Олег Сенцов: сорокаріччя в Якутському острозі

Олег Сенцов: сорокаріччя в Якутському острозі

1139
Ukrinform
Лауреата премії Шевченка імперія заслала далі, ніж Тараса Григоровича

Є таке повір'я, що сорокаріччя святкувати не прийнято. Особливо – у чоловіків. Російське кривосуддя зробило все, щоб у талановитого українського кінорежисера, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка Олега Сенцова і шансу не було нормально відзначити це свято. Він перебуває у колонії суворого режиму в далекому Якутську. Як тут не згадати, що Тарас Григорович своє 40-річчя також зустрічав далеко-далеко від Батьківщини. Але все ж ближче: Оренбурзький край – не Якутія.

13 липня в Україні й по всьому світу пройдуть мітинги, флешмоби, автоколони на честь мужнього українського політв'язня. А нам у цей день цікаво поговорити з його близькими, родичами, друзями.

НАТАЛІЯ КАПЛАН: «ВРАНЦІ ВІДПРАВЛЮ БРАТОВІ ВІТАЛЬНУ ТЕЛЕГРАМУ»

Наталія Каплан (Кочнєва) – двоюрідна сестра Олега Сенцова, російська журналістка. Втім, це визначення вже можна поставити під сумнів. Місяць тому Наталя переїхала з Москви до Києва. І її можна зрозуміти. У Росії зараз не найкращий час для журналістики. Причому, як пояснює сама Каплан, справа навіть не в ФСБ і всім, що з нею пов'язано, а саме в людях».

Що й говорити, тяжка нині атмосфера в Росії. Спокійно можна розмовляти тільки на нейтральні теми, а підступившись до політики, ризикуєш нарватися на сварку, скандал.

Останніми днями Наталя багато займається організацією заходів, пов'язаних з сорокаріччям брата. Тому часу (і від себе можу припустити – сил) на велике інтерв'ю у неї не було. Але Україна і українці так хвилюються за Олега, що нам будь-яке слово про нього важливе і цінне.

- Як ви раніше відзначали дні народження з двоюрідним братом?

- Я ніколи не святкувала дні народження Олега разом з ним. Я народилася на Уралі, але вже давно живу у Москві. Він – кримчанин. Ми з ними стали спілкуватися вже у дорослому віці. І то, частіше за листуванням. Я вітала його з днем народження письмово.

- Кілька тижнів тому ви спілкувалися з Сенцовим по телефону, листами обмінюєтеся. Що нового у нього в Якутську?

- В тому-то і справа, що в Якутську нічого нового. Там все стандартно, нічого не відбувається. І так день за днем. Тому відчувається, що у Олега з'явилася певна апатія.

- Говорили про те, що Олег Сенцов зараз продумує чотири сценарії. Можете розповісти про них докладніше, щось знаєте?

- На жаль... Сценарії, їхню тему, суть, Олег тримає в таємниці, каже: «Марно харчуватися напівфабрикатами, чекайте готовий продукт – фільм».

- Що ж, будемо чекати. Ви сказали, що почали часто спілкуватися у дорослому віці. Напевно, це пов'язано з тим, що ви зайнялися журналістикою, а Олег – кінематографом?

- Ні, не зовсім так. Спілкуватися ми почали, коли Олег захопився кіно. До моїх занять журналістикою це не має відношення, я в ній – з дванадцяти років. Взагалі спільного у нас мало. Хіба що – в плані кіно смаки збігаються.

- Дуже цікаво. Уточніть ваші спільні уподобання.

Ми з ним разом дивилися "Слон" (повнометражний фільм 2003 року американського незалежного режисера і сценариста Гаса Ван Сента, ця малобюджетна картина принесла авторові «Золоту пальмову гілку 56-го Каннського кінофестивалю, - ред.) і "Трансформатор" (російсько-швейцарська документальна короткометражка Павла Костомарова та Антуана Каттіна про транспортування 47-тонного трансформатора з Москви в Петербург, - ред.). Це за моєю порадою. А він мені порекомендував фільм Аскольда Курова "25 вересня" (документальна трихвилинна короткометражка, - ред.).

