- Найпопулярніше місце для прогулянок - Navy Pier - у суботу було вбрано у вишиванки - ошатно одягнені бажаючі з'їхалися з Української околиці. І це був не мовчазний парад сорочок, вишитих різними регіональними стилями, а справжнє українське свято - із коломийками, танцями. Тому мимоволі до святкування приєднувалися й американці, які ставали у хвіст хороводу та вчилися нових слів у піснях. Про Україну з кожним роком дізнається все більша кількість людей. За неї вболівають, її все більше люблять. Бо саме через такі культурні заходи і відбувається закоханість у нашу країну. Наша культура яскрава, самобутня і неповторна, має старовинний фундамент із багатою історичною спадщиною. Ще один сюрприз стався щойно - група молодих українців з Чикаго перенесли святкування Дня вишиванки у небо: десять учасників - 5 хлопців та 5 дівчат, вбрані у вишивані сорочки, стрибнули з парашутом. І такі дії викликають зацікавленість з боку інших: "Чому вони так одягнуті? Що це за країна?». І як на вишитій сорочці спочатку з'являється перший хрестик, так і ми збагачуємо світ українським надбанням.

- Пані Ларисо, а скільки у вас вишиванок? Чи, може, якась має свою особливу історію?

- Взагалі, у мене шість вишиванок. Але я не вважаю, що моя колекція обмежиться цифрою шість. Думаю, що до мене прийде, кожна своїм шляхом, ще не одна сорочка. Так остання - вже зроблена не в Україні. Ви, напевно, знаєте, що українські сорочки стали модним світовим трендом - їх можна побачити у колекціях відомих дизайнерів, зірки кіно та естрадні вдягають їх на «червоних доріжках», а Інстаграм все більше рясніє «вишитими селфі». Тож, остання моя вишита сорочка - від американського бренду.

- Кому, як не консулу в Чикаго, знати статистику українських мігрантів. Загальновідомий факт, що після Канади одна з найчисленніших діаспор перебуває саме в Чикаго. Скажіть, як сильно змінилася за останній рік кількість наших співвітчизників, котрі прибувають у Штати? Адже, здається, Америка стала лояльніше ставитись до видачі віз українцям.

- Я не можу сказати, що сталася якась корекція, - цифра не збільшилася, але і не зменшилася. Зараз у Чикаго мешкають близько 60 тисяч українців, а взагалі у штаті Іллінойс - 150 тисяч. Але що дійсно є правдою, це те, що посольство США в Україні стало вести більш м'яку політику у видачі віз.

- Є інформація, що серед тих, хто прибуває, домінують жителі Донецької та Луганської областей. Наскільки це відповідає дійсності?

- Ні, кількість вихідців із східних областей не є домінуючою, принаймні в окрузі нашого Генерального консульства, до якого, окрім Іллінойсу, входять ще 9 штатів. У нас переважна більшість мігрантів - із західних областей Украіни.

*  *  *
Довідка: Згідно з оприлюдненою у березні 2016 року Державним департаментом США інформацією, громадянам України 2015 року було оформлено 77 203 неімміграційних віз (збільшення на 22,6% порівняно з попереднім роком) та 4166 імміграційних віз. Останнім часом американською стороною суттєво лібералізовано візові процедури для громадян України, що дало змогу десяткам тисяч українців відвідати США. Зокрема, рішеннями Держдепартаменту США збільшено граничний термін дії неімміграційних віз для українських громадян з 5 до 10 років для віз типу B1, B2, B1/B2 C1/D.
*  *  *

- Давайте ближче до життя: які труднощі чекають на українця після прибуття в США? У адаптації є свої нюанси: знання мови, нострифікація диплому, наявність початкового капіталу для оренди квартири або відкриття власного бізнесу? 

- Найголовніша перешкода в адаптації - це володіння англійською мовою. Отже, можна сказати, що це - 50 відсотків успіху адаптації. А також - наявність якомога більшого спектру професійних навичок, будь-яких. Тоді можна розраховувати на гідну роботу, а з часом - на комфортне життя. Стосовно диплому, який теж дає можливість підібрати посаду з гарною оплатою, то його бажано підтвердити тут. На це, знову таки, потрібні англійська і мінімум рік навчання. Як правило, до цього кроку підготовлена в основному молодь. Отримання освіти у будь-якому американському коледжі є досить коштовна річ.

*  *  *
Довідка: Найдоступніша робота без знання англійської мови і без SSN (дозвіл на працевлаштування, який отримують з часом) серед чоловіків - водіями фур. Їх звуть «тракерами» або іноді «зомбі», бо багатомильні рейси без сну та їжі - це справжнє випробування. Також активно пропонують роботу на промислових заводах. Робота для жінок - бебі-сіттер - догляд за дітлахами, як правило, не за однією дитиною, а за двома. Ця робота по-справжньому full time, бо ти живеш у домі роботодавців практично без вільного часу. Ну, може, у неділю вийде півдня відпочити. Бо, українські жінки суміщують роботу няні з housekeeper, в обов'язки якої входить прання, прибирання, завантаження холодильника продуктами, приготування їжі. Зарплата в обох випадках становить від 1,5 тис. до 2 тис. доларів. Багато це чи мало, стає зрозумілим, якщо відрахувати вартість оплати за житло. Мінімальна сума за кімнату - 300 доларів, за квартиру - від тисячі. Ціна на оренду залежить від таких параметрів як віддаленість від центру та безпека району. У Ukrainian Village ціни на оренду житла не найдорожчі, разом з тим у 2016 році цей район Чикаго визнали найпривабливішим для життя.
*  *  *

- Не так просто у США, як показують у кінострічках? Чи багато людей повертаються назад, так і не зрозумівши «ази Америки»?

