканська партія (вона була першою офіційно зареєстрованою партією в Україні). Співавтор Декларації про державний суверенітет України. Автор Акта проголошення України незалежною державою у серпні 1991-го. Кандидат на посаду Президента України на виборах 1 грудня 1991 року (третє місце після Леоніда Кравчука та В’ячеслава Чорновола. У 1992-1993 роках – перший Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді. Голова Асоціації дослідників голодоморів в Україні. «Я палко вірю в майбутнє України. Вірю в молодь.  Вірю в чесних, порядних сміливих людей. Я йшов шляхом незалежності все своє життя і йтиму до кінця. Незалежно від того, що чекає Україну» (Левко Лук’яненко)

80 років від дня народження Антонії Баєтт (1936), відомої британської письменниці. Авторка понад двох десятків книг, володарка численних літературних премій, зокрема й Букерівської (1990) за роман «Володіти». Її творчість – один із інтелектуальних символів сучасної Британії. У 2008-му році, газета The Times назвала її в списку 50 найкращих британських письменників з 1945-го року. Письменниця, яка за фахом дипломований філолог, обожнює англійську мову, слова, любить довгі, розгорнуті речення. Читати Баєтт варто заради мови і сюжету. І ще одне достоїнство її книг – їх можна перечитувати.

Роковини смерті:

95 років з дня смерті Миколи Степановича Гумільова (1886-1921), російського поета. Автор поетичних збірок: «Перли», «Чуже небо». Не раз бував в Україні. Восени 1909 року разом з Толстим і Кузміним виступав на літературному вечорі в Києві. Його було арештовано 3 серпня 1921 року, а вже 24 – розстріляно «как явного врага народа и рабоче-крестьянской революции». На перших допитах Гумільов ні в чому не зізнавався, а потім підтвердив те, що було йому інкриміновано. Він був прекрасним поетом і йому було лише 35 років.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-