- Зрозуміло, це нове «фестивальне кіно. А є якісь спільні вподобання (хоча той самий Ван Сент – це вже теж класика)?

- Олег любить Тарковського. У мене його картини теж у пошані.

- Зрозуміло. Це ще й смаки Аскольда Курова (його роботи відзначалися на Фестивалі ім. Тарковського). Аскольд знайомий з Олегом. І з 2014 року почав знімати документальний фільм «Звільнити Олега Сенцова!». Але, схоже, робота над ним зупинилася?

- Ні-ні, не зупинилася. Аскольд зараз монтує наявний матеріал, восени має закінчити.

- Ви завжди вітали брата письмово. І зараз, якщо хочете, можете зараз написати свої вітання – через «Укрінформ».

- Спасибі вам за цю пропозицію. Але ні. Я завтра з самого ранку піду на пошту і відправлю Олегу вітальну телеграму.

ОЛЕКСАНДР КОЛЬЧЕНКО: «ПРОШУ ПРИВІТАТИ ОЛЕГА ЗІ СВЯТОМ ЧЕРЕЗ ЗМІ!»

Світлана Сидоркіна, адвокат Олександра Кольченка, засудженого разом з Сенцовим, недавно побувала у свого підопічного. І привезла від нього привітання і побажання другу:

- Саша попросив передати Олегу свої привітання з днем народження. Як він сам розповів, минулого року, коли йшов суд, Саша йому до дня народження малював листівку. Зараз такої можливості немає, тому він попросив привітати Олега з вашою допомогою, через ЗМІ. Отже – з днем народження, Олегу, і най-найкращі побажання від Саші Кольченка!

П'ЯТЬ ФАКТІВ З ТВОРЧОГО ЖИТТЯ СЕНЦОВА

Олег Сенцов – кінорежисер. Він горить роботою, він чекає на роботу. Коли Олег був на пересиланні в Челябінську, то розповідав правозахисникам, що сюжети, образи, сценарії буквально рояться в голові. (І це теж перегукується з долею Шевченка, на багато років засланого в солдатчину, що мало чим відрізняється від в'язниці, та ще із забороною на творчість. Таке ж горе у Сенцова. Він кінорежисер, він мислить образами. А в'язниці, колонії кіно не знімеш...)

Так що, якщо ми хочемо краще зрозуміти Сенцова, то потрібно знати про його творчість, самовираження.

1. «Гамер» - реалістичний фільм про ілюзії.

Фільмографія у кінорежисера Олега Сенцова зовсім невелика. І єдиний повнометражний фільм «Гамер», знятий за зовсім невеликі гроші. Це картина про ілюзорність світу комп'ютерного та матеріальність світу цього. Адже Олег сам колись був крутим геймером і володів комп'ютерним клубом у підвалі в центрі міста. Кажуть, в організації зйомок брало участь мало не півміста: хтось надав квартиру для домашніх сцен, хтось допомагав з реквізитом, хтось - грав. Актори у «Гамері» не професійні і працювали безкоштовно, практично всі грали, загалом-то, самих себе. Не дивно, що на прем'єрі «Гамера» старенький кінотеатр «Космос» вперше за довгий час набив повний зал. А після виходу «Гамера» Олег закрив свій клуб. Красиве завершення сюжету.

2. Призи та нагороди маловідомого фільму.

Якщо хтось хоче щось спотворити і опошлити, то завжди знайде привід для цього. Ось і про «Гамер» недоброзичливці кажуть: та що це за фільм, та хто про нього знає, та кому він потрібен?

Що сказати, «Гамер» дійсно не блокбастер і мільйонних зборів у нього не було. Це авторське, так зване «фестивальне» кіно, яке особливо цінується знавцями, естетами, кінокритиками. Зроблені за шаблоном, під трафаретку блокбастери їм саме і не цікаві. Інтерес, визнання викликають саме роботи самородків, подібні сенцовській стрічці.

