10 липня. Пам’ятні дати

Свято встановлено згідно з Указом Президента України «Про День рибалки» від 22 червня 1995 року № 464/95 «На підтримку ініціативи працівників рибного  господарства, а також професійних спілок…» Впродовж тисячоліть рибальство було для людини одним із головних способів здобуття їжі. Зараз промислове рибальство використовує сучасні технології, а деякі види риб, молюсків та ракоподібних вирощуються на спеціальних фермах. Приватне рибальство залишається одною з найулюбленіших розваг і популярним видом спорту. Рибальство в Україні було відоме віддавна. Це підтверджують археологічні знахідки – глиняні та кам’яні грузила для риболовних сітей, різноманітні гачки тощо, які належать до черняхівської культури (II—V ст.) та наступних епох (VI—IX ст.). Поширенню рибальства в Україні сприяла велика кількість рік (понад 22 тисячі) та озер (більше 7 тисяч), а також прадавня традиція використання риби у харчуванні. Найбільшими районами рибальства в Україні були: пониззя Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Пруту, Прип’яті, Десни, узбережжя Чорного й Азовського морів. Тут рибальство вважалося основним заняттям певної частини мешканців, яке переросло у промисел. На сьогодні майже 30 тисяч українців зайняті професійним промислом риби, переробкою уловів, торгівлею риботоварами; понад 3 мільйони українців – це рибалки-аматори, для багатьох з яких рибний лов є не лише цікавим хобі, але й суттєвим внеском у бюджет родини. Серед любителів порибалити 76,9 % – чоловіки і 23,1 % – жінки. Морський промисел України в Чорному й Азовському морях за обсягом вилову до російської окупації Криму займав другу позицію після Туреччини, а нині ми не входимо навіть у п’ятірку лідерів. До того ж, майже 80 % рибальства в Україні знаходиться в тіні. Джерела свідчать, що вже у XVI ст. в Україні статутом регламентувалися терміни риболовлі, зазначалися види снастей, якими можна було виловлювати рибу. Нині спортивна та аматорська риболовля в Україні здійснюється відповідно до Правил аматорської та спортивної риболовлі України. На водоймах загального користування дозволяється забирати улов вагою від 3 кг до 5 кг (в залежності від особливостей водойми). Риболовля дозволена лише спортивними снастями – категорично заборонені сітки, електровудки, вибухові та отруйні речовини. Не так давно була посилена адміністративна та кримінальна відповідальність за браконьєрство.

Події дня:

75 років тому (1941) в невеличкому польському містечку Єдвабне поблизу Ломжі за участю окупаційних гітлерівських військ та місцевого польського населення були знищені 1600 євреїв (більша половина населення). Власне сам погром (звірячі вбивства сусідів сусідами) почався ще 25 червня, а 10 липня завершився – усіх євреїв, котрі залишилися в живих, зігнали у клуню на околиці містечка (куди раніше скидали трупи вбитих і закатованих) і спалили – живих і мертвих. Уся правда про погром у Єдвабному стала надбанням гласності лише наприкінці ХХ століття – до того вважалося, що масове вбивство вчинили нацисти, хоча в 1949 р. в Ломжі і відбувся суд над групою з 22 поляків, найактивніших учасників убивств (процес був майже таємним, убивці отримали від 8 до 15 років в’язниці). У 2001 р. тодішній президент Польщі Александр Квасневський офіційно вибачився перед єврейським народом за скоєний злочин.

Ювілеї дня:

195 років від дня народження Карла Кульмана (1821-1881), німецького математика і механіка, засновника графічної статики, професора політехнікуму в Цюриху. Розробив принципи застосування графічних методів для розрахунку будівельних конструкцій. 9 грудня виповнюється 130 років від дня його смерті.

186 років від дня народження Каміля Жакоба Піссарро (1831–1903), французького живописця, одного з основоположників імпресіонізму («Бульвар Монмартр у Парижі», «Пейзаж у Понтуазі»). Перші творці модернізма вважали його – єдиного художника, який брав участь в усіх восьми виставках імпресіоністів, - своїм духовним наставником. Сезанн сказав про нього – «мій батько і Бог», Гоген визнав: «Він був одним із моїх вчителів. Я не заперечую його». Піссарро був бідним і майже невідомим за життя. «Мої картини зовсім непопулярні. Цей фатум переслідує мене всюди» - писав Піссарро в 1870 р. Він був анархістом і одинаком, котрий, за великим рахунком, не належав до жодного мистецького кола. Його манера письма досить жорстка і реалістична, а тому й не схожа на буржуазний імпресіонізм ланчів і морських панорам. Сьогодні у його творів новий виток популярності.

160 років від дня народження Николи Тесли (1856-1943), сербського фізика, винахідника у галузі електротехніки і радіотехніки. У 1888 р. дав опис (незалежно від італійського вченого Г. Ферраріса) явища обертового магнітного поля. Розробив багатофазні електричні машини і схеми розподілу багатофазних струмів, створив 1891 р. високочастотні трансформатор і електромеханічний генератор. У 1896-1904 рр. досліджував можливість передачі сигналів і енергії без проводів.