- Повертаються. Це так. Але це, в основному, старші люди, які заробили якійсь капітал та повертаються додому відкривати свій маленький бізнес, або люди похилого віку. Деякі повертаються, тому що їхня американська мрія не здійснилась. Тут, щоб мати, треба багато працювати.

-  Чи може мігрант бути патріотом, якщо він покинув Батьківщину? Це, певно, одне з найболючіших питань для тих, хто виїхав. Виходить, ти її не захищаєш, економіку не будуєш, автентичність не зберігаєш...

- Патріотом бути чи не бути можна і в Україні, і за кордоном. Патріотизм, якщо він є, залишається з людиною завжди, де б вона не була. Коли людина від'їжджає, то приймає рішення змінити спосіб життя, а не Батьківщину. Її змінити неможливо. Звичайно, усі шукають кращої долі. Людей не можна в цьому звинувачувати. Але більшість ніколи не забуває про своє коріння, усіляко намагаються зберігати культуру, традиції, допомагати Україні, тим більше, в такий важкий для нас час, коли тимчасово окупований Крим та тривають бойові дії на сході.

- Так, практично всі українські громадські організації у нашому окрузі займаються волонтерською діяльністю. Зокрема, організація Майдан Міннесота переказала за два роки близько 150 тис. дол. для потреб АТО. Автомайдан Чикаго передав в Україну обладнання на 95 тисяч доларів! А саме - кілька десятків безпілотників, аптечки, берці, компаси, форми, антирадарні сітки тощо.

«Українські жінки в бізнесі» опікуються дітьми загиблих воїнів та переселенців - і їхню допомогу теж переоцінити важко - бо вони опікуються долею конкретних дітей.

Ще дуже потужна допомога надходить від Комітету міст-побратимів Чикаго-Київ - минулого року передали 16 тис. доларів на реабілітаційні центри. І знову 28 травня комітет організовує благодійний пробіг на 10 миль зі збором коштів на потреби реабілітаційних центрів.

На особливу увагу заслуговує діяльність парафії церкви Святого Йосифа Обручника. Настоятель церкви отець Микола Бурядник збирає кошти та забезпечує лікування та/або протезування в Чикаго важко поранених військових. Наприклад, наразі на лікуванні знаходиться троє хлопців, серед яких є Гера Володимир - старший лейтенант Збройних сил України, розвідник-навідник 24-ї механізованої бригади. Він прикривав відхід майже 400 своїх товаришів, які потрапили у кільце оточення під Лутугиним. Завдяки його діям вояки 24-ї, 30-ї та 80-ї бригад вийшли з оточення.

Цей перелік організацій невичерпний. Це і Міст-Карпати, і Києво-Могилянська фундація, Іллінойське відділення Українського конгресового комітету Америки і просто люди...

- Ось і відповідь на попереднє запитання, чи може апріорі мігрант бути патріотом...

Можна залишатися на Батьківщині, але нічого для неї не зробити, якщо батьки так виховали - без любові до неї

- Так. Я хочу особисто відзначити, що усі громадські організації Чикаго, а їх близько двадцяти, займають активну позицію. Усі. Мені приємно працювати та спілкуватись з такими людьми. Бачите, можна залишатися на Батьківщині й нічого для неї не зробити, якщо батьки так виховали - без любові до неї. А можна навпаки. Як тут і стається. Діти, онуки або правнуки, які жодного разу не були в Україні, але подумки ані хвилини не розстаються з нею.

- Взагалі, окрім основної роботи, причому частіше фізично важкої та багатогодинної, наші колишні співвітчизники беруть за покликом душі собі другу роботу абсолютно на добровільних засадах? Це не тільки організація допомоги пораненим захисникам України, а й зберігання архівів для музейної спадщини, фольклорні концерти, вшанування важливих історичних річниць тощо.

- Ви знаєте напевно, що коштами громади у місті Блумінгдейл, що під Чикаго, був зведений пам'ятник Небесній Сотні. Взагалі життя чикагівського українця сповнене культурних подій. Відбувається багато виставок, цікавих імпрез, є театральний колектив, хори, танцювальні ансамблі, Український інститут модернового мистецтва, Український національний музей та багато іншого.

Хочу розповісти насправді дивовижну історію. Це диво стається кожного четверга! Меценат доктор Юрій Полуський впродовж 14 років щотижня цього дня приносить до Українського національного музею куплені на аукціонах раритетні речі, пов'язані з Україною та її історією. Таким чином, серед експонатів музею є ціла колекція унікальних речей Митрополита Шептицького, козацька зброя тощо. І зараз вже цілий поверх музею віддано постійній експозиції. Існує ще одна чудова історія вже стосовно нашого музею. Колись він був маленьким будиночком, а зараз це двоповерхова будівля - американська влада свого часу подарувала громаді мільйон доларів саме на розширення Українського національного музею.

- А якже! За Джамалу! Ми всі вболівали за неї! Комітет міст побратимів Чикаго запросив усіх бажаючих повболівати за представників своїх країн на Євробаченні. У залі потужно вирізнялася наша українська команда вболівальників - і вишиванками, і чисельністю, і вірою в нашу перемогу!

- Після виступів обурених російських політиків, у соцмережах пішли дикі дискусії, що перемога несправжня, продиктована політичною кон'юнктурою. А ви як вважаєте, перемога Джамали заслужена?