Саме тому «Гамер» був нагороджений на великому фестивалі «Дух вогню» у багатому Ханти-Мансійську призом Гільдії кінознавців і кінокритиків (повірте, заслужити визнання цієї братії, яка багато бачила, дуже непросто), відзначений нагородами в Україні – на міжнародних кінофестивалях в Одесі та Трускавці. Увійшов в програму Роттердамського кінофестивалю, орієнтованого на соціальне кіно.

3. Зупинили на злеті.

Олег Сенцов, який прийшов у кінематограф зрілою, сформованою людиною, був режисером, від якого багато чого чекають. І ось, отримавши кілька грантів, зібравши суму на два порядки більшу, ніж минулого фільму, він готувався до зйомок нової стрічки – «Носоріг». Це про дітей дев'яностих. Акторів, як і раніше, шукав серед кримських містечок і сіл. Знайшов усіх героїв, майже всіх. Крім головного – Носорога.

Носоріг – це хлопець, батько якого багато пив, сидів, постійно сварився з дружиною. Старший брат загинув на війні, життя у сестри якось не склалося. Виростаючи, хлопчик намагався стати товстошкірим. І так перетворився на жорстокого бригадира у бандитському середовищі на прізвисько Носоріг. Він став вбивцею і катом, але він змінювався, щоб з Носорога знову перетвориться на Людину (синопсис сценарію).

Робота над цим проектом була припинена активною участю Олега у протестах проти окупації Криму, арештом ФСБ, тортурами, суд, вироком...

4. Оповідання і роман з в'язниці.

Коли в київське видавництво «Лаурус» прийшли з ідеєю видати книгу оповідань Олега Сенцова, то там спочатку поставилися до цього насторожено. Так, перспективний кінорежисер, принципова мужня людина. Але письменство – це інше. Не хотілося видавати щось із жалості або на хвилі ажіотажу навколо імені політв'язня. Тому директор «Лауруса» Поліна Лаврова передала рукопис двом Андріям, двом відомим, визнаним письменникам, Андрію Дмитрієву і Андрію Куркову. «Андрій Дмитрієв та Андрій Курков публічно дали високу оцінку оповіданням Олега. Після цього ставлення до Сенцова вже стало як до колеги», – розповідала Лаврова.

Книга Олега Сенцова вийшла накладом 4000 примірників. Нею зацікавилися зарубіжні видавці у кількох країнах. Але не в Росії. Там такий інтерес був би небезпечний. І великі російські книжкові ярмарки книгу, видану російською мовою, проігнорували.

У в'язниці Сенцов почав писати ще й роман. Але він поки що не готовий, його ще потрібно «доводити».

5. Підтримка великих колег

На підтримку українського кінорежисера Олега Сенцова виступила Європейська кіноакадемія і персонально великі режисери Анджей Вайда, Вім Вендерс, Кшиштоф Зануссі, Акі Каурісмякі, Майк Лі, Агнешка Холланд, Кен Лоуч, Майк Лі, Педро Альмодовар. На Венеціанському кінофестивалі-2015 іранський кінорежисер Мохсен Махмальбаф, отримуючи Премію ім. Робера Брессона, присвятив її Олегу Сенцову. Кінорежисер, чиї фільми на батьківщині неодноразово перебували під забороною, сказав, що «тільки бажання свободи для своєї країни призвело Олега Сенцова до жорстокого ув'язнення». А Росії, державі, який виніс такий вирок, нагадав: «Національне відродження неможливе на основі брехні і пропаганди».

Великі майстри, чудові режисери виступили на підтримку Сенцова і в Росії: Олександр Сокуров, Володимир Мірзоєв, Олексій Герман-молодший, Павло Бардін, Олексій Федорченко, Андрій Звягінцев.

Але єзуїтською хитрістю Кремлю вдалося збити хвилю світового протесту. Запевнення, що йдуть переговори про обмін, розглядаються запити про помилування і звільнення, супроводжувалися проханнями «не роздмухувати галас», оскільки, мовляв, подібні переговори вимагають спокійного обговорення. Але хіба можна вірити Кремлю, після того, що він творить протягом останніх двоха з половиною років?

Сорокаріччя Олега Сенцова – важливий привід нагадати світуі про беззаконня, це у сьогоднішній Росії.

Олег Кудрін, Москва.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-