145 років від дня народження Марселя Пруста (1871–1922), французького письменника-модерніста, класика світової літератури. Автор семитомної епопеї «В пошуках утраченого часу». Популярність Прусту приніс другий роман цього циклу «У затінку дівчат квітучих». «Якщо з літератури ХІХ ст. вилучити твори Пруста, то на цьому місці залишиться дірка з чітко окресленими краями… Не речі, що згадуються, але спогади про речі – головна тема Пруста… Він приніс у літературу те, що можна назвати легким, повітряним середовищем. Я б сказав, що світ у Пруста влаштований так, аби його вдихали, бо в ньому все – легко, прозоро і надхмарно. В його книгах ніхто нічого не робить, там нічого не відбувається, перед нами змінюються лише низка станів. Без Пруста залишилася б невтіленою та література, яку потрібно читати так само, як розглядають картини Мане, – примруживши очі…» (Хосе Ортега-і-Гассет, есе «Час, відстань і форма в мистецтві Пруста», 1922). Нині Прустову епопею можна прочитати й українською мовою. Блискучий переклад здійснив видатний український перекладач Анатоль Перепадя. 

95 років від дня народження Реваза (Резо) Ілліча Лагідзе (1921-1981), грузинського композитора, народного артиста Грузії, професора Тбіліського педагогічного інституту. Автор опери «Лела», музичних комедій «Друзі», «Комбле», кантат «Грузія», «Чекає Вардзія», симфонічної поеми «За вітчизну», симфонічної картини «Сачідано», музики до фільмів «Хевсурська балада», «Зустріч у горах», «Нічний візит», «Достиглі кетяги», популярних пісень, зокрема й знаменитої «Пісні про Тбілісі» («Тбілісо», 1974), грузинському аналогові українській «Києве мій» (1961).

Сьогодні свій 70-літній ювілей відзначає відомий український колекціонер Петро Рябченко (1946), автор тритомного «Каталога паперових грошових знаків та бонів Росії, СРСР, країн СНД». Петро Федорович  неодноразово ініціював та проводив у Києві великі міжнародні зустрічі колекціонерів, експонатами його колекцій часто-густо  ілюструються різного роду історичні виставки, ювілейні конференції і таке інше. Він — упродовж кількох десятиліть член редколегії газети «Лавка колекционера» (м. Самара), до нього за консультаціями звертаються навіть знамениті Ермітаж і Державний історичний музей (м.Москва). Нині П.Ф.Рябченко активно популяризує справу боністики і нумізматики у виданнях «Мир денег» та «Егоїст» й докладає всіх зусиль, щоб до своєї справи долучити якомога більше школярів і студентів.

Роковини смерті:

432 роки з дня смерті Вільгельма І Оранського (Мовчазний; 1533-1584), діяча Нідерландської буржуазної революції ХVІ століття, принца Оранського, графа Нассауського (старший син графа Нассау-Ділленбург). На початку 60-х рр. 16 ст. очолив опозицію нідерландської знаті іспанському режимові. Після вступу 1567 р. до Нідерландів іспанської армії емігрував до Німеччини, звідки організував походи проти іспанців 1568 і 1572 рр., що закінчилися невдачею. В 1572 р. перейшов на бік революції. З ініціативи голландської великої торговельної буржуазії став намісником північних провінцій (йому були надані майже диктаторські повноваження). Намагався вести війну проти Іспанії, спираючись на консервативні сили та іноземну допомогу. Вбитий іспанським агентом  Бальтазаром Жераром на 51 році життя. Злочинець таємно проникнув у графські покої й тричі вистрелив Вільгельмові в груди. Смерть була майже миттєвою. Вільгельма І Оранського не можна назвати блискучим воєначальником, але поза сумнівів, він був надзвичайно талановитим політиком, дипломатом, організатором і державним діячем. Його називали «Батьком вітчизни», а серед інших його заслуг перед нацією – надання голландській мові офіційного статусу і заснування університету в Лейдені 1575 року. Насиченим було не лише його громадське та політичне життя, але й приватне. Він чотири рази був одружений, мав 14 дітей. З останньою дружиною Луїзою де Коліньї (була молодшою від нього на 22 роки) він взяв шлюб за рік до своєї смерті. Його онук від цього шлюбу став англійським королем Вільгельмом ІІІ. Старший син – Моріц Оранський увійшов в історію як видатний (на відміну від батька) полководець, він провадив надзвичайно успішні воєнні операції й завершив зрештою визволення Сполучених провінцій (сучасні Нідерланди) від іспанських завойовників. Події Нідерландської буржуазної революції 16 ст. та боротьба гезів проти іспанських правителів чудово змальовані у відомому романі Шарля де Костера «Легенда про  Уленшпігеля…» Сучасником Вільгельма І Оранського був видатний нідерландський живописець і рисувальник Пітер Брейгель Старший.

165 років від дня смерті Луї Жака Манде Дагера (1787-1851), французького художника-декоратора. Винахідник першого способу фотографії, названого за його ім’ям дагеротипією. Розробив метод одержування незникаючого зображення на світлочутливій плівці в камері-обскурі. У Києві в 1901-1917 рр. існувало товариство фотоаматорів «Дагер», що об’єднувало також фотоаматорів з інших міст України.

5 років з дня смерті Ролана Петі (1924-2011), відомого французького танцівника і хореографа. Він є автором більш як 150 постановок балетів і номерів для танцюристів усього світу. Петі працював у кіно і кабаре, ставив спектаклі на кращих сценах світу – Англії, Франції, Італії, Німеччини, Канади. Одним із учителів Ролана Петі був Серж Лифар. Ролан Петі був також єдиним з відомих хореографів, хто відважився перенести на балетну сцену цикл романів Марселя Пруста «В пошуках утраченого часу». Символічним виглядає й те, що помер хореограф саме у день народження Пруста.